вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" січня 2022 р. м. Київ
Справа № 911/3476/21
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомплектпостач» про стягнення 85 344грн, без виклику представників сторін,
Акціонерне товариство “Українська залізниця” (далі - АТ “Українська залізниця”) в особі регіональної філії “Одеська залізниця” АТ “Українська залізниця” звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укркомплектпостач” (далі - ТОВ “Укркомплектпостач”) про стягнення штрафу у розмірі 85 344грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки №ОД/НХ-21-117НЮ від 31.05.2021, а саме поставку товару за заявкою №НХ-09/3238 від 30.07.2020 з порушенням встановленого строку (а.с.1-4).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.11.2021 відкрито провадження у справі за поданим позовом, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті (а.с.29-30).
Копія вказаної ухвали суду отримана позивачем в особі філії 06.12.2021, а відповідачем - 03.12.2021, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№0103280520296, 0103280490842.
16.12.2021, з дотриманням строку, встановленого ч.1 ст.251 ГПК України, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач визнав факт прострочення та просить суд зменшити розмір штрафу до 17 068,80грн.
Обґрунтовуючи підстави для зменшення заявленого штрафу, відповідач зазначає, що:
- товар, який поставлявся позивачу, відсутній у вільному продажі та виготовлявся на замовлення позивача на умовах попередньої оплати;
- відповідач у даній справі не є виробником такого товару, а виробник товару повідомив про затримання його виготовлення;
- ним здійснено замовлення відповідного товару та його оплату виробнику ще до отримання заявки позивача, а після отримання повідомлення про затримку виготовлення вжито заходів щодо пришвидшення виконання зобов'язання шляхом досягнення домовленості з виробником про доставку безпосередньо позивачу;
- позивачем не вказано про понесення ним збитків внаслідок затримання поставки;
- поніс значні витрати і дохід від операції склав лише 85767,50грн;
- розмір штрафу, який просить стягнути позивач, майже повністю дорівнює розміру доходу, отриманого за договором і є непомірним для відповідача;
- позивач та його регіональні філії не завжди вчасно розраховуються, однак, вимоги про стягнення неустойки до них не заявлені.
Крім того, відповідачем разом з відзивом подано клопотання про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
22.12.2021 на електронну пошту суду від позивача, з дотриманням встановленого судом строку, надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить його вимоги задовольнити повністю.
Позивач вважає доводи відповідача щодо підстав для зменшення штрафу необґрунтованими. Позивач вказує, що відповідач погодився на встановлення відповідної відповідальності за порушення строку поставки, уклавши договір на таких умовах, а відсутність збитків не є підставою для зменшення штрафних санкцій, а є наміром відповідача уникнути відповідальності за порушення зобов'язань.
Доказів направлення відповіді на відзив у встановленому порядку до поданої відповіді на відзив не надано позивачем, поряд з цим 28.12.2021 від відповідача надійшли заперечення (здані для відправлення відділенню поштового зв'язку 24.12.2021), у якому відповідач підтверджує, що отримав відповідь на відзив від позивача засобами електронного зв'язку.
У запереченні відповідач просить позов задовольнити частково, зменшивши розмір штрафу до 17 068,80грн. У запереченнях відповідач, окрім раніше висловлених доводів у відзиві, звертає увагу суду на те, що позивач не спростовує того факту, що не поніс збитків внаслідок прострочення поставки та вказує на неможливість зміни умов, запропонованих позивачем при укладенні договору, в частині встановлення відповідної відповідальності. Відповідач вказує, що встановлена договором відповідальність постачальника не є співмірною з відповідальністю за порушення зобов'язань замовника за договором.
Ухвалою від 29.12.2021у задоволенні клопотання ТОВ «Укркомплектпостач» про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Між АТ «Українська залізниця» в особі філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця (замовник) та ТОВ «Укркомплекпостач» (постачальник) укладено договір поставки №ОД/НХ-21-117НЮ від 31.05.2021 (далі - договір, а.с.6-11).
Відповідний договір від імені позивача укладено начальником служби організації та проведення закупівель філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» Талановим І.Ю. та заступником начальника служби організації та проведення закупівель філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» Вітушкіним О.В., повноваження яких діяти від імені позивача - АТ «Укрзалізниця» не оспорюються, на підставі нотаріально посвідченої довіреності.
В силу ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Отже, відповідний договір, що є двостороннім правочином відповідно до ч.2 ст.202 ЦК України, є підставою для виникнення прав та обов'язків безпосередньо у позивача.
З п.1.1 договору вбачається, що такий договір укладено за результатами процедури закупівлі у електронній системі закупівель ProZorro-UA-2021-03-17-002186-a, №10166677.
