65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"20" січня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3335/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
при секретарі судового засідання Борисовій Н.В.
отримавши зареєстровану 05.01.2022 р. за вх. № 2-13/22
заяву Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” про зміну порядку виконання рішення суду
по справі № 916/3335/20
за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС”
до відповідачів: Комунального підприємства “Житлово-комунальний сервіс “Порто-Франківський”, Комунального підприємства “Міськзелентрест” та Одеської міської ради
про стягнення 171113,06 грн,
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача 1 - не з'явився,
від відповідача 2 - не з'явився,
від відповідача 3 - ОМР - Танасійчук Г.М. (самопредставництво), розпорядження № 421, дата видачі : 18.05.20;
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.01.2021 р., залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 р., позов Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” до відповідачів Комунального підприємства “Житлово-комунальний сервіс “Порто-Франківський”, Комунального підприємства “Міськзелентрест” та Одеської міської ради про стягнення 171113,06 грн задоволено повністю; стягнуто з Одеської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” в порядку суброгації, майнову шкоду в розмірі 171113,06 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2566,70 грн.
12.05.2021 р. Господарським судом Одеської області видано наказ про примусове виконання рішення від 25.01.2021 р. та постанови від 22.04.2021 р.
05.01.2022 р. Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АРКС” звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою (зареєстрована за вх. № 2-13/22) про зміну порядку виконання рішення суду, в якій просить змінити порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2021 р. по справі № 916/3335/20; стягнути з Одеської міської ради за рахунок коштів міста Одеса в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради, як з безпосереднього виконавчого органу Одеської міської ради, який наділений правом розпоряджатись коштами місцевого бюджету на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” в сумі 173679,76 грн.
Відповідно до протоколу переді судової справи раніше визначному складу суду вищевказану заяву передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Гуту С.Ф.
В період з 20.12.2021 р. по 06.01.2022 р. включно суддя Господарського суду Одеської області Гут С.Ф. перебував у відпустці.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.01.2022 року заяву Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” про зміну порядку виконання рішення суду прийнято до провадженя та призначено до розгляду в засіданні суду на 20.01.2022 р.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №916/3335/20 та заяви, суд встановив:
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.01.2021 року по справі № 916/3335/20 було присуджено стягнути з Одеської міської ради 171 113,06 грн. майнової шкоди та 2 566.70 грн. судового збору, що разом становить 173 679,76 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 р. рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2021 року залишено без змін.
Рішення суду набрало законної сили 22.04.2021 року.
За виконанням наказу суду представник позивача звернувся з заявою про відкриття виконавчого провадження до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Згідно з інформації з Автоматизована система виконавчого провадження (далі - АСВП) по виконавчому провадженню (далі - ВП) № 66818203 виконавче провадження на виконання вимог наказу Г осподарського суду Одеської області від 25.01.2021 року відкрито 15.09.2021 р.
Однак. 07.10.2021 року Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Є.В. повідомлено, що інформація про номери рахунків, відкритих боржником у банках та інших фінансових установах України відсутня, в результаті чого, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.
Заявником надані суду матеріали виконавчого провадження № 66818203 щодо виконання наказу Господарського суду Одеської області від 12.05.2021 року у справі № 916/3335/20. а саме: копій наказу Господарського суду Одеської області від 12.05.2021 року у справі № 916/3335/20; копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.09.2021 р.; копія постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 15.09.2021р.; копія постанови про стягнення виконавчого збору від 15.09.2021 р.; відповідь на запит ДФС про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців від 15.09.2021 р.; інформація про виконавче провадження; копія постанови про повернення виконавчого документа стягувану від 07.10.2021 р.; копія листа УДКСУ у м. Одесі про повернення документів.
Як вбачається з постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 07.10.2021 року по ВП № 66818203 у зв'язку з відсутністю у боржника, визначеного виконавчим документом майна, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу.
Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Станом на 31.12.2021 р. з інформації, що міститься в АСВП по ВП № 66818203 виконавче провадження завершено.
Як вбачається з листа за вих. № 04-15-06/1467 від 29.10.2021 р. Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області розглянуло заяву від 22.10.2021 р. стосовно виконання наказу Господарського суду Одеської області від 25.01.2021 року з приводу чого повідомляє, що Одеська міська рада (код ЄДРПОУ 26597691) не має відкритих реєстраційних рахунків. Рахунки цієї установи, з яких можливо було б здійснити безспірне списання в управлінні Казначейства або будь-якому іншому територіальному органі Казначейства відсутні.
Таким чином, відповідно до пп. З п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 зі змінами та доповненнями (далі - Порядок виконання рішень) орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві без виконання, в тому числі, у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства.
Згідно до положень ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. - і за її межами (ч. 1 ст. 326 ГПК України).
Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Проте, як зауважує Європейський Суд з прав людини, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (рішення від 20.07.2004 р. у справі «Шматько проти України», заява № 60750/00).
Згідно ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно ст. 331 ГГІК України, за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Отже, лише за наявності обставин та в порядку, передбачених вищевказаними нормами, сторони виконавчого провадження, а також державний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Відповідно до положень частин 2-3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.
У ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено заходи примусового виконання.
Згідно ч. З ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначена система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Як вбачається зі змісту положень ст. 1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими
законами.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Згідно положень ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Частина 1 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ч. З ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються такі питання: розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету (пункт 23); прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету (пункт 27).
В свою чергу, згідно до ч. 2 ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. Враховуючи, що безпосереднім правом розпоряджатися коштами місцевого бюджету наділений Виконавчий комітет Одеської міської ради, задля виконання рішення суду необхідно змінити порядок виконання рішення.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.
Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення № 18-рп/2012 від13.12.2012 р. зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Отже, законодавцем передбачено право суду за заявою особи, змінити порядок виконання судового рішення, у разі неможливості його виконання у тому вигляді, який постановлено судовим рішенням; обмежень щодо кількісної можливості вчинення відповідних дій законодавцем не встановлено, адже метою зміни порядку виконання судового рішення є задоволення вимог стягувана за рішенням, яке набрало законної сили.
У відповідності до п. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджет- план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
Бюджети місцевого самоврядування - бюджети сільських, селищних, міських територіальних громад, а також бюджети районів у містах (у разі утворення районних у місті рад) (п. 2 ч. 1 ст. 2 БК України).
Пунктом 12 ч. 1 ст. 2 БК України визначено, що бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 2 БК України встановлено, що бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.
надходження бюджету - доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від державних (місцевих) запозичень, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів (пункт 37 частини 1 цієї статті).
Частина 1 статті 15 БК України джерелами фінансування бюджету є:
1) кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;
2) кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) - щодо державного бюджету;
3) повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;
4) вільний залишок бюджетних коштів з дотриманням умов, визначених цим Кодексом, включаючи залишок коштів державного бюджету, сформований за рахунок понадпланових державних запозичень, здійснених у попередньому бюджетному періоді відповідно до частини одинадцятої статті 16 цього Кодексу;
5) тимчасово вільні кошти єдиного казначейського рахунка.
Крім того, ч. 1 ст. 22 БК України закріплено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 22 БК України головними розпорядниками коштів місцевого бюджету можуть бути виключно: 1) місцеві державні адміністрації; 2) виконавчі органи; 3) апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради); 4) структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій; 5) структурні підрозділи виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників
Самі по собі зміна чи встановлення способу та порядку виконання судового рішення - це заміна одного виду виконання іншим або визначення чіткого логічного порядку вчинення дій, спрямованих на виконання припису рішення суду.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 1 ст. 22 БК України, міська рада та її виконавчий комітет є взаємопов'язаними органами, незважаючи навіть нате, що зареєстровані як різні юридичні особи та мають самостійні права та обов'язки, компетенцію та повноваження, передбачені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», атому відповідають за зобов'язаннями один одного.
Частина 1 статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Частина 1 статті 43 БК України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає, зокрема, розрахунково- касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства (п. 1 ч. 1 ст. 43 БК України). В органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.
Частина 4 статті 45 БК України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Так, як у боржника (органу місцевого самоврядування) відсутні розрахункові рахунки, рішення суду виконати не можливо, а іншого порядку відновлення порушеного права стягувача немає.
Порядок виконання рішень визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (п. 1 Порядку виконання рішень).
Положеннями п. З Порядку виконання рішень зазначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Пунктом 41 Порядку виконання рішень визначено, що орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Пункт 26 Порядку виконання рішень безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).
З огляду на п. 1,3 ст. 1 Статуту територіальної громади міста Одеси, затверджений рішенням Одеської міської ради № 1240-УІ від 25.08.2011 р. (далі - Статут) статут територіальної громади міста Одеси (далі - Статут) є основним місцевим нормативно- правовим актом міської громади, має вищу юридичну силу в системі нормативно-правових актів органів та посадових осіб міського самоврядування на території міста. Рішення та інші акти органів та посадових осіб міського самоврядування та акти органів самоорганізації населення на території міста мають відповідати Статуту. Статут є актом прямої дії.
Статут с обов'язковим для виконання всіма органами місцевого самоврядування, органами державної влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, що діють на території міста, їх посадовими та службовими особами, а також громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які постійно або тимчасово перебувають на території міста.
Як вбачається з абз. 8, 9, 12 п. 1 ст. 2 Статуту міська громада - жителі, об'єднані постійним проживанням в межах міста Одеси;
міське самоврядування - визнане та гарантоване державою право та реальна здатність міської громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб міського самоврядування вирішувати питання міського значення в межах Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та Статуту;
органи міського самоврядування - Одеська міська рада, її виконавчий комітет та інші виконавчі органи.
Відповідно до п. 1, 10, 11 ст. 14 Статуту міська рада є постійно діючим представницьким органом міського самоврядування, який здійснює від імені та в інтересах міської громади функції та повноваження місцевого самоврядування.
Утримання міської ради та її апарату здійснюється за рахунок коштів міського бюджету.
