24 січня 2022 року
м. Київ
справа №643/2746/20
провадження № 51-277ск22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року щодо
ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК, і
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Московського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2021 рокуОСОБА_5 визнано винуватим та призначено йому покарання за ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 4 ст. 187 КК у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Вирішено питання щодо цивільного позову, а також інші питання, визначені процесуальним законодавством.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_5 26 грудня 2019 року приблизно о 05:00, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, знаходячись біля котельні, що розташована між буд. АДРЕСА_2 , підійшов ззаду до ОСОБА_6 та фрагментом асфальту завдав йому від двох до п'яти ударів по голові, чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_6 впав на землю. Після цього ОСОБА_5 заволодів мобільним телефоном потерпілого «Samsung J-5 2016» вартістю 883 грн у силіконовому чохлі вартістю 100 грн, з картками пам'яті «micro SP 32-ГБ» вартістю 165 грн та сім - картками операторів мобільного зв'язку "Водафон" та "Київстар" вартістю 30 грн кожна, чим спричинив потерпілому шкоду на загальну суму 1208 грн.
Крім того, ОСОБА_5 також визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК та ч. 2 ст. 186 КК, за обставин, детально викладених у вироку, які у касаційному порядку не оскаржуються.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 посилається на порушення норм кримінального і кримінального процесуального закону України та невідповідність висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження, просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_5 і перекваліфікувати його дії з ч. 4 ст. 187 КК на ч. 1 ст. 121 КК та ч. 2 ст. 185 КК.
Вказує на те, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад розбою. На його думку, судами не встановлено чи був у ОСОБА_5 умисел та мотив на його вчинення. Зазначає, що суди надали неправильну кримінально-правову оцінку вчиненому ОСОБА_5 діянню.
Мотиви Суду
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, додані до неї судові рішення та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення злочину, встановлених судами нижчих інстанцій.
Зі змісту касаційної скарги слідує, що захисник не оспорює висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК, проте не погоджується з висновками суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 187 КК. Вважає, що його вина в інкримінованому діянні не доведена поза розумним сумнівом.
Колегія суддів касаційного суду не погоджується з таким твердженням, оскільки при перевірці судових рішень не встановлено обставин, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК.
Судами встановлено, що ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 спільно вживали алкогольні напої, прогулювались по Салтівському житловому масиву. Цю інформацію не заперечує й сам засуджений. Однак зазначає, що заподіяв удар і забрав мобільний телефон у потерпілого ОСОБА_6 у зв'язку з тим, що він занадто близько стояв до його подруги ОСОБА_7 . Проте ці показання, як правильно встановили суди, спростовуються показаннями не лише потерпілого ОСОБА_6 , а й свідка ОСОБА_7 .
Так, свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні вказала, що вона разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розпивали алкогольні напої, спілкувались, слухали музику. ОСОБА_5 на декілька хвилин відлучився, а коли повернувся, то вона почула хлопок, від якого потерпілий впав на землю, телефон випав з його руки, після чого ОСОБА_5 його схопив та вони втекли з місця вчинення злочину. Телефон ОСОБА_5 продав на радіоринку за 800 грн і віддав їй 100 грн. Крім того, ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_5 будь-яких претензій до неї з приводу ревнощів в ніч з 25 на 26 грудня 2019 року або після вказаних подій не висловлював.
Судами в основу доказової бази по цьому кримінальному провадженню також було покладено показання потерпілого ОСОБА_6 , який у судовому засіданні зазначив, що коли він залишився наодинці з ОСОБА_7 , то раптом відчув удари в потилицю, після другого удару він впав на землю та більше нічого не пам'ятає. Коли отямився, то виявив відсутність телефону.
Окрім наведених вище доказів суди послалися напротокол огляду місця події від 27 грудня 2019 року, протоколи пред'явлення особи для впізнання від 14 лютого 2020 року, протоколи слідчих експериментів від 24 січня 2020 року, протокол пред'явлення особи для впізнання від 27 грудня 2019 року, висновки експертів №12-14/941-А/19 та №12-14/76-А/20 від 14 січня 2020 року та 29 січня 2020 року, а також інші докази, зміст яких детально відображено у вироку.
Таким чином, місцевий суд встановив, що наявні у цьому провадженні докази є взаємоузгодженими, оцінив їх сукупність з точки зору належності, допустимості, достатності та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК.
З судових рішень видно, що висновки судів про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні розбійного нападу ґрунтуються на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.
Переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах сторони захисту доводам та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК, є законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, та правильністю кваліфікації його дій за цією статтею кримінального закону, оскільки його винуватість доведена поза розумним сумнівом.
Аргументи захисника про те, що дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК та ч. 2 ст. 185 КК, оскільки засуджений через ревнощі до ОСОБА_7 заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потерпілому і таємно заволодів його майном колегія суддів відхиляє.
З обставин, встановлених судами попередніх інстанцій слідує, що ОСОБА_5 завдав потерпілому декілька ударів по голові і коли той впав одразу заволодів телефоном останнього, і негайно залишив місце події. Згодом телефон потерпілого він продав.
Факт того, що злочин було скоєно на грунті раптово виниклих ревнощів стростовується показаннями свідка ОСОБА_7 , яка зазначила, що будь-яких претензій до неї з приводу ревнощів ОСОБА_5 як до, так і після вказаних подій не висловлював.
Таким чином, характер, послідовність дій та поведінка ОСОБА_5 до, під час і після вчинення злочину дозволяють констатувати наявність у його діях ознак саме розбою і свідчать про те, що він діяв з прямим умислом і корисливим мотивом на заволодіння майном потерпілого та застосував до останнього фізичне насильство, яке полягало у спричиненні умисних тяжких тілесних ушкоджень.
Такі дії правильно кваліфіковані судами за ч. 4 ст. 187 КК, а винуватість ОСОБА_5 доведена поза розумним сумнівом.
Обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3