79014,м.Львів, вул.Личаківська, 128
про залишення заяви без руху
24.01.2022 Справа№ 914/181/22
Суддя Чорній Л.З., розглянувши матеріали заяви: ОСОБА_1 , с.Хмільно, Радехівський район
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
На розгляд Господарського суду Львівської області 21.01.2022 надійшла заява ОСОБА_1 від 20.01.2022 року про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Судом встановлено, що заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно ч. 1 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом. Частиною 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено перелік документів, що додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця.
До заяви не додано відповідного документа, який би підтверджував відсутність у боржника статусу фізичної особи - підприємця.
Доданий до заяви Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.01.2022, здійснений за параметрами запиту: Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані фізичної особи підприємця, не відображає даних на підставі яких сформовано Витяг та які б ідентифікували боржника. У разі додання до заяви витягу з ЄДРЮО, ФОП та ГФ, такий слід здійснювати за параметрами запиту: Прізвище, ім'я, по батькові.
Отже, заявником не додержано вимог п. 2 ч.3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.
До заяви не додано відомостей про відкриті боржником рахунки в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.
Суд звертає увагу, що виконання вимог п. 8 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, повинно здійснюватися шляхом формулювання заявником вичерпного переліку відповідних рахунків та їх реквізитів, сум грошових коштів на таких рахунках. Також слід зазначати що інші рахунки в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном у заявника відсутні.
Додані до заяви виписки з банківських установ не відповідають вищенаведеним ознакам, а можуть розглядатися лише в якості доказу в підтвердження обставин визначених п. 8 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства. У разі їх додання до заяви, такі Довідки повинні містити необхідні реквізити рахунків боржника та дані про суми грошових коштів, що знаходяться на них.
Отже, заявником не додержано вимог п. 8 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до п.12 ч.3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2022 року - 2481 гривень.
Таким чином, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність повинні бути додані докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 37 215 грн.00 коп.
До заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додано доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі та порядку встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Натомість разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подано заяву арбітражного керуючого Білявського В.В. про згоду на участь у даній справі, договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 13.12.2021, укладений між ОСОБА_1 та арбітражним керуючим Білявським В.В., та копію квитанції від 18.01.2022 №ПН867 про авансування на депозитний рахунок Господарського суду Львівської області винагороди арбітражного керуючого у розмірі 1 861,00 грн.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що Кодексом України з процедур банкрутства чи іншим нормативно-правовим актом не передбачено можливості розстрочення, відстрочення чи звільнення ініціатора провадження у справі про неплатоспроможність від авансування винагороди арбітражному керуючому, встановленої ч. 3 ст. 116 Кодексу України з питань банкрутства.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 19.11.2020 р. у справі № 910/726/20 зазначив таке:
"Пункт 35. Частинами першою, третьою, четвертою та сьомою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; використання примусової праці забороняється; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Частиною першою ст.30 КУзПБ встановлено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Абзацом першим частини другої ст.30 КУзПБ встановлено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Пунктом 12 частини другої ст. 116 КУзПБ визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Пункт 36. Колегія суддів касаційного суду погоджується з правильністю таких висновків апеляційного суду з огляду на те, що законодавцем обрано спосіб врегулювання неплатоспроможності фізичної особи виключно за заявою боржника. При цьому, Законом України “Про судовий збір” не передбачено сплати судового збору за подання заяви фізичною особою про порушення справи про банкрутство. Зазначене обґрунтовує виконання державою свого позитивного обов'язку забезпечення доступу неплатоспроможних фізичних осіб до правосуддя у справах про банкрутство у спосіб не встановлення для таких фізичних осіб ставок судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Разом з тим, законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цієї особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України.
Пункт 37. Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи."
Отже заявник, врахувавши правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 19.11.2020 р. у справі № 910/726/20, скористався своїм правом на укладення угоди з арбітражним керуючим Білявським В.В., який погодиться на умовах розстрочення оплати виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у даній справі.
Проте, як вбачається з доданого до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 13.12.2021, то його умовами визначено зокрема що: (п. 3.1) оплата послуг розпорядника майна становить 18 607,50 грн. за весь строк виконання повноважень, починаючи з дати його призначення та до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією.
Однак, як вже вище зазначено, згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Згідно із ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2022 року установлено в розмірі - 2 481 грн. Згідно із п. 12 ч.3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією здійснюється за три місяці виконання повноважень.
Отже в силу наведених норм, станом на дату звернення заявника із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність розмір авансування боржником винагороди керуючому реструктуризацією становить 37 215 грн.00 коп., тоді як в договорі від 13.12.2021 обумовлено плату в розмірі 18 607,50 грн., що є значно нижчим від передбаченого законодавством розміру авансування.
Суд відзначає, що згідно імперативних норм Кодексу України з процедур банкрутства, законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цієї особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої ст. 43 Конституції України.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відтак договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 13.12.2021, доданий до заяви в якості альтернативного способу виконання обов'язку здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого за три місяці виконання ним повноважень у справі, суперечить положенням частини другої ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, щодо розміру грошової винагороди керуючого реструктуризацією боргів боржника, що свідчить про порушення сторонами договору положень частини першої ст. 203 ЦК України.
Норми статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства не містять положень про можливість прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень керуючого реструктуризацією у справі в перші три місяці провадження. Положеннями статті 114 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено право кредиторів за рахунок власних коштів встановити арбітражному керуючому додаткову винагороду, а не здійснити авансування винагороди арбітражному керуючому.
Відтак, доданий до заяви договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 13.12.2021 не може бути належним доказом альтернативного врегулювання питання винагороди арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.11.2020 № 922/1734/20, відповідно до якої, обов'язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом України з процедур банкрутства і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою статтею 116 зазначеного Кодексу. При цьому, ані даний Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому.
При цьому суд звертає увагу, що Верховним Судом у своїх постановах зазначено лише про можливість боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим на умовах відстрочення та/чи розстрочення оплати винагороди керуючого реструктуризацією, однак в жодному разі не зменшення такої оплати відносно розміру, встановленого нормами Кодексу України з процедур банкрутства.
Таким чином оскільки договір від 13.12.2021 не є належним доказом альтернативного врегулювання питання винагороди арбітражного керуючого, а до заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано квитанцію №ПН867 від 18.01.2022 про авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією в сумі 1 861,00 грн., тобто у меншому розмірі ніж встановлено Кодексом, відтак заявнику необхідно здійснити доплату авансування винагороди арбітражному керуючому за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією за три місяці в розмірі 35 354,00 грн.
Отже, заявником не додержано вимог п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі “Пелевін проти України” та від 30.05.2013 у справі “Наталія Михайленко проти України”, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Тобто, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 174 ГПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, заява про відкриття провадження у справі про банкрутство містить недоліки, які є підставою для залишення її без руху у відповідності до ст. 37 КУзПБ та ст. 174 ГПК України.
Відповідно до частин 2-4,8 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 2,37,113,116 Кодексу України з процедур банкрутства, ч.ч. 1-4 ст. 174, ст. 234 ГПК України, суд-
1. Заяву ОСОБА_1 від 20.01.2022 року про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - залишити без руху.
2. Встановити заявнику ОСОБА_1 строк у 10 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення таких недоліків:
- надати суду документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця (витяг з ЄДРЮО, ФОП та ГФ, здійснений за параметрами запиту: Прізвище, ім'я, по батькові);
- надати суду відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
- надати суду докази авансування боржником винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі, визначеному ст. 30 та ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
3. У разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і підлягає поверненню заявнику зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і окремо оскарженню не підлягає.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.
Суддя Чорній Л.З.