Міська рада є юридичною особою, має власну печатку, штампи, бланки, рахунки в органах державного казначейства, набуває від свого імені майнових та особистих немайнових прав, несе обов'язки, може бути позивачем і відповідачем в судах.
Згідно п. 1 ст. 16 Статуту виконавчий комітет міської ради (виконком) є вищим виконавчим органом міської ради, який створюється міською радою на період її повноважень.
У відповідності до пп. 1 п. 4 ст. 16 Статуту виконком попередньо розглядає проекти міських програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, бюджету міста, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд міської ради.
Пунктами 5, 9, 10 статті 16 Статуту встановлено, що виконком є підзвітним і підконтрольним міській раді, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.
Утримання виконкому та його апарату здійснюється за рахунок коштів міського бюджету.
Виконком є юридичною особою, має власну печатку, штампи, бланки, рахунки в органах державного казначейства, набуває від свого імені майнових та особистих немайнових прав, несе обов'язки, може бути позивачем і відповідачем в судах.
Міська рада взаємодіє з виконкомом та іншими виконавчими органами міської ради на засадах законності, відкритості, взаємної поваги, поєднання місцевих і державних інтересів, пріоритету рішень міської ради, підконтрольності та підзвітності виконавчих органів міській раді, координації галузевих та функціональних напрямів діяльності (п. 2 ст. 18 Статуту).
Взаємодія міської ради з міським головою, виконкомом та іншими виконавчими органами міської ради здійснюється шляхом застосування широкого кола організаційних та правових форм співробітництва за участю секретаря міської ради, депутатських фракцій та груп, постійних комісій, тимчасових контрольних комісій, інших органів ради та окремих депутатів (п. З ст. 18 Статуту).
Згідно з и. 1 ст. 38 Статуту міській громаді належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи міського бюджету, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність міської громади за місцем відкриття спадщини.
Пунктом 1 статті 41 Статуту встановлено, що міська громада володіє такими фінансовими ресурсами: кошти міського бюджету; кошти комунальних підприємств, установ і організацій: частина коштів підприємств, установ і організацій, створених за участю органів міського самоврядування; дивіденди, нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, що перебувають у власності територіальної громади; кошти, передані державою для забезпечення виконання делегованих повноважень органів виконавчої влади; інші фінансові ресурси відповідно до законодавства України.
Пунктом 1 статтею 1 Регламенту Одеської міської ради VIII скликання затверджений рішенням Одеської міської ради від 02.12.2020 р. № 1 -VIII (далі - Регламент) встановлено, що Одеська міська рада (далі - рада) - представницький орган місцевого самоврядування, який складається з депутатів і відповідно до закону представляє інтереси територіальної громади міста Одеси та приймає від її імені рішення.
Одеська міська рада діє на основі Конституції України, Європейської хартії місцевого самоврядування, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Виборчого кодексу України, Статуту територіальної громади міста, цього Регламенту, Положення про постійні комісії Одеської міської ради, інших нормативно- правових актів України і ради (п. 1 ст. 2 Регламенту).
Діяльність ради здійснюється на принципах верховенства права і законності, гласності, колегіальності, підзвітності та відповідальності перед територіальною громадою міста Одеси (п. З ст. 2 Регламенту).
Міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста і здійснює свої повноваження на постійній основі (п. 1-2 ст. 13 Регламенту).
Міський голова представляє територіальну громаду міста Одеси, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства, організовує в межах, визначених законом, Регламентом та іншими рішеннями міської ради, роботу ради та її виконавчого комітету, здійснює керівництво апаратом ради та виконавчого комітету, скликає сесії ради, головує на пленарних засіданнях ради, підписує рішення ради, забезпечує їх виконання та здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені законами та рішеннями ради, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів.
Згідно п. 1-3 ст. 17 Регламенту Виконавчий комітет є виконавчим органом ради, який створюється радою на строк її повноважень.
Виконавчий комітет у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, Статутом територіальної громади міста, цим Регламентом, Положенням про виконавчий комітет, затвердженим рішенням ради, іншими рішеннями ради та розпорядженнями міського голови.
Виконавчий комітет є підзвітним і підконтрольним раді.
Очолює виконавчий комітет ради міський голова.
У відповідності до гі. 1 -2 ст. 18 Рада в межах затвердженої структури та чисельності може створювати відділи, управління, департаменти, інші виконавчі органи.
Відділи, управління, департаменти, інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, підпорядковані її виконавчому комітету та міському голові.
З огляду на п. п. 1.1-1.4 ст. 1 Положення про Виконавчий комітет Одеської міської ради затверджене рішенням Одеської міської ради № 535-УІІІ від 15.09.2021 р. (далі - Положення) Виконавчий комітет Одеської міської ради (далі - Виконком) є виконавчим органом Одеської міської ради, який створюється Одеською міською радою (далі - рада) на період її повноважень відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Статуту територіальної громади міста Одеси та Регламенту ради. Після закінчення повноважень ради Виконком здійснює свої повноваження до формування його нового складу.
Виконком у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами України, Статутом територіальної громади міста Одеси, Регламентом ради, рішеннями ради, Регламентом виконавчих органів Одеської міської ради та цим Положенням.
