Дата документу 25.01.2022
ЄУ № 942/2/22
Провадження №2-а/942/5/22
25 січня 2022 року, Новопсковський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Чалого А.В.,
за участю секретаря судового засідання Войтенко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
У січні 2022 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування вимог зазначив, що 27.12.2021 о 08:22 год інспектором сектору реагування патрульної поліції Відділу поліції №1 Старобільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області капітаном поліції Лисаком В.О. відносно позивача було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №645251, відповідно до якої на позивача було накладене адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510 грн. За змістом вказаної постанови, позивач, керуючи транспортним засобом, не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідно категорії «В» та реєстраційні документи на транспортний засіб, чим порушив вимоги п. 2.4 «а» Правил дорожнього руху.
Позивач не погоджується з накладеним відносно нього стягненням та вважає постанову незаконною, оскільки вказаного правопорушення не вчиняв, Правила дорожнього руху не порушував. На запитання позивача, які законні підстави для перевірки документів, поліцейський повідомив, що керуючи транспортним засобом позивач начебто створив аварійну обстановку, проте доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем правил ПДР поліцейський не надав, а тому вимога щодо пред'явлення документів, визначених п. 2.1 ПДР України не ґрунтувалася на нормах закону, у зв'язку з чим посвідчення водія та реєстраційні документи на ТЗ позивач не надав.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає вимоги поліцейського про надання йому для перевірки документів неправомірними через відсутність доказів притягнення його до адміністративної відповідальності за інше правопорушення.
Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд скасувати постанову серії БАВ №645251 від 27.12.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором сектору реагування патрульної поліції Відділу поліції №1 Старобільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області капітаном поліції Лисаком Володимиром Олександровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП; закрити провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в діях позивача події та складу адміністративного правопорушення; стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 06.01.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 13.01.2022.
13.01.2022 розгляд справи відкладений до 25.01.2022 за клопотанням представника відповідача.
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у позовній заяві просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розгляд справи провести без його участі представника управління. Відповідачем надано суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління Національної поліції в Луганській області позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки постанова по справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП складена з дотриманням вимог законодавства. Крім того, відповідач заперечує відсутність підстав для перевірки документів, оскільки факт порушення ПДР зафіксований відеозаписами з нагрудної камери інспектора СРПП відділу поліції №1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області капітана поліції Лисака В.О. та відеореєстратора службового автомобіля, з яких вбачається, що автомобіль Lada 212140, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 був зупинений, у зв'язку зі створенням аварійної обстановки, після чого складено протокол за ч. 5 ст. 122 КУпАП. Таким чином, відповідач вважає, що інспектор СРПП відділу поліції №1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області капітан поліції Лисак В.О. діяв виключно на підставі чинного законодавства та у спосіб встановлений нормативно-правовими актами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.12.2021 інспектором СРПП відділу поліції №1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області капітан поліції Лисаком В.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №645251, згідно якої ОСОБА_1 27.12.2021 о 08 од. 12 хв. в с. Піски по вул. Лісна, керуючи транспортним засобом Lada 212140, д.н. НОМЕР_1 , на вимогу працівника поліції, не пред'явив для перевірки посвідчення водія категорії «В» та реєстраційні документи на транспортний засіб, чим порушив вимоги п. 2.4 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. До ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути притягнутий заходам адміністративного примусу у зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом.
Згідно частини п'ятої ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
У розділі 2 ПДР України закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Так, зокрема, відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.
За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, а саме: водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Виходячи з наведених вище правових норм, суд зазначає, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у п.2.1 ПДР України документів, кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Частина перша статті 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 27.12.2021 на вимогу поліцейського позивач не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортним засобом та реєстраційні документі на транспортний засіб, оскільки вважав таку вимогу поліцейського безпідставною.
Разом з тим, з відеозапису, що міститься на відеореєстраторі службового автомобіля вбачається, що вимозі поліцейського пред'явити відповідні документи, передували дії позивача, що містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП. На вказаному відео позивач заперечує порушення ним Правил дорожнього руху та, навпаки, стверджує, що про порушеннями цих правил співробітниками поліції.
Відповідач у своєму відзиві зазначив, що протокол, складений відносно позивача за ч. 5 ст. 122 КУпАП на теперішній час перебуває на розгляді Новопсковському районному суді Луганської області
Згідно інформації, що міститься в автоматизованій системі документообігу Новопсковського районного суду Луганської області, 20.01.2022 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 122 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1445 грн.Штраф у вказаному розмірі сплачений правопорушником 20.01.2022.
Згідно даних відеозапису з нагрудної камери інспектора СРПП відділу поліції №1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області капітана поліції Лисака В.О., позивач вказує, що відмовляється надавати для перевірки водійські права та реєстраційні документи на транспортний засіб.
Таким чином, позивач порушив приписи пункту 2.4 ПДР України, за що ч.1 ст.126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Так, відповідно до норм ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Приписами ст.280 КУпАП обумовлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, висновки про наявність чи відсутність у діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Згідно з ч.1,2 ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена відповідними частинами ст.122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Предметом судового дослідження у спірних правовідносинах є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Частиною 4 ст.258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Крім того, наголошено на неприпустимості спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 122 КУпАП доведена, суд дійшов висновку про те, що дії інспектора поліції щодо вимоги пред'явлення водієм відповідних документів, в тому числі посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційного документу на транспортний засіб, ґрунтуються на вимогах закону.
При цьому, факт недоведеності вчинення позивачем іншого порушення ПДР не спростовує правильності вимоги поліцейського пред'явити для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, а також реєстраційного документа на транспортний засіб.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 25 вересня 2019 року у справі №127/19283/17. Так, Верховний Суд вказав на помилковість позиції скаржника про наявність у нього права не пред'являти посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною. Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов'язку водія транспортного засобу мати при собі та пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи. Крім того, Верховний Суд зауважив, що притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог знаку пріоритету 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» (у справі, що переглядалася судом касаційної інстанції) не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Аналізуючи вказані вище норми права та фактичні обставини справи, враховуючи те, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення (непред'явлення на вимогу поліцейського для перевірки посвідчення водія, реєстраційного документа на ТЗ) мали місце, відсутність будь-яких інших аргументованих доказів щодо незаконності дій відповідача при притягненні позивача до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №645251 від 27.12.2021, та, відповідно відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 72-77, 139, 241-246, 271, 272, 286 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Луганській області, код ЄДРПОУ 40108845, місцезнаходження: вул. Вілєсова, 1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область.
Головуючий суддя: А.В. Чалий