Справа № 161/14003/21
Провадження № 2/0158/42/22
25 січня 2022 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Сіліч Ю.Л.,
за участі секретаря - Оніщук Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовні вимоги мотивує тим, що за час перебування з відповідачем ОСОБА_2 у шлюбі, який було зареєстровано 11.09.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, за актовим записом № 1265, у них народилося двоє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.05.2019 року -шлюб розірвано.
Вказує, що діти перебувають на її утриманні, а відповідач ухиляється від обов'язку утримувати дітей, матеріальної допомоги не надає, тому просить суд стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Окрім цього, зазначає, що вона неодноразово зверталась до відповідача з проханням змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків та надавати матеріальну допомогу, однак усі її прохання залишились без виконання, у зв'язку з чим просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь на утримання малолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти за минулий час, а саме за останні 2 роки у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн. щомісяця.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.08.2021 року вищевказану цивільну справу передано на розгляд за підсудністю Ківерцівському районному суду Волинської області.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 21.10.2021 року прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
В період розгляду спрощеного позовного провадження по даній справі заяв, клопотань та заперечень, в порядку ст. 182 ЦПК України, сторонами подано до суду не було. Крім того, відзиву на позовну заяву відповідачем до суду подано не було.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено, що сторони у справі перебували у шлюбі, який був зареєстрований 11.09.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області за актовим записом № 1265 та згідно рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.06.2019 року розірвано (а.с.7).
Від спільного подружнього життя сторони мають двох малолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 11.11.2008 року; серії НОМЕР_2 від 28.10.2014 року (а.с. 8, 9).
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу або у твердій грошовій сумі.
При визначенні розміру аліментів, відповідно до ст. 182 СК України, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на дітей можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні;.
Окрім того, відповідач не позбавлений обов'язку утримувати малолітніх дітей.
Разом з тим, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання не є у переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дітей, проте, безумовно, враховується судом при визначенні розміру аліментів.
Відповідно до вимог ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому, частиною 9 статті 7 СК України, визначено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р., частин 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін та малолітніх дітей, те що сторони не змогли добровільно досягнути згоди про розмір сплачуваних аліментів, а також, що обов'язок утримувати дітей покладається рівною мірою на матір і батька.
Судом встановлено, що відповідач є особою працездатного віку та в матеріалах справи відсутні докази наявності у нього будь-яких медичних протипоказань щодо працевлаштування та заняття тими видами діяльності, які дають можливість належного утримання себе та дітей.
Відповідно до довідки Ківерцівського РВ УДСНС України у Волинській області № 186 від 04.05.2020 року житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 пошкоджений вогнем. Внаслідок пожежі вогнем було знищено, в тому числі покрівлю, перекриття, речі домашнього вжитку, вікна, веранду, у зв'язку з чим позивач ОСОБА_1 змушена винаймати житло (а.с.10).
Враховуючи викладене, беручи до уваги потреби дітей, а також те, що позивачем ОСОБА_1 не зазначено і не надано суду інших доказів, які б підтверджували потребу в аліментах на утримання дітей в розмірі зазначеному у позовній заяві, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягувати аліменти на утримання малолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 1600 гривень щомісячно, на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання до суду позовної заяви 04.08.2021 року і до досягнення дітьми повноліття.
З приводу заявленої позивачем ОСОБА_1 вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь на утримання малолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти за минулий час, а саме за останні 2 роки у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн. щомісяця, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років (ч. 2 ст. 191 СК України).
При цьому під ухиленням від сплати аліментів у юридичній науці розуміють пряму відмову від надання утримання, а також різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів: приховання особою свого дійсного розміру заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язку по утриманню. Факт ухилення від надання утримання може мати місце в тому випадку, якщо особа має у своєму розпорядженні кошти, але не бажає їх надавати.
Ухилення від сплати аліментів полягає у винних навмисних діях (бездіяльності) відповідача. Тому позивач має надати суду докази того, що, вчиняючи тим чи іншим способом, відповідач свідомо прагнув ухилитися від виконання обов'язку по утриманню.
Стаття 77 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Кожна сторона, як передбачає ч. 1 ст. 81 ЦПК України, зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, за положеннями ст. 191 СК України, для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: (а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (б) ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Зазначений висновок стосовно застосування відповідних норм права викладений в постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 636/3004/17 (провадження № 61-2054св19).
Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України позивач ОСОБА_1 доказів щодо ухилення відповідача від сплати аліментів суду не надала.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Суд зазначає, що позивачу направлялася ухвала про відкриття провадження на поштову адресу зазначену в позовній заяві, однак поштова кореспонденція повернулась не врученою з відміткою працівника відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання», про зміну місця проживання ОСОБА_1 суд не повідомляла, а тому вважається такою, що отримала ухвалу суду про відкриття провадження; проте будь-яких клопотань не заявляла.
Згідно положення ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір в сумі 908 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.
На підставі п. 1 ч.1ст. 430 ЦПК України, судове рішення слід допустити до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 274-279, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, ст. ст. 180, 181, 182, 184 Сімейного кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 1600 гривень щомісячно, на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання до суду позовної заяви 04.08.2021 року і до досягнення дітьми повноліття.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн..
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч