"24" січня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3448/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №916/3448/21
за позовом: Південного офісу Держаудитслужби (вул. Канатна, № 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40477150)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Котович Ольги Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 4065,70 грн.,
1. Суть спору та короткий зміст аргументів учасників справи.
12.11.2021 до Господарського суду надійшла позовна заява Південного офісу Держаудитслужби до Фізичної особи-підприємця Котович Ольги Володимирівни про стягнення 4065,70 грн., з яких: основна заборгованість в розмірі 3816,87 грн., інфляційні втрати в розмірі 71,94 грн. та пеня в розмірі 176,89 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840911832 від 06.02.2019 в частині належної оплати орендної плати балансоутримувачу.
Позивач зазначає, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ФОП Котович Ольгою Володимирівною було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840911832 від 06.02.2019, згідно з умовами якого оорендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: приміщення будинку - відпочинку (літ. «Б»), інв. № 103010004, реєстраційний № 40477150.1.0ТНЕБХ014, загальною площею 42,00 кв.м, за адресою: Одеська область, Лиманський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, 54 км, буд. 1 -Б , що обліковується на балансі Південного офісу Держаудитслужби.
Посилаючись на умови вищевказаного договору, позивач вказує, що станом на 13.08.2021 у відповідача виникла заборгованість по орендній платі у сумі 3816,87 грн.
Крім того, як стверджує позивач, відповідно до акту приймання-передавання державного нерухомого майна, що обліковується на балансі Південного офісу Держаудитслужби від 06.02.2019 до договору оренди від 06.02.2019 № 209840911832, укладеного з фізичною особою-підприємцем Котович Ольгою Володимирівною , орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення будівлі - відпочинку (літ. «Б»), інв. № 103010004, реєстраційний № 40477150.1.0ТНЕБХ014, загальною площею 42,00 кв.м, за адресою: Одеська область, Лиманський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, 54 км, буд. 1-Б , що обліковується на балансі Південного офісу Держаудитслужби, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП «АРКАДА-ЮГ» станом на 07 грудня 2018 року та становить 62 923 гривень. Майно передається в оренду з метою розміщення літнього будиночку. Стан майна на момент укладення договору не потребує капітального ремонту.
Відтак, позивач наголошує, що орендодавець належним чином виконав свої договірні зобов'язання в частині передання об'єкта оренди орендарю, проте відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання з оплати орендної плати, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед балансоутримувачем, що потребує стягнення з відповідача у сумі 3 816,87 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач з 01.01.2021 не здійснював платежі з орендної плати, позивач нарахував до стягнення пеню та інфляційні втрати, а також звертався до відповідача листами № 151525-14/2586-2021 від 19.05.2021 та № 151525-14/3843-2021, де просив оплатити існуючу заборгованість та відповідні штрафні санкції, які останнім залишено без відповіді та задоволення.
Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Процесуальні питання вирішені судом.
12.11.2021 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовна заява вх. № 3559/21 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.11.2021 позовну заяву Південного офісу Держаудитслужби (вх. № 3559/21 від 12.11.2021) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
23.11.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№31525/21), із змісту якої вбачається усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 16.11.2021.
Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
За змістом ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
26.11.2021 ухвалою Господарського суду позовну заяву (вх. № 3559/21) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу №916/3448/21 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Відповідачу запропоновано у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України надати суду відзив на позов.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Про судовий розгляд справи № 916/3448/21 сторони повідомлялись належним чином, зокрема, шляхом направлення ухвали суду від 26.11.2020 на адресу електронної пошти позивача, зазначену ним у позовній заяві, та на юридичну адресу відповідача.
Ухвала суду від 26.11.2021, яку суд надіслав відповідачу за місцезнаходженням відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за вх.№30033/21 від 20.12.2021.
Відповідно до п. п. 1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, встановлені наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала суду від 26.11.2021 вважається врученою відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв'язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:
- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);
- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).
Таким чином, зберігання відділенням Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
24.01.2022 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.
3. Фактичні обставини встановлені судом.
Як вбачається з матеріалів справи, з 06.02.2019 набрав чинності Договір оренди № 209840911832 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Котович Ольгою Володимирівною (орендар).
Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення будівлі - відпочинку (літ. «Б»), інв. №103010004, реєстраційний №40477150.1.ОТНЕБХ014, загальною площею 42,00 кв.м, за адресою: Одеська область Лиманський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, 54 км, буд. 1-Б (далі - майно), що обліковується на балансі Південного офісу ДержауднтслужЬи (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП «АРКАДА-ЮГ» станом на "07" грудня 2018р. та становить 62 923 гривні.
Згідно з п. 1.2 розділу 1 Договору майно передається в оренду з метою розміщення літнього будиночку.
Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна (пункт 2.1 розділу 2 Договору).
За умовами п. 3.1. розділу 3 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. № 786 (зі змінами) (надалі методика розрахунку) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (грудень 2018р.) - 951 грн. 40 коп.
Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2019р. визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абзаці І цього пункту на індекси інфляції січень 2019р.
Пунктом 3.3 розділу 3 Договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно з п. 3.6 розділу 3 Договору оренда плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який сплачується платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 50 % надсилається орендарем орендодавцеві, 50 % - Балансоутримувачу.
Пунктом 3.7 Договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавством України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Згідно із п. 5.3 Договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).
Відповідно до п. 7.1 Договору орендодавець та балансоутримувач зобов'язуються передати за участю балансоутримувача орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.
