20.01.2022 року м.Дніпро
Справа № 904/5725/21(904/5628/19(904/670/21))
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.
при секретарі судового засідання: Михайловій К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2021 (прийняте суддею Мартинюком С.В., повне судове рішення складено 12.11.2021) у справі № 904/5725/21 (904/5628/19 (904/670/21))
за позовом Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом"
до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
про стягнення заборгованості у розмірі 294 315, 36 грн
1. Короткий зміст заявлених вимог.
Акціонерне товариство "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про стягнення заборгованості у розмірі 294 315,36 грн.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2021 у цій справі, позовні вимоги Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про стягнення заборгованості задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на користь Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" заборгованість в розмірі 294 315, 36 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 414, 73 грн.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що умовами Договору № 1521 від 02.08.2018 передбачено, що приймання обладнання по якості проводиться одним з наступних способів, які може бути обрано покупцем, а саме: відповідно до вимог Інструкції П-7; за участю незалежної експертної організації, залученої покупцем.
Разом з тим, доказів перевірки поставленого товару представником відповідної галузі інспекції по якості продукції, експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості тощо, за результатами якої складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції матеріали справи не містять.
Так само відповідачем не надано доказів прийомки товару по якості в альтернативному порядку, вказаному в п. 6.2 Договору, а саме: із залученням незалежної експертної організації. Не надано доказів того, що представник такої організації брав участь у прийомці товару.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" відмовити у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що на виконання своїх зобов'язань за договором № 1521 від 02.08.2018 постачальник згідно накладної №78 ввіз колесо зубчасте к. К-740-0-0-51 у кількості 2 одиниці, однак, ПРАТ "ММК ІМ. ІЛЛІЧА" не прийняв його за якістю, про що комбінатом 10.09.2019 був в односторонньому порядку складено акт № 6469.
Із змісту акту №6469 вбачається, що за висновками комісії при зовнішньому огляді, звірці супровідної документації ТМЦ та проведених вимірах виявлено:
- за кресленням діаметр 40А, по факту - 39,9 мм;
- фактична твердість зуба - 320 ... 340НВ, за кресленням - 220 ... 260НВ (Виміри виконувалися штангенциркулем, твердоміром Novotest Т-УДЗ, зав. № 0093190119).
Крім того, постачальник згідно накладної №85 ввіз ролик к.К1-0-034СБ у кількості 12 одиниць, однак, ПРАТ "ММК ІМ. ІЛЛІЧА" не прийняв його за якістю, про що комбінатом 06.09.2019 був в односторонньому порядку складено акт № 6459.
Із змісту акту №6459 вбачається, що за висновками комісії при зовнішньому огляді, звірці супровідної документації ТМЦ та проведених вимірах виявлено:
-по кресленням К1-0-035 / а (вісь) твердість - КП 540 223 ... 262НВ, по факту - 230 ... 299НВ;
- за кресленням К1-0-036 (чашка) твердість 197 ... 235НВ, по факту - 140 ... 150НВ (Виміри виконувалися штангенциркулем, твердоміром Novotest Т-УДЗ, зав. № 0093190119).
Апелянт зазначає, що враховуючи зафіксовані в установленому порядку дефекти Обладнання, що перешкоджають його експлуатації, відповідач направив повторний лист від 23.11.2020 №110 позивачу з вимогою вивезти Обладнання неналежної якості згідно видаткової накладної №78 від 09.08.2019, а саме колесо зубчасте к. К-740-0-0-51 у кількості 2 одиниці.
Скаржник вказує, що у зв'язку із зривом строків постачання більш аніж на 10 календарних днів, згідно із п. 7.3 Договору відповідач в односторонньому порядку відмовився від подальшого постачання Роликів к. К1-0-034СБ в кількості 12 од. на загальну суму 720 144, 00 грн з ПДВ та Ролик к. К1-0-034СБ в кількості 24 од. повинен був поставлений в липні 2019, фактично не поставлені у строк Ролики к. К1- 0-034СБ в кількості 14 од. на суму 840 168, 00 грн.
Таким чином, у зв'язку із постачанням обладнання неналежної якості та порушенням строків поставки, на підставі п. 7.3 та п. 7.4 Договору відповідач направив позивачу претензію від 30.08.2019 №110/3436 на загальну суму 292 906, 56 грн.
