вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" січня 2022 р. Справа№ 920/1118/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Куксова В.В.
Тищенко А.І.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 19.01.2022 року у справі №920/1118/21 (в матеріалах справи).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги Квартирно - експлуатаційного відділу міста Суми
на ухвалу Господарського суду Сумської області від 30.11.2021
у справі №920/1118/21 (суддя Резніченко О.Ю.)
за позовом Квартирно - експлуатаційного відділу міста Суми
до фізичної - особи підприємця Пономаренко Дмитра Васильовича
про стягнення 4 224,86 грн.
08.10.2021 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача 4 224 грн 86 коп. заборгованості по договору про закупівлю №157 від 19.03.2021, з них: 2 102 грн 46 коп. пені та 2122 грн 40 коп. штрафу.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 15.11.2021 позовну заяву Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми до фізичної - особи підприємця Пономаренко Дмитра Васильовича про стягнення 4224 грн 86 коп. залишено без розгляду.
23.11.2021 відповідач подав до суду заяву (вх. №4153) про компенсацію здійснених судових витрат, в якій просить суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 5000 грн 00 коп.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.11.2021 у справі №925/1554/21 заяву фізичної особи - підприємця Пономаренко Дмитра Васильовича про компенсацію здійснених судових витрат по справі №920/1118/21 задоволено частково та присуджено до стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми на користь фізичної особи-підприємця Пономаренко Дмитра Васильовича 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні заяви фізичної особи - підприємця Пономаренко Дмитра Васильовича про компенсацію здійснених судових витрат в частині стягнення 2 000,00 грн адвокатських витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн є обґрунтованими, доведеними та співмірними із складністю справи та наданими адвокатом послугами. Що стосується іншої частини витрат у розмірі 2 000,00 грн за отримання доручення клієнта; опрацювання позовної заяви про стягнення штрафних санкцій від 05.10.2021; вивчення судової практики з питання виконання доручення клієнта; узгодження з клієнтом правової позиції, то суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені дії відносяться до складення відзиву по справі №920/1118/21, за які адвокату належить до сплати загалом 3000,00 грн, а тому судом відмовлено у стягненні витрат в цій частині.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 30.11.2021 та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви фізичної особи - підприємця Пономаренко Дмитра Васильовича про компенсацію здійснених судових витрат.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що маються значення для справи, та з порушенням норм процесуального права.
Також скаржник посилається на неврахування судом першої інстанції того, що подаючи заяву про залишення позовної заяви без розгляду він покладався на домовленості з відповідачем, досягнуті під час усних перемовин та укладання додаткової угоди №2 від 04.11.2021.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2021, вказану вище апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Куксов В.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно - експлуатаційного відділу міста Суми на ухвалу Господарського суду Сумської області від 30.11.2021 у справі №920/1118/21; розгляд апеляційної скарги Квартирно - експлуатаційного відділу міста Суми на ухвалу Господарського суду Сумської області від 30.11.2021 у справі №920/1118/21 призначено на 19.01.2022 о 14:00 год.; витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1118/21; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
04.01.2022 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, яке просить забезпечити у приміщенні Господарського суду Сумської області.
05.01.2022 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження, оскільки у переліку ухвал, визначених ст. 255 ГПК України, як таких, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, відсутня оскаржувана ухвалу суду першої інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2022 задоволено клопотання Квартирно - експлуатаційного відділу міста Суми про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
17.01.2022 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке просить забезпечити у приміщенні Білопільському районному суду Сумської області.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 відмовлено фізичній - особі підприємцю Пономаренку Дмитру Васильовичу в задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Цього ж дня відповідачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі внаслідок її необґрунтованості та безпідставності.
Учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та у судове засідання, яке відбулося 19.01.2022, не з'явились, своїх представників не направили та про причини неявки суд не повідомили. При цьому, судом апеляційної інстанції були вчинені дії з метою належного повідомлення їх про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників учасників справи не визнавалась обов'язковою, а також нез'явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності вказаних учасників справи.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на апеляційну скаргу та клопотання про закриття апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню, з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні, наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Виходячи зі змісту положень ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої сторонами домовленості.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України плата за договором про надання послуг здійснюється замовником у розмірі, встановленому договором.
Згідно ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (зі змінами та доповненнями) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 20.10.2021 між відповідачем (клієнт) та адвокатом Кравченко Віталієм Борисовичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії №000682 від 27.05.2020) (адвокат) був укладений договір №77 про надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 3.2. Договору гонорар адвоката та порядок розрахунків погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється Актом приймання-передачі наданих послуг (робіт) до цього Договору.
