"12" січня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3105/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання Пелехатій А.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (самопредставництво);
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 38728418);
до відповідача: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672);
про стягнення 1987578,56 грн.
1. Суть спору.
12.10.2021 позивач - ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою (вх. ГСОО №3208/21) до відповідача - ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», в якій просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 1854571,10 грн., інфляційні втрати - 21379,40 грн., пеню - 93365,90 грн., 3% річних - 18262,10 грн., а також судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови договору «Про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів)» від 29.12.2017 №199-П-АМПУ-17 в частині своєчасної оплати за отримані послуги. Позивач зазначає, що відповідно до умов договору, Чорноморська філія ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) надала акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які було підписано та скріплено печаткою ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» та виставила відповідачу рахунки, однак вказані рахунки не були оплачені в повному обсязі у встановлений договором строк.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 18.10.2021 було відкрито провадження у справі №916/3105/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.11.2021.
03.11.2021 судом отримано від ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» клопотання (вх. ГСОО №29261/21) про зменшення заявленої позивачем пені до 1000,00 грн.
05.11.2021 від Чорноморської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) надійшло клопотання (вх. ГСОО №29556/21). про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 15.11.2021 задоволено клопотання Чорноморської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (вх. ГСОО № 29556/21) про участь у судовому засіданні при розгляді справи №916/3105/21 в режимі відеоконференції.
15.11.2021 до суду надійшли від Чорноморської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) заперечення на клопотання відповідача про зменшення пені (вх. ГСОО №30588/21).
17.11.2021 судом отримано від Чорноморської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) клопотання (вх. ГСОО №30883/21) про долучення до матеріалів справи накладної та опису вкладення на підтвердження направлення позовної заяви відповідачу.
У судовому засіданні 17.11.2021 суд, ухвалою у протокольній формі, оголосив відкладення підготовчого засідання на 01.12.2021.
01.12.2021 до суду надійшло від ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» клопотання (вх. ГСОО 32345/21) про відкладення судового засідання на іншу дату після 01.12.2021.
У судовому засіданні 01.12.2021 судом, ухвалою протокольній формі було відмовлено у задоволенні вищезазначеного клопотання та оголошено протокольну ухвалу, в порядку п.3 ч.2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження у справі № 916/3105/21 та призначення справи до розгляду по суті в засіданні суду на 15.12.2021.
Ухвалою від 01.12.2021 суд ухвалив повідомити ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на електронну адресу: port@imtp.ua про закриття підготовчого провадження та призначення справи №916/3105/21 до розгляду по суті в засіданні суду на 15.12.2021 о 15:30.
У судовому засіданні 15.12.2021 суд ухвалою у протокольній формі оголосив перерву для розгляду справи по суті до 12.01.2022 о 17:20.
Ухвалою від 16.12.2021 суд ухвалив повідомити ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на електронну адресу: port@imtp.ua про оголошення перерви у розгляді справи по суті до 12.01.2022 о 17:20.
Відповідач у судове засідання 12.01.2022 не з'явився, відзив на позов у встановлений судом строк не надав та про причини свого нез'явлення суд не повідомив, однак був повідомлений про місце, дату та час судового засіданні шляхом направлення ухвали від 15.12.2021 на електронну адресу port@imtp.ua, яка була зазначена відповідачем в клопотаннях про зменшення розміру пені від 03.11.2021 та про відкладення судового засідання від 01.12.2021.
Отже, враховуючи, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду судової справи, та забезпечення реалізації учасниками справи своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи, відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 12.01.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив, що повне рішення буде складено 24.01.2022.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Доводи Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».
Між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської (Іллічівської) філії та Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» укладено Договір «Про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів)» від 29.12.2017 р. №199-П-АМПУ-17.
Предметом Договору є зобов'язання Адміністрації забезпечити доступ Портового оператора до причалу(ів) №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 18, 19,20, 21, 22, 26, 27, 28, 29 Іллічівської (Чорноморської) філії ДП «АМПУ», що перебуває у господарському віданні ДП «АМПУ» для проведення Портовим оператором вантажно -розвантажувальних робіт, а Портовий оператор зобов'язується за цим Договором оплатити Адміністрації ці послуги.