За доводами апелянта, враховуючи той факт, що сума неустойки на загальну суму 292 906, 56грн не сплачена позивачем на користь відповідача, керуючись п. 5.6 Договору сума неустойки 292 906, 56 грн утримана відповідачем в односторонньому порядку згідно повідомлення від 02.04.2021 №110/484
На думку скаржника, у спірних правовідносинах мало місце саме застосування до позивача оперативно-господарських санкцій, передбачених п. 5.6 Договору, а саме застосування оперативно-господарської санкції, у вигляді зменшення суми грошових коштів, що підлягають перерахуванню позивачу, на суму неустойки, яка підлягала стягненню з позивача.
Апелянт вказує, що під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем не спростовано факт неналежної якості продукції та порушення строків поставки.
Також, позивачем не було вжито жодних заходів щодо оскарження застосування спірних оперативно-господарських санкцій.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
6. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2021 у справі № 904/5725/21 (904/5628/19 (904/670/21)); розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 20.01.2022 о 15:00 год.
У судовому засіданні 20.01.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
7. Встановлені судом обставини справи.
02.08.2018 між приватним Акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (покупець) та Публічним акціонерним товариством "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" (постачальник) було укладено договір №1521 (на придбання технологічного обладнання) (надалі Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору передбачено, що постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити обладнання (надалі обладнання) на умовах, що передбачені договором.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що кількість, номенклатура Обладнання зазначаються в специфікаціях до Договору та є його невід'ємною частиною.
Якість, комплектація, пакування, маркування Обладнання повинні відповідати нормам, що визначені сертифікатами виробника; діючими стандартами(ТУ, ГОСТ,технічною документацією)для даного виду обладнання, а також спеціальним технічним вимогам, якщо такі встановлені та зазначені у специфікаціях (п.2.3. Договору).
Так, між сторонами було укладено ряд Специфікацій (специфікація 1-16) якими визначено найменування, рік випуску, характеристики, кількість та вартість продукції, що підлягає виготовленню та передачі покупцю. Крім того, специфікації містять вимоги щодо сплати товару.
Пунктом 4.1. Договору визначено, що поставка обладнання здійснюється за цінами, що визначені в Специфікаціях та включають в себе всі податки, збори та інші платежі, в тому числі вартість тари, пакування, маркування та інші витрати, що пов'язані з поставкою обладнання. Пунктом 4.3. Визначено, що загальна сума договору визначається як сумарна вартість обладнання поставка якого здійснюється відповідно до доданих (укладених) до нього специфікацій.
Відповідно до п. 6.2. договору, приймання обладнання по якості проводиться одним з наступних способів, які може бути обрано покупцем, а саме:
- відповідно до вимог Інструкції П-7
- за участю незалежної експертної організації, залученої покупцем.
На виконання умов договору та специфікацій АТ "КРИВОРІЖНДПІРУДМАШ" було поставлено ПРАТ "ММК ІМ. ІЛЛІЧА" продукцію на загальну суму 1 771 492,80 грн.
ПРАТ "ММК ЇМ. ІЛЛІЧА" не здійснило повний розрахунок за отриманий товар, а здійснило часткову оплату у розмірі 1 543 795,44 грн, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 294 315,36 грн, стягнення якої і є причиною спору.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що поставлена позивачем продукція неналежної якості, внаслідок чого відповідачем, на підставі п. 7.3. та п. 7.4. договору, нараховано позивачу неустойку в розмірі 292906,56 грн.
Пунктом 5.6 Договору визначено, що неустойка, що підлягає сплаті постачальником може бути утримана Покупцем в односторонньому безумовному (в тому числі після закінчення строку дії Договору) на суми, що підлягають сплаті постачальнику, шляхом направлення Постачальнику відповідного повідомлення із зазначенням суми неустойки.
Враховуючи той факт, що сума неустойки на загальну суму 292906,56грн. не сплачена позивачем на користь відповідача, керуючись п. 5.6 Договору, сума неустойки в розмірі 292 906,56грн. утримана відповідачем в односторонньому порядку згідно повідомлення від 02.04.2021 №110/484.
За приписами ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Згідно ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право, в тому числі, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
За змістом статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 було затверджено Інструкцію П-7, яка застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю і комплектністю, а також тари під продукцією чи товарами.
Відповідно до пункту 14 Інструкції П-7 приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, які підтверджують якість і комплектність продукції, що постачається (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація).
