65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" січня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3471/21
За позовом: Фізичної особи-підприємця Аджийського Олександра Федоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮГ" (68534, Одеська обл., Тарутинський р-н, с. Ламбрівка, код ЄДРПОУ - 20952731, електронна адреса: agro-xug@eurocom.od.ua)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Тарасенко Ю.Г.
Представники сторін:
Від позивача:Мусієнко А.Ю. - на підставі ордера серії ОД № 620423 від 09.12.2021р; Гоцуленко С.В. - на підставі ордера серії ОД № 582229 від 13.01.2022р.;
Від відповідача: Мілошевич А.С. - в порядку самопредставництва.
В засіданні брали участь:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Фізична особа-підприємець Аджийський Олександр Федорович (далі - ФОП Аджийський О.Ф.), звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "АГРО-ЮГ" про стягнення заборгованості у розмірі 215 155 грн 82 коп., пені у розмірі 20 478 грн 83 коп., 3% річних у розмірі 9 903 грн 37 коп., інфляційних втрат у розмірі 34 989 грн 69 коп.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3471/21, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 09.12.2021р.
Ухвалою суду від 09.12.2021р. відкладено судове засідання на 23.12.2021р. Ухвалою суду від 23.12.2021р. судове засідання відкладено на 13.01.2022р. Протокольною ухвалою від 13.01.2022р. відкладено розгляд справи на 20.01.2022р.
Позивач - ФОП Аджийський О.Ф., підтримує позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та запереченнях проти заяви відповідача про застосування строку позовної давності, та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач - ТОВ "АГРО-ЮГ", відзив на позовну заяву до суду не надав. 13 січня 2022р. до суду від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності, яку представник відповідача підтримав у судовому засіданні 13.01.2022р..
Позивач у справі зазначає, що 03.03.2020р. між ним, як Перевізником, та ТОВ "АГРО-ЮГ", як Клієнтом, був укладений Договір транспортного перевезення №03/03-20, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Перевізник зобов'язався надати Клієнту послуги по організації та здійсненню транспортного перевезення вантажу Клієнта в міжміському та міжнародному сполученні, а Клієнт зобов'язався оплатити Перевізнику вартість наданих послуг.
Відповідно до п.1.2 Договору надання Перевізником послуг Клієнту підтверджується відповідними актами виконаних послуг, які надаються Перевізником протягом 3-х календарних днів з моменту надання послуги, та підписуються сторонами.
Позивач зазначає, що у період з 03.03.2020р. по 14.05.2021р. він надав ТОВ "АГРО-ЮГ" послуги з перевезення на загальну суму 1 227 951 грн 32 коп., що підтверджується актами надання послуг перевезення вантажів та товарно-транспортними накладними, які підписані Клієнтом без зауважень, що, на думку позивача, свідчить про прийняття ним відповідних послуг без жодних претензій.
Згідно пп.3.2,3.3 Договору послуги, надані Перевізником, оплачуються Клієнтом шляхом оплати за послуги з відстрочкою платежів на 4 місяці від дати виставлення рахунку і акта виконаних робіт. Розрахунки проводяться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника, а також в інших формах, не заборонених чинним законодавством України.
Позивач зазначає, що з урахуванням п.3.2 Договору останнім днем строку для оплати відповідачем заборгованості є 14.09.2021р., враховуючи те, що останній акт було складено 14.04.2021р. + 4 місяці відстрочки платежу.
На виконання своїх зобов'язань за Договором транспортного перевезення №03/03-20 ТОВ "АГРО-ЮГ" було сплачено 1 012 795 грн 50 коп., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, у зв'язку із чим, за розрахунком ФОП Аджийського О.Ф., заборгованість по оплаті за надані послуги становить 215 155 грн 82 коп.
Позивач зазначає, що сторони за Договором неодноразово складали акти звірки взаєморозрахунків. Зокрема, 04.02.2021р. сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків згідно якого заборгованість ТОВ "АГРО-ЮГ" станом на 04.02.2021р. становить 564 087 грн 86 коп. 01 вересня 2021р. сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2020р. по 31.08.2021р., згідно якого заборгованість ТОВ "АГРО-ЮГ" станом на 01.09.2021р. становить 433 191 грн 82 коп. 14.09.2021р. сторони склали і підписали акт звірки за період з 01.01.2019р. по 31.12.2020р., згідно якого заборгованість ТОВ "АГРО-ЮГ" за цей період становить 252 687 грн 82 коп., а також акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021р. по 14.09.2021р., згідно якого позивач надав відповідачу послуги на суму 180 504 грн. Зазначена сума відповідачем не оплачена.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за надані послуги позивач вважає порушенням своїх та інтересів, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом, та, посилаючись на положення ст.ст.525,526,629 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з ТОВ "АГРО-ЮГ" заборгованість у розмірі 215 155 грн 82 коп.