ЧФ ДП «АМПУ» виставлені рахунки (зазначені у таблиці 1, додана до позовної заяви), які станом на 09.09.2021 оплачені не в повному обсязі та з порушенням строків оплати. Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) підписано та скріплено печаткою ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ».
Частина сум по рахунках, зазначених у таблиці №1 є відсторнованими (зменшеними) на підставі листів Одеської митниці держмитслужби України, якими підтверджено факт завершення митного режиму транзиту (копії додаються до позовної заяви), відповідно до звернень ДП «АМПУ».
У порушення п. 3.4 Договору, рахунки, протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати виставлення Адміністрацією, оплачені не були, у зв'язку з чим за Портовим оператором перед ЧФ ДП «АМПУ» утворилась основна заборгованість у розмірі 1854571,10 грн. у тому числі ПДВ.
Відповідно до п. 6.4 Договору за порушення Портовим оператором строків оплати, вказаних у цьому Договорі, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день оплати.
Обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.
Отже, за Портовим оператором перед ЧФ ДП «АМПУ» утворилась основна заборгованість у розмірі 1 854 571,10 гривень у т.ч. ПДВ, збитки, спричинені інфляцією -21 379,40 грн., пеня - 93 365,90 грн., З % річних від простроченої суми заборгованості - 18 262,10 грн.
ДП «Адміністрація морських портів України» проти зменшення розміру пені заперечує, виходячи з наступного: 1) період прострочення оплати рахунків є значним; 2) відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин, за яких можливе зменшення неустойки, а лише зазначено про скрутне матеріальне становище; 3) відповідачем не надано належних доказів на підтвердження його фінансового стану за 1 півріччя 2021р. у зв'язку з відсутністю банківських документів; 4) згідно звіту про фінансові результати за 2020 р. у Відповідача наявний прибуток; 5) у Відповідача були наявні грошові кошти для виконання зобов'язань як на початок, так і на кінець звітного періоду згідно звіту про фінансовий стан за 2020 рік, а також для виконання зобов'язань на кінець звітного періоду 1 кварталу 2021 року, а також на кінець 1 півріччя 2021 року - згідно звіту про фінансовий стан за 1 півріччя 2021 року; 6) в період з 01.01.2021р. по 30.06.2021р. відповідачем здійснено 30 процедур закупівель товарів, робіт та послуг на загальну суму 93 млн.грн.; 7) посилання відповідача на значну заборгованість контрагентів перед відповідачем за звітний період в жодному разі не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки виникнення такої заборгованості ще раз доводить те, що показники діяльності підприємства безпосередньо залежать від ефективності діяльності його менеджменту та раціонального використання державних грошових коштів; 8) твердження відповідача про відсутність у позивача збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення строків виконання грошового зобов'язання не відповідає дійсності.
3.2. Доводи Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ».
По суті заявлених позовних вимог відповідач не виклав своїх заперечень, відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Щодо зменшення розміру заявленої до стягнення пені відповідач зазначив, що це є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
ДП «МТП «Чорноморськ» знаходиться у скрутному становищі, пов'язаному із зниженням попиту на послуги підприємства через складну політично-економічну ситуацію в країні, про що свідчить звіт про фінансовий результат. Отриманих від господарської діяльності коштів вистачає лише на обов'язкові платежі і заробітну плату. Проте, ДП «МТП «Чорноморськ» докладає максимум зусиль для подолання фінансової кризи та оплати існуючої заборгованості перед Контрагентами.
Так само, позивачем не було понесено збитків, а також відсутні будь-які докази, які б свідчили про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення у господарській діяльності ДП «АМПУ».
Причиною несвоєчасного виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань є, в тому числі, численна заборгованість контрагентів та третіх осіб перед ДП «МТП Чорноморськ».
