Справа № 357/11487/21
2/357/332/22
Категорія 69
26 січня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О.В., при секретарі - Вангородській О.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів, -
29.09.2021 позивач звернулася до суду з даною заявою мотивуючи тим, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 02.08.2008, від спільного проживання вони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться на її утриманні. Відповідач в добровільному порядку ухиляється від утримання дитини, хоча має таку можливість, адже працює та має дохід, інших осіб не утриманні не має, а вона не має змоги в повній мірі забезпечити дитину усім необхідним. В зв'язку з чим просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на дитину в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
21.10.2021 судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику ( повідомлення) учасників справи.
13.12.2021 судом постановлено ухвалу про розгляд справи з викликом учасників справи.
26.01.2022 позивач подала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
26.01.2022 відповідач подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, позов визнає у повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
За ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 02 серпня 2008 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від спільного проживання сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає разом із матір'ю та перебуває на її утриманні.
Позивач - ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не має можливості в повній мірі забезпечити сина усім необхідним.
Відповідач - ОСОБА_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , здорова та працездатна особа, іншим особам аліменти не сплачує та не заперечує проти стягнення з нього аліментів на сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття.
Вказані обставини підтверджено матеріалами справи та визнаються сторонами.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Згідно із ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного Кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років встановлено: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років встановлено: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні.
Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також, у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Відповідно до ст.5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Таким чином, враховуючи визнання відповідачем позову, максимально враховуючи інтереси дитини, керуючись принципом регулювання сімейних відносин на засадах справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 29.09.2021 і до досягнення дитиною повноліття, оскільки заявлені позивачем вимоги та визначений спосіб стягнення аліментів відповідає положенням законодавства та інтересам дитини, його рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач згідно Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів, судовий збір стягується з відповідача в дохід держави в розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст. 7, 180 - 183, 191 СК України, ст. 12, 76 - 81, 206, 141, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ), про стягнення аліментів, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 29.09.2021 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 908,00 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів в розмірі платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено 26.01.2022.
СуддяО. В. Бондаренко