вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.01.2022м. ДніпроСправа № 904/6851/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,
за участі секретаря судового засідання Риженко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Окішор Олександра Іларіоновича, м. Нікополь
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Національна металургійна академія України в особі Нікопольського технікуму Національної металургійної академії, м. Нікополь
про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 50158,31грн., неустойки в сумі 656594,34грн. та виселення з приміщення
Представники:
Від позивача: Корольова Д.В., довіреність № 26 від 31.12.2021, представник
Від відповідача: Ревунков В.М, посвідчення № 1079 від 14.11.2017, адвокат
Від третьої особи: не з'явився
РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - позивач) та Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Національна металургійна академія України звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 50 158,31 грн., неустойки в сумі 656 594,34 грн. та виселення з приміщення до Фізичної особи-підприємця Окішор Олександра Іларіоновича
Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою від 22.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 13.01.2021.
11.01.2021 (електронною поштою) та 12.01.2021 (нарочно) через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання від 11.01.2021 за вих.№б/н про відкладення розгляду справи відкласти на інший день, та продовження строку подання відзиву. Ухвалою від 13.01.2021 підготовче засідання відкладено до 01.02.2021.
21.01.2021 від відповідача надійшов відзив, в якому він проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити в їх задоволенні.
Ухвалою від 01.02.2021 підготовче засідання відкладено на 16.02.2021.
05.02.2021 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла відповідь на відзив від 05.02.2021 за вих.№б/н, в якій він просив суд задовольнити позовні вимоги.
15.02.2021 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання від 15.02.2021 за вих.№б/н, в якому він просив суд провадження у справі №904/6851/20 зупинити до розгляду справи №910/11131/19 об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Ухвалою від 16.02.2021 провадження у справі №904/6851/20 зупинено до закінчення Великою Палатою Верховного Суду розгляду справи №910/11131/19.
15.02.2021 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи надійшли письмові пояснення від 12.02.2021 за вих.№б/н.
Ухвалою суду від 16.02.2021 зупинено провадження у справі № 904/6851/20 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Фізичної особи-підприємця Окішор Олександра Іларіоновича, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Національна металургійна академія України в особі Нікопольського технікуму Національної металургійної академії про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 50 158,31 грн., неустойки в сумі 656 594,34 грн. та виселення з приміщення до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/11131/19.
За результатами контролю відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, господарському суду стало відомо про закінчення розгляду Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи №910/11131/19, про що свідчить постанова від 19.04.2021.
Ухвалою суду від 30.11.2021 провадження у справі №904/6851/20 поновлено.
Продовжено здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Призначено розгляд справи в підготовче засідання на 20.12.2021.
20.12.2021 в судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідач проти позовних вимог заперечив.
Третя особа надала пояснення по суті позовних вимог.
Ухвалою суду від 20.12.2021 закрито підготовче провадження, призначено перейти до розгляд справи по суті в засіданні на 18.01.2022.
18.01.2022 розпочато розгляд справи по суті позовних вимог.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач проти позовних вимог заперечив.
Третя особа в судове засідання не з'явилася.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
18.01.2022 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях) та Фізичною особою-підприємцем Окішор Олександром Іларіоновичем укладено договір №12/02-5090-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір).
Відповідно до п. 10.1. договору, цей договір діє з 22.01.2013 по 21.01.2014 включно.
Додатковими угодами договір було пролонговано до 20.01.2018.
Згідно наказу від 25.04.2018 № 12/02-083-ПО дію договору припинено з 21.01.2018 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
21.01.2018 відповідач та балансоутримувач підписали акт приймання-передачі про повернення орендованого державного майна, що є предметом договору оренди № 12/02-5090-ОД.
Позивач зазначає, що відповідач не виконав обов'язку зі сплати орендної плати за період з вересня 2019 по жовтень 2020 в сумі 50 158,31 грн.
Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача неустойку за період з січня по жовтень 2020 у розмірі 656 594,34 грн., а також виселити відповідача з нежитлового приміщення, площею 283,1 кв.м., розміщеного за адресою: м. Нікополь, пр. Трубників, 18-А, що перебуває на балансі Нікопольського технікуму Національної металургійної академії України.