Згідно інформації щодо суми дебіторської заборгованості станом на 31.08.2021р., заборгованість контрагентів та третіх осіб перед ДП «МТП Чорноморськ» становить 368 991 431,09 грн. (дебіторська заборгованість - 182 368 108,59 грн. та поточна 186 632 322,50 грн.).
Враховуючи все вищевикладене, а також приймаючи до уваги майновий стан підприємства (збитки), причини неналежного виконання зобов'язання (зокрема заборгованість контрагентів та третіх осіб перед ДП «МТП «Чорноморськ»), відсутність будь-яких доказів понесення збитків внаслідок допущеного з боку ДП «МТП «Чорноморськ» порушення грошових зобов'язань, незначність прострочення виконання, iстотну соціальну роль, яку відіграє господарська діяльність відповідача, з метою недопущення погіршення фінансового стану підприємства, ДП «МТП «Чорноморськ» вважає за правомірне зменшити нараховану позивачем пеню до 1000,00 грн.
4. Обставини справи, встановлені судом.
29.12.2017 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація) та Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (Портовий оператор) укладено договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) за №199-П-АМПУ-17, відповідно до умов якого Адміністрація зобов'язалася забезпечити доступ Портового оператора до причалу(ів) №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 26, 27, 28, 29 Іллічівської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Послуга), що перебуває у господарському віданні Адміністрації для проведення Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а Портовий оператор зобов'язався сплатити Адміністрації плату за Послуги.
Відповідно до п. 2.1.3. договору, Адміністрація зобов'язана складати у двох примірниках акт наданих послуг та рахунок за надані послуги за державними регульованими тарифами, на підставі наданої портовим оператором інформації за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, з урахуванням пунктів 3.2., 3.3. цього договору. Акт наданих послуг та рахунок за надані послуги складаються протягом календарного періоду (місяця) якщо Портовим оператором здійснено обробку понад однієї суднової партії, можливо складання акту наданих послуг та рахунку за надані послуги за календарний період (місяць).
В свою чергу Портовий оператор, згідно п. 2.3.15. договору, зобов'язаний здійснювати оплату наданої Адміністрацією послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.
Крім того умовами п. 2.3.21. договору, на Портового оператора також покладено зобов'язання підписувати отримані від Адміністрації Акти наданих послуг протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати їх оформлення. Якщо у цей строк Портовий оператор не повернув підписаний Акт наданих послуг або не надав зауваження до наданих послуг, цей Акт вважається Сторонами погодженим (підписаним), а послуги вважаються прийнятими.
Відповідно до п. 3.1. договору, нарахування плати за послуги із забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів), що перебуває(ють) у господарському віданні Адміністрації, здійснюється за тарифами відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 № 541 "Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.12.2015 за№ 1608/28053. Для формування рахунку та акту наданих послуг за підсумками календарного періоду (місяця) Портовий оператор надає до Адміністрації у перший робочий день місяця, наступного за звітним, інформацію та документи, передбачені додатком 3 до цього договору, в паперовому/електронному вигляді. Формування рахунку та акту наданих послуг здійснюється на останню дату календарного періоду (місяця) протягом 6-ти робочих днів місяця наступного за звітним.
Згідно п. 3.4. договору, оплата рахунків здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів Портовим оператором на поточний рахунок Адміністрації протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати виставлення Адміністрацією рахунку на оплату послуг.
Пунктом 3.7. договору, сторони погодили, що при порушенні термінів оплати, передбачених цим договором, Адміністрація залишає за собою право не приймати наступне судно Портового оператора до обробки, з віднесенням відповідальності за простій судна на Портового оператора.
Відповідно до п. 6.4. договору, за порушення Портовим оператором строків оплати, вказаних у цьому договорі, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день оплати. Оплата пені і штрафу не звільняє Портового оператора від обов'язку сплатити суму заборгованості.
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання обох сторін і діє протягом 3 років з дати його підписання. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору за 30 календарних днів до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (п.7.1. договору).
Матеріалами справи підтверджено та сторонами по справі жодним чином не заперечується факт надання Адміністрацією відповідачу послуг, обумовлених договором, що підтверджується рахунками з додатками, а також підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на загальну суму 1854571,10 грн.