Цей договір укладено строком на 2 року 11 місяців, який діє з моменту підписання його сторонами (пункт 10.1 Договору).
Пунктом 10.3 Договору визначено, що зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх надходження до розгляду іншою стороною, укладаються у вигляді Договору про внесення змін.
06.02.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ФОП Котович Ольгою Володимирівною , що погоджено Південним офісом Держаудитслужби, підписано акт приймання-передавання державного нерухомого майна, що обліковується на балансі Південного офісу Держаудитслужби, який є додатком до договору оренди № 209840911832 від 06.02.2019, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення будівлі - відпочинку (літ. «Б»), інв. №103010004, реєстраційний № 40477150.1.ОТНЕБХ014, загальною площею 42,00 кв.м, за адресою: Одеська область Лиманський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 54 км, буд. 1-Б (далі - майно), що обліковується на балансі Південного офісу Держаудитслужби (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП «АРКАДА-ЮГ» станом на "07" грудня 2018р. та становить 62 923 гривні.
Майно передається в оренду з метою: розміщення літнього будиночку. Стан майна на момент укладання договору не потребує капітального ремонту.
Акт підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений їх печатками.
Додатком № 1 до Договору визначено розмір орендної плати за базовий місяць (грудень 2018 року) 951,40 грн. без ПДВ.
Як вбачається з виписок по рахунку Південного офісу Держаудитслужби за період з 01.07.2020 по 31.12.2020 та за період з 01.01.2021 по 03.09.2021, остання сплата орендної плати за договором № 209840911832 від ФОП Котович О.В. надійшла 14.12.2020.
26.07.2021 позивачем направлено на адресу ФОП Котович О.В. направлено претензію № 151525-14/3843-2021 з вимогою виконати свої зобов'язання, зокрема, за договором № 209840911832 та перерахувати на рахунок позивача суму існуючої заборгованості та пеню за порушення умов сплати орендної плати. Претензія отримана відповідачем 05.08.2021, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, проте залишена без відповіді та задоволення.
Під час розгляду справи відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.
4. Норми права застосовані судом
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відносини найму регулюються відповідними статтями Цивільного кодексу України, зокрема ст. 759 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування. Стягнення заборгованості з оплати орендної плати може здійснюватися в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
5. Висновки Господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір оренди № 20984091 нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.02.2019.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, який не був визнаний судом недійсним у встановленому порядку, укладений між сторонами договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки орендоване майно є державною власністю, до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності.
Статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, судом встановлено, що сума зобов'язань з орендної плати, що у відповідній пропорції мала бути перерахована на користь позивача за лютий 2021 року становить 526,49 гривень, за березень 2021 року становить 533,34 гривень, за квітень 2021 року становить 538,68 гривень, за травень 2021 року становить 547,84 гривень, за червень 2021 року становить 551,68 гривень, за липень 2021 року становить 558,86 гривень та за серпень 2021 року становить 559,98 гривень.
При цьому, як відображено в розрахунку позивача, загальна сума заборгованості за період з лютого 2021 по серпень 2021 становить 3816,87 гривень.
Відповідач доводи позивача в перебігу розгляду справи не спростував, відзиву на позовну заяву, контррозрахунку стягуваної суми основного боргу та заперечень, щодо правильності відображення нарахованої за лютий-серпень 2021 року, суми орендної плати не надав.
До того ж, судом враховано, що відповідачем не надано жодних доказів неможливості користування орендованим майном за вказаним договором оренди за спірний період.
Отже, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, з огляду на відсутність жодних доказів у спростування обставин несвоєчасної сплати відповідачем орендної плати балансоутримувачу, з урахуванням норм Господарського процесуального кодексу України щодо достовірності, належності та вірогідності доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу з орендної плати у розмірі 3816,87 гривень підлягають задоволенню повністю у заявленому позивачем розмірі.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті орендної плати у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань, і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3.7. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
За прострочення виконання зобов'язання з оплати орендної плати у лютому-серпні 2021 року позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 176,89 гривень.
Здійснивши перевірку розрахунку пені судом встановлено, що пеня розрахована арифметично вірно та підлягає задоволенню у заявленому розмірі, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені у розмірі 176,89 гривень.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
З огляду на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат було здійснено позивачем не вірно, оскільки позивачем невірно визначено сукупний індекс інфляції у заявлених періодах. Тож, за допомогою системи "Ліга-Закон" судом було зроблено власний розрахунок інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду та за розрахунком суду розмір інфляційних втрат за визначений період прострочення складає 65,83 грн.
З урахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у сумі 65,83 грн.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Південного офісу Держаудитслужби обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, проте задоволенню підлягають частково з огляду на встановлений розмір інфляційних втрат.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог та з відповідача слід стягнути на користь позивача 2266,59 грн. судового збору.
Керуючись ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Котович Ольги Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Південного офісу Держаудитслужби (вул. Канатна, № 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40477150) суму основної заборгованості у розмірі 3816 (три тисячі вісімсот шістнадцять) грн 87 коп., пеню в розмірі 176 (сто сімдесят шість) грн 89 коп., інфляційні втрати у сумі 65 (шістдесят п'ять) грн 83 коп. та судовий збір у сумі 2 266 (дві тисячі двісті шістдесят шість) грн. 59 коп.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст рішення складено 24 січня 2022 р.
Суддя О.В. Цісельський