Вказано стало причиною звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що 21.01.2018 між ним та балансоутримувачем Нікопольським технікумом Національної металургійної академії України було укладено акт прийому-передачі, згідно якого орендоване майно -нежитлове приміщення, площею 283,1 кв.м., розміщене за адресою: м. Нікополь, пр. Трубників, 18-А, за договором оренди від 22.01.2013 № 12/02-5090-Од, було повернуто.
Таким чином, відповідач вважає, що після підписання Акту приймання-передачі від 21.01.2018 договір оренди фактично був припинений, майно повернуто, а відтак нарахування орендної плати, як і неустойки, після повернення майна, є протиправним.
ЗАПЕРЕЧЕННЯ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.
Позивач проти відзиву заперечив, зазначив, що Листом від 05.12.2018 № 815 до нього звернувся Нікопольський технікум Національної металургійної Академії України щодо поновлення Регіональним відділенням орендних відносин з Відповідачем. У відповідь, листом від 18.01.2019 № 16-02-00370, Регіональне відділення повідомило Нікопольський технікум НметАУ, що відповідно до умов договору оренди відповідачу необхідно повернути за актом приймання-передачі орендоване майно в належному стані Нікопольському технікуму НМетАУ та надати один примірник акту орендодавцю, тобто Регіональному відділенню. Одночасно, позивач, листом від 18.01.2019 № 18-02-00369, звернувся безпосередньо до відповідача щодо необхідності термінового повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, який він зобов'язаний скласти, та надання одного примірника акту позивачу. Крім того, за орендарем на той час обліковувалась заборгованість з орендної плати у розмірі 4866,13 грн., яку йому необхідно було сплатити з одночасним наданням копій платіжних доручень.
У відповідь, супровідним листом від 19.02.2019, тобто більше, ніж через рік, відповідачем був наданий позивачу Акт приймання-передачі нежитлового орендованого приміщення, датований 21.01.2018.
В подальшому, з урахуванням заяви відповідача від 26.02.2019 щодо укладання договору оренди нежитлового приміщення, яке було предметом договору оренди державного майна від 22.01.2013 № 12/02-5090-ОД, робочою групою у складі представника Регіонального відділення та балансоутримувача -Нікопольського технікуму НметАУ, була проведена перевірка - фактичне обстеження приміщень будівлі їдальні площею 283,1 кв.м., розміщеної за адресою: м. Нікополь, пр. Трубників, 18-А, які мав намір повторно орендувати відповідач. В ході обстеження було встановлено, що приміщення вже фактично використовуються відповідачем під діяльність кафе «Енігма» із продажем та вживанням, в порушення вимог ст. 178 КупА, наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 08.02.2012 № 136 та ін., алкогольних та тютюнових виробів, що свідчить про позадоговірне та незаконне використання ним нерухомого державного майна. Відповідач бажання бути присутнім при здійсненні перевірки не виявив.
Листом від 14.01.2020 № 14.01.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо термінового погашення заборгованості по штрафним санкціям та звільнення державного майна, яке використовується ним в порушення норм чинного законодавства України. Крім того, листом від 16.01.2020 № 16-02-00368 позивач звернувся до Балансоутримувача, як до особи, на яку згідно чинного законодавства України покладено функції господарського відання орендованим нерухомим майном, щодо приведення орендних відносин в межі законодавства України - виселення відповідача з орендованого приміщення із погашенням заборгованості по нарахованим штрафним санкціям.
В подальшому, листом від 25.02.2020 № 7/05 відповідач звернувся до позивача, як до орендодавця (наймодавця) з проханням звільнити його від сплати орендної плати за договором оренди від 22.01.2013 № 12/02-5090-ОД на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, засвідчуючи та визнаючи, таким чином, незаконне використання ним предмету договору оренди - нежитлового приміщення за відповідним призначенням.