Виконком є юридичною особою, має гербову печатку, бланки та штампи, має рахунки в органах Державної казначейської служби України та в установах банків, набуває від свого імені майнові та особисті немайнові права, несе обов'язки, може бути позивачем і відповідачем в судах, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Фінансування видатків Виконкому здійснюється за рахунок коштів бюджету Одеської міської територіальної громади.
Виконком утворюється за рішенням ради (п. 2.1 ст. 2 Положення).
Виконком у межах компетенції приймає рішення, які є обов'язковими для виконання виконавчими органами ради, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на території м. Одеси (п. 3.3 ст. З Положення).
Виконком є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним делегованих повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади (п. 6.1 ст. 6 Положення).
Територіальний орган Державної казначейської служби України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів з рахунків розпорядників (виконавчих комітетів), на яких обліковуються кошти органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських рад).
Заявник (стягувач) інформує суд про те, що під час виконання рішення суду виникли труднощі, пов'язані з тим, що Одеська міська рада не включена до жодної мережі розпорядників і одержувачів коштів місцевого бюджету та в неї відсутні розрахункові рахунки. Отож, заявник просить змінити порядок шляхом стягнення заборгованості з рахунків Виконавчого комітету Одеської міської ради.
Оскільки Одеська міська рада добровільно рішення суду не виконувала, рішення суду залишається невиконаним.
Отже, між стягувачем та боржником в особі уповноважених органів виникли правовідносини, які носять зобов'язальний характер (ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України) (далі - ЦК України), а саме, Виконавчий комітет Одеської міської ради, в силу рішення суду, зобов'язаний виплатити АТ «СК «АРКС» 173 679,76 грн. Посилання на відсутність відкритих рахунків та на не обслуговування юридичної особи у органах казначейства України не може бути обґрунтованими причинами невиконання рішення суду, яке є обов'язковим для виконання.
Вважаю викладену обставину такою, що робить виконання рішення суду неможливим, у зв'язку з тим, що дане рішення суду має зобов'язальний характер, а тому прошу суд змінити порядок виконання рішення та зобов'язати Одеську міську раду в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради виплатити АТ «СК «АРКС» 173 679,76 грн.
Аналогічної правової позиції дотримується Господарський суд Одеської області в ухвалах від 26.03.2015 р. у справі № 3/117-10-4668, від 04.02.2020 р. у справі № 916/3015/17 (залишено постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2020р. без змін), від 29.11.2021 р. у справі № 916/3332/19, Господарський суд Херсонської області в ухвалі від 12.02.2018 р. у справі № 923/557/16 та Верховний Суд у постанові від 22.01.2019 р. у справі № 904/5492/15.
13.01.2022 року від відповідача Одеської міської ради надійшла заява з запереченнями, відповідно до якої останній зазначив, що задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, господарський суд виходив з того, що обов'язок по відшкодуванню майнової шкоди в порядку суброгації слід покласти саме на Одеську міську раду.
04.12.2022 р. до Господарського суду Одеської області звернулося Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» із заявою за про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі № 916/3335/20.
Заява мотивована тим, що за відсутності рахунків Одеської міської ради у банках та інших фінансових установах України виконавчий комітет як орган, створений Одеською міською радою для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування, може виконати рішення суду про стягнення з Одеської міської ради витрат на оплату судового збору.
Одеська міська рада вважає, що у задоволенні вищевказаної заяви слід відмовити, оскільки запропонований стягувачем порядок виконання судового рішення не є таким в розумінні ст. 331 ГПК України, оскільки в заяві мова йде фактично про заміну сторони у справі (про заміну сторони виконавчого провадження) - Одеської міської ради на Виконавчий комітет Одеської міської ради.
Відповідно до змісту ч.ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.
Зміна чи встановлення способу та порядку виконання судового рішення - це заміна одного виду виконання іншим або визначення чіткого логічного порядку вчинення дій, спрямованих на виконання припису рішення суду.
Порядок виконання рішення суду визначено як процедуру виконання встановленого судом способу захисту порушеного або оспорюваного права (законного інтересу), що передбачає строки, черговість, місце, послідовність та інші складові дій щодо виконання рішення суду, а також вказує на права та обов'язки учасників виконавчого провадження і зумовлює наслідки їх здійснення. Так, наявність розстрочки/відстрочки виконання рішення суду не змінює суті способу виконання, а лише змінює його порядок.
Пунктом 7.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Розглядаючи справу № 6-1829цс15 Верховний Суд України у постанові від 25.11.2015 р. зазначив, що спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст. 1 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.
Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.
Також у справі № 21-506а 14 Верховний Суд України у постанові від 24.11.2014 р. наголосив, що як зміну способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Як було зазначено вище, в даному випадку, заява стягувана про зміну способу та порядку виконання рішення суду за своєю правовою природою у розумінні положень ст. 331 ГПК України не є заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, адже заявник просить замінити боржника, а саме Одеську міську раду на Виконавчий комітет Одеської міської ради, на стадії виконання рішення суду.
Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
В силу ч. 1 ст. 51 цього ж Закону, виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.
Важливо звернути увагу на те, що Одеська міська рада (ідентифікаційний код юридичної особи 26597691) та Виконавчий комітет Одеської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04056919) є різними, самостійними юридичними особами - організаціями, суб'єктами права, які наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, тобто здатністю від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов'язки та самостійно брати участь у правовідносинах, бути позивачем та відповідачем у суді.
Загальна та виключна компетенція сільських, селищних, міських рад зазначена у ст. ст. 25, 26 Глави 1 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад зазначені у ст. ст. 27-41 Глави 2 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».
Одеська міська рада здійснює свою діяльність на підставі Регламенту Одеської міської ради VII скликання, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 11.11.2015 р. № 1 -VII.
Виконавчий комітет Одеської міської ради здійснює свою діяльність відповідно до Положення про виконавчий комітет Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 15.09.2021 р. № 535-VIII «Про затвердження Положення про Виконавчий комітет Одеської міської ради у новій редакції».
За приписами ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
При цьому, діючі положення ГПК України не передбачають встановлення чи зміни способу або порядок виконання рішення суду шляхом заміни однієї юридичної особи - сторони по справі, на зовсім іншу юридичну особу.
Боржником у даній справі є саме Одеська міська рада, а не Виконавчий комітет Одеської міської ради, а отже ця юридична особа не може виконувати обов'язки за боржника - Одеську міську раду, без існування законних на те підстав, наприклад, переведення боргу, правонаступництва, тощо, що відсутнє в даному випадку.
За таких обставин, зміна способу та порядку виконання рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2021 р. у справі № 916/3335/20 шляхом стягнення коштів з Виконавчого комітету Одеської міської ради фактично змінить зміст рішення, замінивши боржника у зобов'язанні на особу, яка відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є окремою юридичною особою та наділена власними повноваженнями.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.07.2021 р. у справі № 344/7690/16-ц, від 16.07.2020 р. у справі № 130/2176/17 та від 05.05.2018 р. у справі № 537/2235/16.
У постанові від 21.07.2021 р. у справі № 344/7690/16-ц Верховний Суд погодився з доводами касаційної скарги про те, що: «суди безпідставно стягнули кошти з Івано-Франківської міської ради шляхом списання коштів із рахунків виконавчого комітету. оскільки міська рада та Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради є двома різними юридичними особами. Саме Івано-Франківська міська рада була засновником KO «Івано-Франківський міський парк культури та відпочинку імені Т. Г. Шевченка», яка на даний час ліквідована, а Виконавчий комітет Івано- Франківської міської ради не має відношення до вказаної КО.
При цьому, місцевий суд взагалі не вказав, якою нормою матеріального чи процесуального права керується при такому вирішенні спору, а посилання на принципи і завдання иивільного судочинства є загальними і не передбачають можливості стягнення коштів з однієї юридичної особи за рахунок іншої, яка не є відповідальною за позовом, не порушувала прав позивача.»
Одеська міська рада підкреслює, що приписи ГПК України передбачають встановлення порядку та способу виконання рішення, яке було ухвалено судом у справі, а не його резолютивної частини, в якій містяться висновки суду по суті позовних вимог. Отже, суд, здійснюючи встановлення або зміну способу або порядку виконання рішення, не має повноважень змінювати зміст резолютивної частини рішення та спосіб захисту порушеного права, який був обраний судом під час вирішення справи.
З цього приводу у постанові від 16.07.2020 р. у справі № 130/2176/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Натомість, ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, фактично змінено постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 липня 2016року, зокрема, зобов'язання боржника покладено на особу - виконавчий комітет Жмеринської міської ради, який з огляду на зміст заявлених вимог, не є стороною спірних правовідносин та, відповідно, участі у розгляді справи не приймав. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановления незаконної ухвали.»
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Як передбачено ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України „Про виконавче провадження” від 2 червня 2016 року N 1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
За виконанням наказу суду представник позивача звернувся з заявою про відкриття виконавчого провадження до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Згідно з інформації з Автоматизована система виконавчого провадження (далі - АСВП) по виконавчому провадженню (далі - ВП) № 66818203 виконавче провадження на виконання вимог наказу Г осподарського суду Одеської області від 25.01.2021 року відкрито 15.09.2021 р.
Однак. 07.10.2021 року Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Є.В. повідомлено, що інформація про номери рахунків, відкритих боржником у банках та інших фінансових установах України відсутня, в результаті чого, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.
Заявником надані суду матеріали виконавчого провадження № 66818203 щодо виконання наказу Господарського суду Одеської області від 12.05.2021 року у справі № 916/3335/20. а саме: копій наказу Господарського суду Одеської області від 12.05.2021 року у справі № 916/3335/20; копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.09.2021 р.; копія постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 15.09.2021р.; копія постанови про стягнення виконавчого збору від 15.09.2021 р.; відповідь на запит ДФС про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців від 15.09.2021 р.; інформація про виконавче провадження; копія постанови про повернення виконавчого документа стягувану від 07.10.2021 р.; копія листа УДКСУ у м. Одесі про повернення документів.