При цьому, судом встановлено, що на підставі листів Одеської митниці держмитслужби України, підтверджено факт завершення митного режиму транзиту, та частина сум по рахунках, зазначених у таблиці №1, наданих позивачем, є відсторнованими (зменшеними), докази зазначених фактів направлено позивачем разом із позовною заявою.
5. Позиція суду.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ч.1. ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази у сукупності, суд вважає доведеним факт надання позивачем послуг, обумовлених договором.
В свою чергу, оскільки належних доказів, які підтверджують оплату ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» наданих за договором №199-П-АМПУ-17 послуг на суму 1854571,10 грн. відповідачем суду не надано, а вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За ч.1,2 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на викладене, враховуючи положення п.6.4. договору, а також факт прострочення грошового зобов'язання щодо оплати наданих послуг, суд вважає правомірним нарахування позивачем відповідачу пені.
Перевіривши надані позивачем разом із позовною заявою розрахунки суми заборгованості та штрафних санкцій, суд вважає правильними та обгрунтованими, а також враховує відсутність відповідних заперечень, наданих з боку відповідача або контррозрахунку.
Водночас, вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, з урахуванням відповідного клопотання відповідача, суд дійшов наступних висновків:
Так, норми матеріального права, а саме ст.233 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому, суд звератає увагу на тому, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 Цивільного кодексу України.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.
Водночас, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми пені до 1000,00 грн., суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає таке:
Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд, дослідивши наведені в клопотанні доводи та надані на їх підтвердження докази, дійшов висновку про те, що зазначені відповідачем обставини щодо майнового стану дійсно мають місце, про що свідчать в тому числі звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2021р., який засвідчує погіршення фінансового стану підприємства порівняно із аналогічним періодом попереднього року; наказ ДП "МТП "Чорноморськ" №469 від 20.12.2019р. про зміну істотних умов праці; наказ ДП "МТП "Чорноморськ" №500 від 31.12.2019р. про скасування надбавок за виконання особливо важкої роботи та термін її виконання; наказ ДП "МТП "Чорноморськ" №501 від 31.12.2019р. про скасування надбавок за високі досягнення у праці та особливий характер роботи; накази ДП "МТП "Чорноморськ" №503 та №505 від 31.12.2019р. про заходи щодо подолання фінансової кризи; наказ ДП "МТП "Чорноморськ" №310 від 19.08.2021р. про зміну істотних умов праці; розшифровка дебіторської заборгованості, сума якої складає 196 864 840,85 грн.
При цьому, доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання в результаті дій відповідача позивачу збитків, вимоги про стягнення яких взагалі позивачем не заявлялись, матеріали справи не містять.
Доводи позивача про наявність збитків, викладені у запереченнях щодо зменшення пені, не обґрунтовані належним чином.
Суд вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.
Водночас зменшення розміру пені до заявленого відповідачем розміру фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права необхідність зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50%, що становить 46682,95 грн.
На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки 3% річних, наданих позивачем, суд дійшов висновку про їх відповідність вимогам чинного законодавства, а відтак приймає їх за основу при винесенні рішення та задовольняє відповідні вимоги у визначеній позивачем сумі 18262,10 грн.
Стосовно інфляційних нарахувань, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, суд вказує, що такі нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, загальна сума інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення на підставі розрахунків, що перевірені судом, складає 21379,40 грн., у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
За таких обставин, враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 38728418) основну заборгованість у розмірі 1854571/один мільйон вісімсот п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят одна/грн. 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 21379/двадцять одна тисяча триста сімдесят дев'ять/грн. 40 коп., 3% річних у розмірі 18262/вісімнадцять тисяч двісті шістдесят дві/грн. 10 коп. та пеню у розмірі 46682/сорок шість тисяч шістсот вісімдесят дві/грн. 95 коп., а також 29813/двадцять дев'ять тисяч вісімсот тринадцять/грн. 68 коп. витрат по сплаті судового збору.
3.У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 24 січня 2022 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська