Справа № 369/14829/19
Провадження № 2/369/245/22
21.01.2022 м. Київ
21 січня 2022 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючої судді Ковальчук Л.М., за участю секретаря Колесніка О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання припиненою іпотеки згідно іпотечного договору від 28 липня 2008 року, скасування записів про іпотеку, скасування запису про заборону на нерухоме майно, -
У листопаді 2019 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, просила суд:
визнати припиненою іпотеку згідно з іпотечним договором від 28.07.2008, укладеного між нею та АКБ «Імексбанк», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М. 28.07.2008, зареєстрований у реєстрі за номером 5100, відповідно до якого в іпотеку АКБ «Імексбанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», передано земельну ділянку, площею 0,41 га, що розташована за адресою: Київська область: Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, та житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
скасувати запис про іпотеку № 32893695, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
скасувати запис про іпотеку № 32893461, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно земельної ділянки, площею 0,41 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
скасувати запис про заборону на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження: 7637187), зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, який внесений на підставі Іпотечного договору від 28.07.2008 за реєстровим № 5100, відносно житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
скасувати запис про заборону на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження: 7637439), зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, який внесений на підставі Іпотечного договору від 28.07.2008 за реєстровим № 5100, відносно земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги позивач мотивувала тим, що 25.07.2008 між АКБ «Імексбанк», правонаступником якого було ПАТ «ІМЕКСБАНК», та нею було укладено договір кредитної лінії № 45-08 (надалі кредитний договір), відповідно до якого позивач отримала кредит у розмірі 300 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% річних з кінцевим поверненням заборгованості до 24.07.2009.
З метою забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором 28.07.2008 нею з АКБ «Імексбанк», правонаступником якого було ПАТ «ІМЕКСБАНК», було укладено іпотечний договір, відповідно до якого позивач передала банку в іпотеку наступне нерухоме майно:
житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 277,5 кв.м, житловою площею 100,6 кв.м, що належить їй на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 16.11.2001 державним нотаріусом Вишневої ДНК Київської області Бурлаковою Н.К. за реєстровим № 4980;
земельну ділянку, площею 0,41 га, що розташована за адресою: Київська область: Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, та належить їй на підставі державного акту на право власності на землю серії ІІІ-КВ № 111943.
Позивач вказала, що у зв'язку із укладанням іпотечного договору приватним нотаріусом КМНО Гоменюк О.М. було накладено заборону на вказане нерухоме майно, про що було внесено записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №№ 7637187 та 7637439.
Позивач зазначила, що додатковою угодою № 1 від 25.09.2008 до кредитного договору ліміт кредитної лінії було збільшено до 400 000 доларів США. У зв'язку із цим було укладено Договір про внесення змін до Договору іпотеки від 28.07.2008.
Зі слів позивача, рішенням Апеляційного суду Київської області від 02.11.2011 було скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.03.2010 у справі №2-1425/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалено нове рішення, відповідно до якого позов задоволено частково: звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 277,5 кв.м, житловою - 100,6 кв.м, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 16.11.2001 державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Київської області Бурлаковою Н.К. за р. № 4980, та земельну ділянку площею 0,141 га, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право власності на землю серії III- КВ № 111943 від 26.12.2002, шляхом реалізації житлового будинку та земельної ділянки з прилюдних торгів для задоволення вимог ПАТ "Імексбанк" по стягненню заборгованості за договором кредитної лінії № 45-08 від 25.07.2008 в загальному розмірі 4 088 337,79 грн., яка складається з 3 199 600 грн. - заборгованість за кредитом, 503 137,10 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 343 540,61 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 42 060,08 грн. - пеня за прострочення сплати відсотків. Для реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів початкова ціна житлового будинку становить 2 264 691 грн., початкова ціна земельної ділянки становить 1 119 292 грн.
На підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 02.11.2011 Києво-Святошинський районний суд Київської області видав стягувачу виконавчий лист від 28.11.2011 у справі №2-1425/10.
