іменем України
28.12.2021 Справа № 905/1421/21
Суддя - Говорун О.В.
Секретар судового засідання - Циктич А.Р.
Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Відповідач - Управління соціального захисту населення Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області.
Про стягнення 2528274,80 грн.
Представники учасників справи:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради Донецької області про стягнення 2528274,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради Донецької області не відшкодувало в повному обсязі витрати за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 2528274,80 грн.
Відповідно до ухвали суду від 09.12.2021, до участі у справі залучено Управління соціального захисту населення Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області як правонаступника Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради Донецької області (далі - відповідач).
25.08.2021 до суду подано відзив на позов в якому відповідач заперечив щодо позову, зазначивши, що правові підстави для здійснення оплати відповідачу відсутні, оскільки відповідачем було виконано всі обов'язки за укладеним між сторонами договором №08-71/313 від 07.11.2017. Також, зазначив, що в діях відповідача відсутні ознаки протиправної поведінки. Крім того, просив застосувати позовну давність.
15.09.2021 до суду подано відповідь на відзив, згідно з якою позивач заперечує щодо обставин викладених відповідачем у відзиві на позов.
04.10.2021 до суду надійшли доповнення до відзиву на позов, за змістом яких відповідач вважає безпідставним включення до облікових форм суми компенсацій за проїзд таких категорій громадян: учасникам Великої Вітчизняної Війни; дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування; особам з інвалідністю; дітям з інвалідністю.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Cуд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
07.11.2017 між Управлінням соціального захисту населення Слов'янської міської ради (далі - замовник) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - перевізник) укладено договір про порядок розрахунку компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян на території Слов'янської міської ради (далі - договір) відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого, останній регламентує взаємовідносини Сторін щодо відшкодування Платником витрат Перевізнику за перевезення окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства України мають право на пільговий проїзд (надалі пільгові категорії громадян) в залізничному транспорті приміського сполучення.
При здійсненні відшкодування виплат за перевезення Пільгових категорій громадян сторони керуються Бюджетним кодексом України, постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 №1359 "Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян". Рішенням Слов'янської міської ради про міський бюджет м. Слов'янськ на відповідний рік, рішенням Слов'янської міської ради від 26.07.2017 №7-ХХХІХ-7 "Про затвердження Положення про порядок розрахунку компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян на території Слов'янської міської ради" (а.с.69-73).
Перевізник зобов'язується надавати якісні послуги з перевезення пільгової категорії громадян залізничним транспортом приміського сполучення передбачених чинним законодавством України (п.2.2. Договору).
Платник згідно з Положенням та в межах суми бюджетних асигнувань, передбачених в кошторисах доходів та видатків Платника на відповідний рік, зобов'язується сплатити Перевізнику компенсацію у розмірі 100000 грн до 31 грудня 2017 року за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського сполучення окремих категорій громадян на підставі наданих Перевізником документів, передбачених цим Договором (п. 2.3. Договору).
На підставі наданих Перевізником розрахунків та актів звіряння заборгованості, Платник перераховує Перевізнику суму відшкодування компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян в межах кошторисних призначень на відповідний період - помісячного розпису при наявності фінансування (п. 3.3. Договору).
Даний договір набирає чинності з 01 січня 2017 року і діє в частині надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян до 31 грудня 2017 року, а в частині здійснення компенсаційних виплат - до їх погашення (п. 7.1. Договору).
Позивачем були складені облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів, згідно з яких розмір недоотриманих коштів за 2017 рік становить 2628274,80 грн (а.с.18-29).
Також, позивачем надано загальні зведені відомості по типах пільг та квитків у приміському сполученні за 2017 рік (а.с.31-67).
Зобов'язання щодо компенсації пільгового проїзду за 2017 рік відповідач виконав на загальну суму 100000 грн.
13.12.2019 №2021/6349 на адресу відповідача була направлена претензія в якій, позивач просить протягом 7 (семи) календарних днів, з дня отримання даної претензії сплатити акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" заборгованість в розмірі 2528274, 80 грн (а.с.74-75).
Відповідь на вказану претензію до суду не надано.
Отже заборгованість відповідача перед позивачем за пільгове перевезення пасажирів за 2017 рік складає 2528274,80 грн.
Відповідно до пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно з ч.6 ст.9 Закону України "Про залізничний транспорт", для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Отже, надаючи послуги з перевезення окремої категорії громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.
Таким чином, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов'язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом.
Відповідно до пп. ґ) п.3 ч.1 статті 91 Бюджетного Кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
За змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (в редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 256).
У пункті 2 порядку №256 визначено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 256 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).
В абзаці першому пункту 6 Порядку № 256 зазначено, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі.
Відтак, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг є відповідні Управління соціального захисту населення Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області, тому відшкодування витрат, понесених внаслідок пільгового перевезення має здійснюватися саме відповідачем.
Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено Порядком № 1359, пунктом 2 якого визначено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.
Пунктом 5 Порядку № 1359 визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.
Як передбачено пунктами 9 - 11 Порядку № 1359, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.
