вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
24.01.2022 р. Справа № 917/1669/21
Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали
за позовною заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, вул. Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 42769539
до Фізичної особи - підприємця Петросян Стьопи Суреновича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1
про стягнення грошових коштів
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Петросян Стьопи Суреновича про стягнення 2 437,20 грн. заборгованості по орендній платі та 22,86 грн. пені.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2021 року даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач не виконав умови договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 60/09-Н від 08.09.2009 року.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.11.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1669/21 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Пунктом 3 ухвали суду про відкриття провадження у даній справі було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали.
Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позовну заяву чи то будь-які інші заяви чи клопотання суду не надав, ухвала про відкриття провадження у справі від 05.11.2021 року, яка направлялися за адресою місцезнаходження відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
08.09.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Петросян Стьопою Суреновичем (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за № 60/09-Н (договір).
Наказом Фонду державного майна України від 11.06.2019 року № 555 затверджено Зміни до Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, згідно яких Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях визначено правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області.
За умовами вищевказаного договору Фонд державного майна України по Полтавській та Сумській областях як орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення розташоване в будівлі їдальні технікуму площею 65.03 кв.м (майно), за адресою: пл. Слави, 1. м. Полтава, що перебуває на балансі Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва (юридична адреса балансоутримувача: пл. Слави, 4/2, м. Полтава, 36030).
Відповідно до п. 1.6 договору майно передано в оренду з метою розміщення пекарні.
Відповідно до п. 3.1. договору, в редакції додаткової угоди № 5 від 10.04.2018 року, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 зі змінами (Методика) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - лютий 2018 року - 2 598,75 грн.
Відповідно до п. 3.3 договору орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинна на кінець періоду, за який здійснюється платіж:
70 відсотків орендної плати - до Державного бюджету на рахунок, що відкривається на ім'я територіальних органів Державного казначейства.
30 відсотків орендної плати - балансоутримувачу.
Згідно п. 8.1 договору, в редакції додаткової угоди № 6 від 12.02.2019 року, строк дії договору 2 роки 11 місяців. Договір діє до 08.05.2021 року включно.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, 08.09.2009 року передав відповідачу нерухоме майно, що належить до державної власності.
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати оренди приміщення вчасно не виконав, у зв'язку з чим позивач 22.06.2021 року надіслав ФОП Петросян С.С. претензію № 18-121-03126 якою вимагав в термін до 30.06.2021 року повністю сплатити існуючу заборгованість по орендній платі до Державного бюджету у сумі 2 437,20 грн.
Відповідач на претензію жодним чином не відреагував, заборгованість - не сплатив.
Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду за захистом свої прав з позовом про стягнення 2 437,20 грн. заборгованості по орендній платі та 22,86 грн. пені.
При прийнятті рішення судом враховано наступне.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписом ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Судом встановлено, що правовідносини, що склалися між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Фізичною особою - підприємцем Петросян Стьопою Суреновичем регулюються нормами про договір оренди.
Частинами 1, 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно пункту 2.1. договору оренди № 60/09-Н від 08.09.2009 року передача об'єкта оренди у користування орендаря здійснюється одночасно з підписанням сторонами договору та оформлюється актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору. В акті приймання-передачі вказується вартісна характеристика об'єкта оренди на момент передачі майна орендарю.
Як вбачається з залученого до матеріалів справи акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідач 08.09.2009 року прийняв об'єкт оренди, обумовлений вищевказаним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до державної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Статтею 759 ЦК України визначений обов'язок наймача здійснювати оплату за передане майно у користування.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Пунктом 8.1 договору, в редакції додаткової угоди № 6 від 12.02.2019 року, сторони погодили, що строк дії договору 2 роки 11 місяців. Договір діє до 08.05.2021 року включно.
Після закінчення строку дії договору, 18.05.2021 року балансоутримувач повідомив Регіональне відділення про звільнення орендарем орендованого майна.
Відповідно до п. 3.3 договору оренди, з подальшими змінами, орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до Державного бюджету України та 30% балансоутримувачу щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинна на кінець періоду, за який здійснюється платіж:
Згідно п. 4.3.2 договору орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету та балансоутримувачу.
Згідно наданих позивачем розрахунків, за квітень та травень 2021 року відповідач мав сплатити до державного бюджету 2 437,20 грн. орендної плати по договору (1 926,62 грн. у квітні 2021 року та 510,58 грн. у травні 2021 року)
Станом на дату розгляду справи у суду відсутні належні та допустимі докази сплати відповідачем вказаної заборгованості.
За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 3.5. договору оренди сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
На підставі вказаного положення договору та норм чинного законодавства, позивач нарахував відповідачу 22,86 грн. пені за період прострочення з 16.05.2021 року по 27.09.2021 року (поетапно).
Здійснивши перевірну наданого розрахунку суд встановив, що позивачем правомірно нараховано до сплати пеню у розмірі 22,86 грн.
Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, тому суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. слід покласти на відповідача.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Керуючись ст. ст. 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Петросяна Стьопи Суреновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Державного бюджету України на рахунок UA 298999980313070094000016712, код отримувача 37959255, отримувач ГУК у Полтавській області/тг м.Полтава/22080300, банку отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.) заборгованість за договором оренди № 60/09-Н від 08.09.2009 року в розмірі 2 437,20 грн. та пеню за несвоєчасну оплату в розмірі 22,86 грн.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Петросяна Стьопи Суреновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (вул. Небесної Сотні, буд.1/23, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 42769539) - 2 270,00 грн. відшкодування витрат з оплати судового збору.
Видати накази після набрання цим рішенням законної сили.
4. Копію рішення направити сторонам по справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Білоусов С. М.