Позивач підкреслила, що таким чином банком було обрано судовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позивач вказала, що 07.06.2018 стягувач звернувся до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 28.11.2011 у справі №2-1425/10, на підставі якої 12.06.2018 державний виконавець прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №56568352.
Позивач зазначала, що державний виконавець, відкриваючи вказане виконавче провадження, не звернув увагу на те, що стягувач пропустив строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання, тому ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.11.2018 було:
її скаргу задоволено;
визнано неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управлінню юстиції у Київській області Примак К.В. щодо відкриття виконавчого провадження №56568352 на підставі виконавчого листа №2-1425/10, виданого 28.11.2011 Києво-Святошинським районним судом Київської області, та накладення арешту на майно;
скасовано постанову державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Примак К.В. від 12.06.2018 про відкриття виконавчого провадження № 56568352, прийняту на підставі виконавчого листа №2-1425/10, виданого 28.11.2011 Києво-Святошинським районним судом Київської області;
скасовано постанову державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Примак К.В. від 13.06.2018 про накладення арешту на усе майно ОСОБА_1 , прийняту в межах виконавчого провадження № 56568352.
Позивач зазначила, що на виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.11.2018 постановами державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 27.09.2019 було скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2018 та постанову про арешт майна боржника від 13.06.2018.
На думку позивача, таким чином, виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 02.11.2011 на даний час є неможливим з огляду на те, що ПАМ «Імексбанк» пропустив строк пред'явлення даного рішення до примусового виконання, а тому основне зобов'язання за договором кредитної лінії є припиненим, що у відповідності до ст.ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку» є підставою для припинення іпотеки.
Проте, позивач зазначила, що 25.09.2019 вона одержала листа № 29/904 від 20.09.2019 від ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», з якого їй стало відомо, що 15.08.2019 між банком та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір про відступлення права вимоги № 104, відповідно до якого право грошової вимоги за Договором кредитної лінії № 45-08 від 25.07.2008 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». У цьому ж листі було повідомлено, що 15.08.2019 між банком та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір про відступлення права за договорами іпотеки, що посвідчено Мельник Н.О., приватним нотаріусом КМНО, зареєстрованим в реєстрі за № 11230, відповідно до якого право іпотекодержателя за договором іпотеки перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Посилаючись на вимоги законодавства, позивач припускала, що права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, укладеними нею з банком, перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Разом з тим, з позиції позивача, оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, то основне зобов'язання за договором кредитної лінії є припиненими і для ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», оскільки ПАТ «Імексбанк» як первісний кредитор пропустив строк пред'явлення рішення Апеляційного суду Київської області від 02.11.2011 до примусового виконання.
На думку позивача, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання сплив, що має наслідком позбавлення кредитора, який на даний момент є ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», права вимоги за основним і додатковим зобов'язанням.
Також позивач вказувала, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи про іпотеку та про заборону на спірне нерухоме майно, що заважають їй вільно розпоряджатись належним їй майном.
З урахуванням викладеного позивач звернулась до суду із цим позовом.
Ухвалою судді від 19.11.2019 було відкрито загальне позовне провадження у цій справі.
Ухвалою суду від 09.12.2019 було накладено арешт на житловий будинок загальною площею 277,5 кв.м, житловою площею 100 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,41 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
13.12.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд у задоволенні позову відмовити, так як законодавством визначено виключний перелік підстав припинення іпотеки, які відсутні у цій справі, позивач пропустила строк позовної давності, закінчення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання не впливає на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.
18.02.2020 позивач подала відповідь на відзив на позовну заяву, в якій вона підтримала свою позицію, викладену у позовній заяві, просила позов задовольнити.
Ухвалою суду від 18.02.2020, внесеною до протоколу судового засідання, було замінено відповідача ТОВ «Довіра та гарантія» на належного ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»
Ухвалою суду від 15.10.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та її представник ОСОБА_2 у судове засідання з'явились, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Представник відповідача Крикун В.Я. в судове засідання також з'явився, проти задоволення позову заперечував.
Вислухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що з огляду на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючі документи та судові рішення, наявні в матеріалах справи, позивач є власником:
житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 277,5 кв.м, житловою площею 100,6 кв.м, що належить їй на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 16.11.2001 державним нотаріусом Вишневої ДНК Київської області Бурлаковою Н.К. за реєстровим № 4980;
земельної ділянки, площею 0,41 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їй на підставі державного акту на право власності на землю серії ІІІ-КВ № 111943 від 26.12.2002.
25.07.2008 між АКБ «Імексбанк», правонаступником якого було ПАТ «ІМЕКСБАНК», та позивачем було укладено договір кредитної лінії № 45-08 (надалі кредитний договір), відповідно до якого позивач отримала кредит у розмірі 300 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% річних з кінцевим поверненням заборгованості до 24.07.2009.
У п. 10.4 цього договору вказано, що він діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Крім того, з метою забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором 28.07.2008 позивачем з АКБ «Імексбанк», правонаступником якого є ПАТ «ІМЕКСБАНК», було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Гоменюк О.М. за реєстровим № 5100, відповідно до якого позивач передала банку в іпотеку вище вказане належне їй нерухоме майно.
Відповідно до п. 7.1 вказаного договору іпотеки він діє до повного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором.
Згідно з п. 7.2 цього договору іпотеки право іпотеки та, відповідно, і цей договір припиняє чинність у разі:
припинення основного зобов'язання, забезпеченого цією іпотекою;
знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо іпотекодавець не замінив або не відновив предмет іпотеки;
реалізації предмета іпотеки;
набуття іпотекодержателем на підставах, передбачених чинним законодавством України, права власності на предмет іпотеки;
в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
У зв'язку із укладанням іпотечного договору приватним нотаріусом КМНО Гоменюк О.М. було накладено заборону на вказане нерухоме майно за реєстровим № 5101, про що було внесено записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №№ 7637187 та 7637439.
Також з огляду на укладання позивачем спірного договору іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи про іпотеку за №№ 32893695 та 32893461 відносно житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0,41 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Додатковою угодою № 1 від 25.09.2008 до кредитного договору ліміт кредитної лінії було збільшено до 400 000 доларів США. У зв'язку із цим у цей день також було укладено Договір про внесення змін до Договору іпотеки від 28.07.2008.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 02.11.2011 було скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.03.2010 у справі №2-1425/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалено нове рішення, відповідно до якого позов задоволено частково: звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 277,5 кв.м, житловою - 100,6 кв.м, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 16.11.2001 державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Київської області Бурлаковою Н.К. за р. № 4980, та земельну ділянку площею 0,141 га, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право власності на землю серії III- КВ № 111943 від 26.12.2002, шляхом реалізації житлового будинку та земельної ділянки з прилюдних торгів для задоволення вимог ПАТ "Імексбанк" по стягненню заборгованості за договором кредитної лінії № 45-08 від 25.07.2008 в загальному розмірі 4 088 337,79 грн., яка складається з 3 199 600 грн. - заборгованість за кредитом, 503 137,10 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 343 540,61 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 42 060,08 грн. - пеня за прострочення сплати відсотків. Для реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів початкова ціна житлового будинку становить 2 264 691 грн., початкова ціна земельної ділянки становить 1 119 292 грн.
На підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 02.11.2011 Києво-Святошинський районний суд Київської області видав стягувачу ПАТ "Імексбанк" виконавчий лист від 28.11.2011 у справі №2-1425/10.
07.06.2018 стягувач ПАТ "Імексбанк" звернувся до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 28.11.2011 у справі №2-1425/10, на підставі якої 12.06.2018 державний виконавець прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №56568352.
