вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" січня 2022 р. м.Київ Справа№ 905/2053/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Тищенко О.В.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Cалій І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр"
на рішення Господарського суду м. Києва
від 07.06.2021
у справі № 905/2053/20 (суддя Стасюк С.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр"
про стягнення 136 745,00 грн штрафу
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр" (відповідач) про стягнення 136 745,00 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.05.2020 відповідно до накладної № 34710541, зі станції Дарниця регіональної філії "Південно - Західна залізниця" на станції Сартана регіональної філії "Донецька залізниця" було відправлено вагон № 66393257 з вантажем - лом чорних металів, проте на станції Сартана, на підставі акта загальної форми № 518 від 19.05.2020 станції Волноваха філії "Донецька залізниця" проведено контрольне зважування вагону та виявлено розбіжності між даними вказаними в накладній, з нестачею 1 500 кг. про що складено акт загальної форми № 518.
За результатами комісійного зважування було складено комерційний акт № 486202/136 від 19.05.2020 в якому підтверджено розбіжності фактичної маси вантажу з масою, яка вказана в накладній на нестачу вантажу 1 500 кг. У відповідності до вимог Статуту залізниць України, за неправильно зазначену масу вантажу у накладній відправнику нараховано штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення, яка за розрахунками позивача, становить 136 745,00 грн.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач проти позову заперечував та вказує на недоведеність позивачем факту того, що на момент заповнення накладної вага вантажу була інша ніж та, що зазначена у залізничній накладній, а сама вага могла змінитися через незбереження вантажу залізницею, тому у задоволенні позивних вимог просив відмовити. Окрім того, відповідач, разом із відзивом на позов додав заяву про застосування строку позовної давності щодо вимог Залізниці.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі №905/2053/20 позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр" про стягнення 136 745,00 грн. штрафу задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу в розмірі 136 745 (сто тридцять шість тисяч сімсот сорок п'ять) гривень 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що комерційний акт № 486202/136 від 19.05.2020 та акт загальної форми № 518 від 19.05.2020, якими засвідчено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним відповідачем у накладній № 34710541, є складеними у відповідності до вимог законодавства та підтверджують факт вчинення відповідачем порушення визначеного статтею 122 Статуту, а саме, неправильне зазначення у накладній маси вантажу, що є підставою для застосуванян штрафу у заявленому до стягнення розмірі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі №905/2053/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи/
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- судом першої інстанції не з'ясовано, яка вага є правильною на момент приймання вантажу до перевезення та прийняв до уваги п. 7 Правил приймання вантажів до перевезення відповідно до якого, маса вантажів, які перевозяться навалом насипом, визначається зважуванням на вагонних вагах, а тому вантаж міг бути прийнятим до перевезення лише шляхом зважування, а не шляхом візуального огляду;
- відповідно до Залізничної накладної № 34710541 від 13.05.2020 позивач (Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця") прийняла до перевезення вантаж вагою 62 000 кг, жодних доказів того, що відповідач прийняв до перевезення іншу вагу ніж зазначено в залізничній накладній - позивач не надав, а в графі 38 Залізничної накладної (Скрипець А.М.) поставила електронний цифровий підпис та цим саме підтвердила прийняття до перевезення ваги вантажу 62 000 кг;
- комерційний акт № 486202/136/184 від 19.05.2020 складений не уповноваженими на його складання особами, (начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу) всупереч вимог п. 10 Правил складання актів;
- суд першої інстанції допустив порушення вимог п. 8, 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прийняв до розгляду, як доказ Протокол розбору прибуття вагона 66393257 від 19.05.2020.
Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги
12.07.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.
Зокрема, позивач посилався на те, що:
- стосовно твердження скаржника щодо того, що судом першої інстанції не було
враховане основне питання, яка вага на момент приймання вантажу до перевезення, зазначає, що на момент приймання вантажу до перевезення правильною вагою була вірна та, що зазначена сторонами в залізничній накладній та прийнята залізницею на станції відправлення, а в відповідності до п 5. Розділу 2. Правил приймання вантажів до перевезення свідчить наступне, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом, таким чином спосіб визначення маси вантажу і тип вагах відправник зобов'язаний зазначити в накладній;
- стосовно аргументу скаржника щодо того,що комерційний акт є таким, що складений всупереч вимогам законодавства, а позов направлено з перевищенням службових повноважень,позивач зазначає, що відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення, (пункт 28 в редакції 7 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.09.2005 р. №540), а висновки відповідача з приводу численних порушень вимог правил перевезень побудовані таким же чином шляхом нерозуміння та неточності положень цих правил.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2021, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр" сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станіка С.Р., суддів Тищенко О.В.,Дикунська С.Я.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі №905/2053/20 - залишено без руху.
