вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"19" січня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/411/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.
розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “БЛАГОГАЗ ЗБУТ”, м. Львів до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), м. Чоп про стягнення суми 23.283,69грн.
За участю представників:
від позивача - Морганюк Юлія Евгенівна, довіреність № 28/04-02 від 28 квітня 2021 року - в режимі відеоконференції
від відповідача - ОСОБА_1 , службове посвідчення ПС № 075955 від 15 серпня 2015 року
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 23.283,69грн., у тому числі 16.494,77грн. заборгованості по оплаті спожитого природного газу за Договором №28-20 від 17.02.2020 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів та 6.778,92грн. штрафу за небаланс постачання природного газу та перебір замовлених потужностей у грудні 2020 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07 червня 2021 р. відкрито провадження у справі № 907/411/21 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
29.06.2021 представником позивача подано відзив на позовну заяву з клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з мотивів, наведених у ньому.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.07.2021 розгляд справи прийнято здійснювати за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Призначено підготовче засідання у справі № 907/411/21 на 30.08.2021.
Позивач у засідання суду не з'явився, однак, подав клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому процесі, разом з тим у своєму клопотанні просить суд про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої просить доручити Господарському суду Львівської області (м. Львів, вул. Личаківська, 128).
Відповідач в засідання суду не з'явився, натомість 19.07.2021 року до суду надійшов письмовий відзив на позов.
Ухвалою суду від 30.08.2021 року задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підготовче засідання відкладено на 22.09.2021 року у режимі відеоконференції.
Представником позивача подано клопотання, в якому позовні вимоги підтримує та просить підготовче засідання розглянути без його участі.
Від представника відповідача станом на день слухання справи подано клопотання, яким просить суд підготовче засідання проводити без його участі.
Ухвалою суду від 22.09.2021 відкладено підготовче засідання по справі на 13.10.2021.
Відеоконференцзв'язок у судовому засіданні 13.10.2021 та фіксування судового процесу технічними засобами Accord не відбувся, про що складено Акт №02.2-10/73/21 від 13.10.2021 року.
Ухвалою суду від 13.10.2021 відкладено підготовче засідання по справі на 16.11.2021.
Ухвалою суду від 16.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.12.2021 року.
Судове засідання 07.12.2021 року не відбулось через відсутність з'єднання з глобальною мережею Інтернет, про що складено Акт щодо неможливості налагодження коректної роботи системи фіксування судового засідання технічними засобами Accord та неможливістю проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 07 грудня 2021 року відкладено розгляд справи по суті на 19 січня 2022 року.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.
Пояснив, що 17.02.2020 р. між ТОВ «Благогаз Збут» та Військовою частиною НОМЕР_1 було укладено Договір № 28-20 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів. Позивач здійснював відповідачу поставку газу у січні 2021 р. на об'єм 12,37046 тис. м. куб. на суму 100 200,74 грн., однак за поставлений природний газ Споживач розрахувався частково на суму 83 705,97 грн. У зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за природний газ яка становить 16 494,77 грн.
Крім того за доводами позивача у відповідача виник штраф за небаланс постачання природного газу та перебір замовлених потужностей у грудні 2020 року, який становить 6778,92 грн. Вимоги, щодо стягнення яких просить задовольнити у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечує повністю з підстав, наведених у поданому суду письмовому відзиві та письмових поясненнях по суті спору.
А саме відповідач, вказує на те, що замовлений об'єм природного газу у грудні 2020 року в об'ємі 44,8695 тис.м.куб. відповідачем оплачено 30.12.2020 року у розмірі 284293,1 (6336, 00 грн. за 1000 куб.м. х 44,8695 тис.м.куб.), що підтверджується позивачем.
Крім того відповідач звертає увагу на те, що позивачем не наведено жодних доказів того що за не використання замовленого природного газу відповідачем у грудні 2020 року ТОВ «БЛАГОГАЗ ЗБУТ» понесло втрати або збитки і як наслідок змушене стягувати їх з відповідача.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 19.01.2022 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
17.02.2020р. між ТОВ «Благогаз Збут» (надалі - позивач) та Військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (надалі - відповідач) було укладено Договір № 28-20 (надалі - договір) на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.
За умовами п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Споживача у 2020 році природний газ - код за ДК 021:2015 - 09120000-6 «газове паливо» (далі газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем. Підписуючи цей договір, Споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватися про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди.