У зв'язку із тим, що державний виконавець, відкриваючи вказане виконавче провадження, не звернув увагу на те, що стягувач пропустив строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання, ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.11.2018 було:скаргу ОСОБА_1 задоволено;
визнано неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управлінню юстиції у Київській області Примак К.В. щодо відкриття виконавчого провадження №56568352 на підставі виконавчого листа №2-1425/10, виданого 28.11.2011 Києво-Святошинським районним судом Київської області, та накладення арешту на майно;
скасовано постанову державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Примак К.В. від 12.06.2018 про відкриття виконавчого провадження № 56568352, прийняту на підставі виконавчого листа №2-1425/10, виданого 28.11.2011 Києво-Святошинським районним судом Київської області;
скасовано постанову державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Примак К.В. від 13.06.2018 про накладення арешту на усе майно ОСОБА_1 , прийняту в межах виконавчого провадження № 56568352.
На виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.11.2018 постановами державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 27.09.2019 було скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2018 та постанову про арешт майна боржника від 13.06.2018.
Відповідно до листа № 29/904 від 20.09.2019 від ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» 15.08.2019 між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір про відступлення права вимоги № 104, відповідно до якого право вимоги за Договором кредитної лінії № 45-08 від 25.07.2008 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». У цьому ж листі вказано, що 15.08.2019 між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки, що посвідчено Мельник Н.О., приватним нотаріусом КМНО, зареєстрованим в реєстрі за № 11230, відповідно до якого право іпотекодержателя за договором іпотеки перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Перехід прав іпотекодержателя за спірним договором іпотеки до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає за необхідне проаналізувати наступні правові норми.
У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Як передбачено ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі:
1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;
2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;
3) реалізації предмета застави;
4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтями 599-609 ЦК України визначено, що припинення зобов'язання припиняється:
виконанням;
переданням відступного;
зарахуванням зустрічних вимог;
за домовленістю сторін;
прощенням боргу;
поєднанням боржника і кредитора в одній особі;
неможливістю його виконання;
смертю фізичної особи;
ліквідацією юридичної особи.
Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека припиняється у разі:
припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;
реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;
набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;
визнання іпотечного договору недійсним;
знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;
з інших підстав, передбачених цим Законом.
Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.
Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з'ясуванню обставин по справі, роз'яснює їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тобто, в результаті аналізу правових норм, з огляду на встановлені у ході розгляду справи обставини суд приходить до наступних висновків.
Суду не було надано доказів існування обставин, передбачених ст.ст. 593, 598-609 ЦК України та ст. 17 Закону України «Про іпотеку», внаслідок яких іпотека припиняється, тому суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про визнання іпотеки припиненої.
Закінчення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа про звернення стягнення на предмет іпотеки вказаного не спростовує, оскільки вказаний у виконавчому документі спосіб звернення стягнення не є єдиним і така обставина як підстава припинення іпотеки не вказана у законодавстві.
Так як інші вимоги є похідними від вимоги про визнання спірної іпотеки припиненою, вони також не підлягаю задоволенню.
А отже, позов слід залишити без задоволення у повному обсязі.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову по суті заявлених вимог, то питання застосування позовної давності до них, про що було заявлено відповідачем, не вирішується.
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні позову, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд залишає судові витрати за позивачем.
На підставі ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у зв'язку із відмовою у позові суд скасовує заходи забезпечення позову, вжиті у цій справі за ухвалою суду від 09.12.2019.
При цьому, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
З огляду на вищенаведене, враховуючи правові висновки Верховного Суду, керуючись ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 158, 259, 263-268, 351, 352, 354ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання припиненою іпотеки згідно іпотечного договору від 28 липня 2008 року, скасування записів про іпотеку, скасування запису про заборону на нерухоме майно - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані згідно ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року, згідно якої накладено арешт на житловий будинок загальною площею 277,5 кв.м, житловою площею 100 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та накладено арешт на земельну ділянку площею 0,41 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Код ЄДРПОУ 58750239, адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.
Суддя Л.М.Ковальчук