12.07.2021 від скаржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр") надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №905/2053/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя, суддю Північного апеляційного господарського суду Дикунську С.Я., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, звільнено у відставку, а тому здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 23.10.2021, для розгляду справи № 905/2053/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2021 прийнято справу №905/2053/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю., а розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2021 отримана позивачем (Акціонерного товариства "Українська залізниця") за юридичною адресою згідно рекомендованого поштового повідомлення №0315076335177, в особі (Регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця") за юридичною адресою згідно рекомендованого поштового повідомлення № 8440400712912, а відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр") - згідно рекомендованого поштового повідомлення №0209912669196.
Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
У зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції,13.05.2020 за залізничною накладною № 34710541 зі станції Дарниця, регіональної філії "Південно-Західна залізниця", відправником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр" відправлено до станції Сартана, регіональної філії "Донецька залізниця", вантаж - лом чорних металів, у вагоні № 66393257.
Відповідно до пункту 24 залізничної накладної № 34710541 маса вантажу визначена відправником та становить 62 000 кг.
Спосіб визначення маси, згідно пункту 26 вказаної вище залізничної накладної - на вагонних вагах (150 т).
На підставі акта загальної форми ГУ-23 № 518 від 19.05.2020, на станції Волноваха, регіональної філії "Донецька залізниця", було проведено комісійне контрольне зважування вагону № 66393257 на справних, повірених вагонних вагах вантажоодержувача та проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у залізничній накладній № 34710541.
Відповідно до складеного комерційного акту № 486202/136 від 19.05.2020 щодо вагону 66393257 у перевізних документах зазначено маса нетто - 62000 кг, а при переважуванні фактично виявилось вага вантажу 60500 кг, що менше на 1 500 кг.
Посилаючись на вказані обставини, відомості комерційного акта № 486202/136 від 19.05.2020 та акта загальної форми № 518 від 19.05.2020, залізницею за невірно вказану масу вантажу у накладній № 34710541 від 13.05.2020 відправнику, яким є відповідач, нараховано штраф, згідно статей 118 та 122 Статуту залізниць України, у розмірі п'ятикратної провізної плати за один вагон: 27 349,00 грн. х 5 = 136 745,00 грн., який позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд, в межах доводів апеляційної скарги, дійшов наступних висновків.
За змістом ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
У відповідності до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Частиною 2 ст.306 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Відповідно до ч.3 ст.308 Господарського кодексу України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.
Статтею 918 Цивільного кодексу України передбачено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила), Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць.
За змістом п. 5 Статуту залізниць України, нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до статті 110 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно до ст. 130 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складання комерційного акту відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.
У відповідності до пп. а) п.111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
За змістом ст. 129 Статуту залізниць України, комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Зокрема, розглянувши доводи скаржника про те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував, що Комерційний акт № 486202/136/184 від 19.05.2020 складений не уповноваженими на його складання особами, (начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу) всупереч вимог п. 10 Правил складання актів - суд апеляційної інстанції відхиляє з нижчезазначених підстав.
Відповідно до пункту 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Згідно з пунктом 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 передбачено , що Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.(із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства інфраструктури N 138 ( z0772-11 ) від 08.06.2011)
За змістом комерційного акту № 486202/136 від 19.05.2020, при огляді працівниками залізниці вагона № 66393257 виявлено навантаження на рівні бортів, вкрито листами звареними між собою. Маркування білою фарбою не порушено. Вагон бездвірний, розвантажувальні люки закриті на запірний пристрій, скручений дротом, вагон технічно справний. Контрольне комісійне зважування проведено агентом комерційним ОСОБА_1 , в присутності ДСЗ ОСОБА_2, стрілка Волноваського СК ОСОБА_3 З моменту прибуття і до відправлення вагон знаходився під охороною. Посада начальника вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня.
Враховуючи вищевикладене, комерційний акт № 486202/136 від 19.05.2020 складено відповідно до чинного законодавства.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 52 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі, у критих вагонах без пломб або у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Пунктом 2.3. Правил визначено, що представник відправника у графі 55 накладної "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреністю на оформлення перевезення.
Правила оформлення перевізних документів затверджені наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138). Відповідно до пунктів 1.2, 2 Правил, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.
Накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
У додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів встановлено, що у графі "маса вантажу, визначена відправником" вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом). У графі "спосіб визначення маси" зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником). У графі "ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)" зазначається відправником або залізницею. У графі "правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.
Згідно з пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів відправником заповнюються, зокрема, такі графи накладної як "Маса вантажу, визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Маса вказується у кілограмах (маса брутто вантажу), загальна маса відправки (прописом), а також "Спосіб визначення маси".
