25.01.2022 Справа№914/2390/21
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліматронік»
про: забезпечення позову
у справі №914/2390/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліматронік»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прана Платінум»
про: визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію товариства інформацію, зобов'язання вчинити дії, стягнення 981 300,00 грн. збитків,
за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прана Платінум»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліматронік»
про: заборону вчиняти дії, вилучення з цивільного обороту та знищення об'єктів, вилучення з цивільного обороту та знищення матеріалів та знаряддя,
без виклику сторін,
Господарським судом Львівської області розглядається справа №914/2390/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліматронік» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прана Платінум» про визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію товариства інформацію, зобов'язання вчинити дії, стягнення 981 300,00 грн. збитків та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прана Платінум» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліматронік» про заборону вчиняти дії, вилучення з цивільного обороту та знищення об'єктів, вилучення з цивільного обороту та знищення матеріалів та знаряддя.
Позивачем за первісним позовом 25.01.2022р. до Господарського суду Львівської області подано заяву про забезпечення позову, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№243/22. У вказаній заяві позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Прана Платінум», його директору ОСОБА_1 вчиняти дії по надсиланню третім особам інформації про контрафактність товару, виробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Кліматронік» із застосуванням запатентованих технологій Товариством з обмеженою відповідальністю «Прана Платінум».
В обґрунтування заяви про застосування заходів забезпечення первісного позову заявник посилається на поширення відповідачем недостовірної інформації про «контрафактність» товару позивача, шляхом надсилання листів, зокрема, вказує, що відповідачем така інформація поширюється закордонним контрагентам позивача з непрямою рекомендацією не купляти продукцію позивача, що, на думку останнього, ставить під загрозу продаж товару позивача та спричиняє останньому збитки. На переконання позивача, є достатні підстави вважати, що відповідач продовжуватиме вказані протиправні дії, що істотно ускладнить і навіть унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, істотно ускладнить чи навіть унеможливить виконання рішення суду.
Згідно зі ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до п.п.2,4 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Так, в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018р. у справі №910/1040/18).
Водночас, Верховний Суд у постанові від 30.07.2020р. у справі №910/3836/20 також звертає увагу, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. І, як вказує Верховний Суд у постанові від 25.09.2020р. у справі №925/77/20, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд враховує, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших (третіх) осіб, а обрані способи забезпечення повинні безпосередньо бути пов'язаними із предметом спору.
Перевіривши зазначені позивачем обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає недоведеною та непідтвердженою необхідність забезпечення позову у обраний заявником спосіб, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В силу приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам при здійсненні судочинства необхідно застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Статтею 129-1 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення ГПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.
Саме обранням належного відповідно до предмета спору заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист порушених прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших осіб.
При цьому, суд звертає увагу, що саме лише покликання заявника у заяві на недобросовісну поведінку відповідача, яка, як вказує заявник, полягає у поширенні недостовірної інформації про «контрафактність» товару позивача, шляхом надсилання листів, в тому числі і закордонним контрагентам позивача з непрямою рекомендацією не купляти продукцію позивача, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Разом з тим, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.09.2019р. у справі №917/137/19.
Суд також зазначає, що заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена постанові від 26.06.2019р. у справі №904/5806/19, тест якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/82639495).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору (аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19).
Однак, суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено жодними належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
На переконання суду, заборона відповідачеві публічно поширювати будь-яку інформацію, пов'язану із товаром позивача, є неадекватною щодо обраного позивачем предмету спору, тобто не відповідає позовним вимогам, на забезпечення яких вона має вживатися, та неспівмірною щодо заявлених вимог.
Відповідно, суд не може погодитися з заявником в тому, що подальше існування у публічному інформаційному просторі відповідної інформації очевидно істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Судом встановлено, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів, в підтвердження викладених обставин, а також в підтвердження того що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про необгрунтованість поданої заяви про забезпечення первісного позову у даній справі.
Керуючись ст. ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліматронік» про забезпечення позову (вх.№243/22 від 25.01.2022р.) у справі №914/2390/21 відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Король М.Р.