За змістом пункту 16 Інструкції П-7 у разі виявлення невідповідності якості продукції, що постачається, вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам, договору тощо, отримувач складає акт, у якому зазначається кількість оглянутої продукції і характер виявлених під час приймання недоліків.
Одним із обов'язків, які покладаються на одержувача товару під час складання акта, є обов'язок повідомити іногороднього постачальника для участі у прийманні продукції і складанні акта, якщо це передбачено, зокрема, договором (абз. 2 п.16 Інструкції П-7).
За змістом пункту 18 Інструкції П-7 повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено (передано) йому телеграфом (телефоном) не пізніше 24 годин, якщо інші строки не встановлено основними та особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами чи договором. При цьому у виклику згідно з п.17 Інструкції П-7 зазначається час, на який призначено приймання продукції (у межах встановленого для приймання строку).
У разі неотримання від іногороднього одержувача упродовж наступного дня від виклику інформації щодо того, чи буде направлений його представник для участі у прийманні продукції в одержувача товару виникає право здійснити приймання продукції до завершення встановленого строку явки представника відправника (п. 19 Інструкції П-7).
У разі неявки представника виробника (постачальника) на виклик покупця у встановлений строк та у випадках, коли виклик іногороднього представника виробника (відправника) не є обов'язковим, перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості. При цьому якщо бюро товарних експертиз або відповідна інспекція по якості відсутні у місці знаходження покупця, або у разі відмови таких у залученні, перевірка проводиться за участю компетентного представника іншого підприємства або компетентного представника громадськості (п.20 Інструкції П-7).
За результатами приймання продукції по якості та комплектності за участі представників, зазначених у пунктах 19, 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманого товару.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, доказів перевірки поставленого товару представником відповідної галузі інспекції по якості продукції, експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості тощо, за результатами якої складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції матеріали справи не містять.
Так само відповідачем не надано доказів прийомки товару по якості в альтернативному порядку, вказаному в п. 6.2 договору, а саме: із залученням незалежної експертної організації. Не надано доказів того, що представник такої організації брав участь у прийомці товару.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем було складено Акти приймання продукції в яких було зазначено про недоліки поставленого товару (т. 1 а.с. 72 на зворотному боці -77).
Разом з тим, такі акти було складено відповідачем в одноособовому порядку без участі представника постачальника, як то передбачено Інструкцією П-7.
При цьому, матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про виявлені ним недоліки товару, також не містять і доказів повідомлення про виклик представника виробника (відправника) для участі у прийманні продукції і складанні актів.
Таким чином, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, колегією суддів встановлено, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження поставки йому товару неналежної якості та повідомлення позивача про виявлені ним недоліки товару.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, та те, що строк виконання зобов'язання з оплати товару настав, сума боргу в розмірі 294 315,36 грн за поставлений товар підтверджується належними доказами, відповідачем станом на час розгляду справи, існування заборгованості у стягуваному розмірі належними та допустимими доказами не спростовано, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що утримання неустойки відповідачем з позивача в односторонньому безумовному порядку порушує не тільки права позивача по справі, а й тих осіб, які є кредиторами позивача у справі про банкрутство, оскільки це впливає на платоспроможність Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом".
Так, ухвалою господарського суду від 19.12.2019 відкрито провадження у справі №904/5628/19 про банкрутство Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" (суддя Суховаров А.В.), ухвалою господарського суду від 30.04.2021 провадження у справі закрито. Ухвалою господарського суду від 29.06.2021 відкрито провадження у справі №904/5725/21 (суддя Мартинюк С.В.) про банкрутство позивача. Отже, в момент повідомлення позивача (02.04.2021) та на момент розгляду справи, позивач перебував та наразі перебуває в процедурі банкрутства.
Частиною 8 ст. 39 КУзПБ передбачено, що з дня відкриття провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Статтею 41 КУзПБ передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Відповідно до ч. 5 ст.64 Кодексу України з процедур банкрутства, погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів), за умови що це не порушує майнові права інших кредиторів.
Отже, утримання грошових коштів з боку відповідача, не містить згоди позивача та здійснено під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів в односторонньому порядку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а оскаржуване судове рішення господарського суду відповідає чинному законодавству.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2021 у справі № 904/5725/21 (904/5628/19 (904/670/21)) залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2021 у справі № 904/5725/21 (904/5628/19 (904/670/21)) залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26.01.2022.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є. Чередко