Крім того, позивач зазначив, що відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеної норми законодавства позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 9 903 грн 37 коп., інфляційні втрати у розмірі 34 989 грн 69 коп.
Згідно п.4.1 Договору у випадку прострочки оплати наданих Перевізником послуг, Клієнт оплачує Перевізнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, діючої в період, за який нараховується пеня.
На підставі зазначеної умови Договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 65 371 грн 89 коп.
Також відповідач зазначив, що відсутні підстави для відмови йому у судовому захисті з підстав пропуску строку позовної давності, враховуючи те, що на виконання умов Договору транспортного перевезення №03/03-20 ТОВ "АГРО-ЮГ" здійснювало часткову оплату свого боргу, що свідчить про визнання ним свого боргу. Остання оплата була здійснена 24.09.2021р. на суму 60 000 грн, у зв'язку із чим строк позовної давності був перерваний і з цієї дати розпочався спочатку.
В обґрунтування своєї позиції позивач послався на положення ч.2, ч.3 ст.264 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідач надав до суду заяву про застосування строку позовної давності, у якій зазначив, що відповідно до ч.5 ст.315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Відповідач зазначив, що у позовній заяві мова йде про перевезення, які здійснювалися починаючи з березня 2020р. по травень 2021р. Тобто, за цими перевезеннями минув шестимісячний строк для подачі позову.
Посилання позивача на переривання позовної давності у зв'язку із частковою оплатою, зокрема, оплатою від 24.09.2021р., відповідач вважає безпідставним, адже, у платіжних дорученнях не міститься посилань на конкретні поставки, а тому ці оплати не можуть підтвердити переривання позовної давності, яка розраховується за кожною поставкою окремо.
Враховуючи зазначене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Виходячи з матеріалів справи, пояснень представника позивача, судом встановлено, що 03.03.2020р. між ФОП Аджийським О.Ф. (Перевізник) та ТОВ "АГРО-ЮГ" (Клієнт) був укладений Договір транспортного перевезення №03/03-20, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Перевізник зобов'язався надати Клієнту послуги по організації та здійсненню транспортного перевезення вантажу Клієнта в міжміському та міжнародному сполученні, а Клієнт зобов'язався оплатити Перевізнику вартість наданих послуг.
Згідно п.п.6.1,6.2 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023р., а в частині виконання грошових зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Крім того, згідно ч.ч.1,2,6 ст.306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
За приписами ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Отже, між сторонами склалися правовідносини щодо надання послуг з перевезення.
Суд також вважає за необхідне зауважити, ст.15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, з урахування приписів ст. 4 ГПК України, наведені приписи чинного законодавства визначають об'єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Враховуючи матеріали справи, судом встановлено наявність порушеного права позивача, за захистом якого він правомірно звернувся до суду, виходячи з положень ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, з моменту укладення Договору між сторонами за цим Договором виникли певні зобов'язання, зокрема, у Перевізника надати послуги з організації та здійснення транспортного перевезення вантажу Клієнта, а у Клієнта - сплатити Перевізнику вартість наданих послуг.
Відповідно до п.1.2 Договору надання Перевізником послуг Клієнту підтверджується відповідними актами виконаних послуг, які надаються Перевізником протягом 3-х календарних днів з моменту надання послуги, та підписуються сторонами.
Згідно пп.3.2,3.3, 3.4 Договору послуги, надані Перевізником, оплачуються Клієнтом шляхом оплати за послуги з відстрочкою платежів на 4 місяці від дати виставлення рахунку і акта виконаних робіт. Розрахунки проводяться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника, а також в інших формах, не заборонених чинним законодавством України. Загальна сума Договору відповідає загальній сумі всіх актів виконаних робіт, на підставі яких здійснюється оплата наданих послуг на виконання цього Договору.