Як вбачається з постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 07.10.2021 року по ВП № 66818203 у зв'язку з відсутністю у боржника, визначеного виконавчим документом майна, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу.
Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Станом на 31.12.2021 р. з інформації, що міститься в АСВП по ВП № 66818203 виконавче провадження завершено.
Як вбачається з листа за вих. № 04-15-06/1467 від 29.10.2021 р. Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області розглянуло заяву від 22.10.2021 р. стосовно виконання наказу Господарського суду Одеської області від 25.01.2021 року з приводу чого повідомляє, що Одеська міська рада (код ЄДРПОУ 26597691) не має відкритих реєстраційних рахунків. Рахунки цієї установи, з яких можливо було б здійснити безспірне списання в управлінні Казначейства або будь-якому іншому територіальному органі Казначейства відсутні.
Таким чином, відповідно до пп. 3 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 зі змінами та доповненнями (далі - Порядок виконання рішень) орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві без виконання, в тому числі, у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Відповідно до положень частин 2-3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.
У ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено заходи примусового виконання.
Згідно ч. З ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначена система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Як вбачається зі змісту положень ст. 1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими
законами.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Згідно положень ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Частина 1 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ч. З ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються такі питання: розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету (пункт 23); прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету (пункт 27).
В свою чергу, згідно до ч. 2 ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. Враховуючи, що безпосереднім правом розпоряджатися коштами місцевого бюджету наділений Виконавчий комітет Одеської міської ради, задля виконання рішення суду необхідно змінити порядок виконання рішення.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.
Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення № 18-рп/2012 від13.12.2012 р. зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Отже, законодавцем передбачено право суду за заявою особи, змінити порядок виконання судового рішення, у разі неможливості його виконання у тому вигляді, який постановлено судовим рішенням; обмежень щодо кількісної можливості вчинення відповідних дій законодавцем не встановлено, адже метою зміни порядку виконання судового рішення є задоволення вимог стягувана за рішенням, яке набрало законної сили.
У відповідності до п. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджет- план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
Бюджети місцевого самоврядування - бюджети сільських, селищних, міських територіальних громад, а також бюджети районів у містах (у разі утворення районних у місті рад) (п. 2 ч. 1 ст. 2 БК України).
Пунктом 12 ч. 1 ст. 2 БК України визначено, що бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 2 БК України встановлено, що бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.
надходження бюджету - доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від державних (місцевих) запозичень, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів (пункт 37 частини 1 цієї статті).
Частина 1 статті 15 БК України джерелами фінансування бюджету є:
6) кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;
7) кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) - щодо державного бюджету;
8) повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;
9) вільний залишок бюджетних коштів з дотриманням умов, визначених цим Кодексом, включаючи залишок коштів державного бюджету, сформований за рахунок понадпланових державних запозичень, здійснених у попередньому бюджетному періоді відповідно до частини одинадцятої статті 16 цього Кодексу;
10) тимчасово вільні кошти єдиного казначейського рахунка.
Крім того, ч. 1 ст. 22 БК України закріплено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 22 БК України головними розпорядниками коштів місцевого бюджету можуть бути виключно: 1) місцеві державні адміністрації; 2) виконавчі органи; 3) апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради); 4) структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій; 5) структурні підрозділи виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників
Самі по собі зміна чи встановлення способу та порядку виконання судового рішення - це заміна одного виду виконання іншим або визначення чіткого логічного порядку вчинення дій, спрямованих на виконання припису рішення суду.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 1 ст. 22 БК України, міська рада та її виконавчий комітет є взаємопов'язаними органами, незважаючи навіть нате, що зареєстровані як різні юридичні особи та мають самостійні права та обов'язки, компетенцію та повноваження, передбачені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», атому відповідають за зобов'язаннями один одного.
Частина 1 статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Частина 1 статті 43 БК України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає, зокрема, розрахунково- касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства (п. 1 ч. 1 ст. 43 БК України). В органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.
Частина 4 статті 45 БК України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Так, як у боржника (органу місцевого самоврядування) відсутні розрахункові рахунки, рішення суду виконати не можливо, а іншого порядку відновлення порушеного права стягувача немає.
Порядок виконання рішень визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (п. 1 Порядку виконання рішень).
Положеннями п. 3 Порядку виконання рішень зазначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Пунктом 41 Порядку виконання рішень визначено, що орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Пункт 26 Порядку виконання рішень безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).
З огляду на п. 1,3 ст. 1 Статуту територіальної громади міста Одеси, затверджений рішенням Одеської міської ради № 1240-УІ від 25.08.2011 р. (далі - Статут) статут територіальної громади міста Одеси (далі - Статут) є основним місцевим нормативно- правовим актом міської громади, має вищу юридичну силу в системі нормативно-правових актів органів та посадових осіб міського самоврядування на території міста. Рішення та інші акти органів та посадових осіб міського самоврядування та акти органів самоорганізації населення на території міста мають відповідати Статуту. Статут є актом прямої дії.
