пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
21 січня 2022 року Справа № 7/98-Б (903/911/21)
за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Тернопільський завод ЗБК», м.Тернопіль
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій», м.Луцьк
про стягнення 90 947 грн. 25 коп.
в межах справи №7/98-Б
за заявою Акціонерного товариства відкритого типу «Волиньрембуд», м. Луцьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій», м.Луцьк
про банкрутство
Суддя Шум М.С.
Без повідомлення (виклику) представників сторін
Встановив: Товариство з додатковою відповідальністю «Тернопільський завод ЗБК» в позовній заяві від 02.11.2021 №16/4-892 просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій» 90 947 грн. 25 коп.
Ухвалою суду від 09.11.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільський завод ЗБК» від 02.11.2021 №16/4-892 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій» про стягнення 90 947 грн. 25 коп. залишено без руху. Запропоновано позивачу не пізніше 5-ти робочих днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду: обґрунтований розрахунок сум, що стягуються із зазначенням окремо суми основного боргу, суми втрат від інфляції, суми 3% річних та суми пені, а також періоди їх нарахування.
На виконання вимог ухвали суду від 09.11.2021 позивач - Товариство з додатковою відповідальністю "Тернопільський завод ЗБК" листом від 22.11.2021 надав суду обґрунтований розрахунок сум, що стягуються із зазначенням окремо суми основного боргу, суми втрат від інфляції, суми 3% річних та суми пені, а також періоди їх нарахування.
Ухвалою суду від 23.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; належно засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію.
Відповідач ухвалу суду від 23.11.2021 отримав 29.11.2021, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень за №4302308990827 (а.с.121).
Відзив на позовну заяву до суду від відповідача не надходив.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в матеріалах справи відсутні.
Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, господарський суд встановив наступне.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 29.10.2009 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій».
Постановою Господарського суду Волинської області від 28.02.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Василюка І.М.
Ухвалою суду від 08.08.2017 схвалений комітетом кредиторів згідно протоколу № 7 від 18.07.2017 і представлений суду план санації Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій», затверджено зі строком санації до 31.12.2022.
25.03.2019 між Товариством з додатковою відповідальністю «Тернопільський завод ЗБК» (Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій» (Відповідач, Замовник) укладено договір №29 (надалі-Договір), згідно умов якого Постачальник зобов'язався протягом строку дії Договору поставляти Замовнику товар (п.1.1 Договору).
Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, кількість, асортимент, ціна Товару, умови та терміни постачання визначаються сторонами у специфікаціях та/або рахунках, що складаються на підставі конкретних заявок Покупця та є невід'ємними частинами Договору.
Згідно п. 4.1 Договору Покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок Постачальника передоплату у розмірі 100% від суми рахунку, виставленого Постачальником і оплатити рахунок повністю протягом 10 - ти банківських днів з дня його виписки.
Факт поставки товару відповідачу підтверджується накладною за №277 від 26.03.2019 на суму 59 899,03 грн.(а.с. 10-12)
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умова
х звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з вимогами ст. 147 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно п.4.1 Договору сторони погодили, що Покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок Постачальника передоплату у розмірі 100% від суми рахунку, виставленого Постачальником і оплатити рахунок повністю протягом 10 - ти банківських днів з дня його виписки.
Відповідач 04.08.2020 оплатив частково суму заборгованості в розмірі 9 899,03 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.13-14).
27.01.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про погашення заборгованості за отриманий товар (а.с. 8).
Проте, відповідач відповіді на претензію позивача не надав, повну оплату за отриманий товар не здійснив.
На день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 50 000,00 грн. не погашена, не оспорена відповідачем, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення.
Відповідно до ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається облікової ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Позивач просить стягнути з відповідача 29 825,10 грн. пені за період з 26.03.2019 по 04.10.2021 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.6 ст.232 ГУ України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату за Товар Покупецьсплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми неоплаченої за Товар за кожен день прострочення виконання зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення виконання зобов'язання.
Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення “ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ” пені до задоволення підлягає розмір пені в сумі 7 895,89 грн. за період з 09.04.2019 по 09.10.2019, а в стягненні 21 929,21 грн. пені слід відмовити, як безпідставно заявленій.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % за користування коштами в сумі 4 197,00 грн. за період 26.03.2019 по 04.10.2021, а також 6 924,58 грн. інфляційних втрат за період 26.03.2019 по 04.10.2021.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних та інфляційних втрат за спірний період з 26.03.2019 по 04.10.2021 до стягнення підлягає 2 889,36 грн. 3% річних, а в сумі 1 307,64 грн. слід відмовити, як безпідставно заявленій.
Суд, провівши власний розрахунок за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" встановив, що заявлена позивачем 6 924,58 грн. інфляційних втрат є підставною та підлягає до стягненню з відповідача повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 165, 202, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій» (м. Луцьк, пров. Комунальний, 4, код ЄДРПОУ 23251236) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Тернопільський завод ЗБК" (46010, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 1 код ЄДРПОУ 00130688) 67 709,83 грн., з яких: 50 000,00 грн. основного боргу, 7 895,89 грн. - пені, 6 924,58 грн. - інфляційних втрат, 2 889,36 грн. - 3% річних та 2 270,00 грн. витрат зі сплати судового збору
3. В решті позову - відмовити
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256 ГПК України.
Суддя М. С. Шум