Згідно п. 9.1 Договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «Благогаз Збут» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2020 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками Сторін та скріплюються їх печатками (за наявності).
За доводами позивача згідно з Актом приймання-передачі природного газу №РН-0000125 з об'ємом 3,38378 тис.м. куб. на суму в розмірі 27 408,63 грн. та Актом приймання-передачі природного газу №РН-0000126. З об'ємом 8,98668 тис.м. куб. на суму в розмірі 72 792,11 грн. позивач здійснив відповідачу поставку газу у січні 2021 р. в об'ємі 12,37046 тис.м. куб. на суму 100 200,74 грн.
Натомість за твердженням позивача за поставлений природний газ споживачем сплачено суму 83 705,97 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за поставлений газ у розмірі 16 494,77 грн.
Коригування (перегляд) планових місячних обсягів постачання природного газу, у тому числі протягом розрахункового періоду (місяця), здійснюється за письмовою заявкою Споживача Постачальником у разі, якщо Споживач повідомив Постачальника про зміну планових обсягів газу не менше ніж за 3 календарні дні до дати коригування. Заявки надаються Споживачем на електронну адресу Постачальника: blagogaz18@gmail.com з наступним направленням заявок у письмовому вигляді на адресу Постачальника. Не підлягають зміні обсяги газу, що вже фактично поставлені Споживачу (п.2.3 Договору).
Постачання та споживання планових обсягів газу протягом розрахункового періоду (місяця) здійснюється, як правило, в рівномірному режимі, виходячи із середньодобової норми (далі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно узгодженого сторонами графіку у випадку, якщо споживання здійснюється протягом місяця нерівномірно (п.2.4 Договору).
30.12.2020 р. між Сторонами було укладено Додаткову угоду №3, відповідно до якої викладено зокрема п.п.1.2, 1.3 Договору в новій редакції : « 1.2 річний плановий обсяг постачання газу до 87,46769 тис.куб.м.», « 1.3 Планові обсяги постачання газу по місяцям січень, лютий, березень, квітень 5,78002, травень 0,47948, червень 0,32542, липень0,00000, серпень 0,00707, вересень 0,12183, жовтень 8,01349, листопад 27,87088, грудень 44,8695»
Відповідно до п.6.2. Договору Споживач несе відповідальність перед Постачальником в обсязі та на умовах, визначених Розділом VI Правил постачання.
Позивач стверджує, що фактичне споживання відповідача (помісячно) підтверджується: грудні 2020 року актом приймання - передачі природного газу № РН-0003115 на об'єм 31,65833 тис.м.куб.
За доводами позивача, за наслідками діяльності у грудні 2020 року були виявлені невідповідності між замовленими та фактично спожитими відповідачем обсягами газу.
У зв'язку з чим позивач вимагає від відповідача відшкодування штрафу за небаланс постачання природного газу у грудні 2020 р., що становить: 6 778,92 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.
Відповідно до ст.712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини, які виникли між сторонами, пов'язані з постачанням природного газу, про що було укладено відповідні договори, які є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, та які є обов'язковими для виконання їх сторонами.
Правові засади функціонування ринку природного газу України врегульовані, зокрема Законом України "Про ринок природного газу".
На виконання п.17 ч.3 ст.4 Закону України "Про ринок природного газу", Постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 затверджені Правила постачання природного газу.
Предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений газ у розмірі 16 494,77 грн. та штрафних санкцій за небаланс постачання природного газу за період грудень 2020 року в розмірі 6 778,92 грн.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
17.02.2020 р. між ТОВ «Благогаз Збут» та Військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) було укладено Договір № 28-20 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.
Так, правовідносини сторін регулюються вказаними вище нормами права та договором від 17.02.2020 №10, який по своїй правовій природі відповідає вказаним нормам закону і є договором поставки газу.
Згідно п. 9.1 Договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «Благогаз Збут» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2020 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Спірним договором не передбачена поставка природного газу відповідачу протягом січня 2021 року, договір в частині поставки газу діяв до 31.12.2020, а додаткові угоди щодо його продовження сторонами не укладалися. Заявок на пролонгацію договору та додаткову поставку газу у вказаному періоді позивачеві від відповідача не надходили, докази протилежного матеріали справи не містять.
Як установлено судом та не заперечується учасниками справи, позивачем у січні 2021 року поставлено відповідачу природний газ у розмірі 12,37046 тис.м. куб.
Вказана поставка відбулася поза межами договору, тобто є позадоговірною.
Покупцем природного газу є військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка в силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що така поставка газу відбулася поза межами умов договору, в порушення умов Закону України "Про публічні закупівлі", відтак є нікчемною та в силу вимог ст. 216 ЦК України не породжує жодних правових наслідків.
Разом з тим матеріалами справи встановлено, що відповідачем за грудень 2020 року, проведено оплату вартості поставленого товару з переплатою, яка самостійно зарахована позивачем у погашення заборгованості за січень 2021 року.
При цьому вартість газу згідно умов договору та вартість газу з якої розраховано суму боргу є різною та відрізняється у бік її збільшення. При цьому, поданий позивачем Акт приймання-передачі природного газу за січень 2021 року не підписаний відповідачем, а відтак, сторонами не надано суду узгодження істотних умов позадоговірної поставки, як це передбачено вимогами чинного законодавства.
Враховуючи, вищенаведені висновки суду, за відсутності належного погодження сторонами ціни товару, наявності переплати яка самостійно зарахована позивачем у якості погашення заборгованості, у суду відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення суми 16 494,77 грн., а відтак вказана позовна вимога задоволенню не підлягаю.
Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу за перебір замовлених потужностей за грудень 2020 року, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до п.2.5. Договору обсяг споживання природного газу Споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати плановий обсяг постачання/споживання природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу від планового: протягом періоду (доби) - в розмірі не більше ± З
За доводами позивача, за наслідками діяльності у грудні 2020 року були виявлені невідповідності між замовленими та фактично спожитими відповідачем обсягами газу.
Позивач стверджує, що фактичне споживання відповідача (помісячно) підтверджується: грудні 2020р. актом приймання - передачі природного газу № РН-0003115 на об'єм 31,65833 тис.м.куб.
У зв'язку з чим позивач вимагає від відповідача відшкодування штрафу за небаланс постачання природного газу у грудні 2020 р., що становить: 6 778,92 грн.
Так, згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Особливості господарсько-правової відповідальності визначені Господарським кодексом України. Так, за ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Приписами ч. 1-2 ст. 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
За наведеними вище положеннями ГК України, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.12.2019р. у справі №904/4156/18.
Однак, умовами укладеного сторонами у справі договору не передбачено сплати штрафу за перебір замовлених потужностей. Позивач такого пункту договору, як і норми законодавства, на підставі якої підлягає стягненню такий штраф, не наводить.
Таким чином, проаналізувавши надані позивачем розрахунки штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що такі проведені позивачем без врахування умов договору, а отже суперечать умовам Договору які є обов'язковими для виконання сторонами.
Відповідно до пункту 3 розділу 1 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 24963, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Договір постачання природного газу між іншими споживачами та їх постачальниками укладається відповідно до вимог чинного законодавства України.
Судом встановлено, що правовідносини сторін врегульовано договором, умови якого відповідачем не порушено, а позивачем не доведено тих обставин, на які він посилався як на підставу позовних вимог.
Таким чином, розмір заявлених до стягнення позивачем штрафних санкцій та підставність їх застосування зі сторони позивача належним чином не обґрунтовано.
Разом з тим, відповідно до п.6.2. Договору Споживач несе відповідальність перед Постачальником в обсязі та на умовах, визначених Розділом VI Правил постачання.
Розділом VIІ "Правил постачання природного газу" визначено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу"), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за відповідною формулою.
При цьому, визначальним є те, що Розділ VIІ "Правил постачання природного газу" передбачає можливість щодо відшкодування збитків споживачем. Проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення суми у розмірі визначеною відповідно до даного розділу.
Враховуючи приписи частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Право на стягнення збитків із споживача (передбачене Розділом VIІ "Правил постачання природного газу") не звільняє постачальника (Позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, що в даному випадку позивачем також зроблено не було.
Натомість, позивачем не доведено суду наявність понесених ним збитків у сумі 6.778,92грн. Таким чином з огляду на встановлені обставини справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення суми 6 778,92 грн.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “БЛАГОГАЗ ЗБУТ”, м. Львів до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), м. Чоп про стягнення суми 23.283,69 грн. задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено: 26.01.2022
Суддя О. Ф. Ремецькі