Статут с обов'язковим для виконання всіма органами місцевого самоврядування, органами державної влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, що діють на території міста, їх посадовими та службовими особами, а також громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які постійно або тимчасово перебувають на території міста.
Як вбачається з абз. 8, 9, 12 п. 1 ст. 2 Статуту міська громада - жителі, об'єднані постійним проживанням в межах міста Одеси;
міське самоврядування - визнане та гарантоване державою право та реальна здатність міської громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб міського самоврядування вирішувати питання міського значення в межах Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та Статуту;
органи міського самоврядування - Одеська міська рада, її виконавчий комітет та інші виконавчі органи.
Відповідно до п. 1, 10, 11 ст. 14 Статуту міська рада є постійно діючим представницьким органом міського самоврядування, який здійснює від імені та в інтересах міської громади функції та повноваження місцевого самоврядування.
Утримання міської ради та її апарату здійснюється за рахунок коштів міського бюджету.
Міська рада є юридичною особою, має власну печатку, штампи, бланки, рахунки в органах державного казначейства, набуває від свого імені майнових та особистих немайнових прав, несе обов'язки, може бути позивачем і відповідачем в судах.
Згідно п. 1 ст. 16 Статуту виконавчий комітет міської ради (виконком) є вищим виконавчим органом міської ради, який створюється міською радою на період її повноважень.
У відповідності до пп. 1 п. 4 ст. 16 Статуту виконком попередньо розглядає проекти міських програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, бюджету міста, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд міської ради.
Пунктами 5, 9, 10 статті 16 Статуту встановлено, що виконком є підзвітним і підконтрольним міській раді, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.
Утримання виконкому та його апарату здійснюється за рахунок коштів міського бюджету.
Виконком є юридичною особою, має власну печатку, штампи, бланки, рахунки в органах державного казначейства, набуває від свого імені майнових та особистих немайнових прав, несе обов'язки, може бути позивачем і відповідачем в судах.
Міська рада взаємодіє з виконкомом та іншими виконавчими органами міської ради на засадах законності, відкритості, взаємної поваги, поєднання місцевих і державних інтересів, пріоритету рішень міської ради, підконтрольності та підзвітності виконавчих органів міській раді, координації галузевих та функціональних напрямів діяльності (п. 2 ст. 18 Статуту).
Взаємодія міської ради з міським головою, виконкомом та іншими виконавчими органами міської ради здійснюється шляхом застосування широкого кола організаційних та правових форм співробітництва за участю секретаря міської ради, депутатських фракцій та груп, постійних комісій, тимчасових контрольних комісій, інших органів ради та окремих депутатів (п. 3 ст. 18 Статуту).
Згідно з и. 1 ст. 38 Статуту міській громаді належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи міського бюджету, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність міської громади за місцем відкриття спадщини.
Пунктом 1 статті 41 Статуту встановлено, що міська громада володіє такими фінансовими ресурсами: кошти міського бюджету; кошти комунальних підприємств, установ і організацій: частина коштів підприємств, установ і організацій, створених за участю органів міського самоврядування; дивіденди, нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, що перебувають у власності територіальної громади; кошти, передані державою для забезпечення виконання делегованих повноважень органів виконавчої влади; інші фінансові ресурси відповідно до законодавства України.
Пунктом 1 статтею 1 Регламенту Одеської міської ради VIII скликання затверджений рішенням Одеської міської ради від 02.12.2020 р. № 1 -VIII (далі - Регламент) встановлено, що Одеська міська рада (далі - рада) - представницький орган місцевого самоврядування, який складається з депутатів і відповідно до закону представляє інтереси територіальної громади міста Одеси та приймає від її імені рішення.
Одеська міська рада діє на основі Конституції України, Європейської хартії місцевого самоврядування, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Виборчого кодексу України, Статуту територіальної громади міста, цього Регламенту, Положення про постійні комісії Одеської міської ради, інших нормативно- правових актів України і ради (п. 1 ст. 2 Регламенту).
Діяльність ради здійснюється на принципах верховенства права і законності, гласності, колегіальності, підзвітності та відповідальності перед територіальною громадою міста Одеси (п. З ст. 2 Регламенту).
Міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста і здійснює свої повноваження на постійній основі (п. 1-2 ст. 13 Регламенту).
Міський голова представляє територіальну громаду міста Одеси, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства, організовує в межах, визначених законом, Регламентом та іншими рішеннями міської ради, роботу ради та її виконавчого комітету, здійснює керівництво апаратом ради та виконавчого комітету, скликає сесії ради, головує на пленарних засіданнях ради, підписує рішення ради, забезпечує їх виконання та здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені законами та рішеннями ради, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів.
Згідно п. 1-3 ст. 17 Регламенту Виконавчий комітет є виконавчим органом ради, який створюється радою на строк її повноважень.
Виконавчий комітет у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, Статутом територіальної громади міста, цим Регламентом, Положенням про виконавчий комітет, затвердженим рішенням ради, іншими рішеннями ради та розпорядженнями міського голови.
Виконавчий комітет є підзвітним і підконтрольним раді. Очолює виконавчий комітет ради міський голова.