Зі змісту детального опису робіт (наданих послуг) до Договору, виконаних адвокатом, вбачається, що адвокатом було виконано такі роботи (надано послуги): 1) отримання доручення клієнта. Бесіда для з'ясування обставин справи (30 хв.); 2) опрацювання позовної заяви про стягнення штрафних санкцій від 05.10.2021 (30 хв.); 3) вивчення судової практики з питання виконання доручення клієнта (45 хв.); 4) узгодження з клієнтом правової позиції (15 хв.); 5) складення відзиву по справі №920/1118/21 (3 год.), всього 5 год.
Відповідачем подано Акт прийому-передачі наданих послуг за Договором від 22.10.2021, відповідно до якого адвокат у період з 20 жовтня 2021 р. по 22 жовтня 2021 р. надав клієнту наступні послуги: отримання доручення клієнта; опрацювання позовної заяви про стягнення штрафних санкцій від 05.10.2021; вивчення судової практики з питання виконання доручення клієнта; узгодження з клієнтом правової позиції; складення відзиву по справі №920/1118/21.
Пунктом 3 зазначеного Акту передбачено, що вартість послуг складає 1000 грн. 00 коп. за одну годину. Загальна сума винагороди адвоката за надані послуги складає 5000 грн 00 коп.
Крім того, відповідачем подано квитанцію до прибуткового касового ордера №124 від 20.10.2021 на суму 5000 грн 00 коп.
Таким чином, розмір витрати на професійну правничу допомогу становить 5000 грн 00 коп.
Приймаючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн є обґрунтованими, доведеними та співмірними із складністю справи та наданими адвокатом послугами. Що стосується іншої частини витрат у розмірі 2 000,00 грн за отримання доручення клієнта; опрацювання позовної заяви про стягнення штрафних санкцій від 05.10.2021; вивчення судової практики з питання виконання доручення клієнта; узгодження з клієнтом правової позиції, то суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені дії відносяться до складення відзиву по справі №920/1118/21, за які адвокату належить до сплати загалом 3000,00 грн, а тому судом відмовлено у стягненні витрат в цій частині.
Разом з тим, у статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
У відповідності до приписів ст.130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених учасником справи витрат, пов'язаних з розглядом справи, йому необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 - 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень статті 130 ГПК України.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, заявнику слід довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну, тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 по справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 по справі № 922/592/17, від 24.03.2021 по справі № 922/2157/20, від 09.04.2021 по справі № 924/804/20, від 14.01.2021 у справі №521/3011/18).
Проте, заявником згідно з процесуальним обов'язком доказування не доведено, а судом першої інстанції не було встановлено, що позивач діяв недобросовісно, протидіяв вирішенню спору чи мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідача.
Крім того, під час перегляду оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції також не встановлено того, що позивач діяв недобросовісно, протидіяв вирішенню спору чи мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідача.
До того ж, суд апеляційної інстанції наголошує, що подання позивачем позовної заяви (звернення позивача до суду за захистом порушеного права) не може свідчити про необґрунтованість дій позивача, оскільки доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, ст. 4 ГПК України, ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Оскільки колегією суддів не встановлено недобросовісності дій позивача, тому відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат в розумінні ст.130 ГПК України.
Відтак, враховуючи викладене, а також зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження необґрунтованість дій позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про компенсацію понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження не підлягає задоволенню, оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції фактично є додатковим судовим рішенням, яке в розумінні положень ГПК України може бути оскаржене в апеляційному порядку. Крім того, про можливість її оскарження в апеляційному порядку відображено в резолютивній частині ухвали.
Доводи, наведені відповідачем в запереченнях на апеляційну скаргу, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони не спростовують та не впливають на вказані вище висновки суду.
Колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції не відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи, а оскаржуване судове рішення ухвалене без додержанням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Сумської області від 30.11.2021 у справі №920/1118/21.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 124-130, 252, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Квартирно - експлуатаційного відділу міста Суми на ухвалу Господарського суду Сумської області від 30.11.2021 у справі №920/1118/21 задовольнити.
2.Ухвалу Господарського суду Сумської області від 30.11.2021 у справі №920/1118/21 скасувати.
3.Заяву фізичної - особи підприємця Пономаренко Дмитра Васильовича про компенсацію понесених судових витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення.
4.Матеріали справи №920/1118/21 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 24.01.2022.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді В.В. Куксов
А.І. Тищенко