Згідно з ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.
Частиною 2 ст. 24 Статуту залізниць України, передбачено право Залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно з пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.
Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Вищенаведені норми свідчать про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти відповідність вказаних відправником вантажу даних, які зазначені у накладній, при прийнятті вантажу до перевезення. А вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.
Таким чином, суд апеляційної інстанції відхиляє довод скаржника стосовно того, що відповідно до Залізничної накладної № 34710541 від 13.05.2020 позивач (Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця") прийняла до перевезення вантаж вагою 62 000 кг, жодних доказів того, що відповідач прийняв до перевезення іншу вагу ніж зазначено в залізничній накладній - позивач не надав, а в графі 38 Залізничної накладної (Скрипець А.М.) поставила електронний цифровий підпис та цим саме підтвердила прийняття до перевезення ваги вантажу 62 000 кг., проте відповідальність за правильність внесених відомостей несе саме відправник, тобто відповідач.
З матеріалів справи підтверджується, що комерційним актом № 486202/136 від 19.05.2020, який був складений з дотриманням вимог чинного законодавства України, зафіксовано факт розбіжності між масою вантажу вказаною відповідачем у графі 24 накладної № 34710541 "Маса вантажу, визначена відправником" та його фактичною масою.
Протоколом розбору прибуття вагона № 66393257 на станцію Волноваха "Донецької залізниці" від 19.05.2020 дії приймальників поїздів станції Волноваха "Донецької залізниці" визнано вірними на підставі Наказу № 152-Ц від 26.04.06 п. 2.5-2.13 "Інструкції порядку оформлення, розслідування та обліку незбережених перевезень вантажів".
Доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції допустив порушення вимог п. 8, 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прийняв до розгляду, як доказ Протокол розбору прибуття вагона 66393257 від 19.05.2020 - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, оскільки відповідний протокол було долучено позивачем до матеріалів позову при подачі останнього до суду першої інстанції, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту.
Суд зазначає, що підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Відповідно до статті 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно із пунктом 5.5 Правил, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п 5. Розділу 2. Правил приймання вантажів до перевезення (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644) передбачено наступне, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом, таким чином спосіб визначення маси вантажу і тип вагах відправник зобов'язаний зазначити в накладній.
Також п. 5 п 5. Розділу 2. Правил приймання вантажів до перевезення (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644)
До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни).
За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу.
Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній.
Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
Згідно зі статтею 118 Статуту, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Крім того, у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
У графі 25 накладної № 34710541, провізна плата вказана у розмірі 27 349,00 грн.
Враховуючи положення статті 118 Статуту, згідно якої штраф сплачується у розмірі п'ятикратної провізної плати, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто (27 349,00 грн. х 5) - 136 745,00 грн.
Комерційний акт було складено на підставі акту загальної форми, накладної та витягу з журналу контрольного зважування вагону, що свідчить про встановлення надлишку вантажу порівняно з вагою зазначеною вантажовідправником у накладній.
Перевірка проміжною станцією маси вантажів у вагонах може здійснюватись нею у будь-який спосіб, передбачений для визначення маси відповідного вантажу.
Стосовно спірного вантажу, норми діючого законодавства дозволяють здійснювати перевірку його маси шляхом як зважування, так і умовно.
Однак, саме зважування є більш точним способом визначення маси вантажу (аналогічна правова позиція викладена, зокрема в пункті 3.18 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29 травня 2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею").
Можливість визначення маси певних вантажів умовно не виключає можливість її визначення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Однак, враховуючи викладені висновки, Залізниця, користуючись правом, визначеним статтею 24 Статуту, під час перевірки на проміжних станціях не позбавлена можливості обрати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.
Відповідно до наявного в матеріалах справи акта загальної форми № 518 від 19.05.2020, встановлено, що за результатами контрольної перевірки маси вантажу вагоні № 66393257, фактична маса брутто вагона склала 81950 кг. тара вагона з ПД 21450 кг., маса вантажу нетто за ПД 62 000 кг., фактична маса вантажу нетто 60 500 кг., що менше документа 1 500 кг.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що комерційний акт № 486202/136 від 19.05.2020 та акт загальної форми № 518 від 19.05.2020, якими засвідчено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним відповідачем у накладній № 34710541, - є такими що складені у відповідності до вимог законодавства та підтверджують факт вчинення відповідачем порушення визначеного статтею 122 Статуту, а саме, неправильне зазначення у накладній маси вантажу.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив, що у графі 31 накладної № 34710541, провізна плата вказана у розмірі 27 349,00 грн.
Враховуючи положення статті 118 Статуту, згідно якої штраф сплачується у розмірі п'ятикратної провізної плати, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто (27 349,00 грн. х 5) - 136 745,00 грн.