З матеріалів справи вбачається, і відповідачем не доведено іншого, що у період з 03.03.2020р. по 14.05.2021р. ФОП Аджийський А.Ф. надав ТОВ "АГРО-ЮГ" послуги з перевезення вантажу на загальну суму 1 227 951 грн 32 коп., що підтверджується актами надання послуг перевезення вантажів та товарно-транспортними накладними, які підписані Клієнтом без зауважень, що свідчить про прийняття ним відповідних послуг без жодних претензій.
Враховуючи те, що останній акт надання послуг було складено сторонами 14.05 2021р. з урахуванням п.3.2 Договору останнім днем строку для оплати відповідачем наданих послуг є 14.09.2021р.
Судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за Договором транспортного перевезення №03/03-20 ТОВ "АГРО-ЮГ" було сплачено 1 012 795 грн 50 коп., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, у зв'язку із чим заборгованість по оплаті за надані послуги становить 215 155 грн 82 коп.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
При цьому, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст.612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, заборгованість ТОВ "АГРО-ЮГ" по оплаті за надані за Договором транспортного перевезення №03/03-20 послуги становить 215 155 грн 82 коп. і позовна вимога щодо стягнення з відповідача зазначеної заборгованості є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, у зв'язку із чим підлягає задоволенню.
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами п.4.1 Договору у випадку прострочки оплати наданих Перевізником послуг, Клієнт оплачує Перевізнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, діючої в період, за який нараховується пеня.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що він є вірним, у зв'язку із чим підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з ТОВ «АГРО-ЮГ» пені у розмірі 20 478 грн 83 коп.
За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеної норми законодавства позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 9 903 грн 37 коп. та інфляційні втрати у розмірі 34 989 грн 69 коп., які також підлягають стягненню.
Що стосується заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Згідно зі ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Загальна позовна давність установлюється відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 цього Кодексу).
Відповідач у справі в обґрунтування заяви про застосування строку позовної давності послався на положення ч.5 ст.315 Господарського кодексу України, відповідно до якої для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Відповідний правовий висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019р. у справі № 522/1029/18.
Враховуючи те, що судом встановлено порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду із заявленим позовом, та з огляду на заяву відповідача про сплив позовної давності, відповідно є підстави для застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог про стягнення основної заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому, за приписами ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами у справі декілька разів складалися та підписувалися повноважними особами акти звірки взаємних розрахунків. Зокрема, 14.09.2021р. сторони склали і підписали акт звірки за період з 01.01.2019р. по 31.12.2020р., згідно якого заборгованість ТОВ "АГРО-ЮГ" за цей період становить 252 687 грн 82 коп., а також акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021р. по 14.09.2021р., згідно якого заборгованість ТОВ "АГРО-ЮГ" за цей період становить 180 504 грн.
Крім того, 24.09.2021р. ТОВ "АГРО-ЮГ" сплатило на користь ФОП Аджийського О.Ф. 60 000 грн, що підтверджується наявною у справі банківською випискою. Призначенням платежу зазначено» за послуги перевезення зг. акту звірки (борг за 2020 рік) в т.ч. ПДВ 20%».
Таким чином, суд дійшов висновку про переривання перебігу позовної давності та початку перебігу позовної давності з 25.09.2021р., у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності та відмови у задоволенні позову.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач у справі доказів належного виконання умов Договору транспортного перевезення №03Є/03-20 від 03.03.2020р. до суду не надав.
За приписами ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Фізичної особи-підприємця Аджийського Олександра Федоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮГ" про стягнення заборгованості у розмірі 215 155 грн 82 коп., пені у розмірі 20 478 грн 83 коп., 3% річних у розмірі 9 903 грн 37 коп., інфляційних втрат у розмірі 34 989 грн 69 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮГ" (68534, Одеська обл., Тарутинський р-н, с. Ламбрівка, код ЄДРПОУ - 20952731, електронна адреса: agro-xug@eurocom.od.ua) на користь Фізичної особи-підприємця Аджийського Олександра Федоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість у розмірі 215 155 грн 82 коп., пеню у розмірі 20 478 грн 83 коп., 3% річних у розмірі 9 903 грн 37 коп., інфляційні втрати у розмірі 34 989 грн 69 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 207 грн. 92 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 25 січня 2022 р.
Суддя Н.В. Рога