У відповідності до гі. 1 -2 ст. 18 Рада в межах затвердженої структури та чисельності може створювати відділи, управління, департаменти, інші виконавчі органи.
Відділи, управління, департаменти, інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, підпорядковані її виконавчому комітету та міському голові.
З огляду на п. п. 1.1-1.4 ст. 1 Положення про Виконавчий комітет Одеської міської ради затверджене рішенням Одеської міської ради № 535-УІІІ від 15.09.2021 р. (далі - Положення) Виконавчий комітет Одеської міської ради (далі - Виконком) є виконавчим органом Одеської міської ради, який створюється Одеською міською радою (далі - рада) на період її повноважень відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Статуту територіальної громади міста Одеси та Регламенту ради. Після закінчення повноважень ради Виконком здійснює свої повноваження до формування його нового складу.
Виконком у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами України, Статутом територіальної громади міста Одеси, Регламентом ради, рішеннями ради, Регламентом виконавчих органів Одеської міської ради та цим Положенням.
Виконком є юридичною особою, має гербову печатку, бланки та штампи, має рахунки в органах Державної казначейської служби України та в установах банків, набуває від свого імені майнові та особисті немайнові права, несе обов'язки, може бути позивачем і відповідачем в судах, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Фінансування видатків Виконкому здійснюється за рахунок коштів бюджету Одеської міської територіальної громади.
Виконком утворюється за рішенням ради (п. 2.1 ст. 2 Положення).
Виконком у межах компетенції приймає рішення, які є обов'язковими для виконання виконавчими органами ради, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на території м. Одеси (п. 3.3 ст. З Положення).
Виконком є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним делегованих повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади (п. 6.1 ст. 6 Положення).
Територіальний орган Державної казначейської служби України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів з рахунків розпорядників (виконавчих комітетів), на яких обліковуються кошти органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських рад).
Заявник (стягувач) інформує суд про те, що під час виконання рішення суду виникли труднощі, пов'язані з тим, що Одеська міська рада не включена до жодної мережі розпорядників і одержувачів коштів місцевого бюджету та в неї відсутні розрахункові рахунки. Отож, заявник просить змінити порядок шляхом стягнення заборгованості з рахунків Виконавчого комітету Одеської міської ради.
Оскільки Одеська міська рада добровільно рішення суду не виконувала, рішення суду залишається невиконаним.
Отже, між стягувачем та боржником в особі уповноважених органів виникли правовідносини, які носять зобов'язальний характер (ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України) (далі - ЦК України), а саме, Виконавчий комітет Одеської міської ради, в силу рішення суду, зобов'язаний виплатити АТ «СК «АРКС» 173 679,76 грн. Посилання на відсутність відкритих рахунків та на не обслуговування юридичної особи у органах казначейства України не може бути обґрунтованими причинами невиконання рішення суду, яке є обов'язковим для виконання.
Отже, враховуючи, що Одеська міська рада не є розпорядником коштів місцевого бюджету, а розпорядником є Виконавчий комітет Одеської міської ради, господарський суд дійшов висновку про стягнення з Одеської міської ради в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 20474912) грошові кошти (майнову шкоду) в сумі 173 679,76 грн.
Відтак, виконання рішення суду є неможливим, у зв'язку з тим, що дане рішення суду має зобов'язальний характер, а тому суд змінює порядок виконання рішення та зобов'язує Одеську міську раду в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради виплатити АТ «СК «АРКС» 173 679,76 грн.
З огляду на вищевикладене, враховуючи надане суду процесуальним законом право встановлювати спосіб виконання судового рішення, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” про зміну порядку виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Як вбачається з вищезазначеної норми ГПК, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши обставини, викладені позивачем у заяві про зміну способу виконання рішення суду, суд доходить висновку, що наведені позивачем обставини в обґрунтування заяви дійсно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі .
Відтак, з огляду на вказане, враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе задовольнити заяву Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” про зміну порядку виконання рішення суду.
З огляду на вищевикладене, враховуючи надане суду процесуальним законом право встановлювати спосіб виконання судового рішення, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення поданої заяви про зміну порядку виконання рішення суду, стягнути з Одеської міської ради за рахунок коштів міста Одеси в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради, як з безпосереднього виконавчого органу Одеської міської ради, який наділений правом розпоряджатись коштами місцевого бюджету на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» грошові кошти (майнову шкоду) в сумі 173 679,76 грн.
Керуючись ст. 331, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Заяву Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” про зміну порядку виконання рішення суду за вх.ГСОО№2-13/22 від 05.01.2022 року, в порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/3335/20 - задовольнити.
2. Стягнути з Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, будинок 1; код ЄДРПОУ 26597691) за рахунок коштів міста Одеси в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ - 04056919), як з безпосереднього виконавчого органу Одеської міської ради, який наділений правом розпоряджатись коштами місцевого бюджету на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 20474912) грошові кошти (майнову шкоду) в сумі 173 679,76 грн.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Повний текст ухвали підписано 25.01.2022 р.
Суддя Гут Сергій Федорович