За викладених обставин, колегія суддів приходить висновку, що застосування позивачем до відповідача штрафних санкцій у розмірі п'ятикратної всієї суми провізної плати, визначеної вищевказаною накладною, в зв'язку з невиконанням відправником зобов'язання зазначити в накладній вірну масу всього вантажу, який знаходився у вказаному вагону, відповідає як ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, так і ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеній у постановах від 12.04.2018 у справі №904/10497/16, від 25.05.2018 у справі №926/3327/16, від 21.05.2018 у справі №916/2001/17.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у розгляді справ про стягнення цього штрафу слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість.
Згідно з ч. 1 ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей, з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Тобто, відправник був зобов'язаний зазначити у накладній вірну масу всього вантажу, який знаходився у даному вагоні, і провізна плата визначалася виходячи з маси всього вантажу, який знаходився у вагоні.
Відповідно до п. 10 Правил складання актів встановлено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Застосовуючи ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць суд першої інстанції правильно зазначив про те, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці, у зв'язку з цим збитків.
Стосовно доводів скаржника про те, що суд першої інстанції в порушення вимог п. 8, 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прийняв до розгляду, як доказ Протокол розбору прибуття вагона 66393257 від 19.05.2020, суд апеляційної інстанції зазначає наступне, що протокол розбору прибуття вагона №66393257 від 19.05.2020 був долучений до матеріалів позовної заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", відтак поданий доказ був поданий в строки передбачені процесуальним законодавством.
Стосовно заявленого відповідачем 6-місячного строку позовної давності до вимог позивача, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для його застосування з огляду на наступне.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що перебіг позовної давності за вимогами залізниці до вантажоодержувача про стягнення штрафу згідно статті 122 Статуту, починається від дня настання події, що стала підставою для подання позову.
З огляду на те, що подією, яка стала підставою для подання позову, є виявлення факту невідповідності маси вантажу та складання комерційного акта № 486202/136 від 19.05.2020 та акта загальної форми № 518 від 19.05.2020, шестимісячний термін для пред'явлення позовних вимог спливає 19.11.2020.
Разом з тим, відповідно до положень пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Спеціальний строк позовної давності, до якого віднесено, зокрема, строк на пред'явлення позовів перевізника до вантажоодержувача, передбачено загальною статтею 258 Цивільного кодексу України, яка наявна у вказаному переліку. Норми чинного законодавства не містять будь-яких обмежень щодо застосування вказаної норми до правовідносин, де перевізником є залізниця, а також будь-яких обмежень щодо дати початку перебігу такого строку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 №1236 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України № 405 від 21.04.2021 строк дії карантину встановлено до 30.06.2021.
Суд першої інстанції вірно встановив, що правовідносини між сторонами виникли в період карантину, закінчення строку позовної давності також припало на строк періоду карантину, який на даний час продовжено, суд дійшов висновку, що строк позовної давності на пред'явлення позивачем позовних вимог в силу пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України не сплинув, а отже у суду відсутні підстави для застосування строку позовної давності до таких вимог.
Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, всупереч викладеного вище, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача та наведених вище висновків суду першої інстанції.
Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача штраф за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу в розмірі 136 745 гривень 00 коп.
Крім того, до суду апеляційної інстанції 11.10.2021 від скаржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр") надійшла заява про поворот виконання рішення (доповнення до апеляційної скарги №14/06 від 14.06.2021), яка обґрунтована тим, що Господарським судом м. Києва видано наказ від 29.06.2021 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі №905/2053/20, яке на думку відповідача не набрало законної сили, оскільки 22.06.2021 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
З огляду на вищевикладене, скаржник зазначає, що 06.10.2021 на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр" накладено арешт постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярушевською Т.І. у виконавчому провадженні №67056113.
Таким чином, скаржник просить ухвалити рішення в поворот виконання рішення у справі №905/2053/20 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр" про стягнення 136 745,00 грн. штрафу.
Стаття 333 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши заяву відповідача про поворот виконання рішення (доповнення до апеляційної скарги №14/06 від 14.06.2021), дійшов висновку, що оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції залишає рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі №905/2053/20 без змін, а тому відсутні підстави для повороту виконання рішення та задоволення поданої заяви за наведених скаржником доводів та обгрунтувань.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр") має право звернутись до суду із скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено права та охоронювані законом інтереси, у відповідності до вимог ст. 339 Господарського процесуального кодексу України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі №905/2053/20, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі №905/2053/20- залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі № №905/2053/20- залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр".
4. Матеріали справи №905/2053/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.В. Тищенко
Є.Ю. Шаптала