Позивач вважає, що предмет договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.01.2013 № 12/02-5090-ОД, - нежитлове приміщення площею 283,1 кв.м., розміщене за адресою: м. Нікополь, пр. Трубників, 18-А, не може вважатися повернутим в розумінні положень ст. 795 ЦК України, оскільки наймодавцем - Регіональним відділенням не був засвідчений в акті приймання-передачі факт вибуття вказаного нерухомого майна з користування наймача - відповідача та повернення його у володіння позивачу в аспекті набуття щодо нього права на розпорядження згідно законодавчо визначених повноважень. Балансоутримувач, при цьому, не є стороною договору найму (оренди) в розумінні положень ст. 795 ЦК України.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Обставини укладення договору. 2. Природа договору. 3. Строк оренди. Факт повернення орендованого майна. 4. Існування заборгованості. Правомірність нарахування неустойки. Правомірність вимоги про виселення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях) та Фізичною особою-підприємцем Окішор Олександром Іларіоновичем укладено договір оренди нерухомого майна №12/02-5090-ОД, що належить до державної власності (далі - договір).
Відповідно до п.1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно нежитлове приміщення площею 283,1 кв.м., розміщене за адресою: м. Нікополь, пр. Трубників, 18-А на 2 поверсі 2-поверхового будинку, що перебуває на балансі Нікопольського технікуму Національної металургійної Академії України (далі -балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 04.10.2012 і становить за незалежною оцінкою 527 234,00грн.
Майно передається в оренду з метою: розміщення кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи та алкогольних напоїв. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється.(п.1.2.Договору)
Відповідно до п.2.1 Договору, орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання - передачі майна.
У разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п.3.11.Договору)
Відповідно до п.5.19. Договору, орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов'язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.).
Відповідно до п. 10.1. договору, цей договір діє з 22.01.2013 по 21.01.2014 включно.
Додатковими угодами договір було пролонговано до 20.01.2018.
Згідно акту приймання-передачі від 22.01.2013 орендодавець передав в оренду орендарю нежитлове приміщення площею 283,1 кв.м., розміщене за адресою: м. Нікополь, пр. Трубників, 18-А.
Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні:
- 50 % до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 3 857,71грн.;
- 50 % балансоутримувачу у розмірі 3 857,71грн.
щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору (п. 3.7. договору в редакції додаткової угоди від 21.02.2017).
Згідно наказу від 25.04.2018 № 12/02-083-ПО дію договору припинено з 21.01.2018 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
21.01.2018 між відповідачем та балансоутримувачем Нікопольським технікумом Національної металургійної академії України було укладено акт приймання-передачі, згідно якого орендоване майно - нежитлове приміщення, площею 283,1 кв.м., розміщене за адресою: м. Нікополь, пр. Трубників, 18-А, за договором оренди від 22.01.2013 № 12/02-5090-Од, повернуто орендодавцем балансоутримувачу (а.с. 28).
Позивач зазначає, що відповідач фактично майно не повернув, про що свідчить Акт перевірки стану державного майна, що перебуває на балансі Нікопольського технікуму Національної металургійної академії України перед укладанням договору оренди між Регіональним відділенням та ФОП Окішор О.І. від 27.11.2019 та не виконав обов'язку зі сплати орендної плати за період з вересня 2019 по жовтень 2020 в сумі 50 158,31 грн.
Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача неустойку за період з січня по жовтень 2020 у розмірі 656 594,34 грн., а також виселити відповідача з нежитлового приміщення, площею 283,1 кв.м., розміщеного за адресою: м. Нікополь, пр. Трубників, 18-А, що перебуває на балансі Нікопольського технікуму Національної металургійної академії України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини за договором оренди нерухомого майна, яке належить до державної та комунальної власності, регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Згідно з статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України, передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Аналіз частини 1 статті 283 ГК України та частини 1 статті 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов'язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Матеріалами справи підтверджено, що укладений сторонами договір оренди припинився 20.01.2018 (ч. 2 ст. 782 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 3.11 договору сторони узгодили, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Враховуючи вказані умови договору та положення закону, Позивач заявив до стягнення суму заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 50 158,31 грн. за період з вересня 209 по жовтень 2020 (згідно з п. 3.11 договору), а також, неустойку за період з січня 2018 по жовтень 2020 у розмірі 656 594,34 грн. (ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач т а балансоутримувач підписали Акт повернення майна з оренди, датований 21.01.2018 (а.с.28).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.04.2021 у справі №910/11131/19 дійшов до висновку, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).
Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
Правові наслідки порушення умов договору оренди державного майна визначені відповідними нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
У питанні відповідальності сторін за невиконання зобов'язань за договором норми статті 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відсилають до інших законодавчих актів України та умов договору.
Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Тобто, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).
Таким чином, нарахування Позивачем та пред'явлення до стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів після припинення дії договору оренди в розмірі 50 158,31грн., не відповідає наведеній позиції та правовому регулюванню, встановленому частиною другою статті 785 ЦК України, тому в частині стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 50 158,31 грн. за період з вересня 2019 по жовтень 2020 слід відмовити.
Що стосується вимог Позивача в частині стягнення передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки за неповернення майна з оренди після припинення дії договору у розмірі 656 594,34 грн. за період з січня 2018 по жовтень 2020, суд зазначає наступне.
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Правові наслідки порушення умов договору оренди державного майна визначені відповідними нормами Закону про оренду, ЦК України та ГК України.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Обов'язок наймача повернути річ негайно має тлумачитись як на наступний день після спливу останнього дня строку, впродовж якого відповідно до договору найм ач має право користуватися річчю, яку передав йому наймодавець.
В даному випадку матеріалами справи підтверджено повернення майна з оренди 21.01.2018, про свідчить Акт приймання-передачі (а.с.28).
Посилання позивача у відповіді на відзив на те, що вищевказаний акт ним було отримано лише через рік після припинення договору оренди не підтверджено жодним доказом.
Акт перевірки стану державного майна, що перебуває на балансі Нікопольського технікуму Національної металургійної академії України перед укладанням договору оренди між Регіональним відділенням та ФОП Окішор О.І. також не може бути належним доказом в підтвердження перебування відповідача в орендованому приміщенні в період з січня 2018 по жовтень 2020, оскільки Акт складено 27.11.2019.
Крім того, зважаючи на наявність Акту повернення майна з оренди, у позивача відсутнє право нараховувати відповідачу неустойку в розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення майна з оренди.
В разі наявності доказів перебування відповідача в приміщення, що належить позивачу, позивач має право на звернення до суду з позовом на підставі ст.. 1212 ЦК України.
На підставі викладеного у стягненні з відповідача неустойки у розмірі 656 594,34 грн. за період з січня 2018 по жовтень 2020 слід відмовити.
З приводу позовної вимоги про виселення відповідача з нежитлового приміщення, площею 283,1 кв.м., розміщеного за адресою: м. Нікополь, пр. Трубників, 18-А, що перебуває на балансі Нікопольського технікуму Національної металургійної академії України, слід зазначити наступне.
Позивач надав в якості доказу перебування відповідача в спірному приміщенні Акт перевірки стану державного майна, що перебуває на балансі Нікопольського технікуму Національної металургійної академії України перед укладанням договору оренди між Регіональним відділенням та ФОП Окішор О.І. від 27.11.2019. При цьому, до суду позивач звернувся 17.12.2020, тобто через рік після складання вказаного Акту. Отже даний Акт від 27.11.2019 є неналежним доказом.
Відповідач зазначив про те, що станом на дату звернення позивачем з позовом до суду, він звільнив нежитлове приміщення площею 283,1 кв.м., розміщене за адресою: м. Нікополь, пр. Трубників, 18-А.
Доказів, які б свідчили про перебування відповідача в нежитловому приміщенні площею 283,1 кв.м., розміщене за адресою: м. Нікополь, пр. Трубників, 18-А як на дату звернення з позовом , так і на дату розгляду справи, позивачем до суду не надано, тому в даній позовні вимозі слід відмовити.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Фізичної особи-підприємця Окішор Олександра Іларіоновича, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Національна металургійна академія України в особі Нікопольського технікуму Національної металургійної академії про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 50158,31грн., неустойки в сумі 656594,34грн. та виселення з приміщення - відмовити.
Судові витрати покласти на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено - 26.01.2022.
Суддя Н.Г. Назаренко