Справа № 357/6787/21
1-кп/357/613/22
25.01.2022 м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області кримінальне провадження за № 12021116030001077 від 09.06.2021 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянин України, з середньою-технічною освітою, неодруженого, утриманців не має, непрацюючого, учасника бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурор Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , потерпіла ОСОБА_5
07.06.2021 близько 21-00 години ОСОБА_3 прийшов до квартири АДРЕСА_3 , в якій проживає ОСОБА_6 , де відпочивав з останньою та з потерпілою ОСОБА_5 .
У подальшому, 07.06.2021 близько 23-00 години, знаходячись у вказаній квартирі, діючи умисно, таємно від оточуючих, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, так як ОСОБА_7 та потерпіла ОСОБА_5 вже спали, шляхом вільного доступу вчинив крадіжку мобільного телефону марки ULEFONE Sl l 1/16Gb вартісно 1859 гривень 20 копійок та мобільного телефону марки Iphone 11 Pro 64 Гб вартістю 19 875 гривень, належних потерпілій ОСОБА_5 . Після цього, ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального проступку зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 21 734 гривні 20 копійок.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, визнав повністю та надав показання, ідентичні викладеним в обвинувальному акті обставинам про те, що 07.06.2021 близько 21-00 год. він прийшов до квартири АДРЕСА_3 , в якій проживає ОСОБА_6 , де відпочивав з останньою та з потерпілою ОСОБА_5 . Потім, біля 23-00 год, коли дівчата уже спали він украв два мобільні телефони, що належали ОСОБА_5 . Один телефон здав у ломбард за 600 чи 700 грн., а інший повернув потерпілій після порушення кримінального провадження. З переліком викраденого та його вартістю погодився, фактичні обставини не оспорює, в скоєному кається, запевнив, що зробив для себе правильні висновки і не допустить подібних дій у майбутньому. Телефон Iphone 11 Pro він повернув потерпілій після порушення кримінального провадження, а інший телефон потерпіла викупила у ломбарді за 821.00 грн. Заявлений потерпілою цивільний позов визнав в повному обсязі та пояснив, що наразі не має коштів щоб відшкодувати їй шкоду.
Потерпіла ОСОБА_5 , в судовому засіданні показала, що 07.06.2021 близько 21-00 год. вона прийшла в гості до ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_4 . Потім прийшов ОСОБА_8 , вони сиділи, відпочивали та вживали спиртні напої. Потім вона із ОСОБА_9 заснули, а коли вона біля 23-00 год проснулася, то вона побачила, що відсутні її мобільні телефони ULEFONE Sl l 1/16Gb та Iphone 11 Pro. Зазначає, що обвинувачений повернув її мобільний телефон Iphone 11 Pro, а інший телефон вона викупила за власні кошти в розмірі 821.00 грн із ломбарду. На даний час шкода їй не відшкодована тому просить задовольнити цивільний позов.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду не заперечували проти не дослідження доказів щодо тих обставин, що ніким не оспорюються, та судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати зазначені обставини у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
Крадіжка визнається закінченим злочином з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним (заховати, передати іншим особам, вжити за призначенням тощо).
Визначення того, чи мала особа можливість розпорядитися чи користуватися викраденим майном, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру майна, місця, з якого воно було вилучено, та інших обставин, які дають змогу констатувати факт розпорядження, користування майном на власний розсуд.
Суд уважає установленим факт того, що, в даній справі мало місце таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Підстав у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами статтей 65-67 КК Україна враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Так, вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків.
В судовому засіданні не знайшла свого підтвердження, зазначена в обвинувальному акті така пом'якшуюча обставина як щире каяття, з огляду на таке.
Щире каяття окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об'єктивно підтверджують щире каяття особи.
Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРДР (наприклад, при з'явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом'якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.
Таким чином, можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 643/13256/17 від 02.11.2021.
Як було встановлено у даному кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_8 визнав свою вину, визнав цивільний позов, але щиро не жалкує про вчинене, не попросив вибачення у потерпілої, не відшкодував в повному обсязі завдану кримінальним правопорушенням шкоду, що не підтверджує його щире каяття.
Таким чином, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ст. 66 КК України, та обставин, які обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.
Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалюється обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.
Про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, є учасником бойових дій, неодружений, утриманців не має, непрацюючий, має зареєстроване місце проживання, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує також спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого.
Суд, реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, його відношення до вчиненого, думку прокурора та потерпілого щодо покарання.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 менш суворого покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 185 КК України, суд зазначає, що поряд з іншими видами покарань, вказаною нормою закону передбачено також штраф. Призначаючи покарання у виді штрафу і визначаючи його розмір, суди мають враховувати майновий стан обвинуваченого. Майновий стан винного є поняттям оціночним. Для оцінки майнового стану винного слід, зокрема, враховувати розмір заробітної плати, пенсії чи стипендії такої особи; грошових доходів та інше.
Оскільки, обвинувачений не працює, не має джерела доходів, в судових дебатах пне заперечував проти призначення покарання у виді громадських робіт, а тому, в даному конкретному випадку, до нього, на думку суду, не може бути застосований такий вид покарання як штраф.
Враховуючи викладене,суд дійшов висновку, що основним покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у виді громадських робіт в наближених до максимального розмірах, передбачених санкцією статті КК України.
Суд переконаний, що визначена ним вид і міра покарання, є необхідною і достатньою для можливого виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним та іншими особами нових кримінальних правопорушень. Таке покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності з урахуванням того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Вирішуючи заявлений у кримінальному провадженні потерпілою цивільний позов, суд виходить із наступного.
Відповідно до положень ч. 2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано матеріальної або моральної шкоди, має право пред'явити до обвинуваченого цивільний позов. Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому(ст. 129 КПК України).
Згідно положень ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Статтею 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі
Згідно ч. 1 ст. 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується особою яка таку шкоду заподіяла.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Потерпілою ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди в розмірі 821.00 грн.
Як вбачається із показань обвинуваченого у судовому засіданні, останній заявлений до нього потерпілою цивільний позов визнав повністю та не заперечував проти його задоволення.
З огляду на встановлені обставини провадження суд вважає, що визнання обвинуваченим пред'явленного до нього цивільного позову не суперечить закону, не порушує права та інтереси інших осіб, а тому судом приймається.
Позов таким чином підлягає задоволенню шляхом стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої в рахунок відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди в розмірі 821.00 грн.
Підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань в учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Доля речових доказів вирішується відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 7, 349, 368, 370, 373, 374, 394 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не застосовувати.
Речові докази: мобільний телефон маркиIphone 11 Pro 64 Гб, які згідно розписки від 10.06.2021 переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_5 , після набрання вироком законної сили вважати повернутим власнику.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди 821 (вісімсот двадцять одну) гривню 00 коп.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області. Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, не може бути оскарженим в апеляційному порядку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.
Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_10