За умовами відповідного договору постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток №1), що додається до договору і є його невід'ємною частиною (п.1.2 договору).
В силу п.1.3 договору товаром, який підлягає передачі у власність замовника на умовах відповідного договору є гучномовець рупорний «Веллез», виробником якого є ТОВ НВП «Електроприлад» (п.п.1.3, 1.4 договору).
При цьому, п.1.5 договору визначено право замовника в односторонньому порядку зменшити обсяг закупівлі залежно від реального фінансування.
Як узгоджено сторонами п.3.1 договору, кількість та асортимент товару визначається у специфікації (додаток №1) до договору.
Відповідно до п.5.1 договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки (заявки) замовника, яка вважається дозволом на поставу та є підтвердженням готовності замовника до приймання товару.
Строк поставки визначений п.5.2 договору, який передбачає, що товар має бути поставлений на підставі письмових рознарядок (заявок) впродовж 10 робочих днів з моменту їх отримання будь-яким способом (факсом, електронною поштовою, листом) постачальником у кількості, визначеній у рознарядці (заявці).
Товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на склад замовника (м.Одеса, вул. Степна, 2) на умовах DDP в редакції ІНКОТЕРМС 2010.
Договором визначено, що замовник оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації (п.6.1 договору); загальна сума за договором - 426 720грн з ПДВ (п.6.4 договору).
Днем отримання товару, як визначено п.7.5 договору, є день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної (п.7.5 договору).
Також сторонами у відповідному договорі встановили відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за таким договором. Так, в силу п.11.3 відповідного договору: постачальник несе відповідальність, зокрема, у випадку затримки поставки товару або поставки не у повному обсязі, заявленому замовником, у вигляді пені у розмірі 0,1% річних від вартості непоставленого товару, за кожен день затримки; за порушення термінів поставки товару, визначених договором, постачальник має сплачувати штрафу у розмірі 20% від вартості непоставленого в строк товару.
Строк дії договору визначеного його сторонами у п.16.2 договору - з моменту його підписання до 31.12.2021, а в частині відвантаження товару - до 31.12.2021, в частині обов'язків щодо розрахунків до договору - до остаточного виконання.
Сторонами до відповідного договору підписано специфікацію, якою узгоджено поставку 280шт товару - гучномовець рупорний «Веллез» 10ГР001(30В/120В) за ціною 1 524грн з ПДВ, загальною вартістю 426 720грн (а.с.12).
03.08.2021 позивачем в особі філії направлено відповідачу заявку від 30.07.2021 №НХ09/3238 щодо поставки товару за договором у узгодженій специфікацією кількості (а.с.13)
Направлення відповідної заявки відповідачу підтверджується описом вкладення у цінний лист, який прийнято для відправлення відповідно до поштової накладної №6500142539327 від 03.08.2021 (а.с.14). Отримання заявки відповідачем у даній справі не оспорюється і, як свідчить інформація щодо відповідного поштового відправлення з сайту АТ «Укрпошта», таке відправлення отримано відповідачем 10.08.2021 (а.с.15).
Товар переданий позивачу відповідачем згідно видаткових накладних: (а.с.16-19).
- №УКП-210032 від 10.09.2021 - 60 шт на суму 91 440грн;
- №УКП-210033 від 13.09.2021 - 60 шт на суму 91 440грн;
- №УКП-210034 від 15.09.2021 - 60 шт на суму 91 440грн;
- №УКП-210037 від 20.09.2021 - 100 шт на суму 152400грн.
Посилаючись на порушення відповідачем строку поставки товару, позивач вимагає стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від вартості поставленого товару, що складає 85344грн.
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку сплатити штраф, передбачений п.11.3 договору, за прострочення поставки товару.
Заявлені вимоги є обґрунтованими з наступних підстав.
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.
Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, оскільки відповідач не виконав зобов'язання з поставки товару протягом 10 робочих днів з дня отримання заявки відповідача від 30.07.2021 №НХ09/3238, тобто включно до 25.08.2021 (10.08.2021 - отримана заявка), він є таким, що допустив порушення зобов'язання.
Факт порушення строку виконання зобов'язання з поставки товару відповідачем під час розгляду справи визнаний, про що зазначено у його письмових заявах по суті - відзиві та запереченнях.
В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За взаємною згодою сторін у договорі визначено відповідальність за порушення строку поставки у вигляді, зокрема, штрафу у розмірі 20% від вартості не поставленого в строк товару. При цьому, посилання на неможливість зміни запропонованих умов договору, зокрема, умов щодо відповідальності за порушення строку поставки не впливає на висновок суду про те, що такий договір і на відповідних умовах укладено за згодою відповідача, який мав можливість не брати участь у процедурі закупівлі відповідного товару на запропонованих умовах з урахуванням наданого замовником проекту договору.
