"20" січня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3640/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
при секретарі судового засідання Борисовій Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Лущинський А.І.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙ АГРОС" про стягнення 106773,60 грн.
Встановив:
29.11.2021 р. до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван" (далі - ТОВ "Караван", позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙ АГРОС" (далі - ТОВ "ДУНАЙ АГРОС") 106773,60 грн заборгованості у зв'язку з неналежним виконання умов договору купівлі-продажу від 20.03.2019 р. № 1026/03/19К в частині оплати вартості товару, проданого за видатковою накладною від 04.04.2019 р. № КН-0000220.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.11.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати останню за правилами прощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16.12.2021 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2021 р. відкладено розгляд справи на 20.01.2022 р.
Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено участь представника ТОВ "Караван" в судових засіданнях в режимі відеоконференції з дорученням їх проведення Господарському суду Запорізької області.
В судове засідання 20.01.2022 р. представник ТОВ "ДУНАЙ АГРОС" не з'явився, обізнаність відповідача про засідання суду підтверджується розпискою, залишеною на повідомленні про вручення поштового відправлення (копії ухвали Господарського суду Одеської області від 16.12.2021 р.), надісланого на адресу ТОВ "ДУНАЙ АГРОС", зазначену у Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами ч.1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Письмового відзиву від ТОВ "ДУНАЙ АГРОС" до Господарського суду Одеської області не надходило, у зв'язку з чим у відповідності до ч.9 ст.165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник ТОВ "Караван" підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позовну в повному об'ємі.
20.01.2022 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приписами ст.14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
20.03.2019 р. між ТОВ "Караван" (Продавець) та ТОВ "ДУНАЙ АГРОС" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1026/03/19К (Договір), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність Покупця належний Продавцю Товар, а Покупець зобов'язується прийняти його та оплатити його вартість на умовах цього Договору.
Під «Товаром» Сторони розуміють: препарати Хелатин-Мультімікс (розлив в 10 л. каністрах) у кількості 2890 л., Хелатич-Молібдеп 5% (розлив в 10 л. каністрах) у кількості 90 л.(п.1.2 Договору).
Розрахунки по цьому Договору відбуваються у національній валюті України (п.1.3 Договору).
Загальна вартість Договору складає 286773,60 гри. (двісті вісімдесят шість тисяч сімсот сімдесят три грн. 60 коп.) разом з ПДВ. (п.2.2 Договору).
Оплата за цим Договором здійснюється з відстрочкою платежу до 01.09.2019 р. (п.2.3 Договору).
Покупець перераховує кошти на поточний рахунок Продавця (п.2.4 Договору).
Моментом здійснення платежу є день надходження коштів Покупця на поточний рахунок Продавця (п.2.5 Договору).
Продавець передає Товар Покупцю на складі Продавця чи доставляє Товар на склад Покупця за рахунок Покупця (п.3.1 Договору).
Покупець зобов'язаний у визначені Договором строки розрахуватися за Товар (п.5.2.1 Договору).
За невиконання або неналежне виконання умов цього Договору, сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України (п.6.1 Договору).
Сторони погодилися, що термін позовної давності стосовно штрафних санкцій за цим Договором складає 3 (три) роки. Крім того, Сторони домовилися, що згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цим Договором здійснюється без обмеження по терміну (п.6.5 Договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) і діє до 01.09.2019 р., але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх обов'язків (п.8.1 Договору).
Зміни та доповнення до цього Договору вважаються дійсними, якщо вони викладені в письмовій формі і скріплені підписами і печатками (за наявності) обох сторін (п.9.3 Договору).
Додатковою угодою № 1 від 17.02.2020 р. до Договору змінено п.2.3 останнього, виклавши його в наступній редакції: «Оплата за цим Договором здійснюється з відстрочкою платежу до 10.09.2020 р.»; та п.8.1 Договору - «Договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) і діє до 10.09.2020 р., але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх обов'язків.»
04.04.2019 р. між Покупцем та Продавцем складено та підписано видаткову накладну КН-0000220, про передачу позивачем відповідачу товару на суму 286773,60 грн з ПДВ.
Договір, додаткову угоду № 1 до нього та видаткову накладну підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів, що не заперечується сторонами.
12.10.2021 р. ТОВ "Караван" складено та надіслано ТОВ "ДУНАЙ АГРОС" претензію про сплату 106773,60 грн заборгованості за поставлений товар, так як, частину вартості товару у сумі 180000,00 грн ТОВ "ДУНАЙ АГРОС" оплачено 05.12.2019 р.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 ст.628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частинами 1 та 2 ст.265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Частинами 1 та 2 ст.712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Частиною 1 ст.691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
В свою чергу частини 1-3 ст.692 ЦК України передбачають, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий договір купівлі-продажу від 20.03.2019 р. № 1026/03/19К.
При цьому ТОВ "Караван" як Продавцем доведено виконання належним чином взятих на себе за умовами Договору обов'язків та продаж (передачу у власність) ТОВ "ДУНАЙ АГРОС" товару на загальну суму 286773,60 грн, що підтверджується дослідженою в описовій частині рішення видатковою накладною від 04.04.2019 р. № КН-0000220.
В свою чергу, ТОВ "ДУНАЙ АГРОС" як Покупцем в порушення приписів ст.ст.525,526,610,629,692,712 ЦК України, ст.193,265 ГК України та умов Договору вартість отриманого Товару повністю не сплачено (як зазначено ТОВ "Караван" 05.12.2019 р. ТОВ "ДУНАЙ АГРОС" здійснено оплату сумі 180000,00 грн), не дивлячи на те, що з урахуванням ч.1 ст.530 ЦК України, ч.1 ст.692 ЦК України, ч.1 ст.712 ЦК України та п.2.3 Договору строк виконання зобов'язання на суму 106773,60 грн настав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи ст.79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючисьст.ст.13,20,73,74,76,86,126,129,165,232,233,237,238,240,241
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙ АГРОС" про стягнення 106773,60 грн задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙ АГРОС" (68831, Одеська обл., Ренійський р-н, с. Орлівка, вул. Суворова, буд. 28, Код ЄДРПОУ 36881450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван" (69065, м. Запоріжжя, вул. Трансформаторників, буд. 49, Код ЄДРПОУ 30801825) заборгованості (суму боргу) в розмірі 106773/сто шість тисяч сімсот сімдесят три/грн 60 коп. та 2270/дві тисячі двісті сімдесят/грн 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст складено 25 січня 2022 р.
Суддя С.Ф. Гут