Таким чином, вищезазначені нормативні акти покладають на відповідача обов'язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані кошти позивачем за перевезення пільгових категорій населення в повному обсязі.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Виходячи з наведених приписів законодавства та умов укладеного сторонами договору, суд констатує наявність обов'язку позивача здійснювати перевезення окремих категорій громадян, які мають відповідне право, за пільговими тарифами залізничним транспортом загального користування.
Відповідач, в свою чергу, зобов'язаний компенсувати залізниці витрати за здійснення таких перевезень за рахунок бюджетних коштів.
Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
У постанові від 03.03.2020 (справа №904/94/19) Велика Палата Верховного Суду зазначає, що перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано залізницею не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те орган, у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.
З огляду на викладене, відповідач, виконуючи функції розпорядника за рахунок субвенцій з державного та місцевого бюджетів на здійснення заходів з виконання державних та місцевих програм соціального захисту населення, не здійснив у повному обсязі розрахунки за пільгове перевезення окремих категорій громадян.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову у зв'язку з повним виконанням укладеного з позивачем договору №08-71/313 та здійснення оплати в розмірі, передбаченому п.2.3 договору з огляду на наступне.
Виходячи з характеру відносин щодо здійснення компенсації за пільгові перевезення, точно визначити суму компенсації за здійснені позивачем протягом наступного року пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким така пільга гарантована та передбачена законом, вочевидь неможливо, у зв'язку з тим, що оскільки невідома кількість та пільгова категорія громадян скористаються послугами позивача і відповідному місяці.
Такі відомості можуть стати відомими за результатами здійснених перевезень у відповідному місяці, які відображені у облікових формах позивача про недоотримані кошти за перевезення, що є підставою для здійснення відповідачем компенсаційних виплат за пільговий проїзд, виходячи з обов'язку держави відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів відповідну різницю.
Так, оскільки Управління соціального захисту населення Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області, яке є розпорядником бюджетних коштів, не провело розрахунки за пільгові перевезення окремих категорій громадян в повній мірі, то відповідач зобов'язаний у відповідності до вимог Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, відшкодувати понесені залізницею витрати за перевезення пільговиків за період січень-грудень 2017 року.
З огляду на викладене, відповідач, виконуючи функції розпорядника за рахунок субвенцій з державного та місцевого бюджетів на здійснення заходів з виконання державних та місцевих програм соціального захисту населення, не здійснив у повному обсязі розрахунки за пільгове перевезення окремих категорій громадян, а тому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача понесених позивачем збитків за перевезення пільгових категорій громадян за 2017 рік на суму 2528274,80 грн є обґрунтованими.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності підстав для здійснення компенсаційних виплат позивачу за перевезення таких категорій громадян: учасникам Великої Вітчизняної Війни; дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування; особам з інвалідністю; дітям з інвалідністю.
Учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Великої Вітчизняної воєн, під час інших бойових операцій по захисту Батьківщини, партизани і підпільники громадянської та Великої Вітчизняної воєн (п.1 ч.1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 9 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасниками війни вважаються військовослужбовці, які проходили військову службу у Збройних Силах, військах і органах Міністерства внутрішніх справ, Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР чи в арміях його союзників у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років та війни 1945 року з імперіалістичною Японією або навчались у цей період у військових училищах, школах і на курсах.
Згідно з п.7 ч.1 ст. 12 вказаного Закону, учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання.
Пільгові перевезення дітей-сиріт і дітей, позбавленим батьківського піклування позивачем були здійснені на підставі пп.6 п.13 Постанови Кабінету міністрів України № 226 від 05.04.1994 "Про поліпшення виховання навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування".
Відповідно до ч.3 ст. 38-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину-інваліда), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.
Отже, дії позивача щодо надання пільг з перевезення вказаних категорій громадян є правомірними, а відтак відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу відповідні витрати.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності.
За змістом ч.1 ст.254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Виходячи з приписів п.10 Порядку №1359, залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.
Пунктом 8 Порядку №256 встановлено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).
Таким чином, перебіг позовної давності розпочинається з 21 числа кожного місяця наступного за звітнім.
Як вбачається з відтиску штемпеля на описі вкладення у цінний лист, який був відправлений на адресу суду, позивач здав позовну заяву до відділення поштового зв'язку 20.08.2021 (а.с.86).
В той же час, відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний Розділ доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020.
Відповідно до Постанови КМУ від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12 березня 2020 на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 №1236, від 17.02.2021 №104, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611, від 11.08.2021 №855 був неодноразово продовжений.
Постановою КМУ від 22.09.2021 №984 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236", зокрема, продовжено карантин до 31.12.2021.
За таких обставин, враховуючи продовження строку, встановленого статтею 257 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача коштів за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян за період з 01.03.2017 по 31.12.2017, в сумі 2328068,38 грн.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати, на підставі ст.129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області (84122, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Василівська, 11, ідентифікаційний код юридичної особи - 44522551) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01001, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код юридичної особи - 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84404, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу - 40150216) компенсацію витрат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян в розмірі 2328068 (два мільйони триста двадцять вісім тисяч шістдесят вісім) грн 38 коп. та 34921 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять одна) грн 02 коп. витрат з оплати судового збору.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.01.2022.
Суддя О.В. Говорун