Отже, позивач у даній справ, враховуючи допущене порушення відповідачем, має право вимагати від відповідача сплати штрафу у розмірі, який узгоджено договором; розмір штрафу обраховано позивачем арифметично вірно.
Як унормовано ч.1 ст. 614 ЦК України: особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання, що передбачено ч.3 такої статті.
Пояснюючи причини порушення відповідного зобов'язання, відповідач посилається на те, що товар невчасно на його замовлення виготовлено іншою особою. Разом з тим, відповідна обставина не є підставою стверджувати про відсутність вини у порушенні зобов'язанні відповідачем. Так, укладений договір за своєю правовою природою, враховуючи зміст зобов'язань, які виникли у сторін такого договору, є договором поставки та передбачає зобов'язання відповідача передати у власність обумовлений договором товар у певній кількості у встановлений строк. Такий договір не передбачає обов'язок відповідача за дорученням позивача від свого імені закуповувати товар у третьої особи, що є характерним для договору комісії, отже, укладаючи відповідний договір та беручі на себе відповідне зобов'язання щодо поставки товару, який ним не виготовляється, та гарантуючи його поставку в силу факту укладення відповідного договору, відповідач мав заздалегідь подбати про наявність такого товару у своєму розпорядженні, наприклад, до укладення відповідного договору з позивачем.
Отже, у суду відсутні підстави вважати, що у відповідача відсутня вина у не виконанні взятого на себе зобов'язання. При цьому, посилання відповідача на понесення значних витрат для виконання відповідного договору, а саме витрат на оплату послуг перевезення, оплату виготовлення обладнання виробником, витрати на забезпечення тендерної пропозиції, сплату податку на додану вартість тощо не впливають на оцінку правовідносин сторін, оскільки відповідні витрати відповідач мав передбачити до укладення договору та погодження з ціною товару, узгодженою сторонами у договорі, та беручи на себе зобов'язання з певним строком його виконання.
Також, заявляючи клопотання про зменшення розміру штрафу відповідач посилався на порушення позивачем - АТ «Укрзалізниця» в особі його різних структурних підрозділів зобов'язань з оплати товару за іншими договорами поставки, відносини сторін у яких не є предметом спору у даній справі.
Відповідно до ч.3 ст.219 ГК України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.
Однак, відповідні зобов'язання з оплати, на які посилається відповідач у відзиві на позов, виникли на підставі інших договорів і ніяк не могли вплинути за можливість виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару у узгоджений сторонами строк.
Поряд з цим, враховуючи обставини справи, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Як визначено ч.2 такої статті, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В силу ч. 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу, враховуючи наступні обставини.
Заперечуючи щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафу, який підлягає стягненню за порушення строку виконання зобов'язання, позивач не посилається на факт заподіяння йому таким порушенням відповідача збитків та не надає доказів їх наявності. Отже, підстав вважати, що вчиненим порушенням завдано збитків позивачу у суду не має.
Строк виконання відповідного зобов'язання порушено відповідачем у цілому менше ніж на місяць, що не можна вважати значним простроченням відповідного строку; зобов'язання відповідачем виконано повністю. При цьому, встановлений договором розмір штрафу за порушення відповідного зобов'язання ніяким чином, враховуючи умови договору, не залежить від строку прострочення: наявності незначного порушення строку виконання або наявності довготриваючого порушення.
Отже, з урахуванням того, що позивачу не заподіяно збитків порушенням відповідного зобов'язання, відповідачем вжито заходів щодо виконання зобов'язання та виконано його повністю, зважаючи на незначне прострочення строку виконання відповідного зобов'язання, що тривало менше місяця у цілому, враховуючи, що розмір штрафу не є співмірним допущеному порушенню, яке усунуто самостійно відповідачем у строк менш ніж місяць, визнання ним факту прострочення, зважаючи на розмір прибутку відповідача, підтверджений податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства за 2017-2020 роки (долучені до відзиву на позов), суд зменшує розмір штрафу, що підлягає стягненню, до 30 000грн.
З урахуванням зазначеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 30 000грн штрафу, у задоволенні позову в частині стягнення 55344грн суд відмовляє.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті позову судовим збором підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача повністю, а саме - з відповідача на користь позивача підлягає стягнення 2 270грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укркомплектпостач” (ідентифікаційний код 36432961; 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Ярослава Мудрого, 6, кв.29) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815; 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40081200; 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19) 30 000грн штрафу та 2 270грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
3. У задоволенні позову в частині стягнення 55344грн штрафу відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Суддя А.Р. Ейвазова