Ухвала
Іменем України
25 січня 2022 року
м. Київ
справа № 711/3606/19
провадження № 51-322ск22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 вересня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року щодо засудженого ОСОБА_5 ,
встановив:
За вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 вересня
2021 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання
у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 75 цього Кодексу ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі
з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що потерпілий не погоджується
із зазначеними судовими рішеннями та порушує питання про їх перегляд
в касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2 та ч. 3 зазначеної статті.
Згідно зі ст. 427 вказаного Кодексу в касаційній скарзі, серед іншого, зазначаються обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції, а також її думка з приводу участі у касаційному розгляді.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); неправильне застосування закону України
про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення
та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Тому скаржник, заперечуючи законність постановлених у кримінальному провадженні судових рішень, має конкретно вказати в чому саме полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно
до ст. 438 КПК України є підставами для скасування чи зміни судових рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.
Однак, всупереч вищевказаному потерпілий, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, як на підставу
для скасування оскаржених судових рішень, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, доводів на обґрунтування зазначеної позиції з урахуванням положень ст. 412 цього Кодексу не наводить.
Крім того, вимоги потерпілого про скасування оскаржуваних судових рішень та призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі
на строк 8 років є суперечливими та не узгоджуються з положеннями
ст. 436 КПК України, якою визначено повноваження суду касаційної інстанції
за наслідками розгляду касаційної скарги.
При тому, що згідно ч. 1 ст. 437 КПК України суд касаційної інстанції не має права застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, що залишилось поза увагою потерпілого.
Також, усупереч ч. 3 ст. 427 КПК України, потерпілий у скарзі не зазначає
чи бажає він брати участь у касаційному розгляді.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 429 КПК України у разі подання касаційної скарги без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, вона залишається без руху.
Враховуючи наведене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 вересня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без руху і надати йому для усунення вказаних недоліків п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог суду касаційну скаргу йому буде повернуто.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3