ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.11.2021Справа № 910/21193/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Приватного підприємства "Виробнича фірма "Транстехносервіс" вул. Декабристів (Преображенська) 22а, м. Херсон,73003
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" вул. А. Філатова, 22/8, м. Київ, 01042
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго - Сила"
про стягнення 192 936,28 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явилися.
від відповідача: Добровольський О.В. - довіреність № 04/12/21 від 04.01.2021 року.
від третьої особи: не з'явилися.
Приватне підприємство "Виробнича фірма "Транстехносервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" про стягнення 192 936,25 грн., а саме страхового відшкодування в сумі 187838,86 грн., 3187,10 відсотків річних та 1910,32 гр. втрат від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань як страховиком за Договором № 02693/08/001 добровільного страхування професійної відповідальності, які надають охоронні послуги від 25.09.2019 року в частині виплати страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/21193/20, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 25.03.2021 року.
Судом доведено до відома, що до початку судового засідання 17.03.2021 року від позивача надійшли пояснення б/н від 15.03.2021 року щодо підстав залучення до участі у справі третьої особи ТОВ «Енерго-Сила» разом з доказами направлення на адресу відповідача; 17.03.2021 року від позивача надійшли пояснення б/н від 15.03.2021 року щодо стану кримінального провадження; 22.03.2021 року від відповідача надійшло клопотання б/н б/д про витребування доказів, а саме відповіді НБУ на звернення позивача від 09.09.2020 року, клопотання б/н б/д про долучення до матеріалів справи разом з доказами направлення на адресу позивача, а також відзив б/н б/д на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на недоведеність наявності майнового інтересу та на порушення правил укладання договору про повну матеріальну відповідальність працівників позивача, а також ненадання позивачем як страхувальником усіх необхідних документів на підтвердження настання страхового випадку згідно ст. 16.1 Договору страхування, внаслідок чого ТДВ «СТ «Мегаполіс» правомірно відмовило у виплаті страхового відшкодування. Подані документи долучено судом до матеріалів справи.
Через канцелярію суду до початку судового засідання 05.04.2021 року від позивача надійшла відповідь № 18 від 02.02.2021 року на відзив разом з доказами направлення на адресу сторін у справі, яка долучена судом до матеріалів справи. У вказаній відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача та зазначає про неправомірність відмови страховика від виплати страхового відшкодування з огляду на надання позивачем належних та достатніх доказів настання страхового випадку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Сила" та відкладено підготовче засідання на 29.04.2021 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 року підготовче засідання відкладено на 09.06.2021 року.
До початку судового засідання 09.06.2021 року від третьої особи надійшло клопотання № 2 від 18.05.2021 року про розгляд справи без участі ТОВ «Енерго - Сила», яке судом долучене до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 року враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/6870/21 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 22.07.2021 року.
Від третьої особи через канцелярію суду 26.07.2021 року надійшло клопотання № 5 від 20.07.2021 року про розгляд справи без участі представника ТОВ «Енерго-Сила», яке долучено до матеріалів справи.
Проте, у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному судове засідання призначене на 22.07.2021 року не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 року розгляд справи призначено на 18.08.2021 року.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 18.08.2021 року уповноваженим представником відповідача подано клопотання № 1208 від 16.08.2021 року про приєднання до матеріалів справи додаткових пояснень відповідача та представником останнього подано клопотання б/н від 18.08.2021 року про долучення доказів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, пояснення до матеріалів справи долучені.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 18.08.2021 року протокольно оголошено перерву на 16.09.2021 року.
Проте, у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному судове засідання призначене на 16.09.2021 року не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 року розгляд справи по суті призначено на 03.11.2021 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 року судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 17.11.2021 року.
Судом доведено до відома, що до початку судового засідання через канцелярію суду від позивача 15.11.2021 року надійшло клопотання № 49 від 12.11.2021 року про розгляд справи без участі учасника судового процесу з доданими до нього поясненнями № 50 від 12.11.2021 року, які долучені судом до матеріалів справи.
Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, а також заяв по суті спору, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на час проведення судового засідання 17.11.2021 року до суду не надходило.
У судове засідання з розгляду справи по суті 18.08.2021 року з'явились уповноважені представники позивача та відповідача, представник третьої особи не з'явився.
Про дату, час і місце розгляду даної справи 18.08.2021 року третя особа повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105478302211.
У судове засідання з розгляду справи по суті 17.11.2021 року з'явився уповноважений представник відповідача, представники позивача та третьої особи не з'явились.
Про дату, час і місце розгляду даної справи 17.11.2021 року позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105478530990.
Доказів отримання третьою особою ухвали суду від 02.11.2021 року поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи до суду не повернуто.
Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0105478531016, в якому зазначено, що станом на 09.11.2021 року поштове відправлення знаходиться у точці видачі/доставки.
Про поважні причини неявки представника третьої особи в судове засідання 17.11.2021 року суд не повідомлено.
Згідно частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 року у справі 913/879/17, постанові від 21.05.2020 року у справі 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 року у справі 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/18).
При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи наведе, а також зважаючи на отримання третьою особою попередніх ухвал суду у даній справі, в т.ч. від 27.07.2021 року про призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 18.08.2021 року та клопотання ТОВ «Енерго-Сила» про розгляд справи без участі представника товариства, господарський суд зазначає, що третя особа не була позбавлена права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 910/21193/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження третьої особи та повідомлення її про розгляд справи судом.
Будь - яких заяв та клопотань процесуального характеру від третьої особи станом на час проведення судового засідання 17.11.2021 року до суду не надходило.
Суд зазначає, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про прийняття до провадження справи для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання пояснень на позовну заяву, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від третьої особи станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання письмових пояснень та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 168 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
За приписами ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Сила» та ПП «ВФ «Транстехносервіс» не скористались наданими їм процесуальними правами, зокрема, третьою особою не надано пояснень щодо позову та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, не забезпечено явку представника в судові засідання з розгляду справи по суті 18.08.2021 року та 17.11.2021 року а також представник позивача не з'явився в судове засідання 17.11.2021 року, за відсутності заперечень та/або клопотань про відкладення розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи по суті виключно за наявними матеріалами за відсутності представників позивача та третьої особи.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 18.08.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судових засіданнях з розгляду справи по суті 18.08.2021 року та 17.11.2021 року проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 17.11.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 27 серпня 2019 року між Приватним підприємством «Виробнича фірма «Транстехносервіс» (позивач у справі, виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-Сила» (замовник за договором, третя особа у справі) укладено Договір № 617-д про надання послуг з охорони (далі - Договір), предметом якого є комплекс заходів, який здійснюється виконавцем в інтересах замовника по охоронній території, забезпеченню збереження майна, що знаходиться на території та об'єкті від протиправних посягань на нього сторонніх осіб у визначений період часу охорони шляхом спостереження за територією, станом об'єктів, цілісністю їх будівельних конструкцій, а також оперативного реагування та відповідних дій у випадку несанкціонованого проникнення на територію об'єкту, що охороняється.
Розділами 2 - 9 Договору сторони узгодили вартість послуг і порядок розрахунків сили і засоби охорони, обов'язки сторін та їх відповідальність, обставини звільнення від відповідальності тощо.
Як визначено пунктом 8.1 Договору термін дії останнього складає 1 (один) рік з моменту підписання його сторонами та акта приймання - передачі об'єкта в охорону.
Згідно з пунктом 8.2 Договору якщо жодна зі сторін в термін 10 днів до закінчення Договору не заявить про намір його розірвати, даний Договір автоматично продовжується на термін, вказаний в пункті 8.1 Договору.
Вказаний Договір, а також Додатки до нього №№ 1-4, підписані представниками виконавця і замовника та скріплені печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.
Згідно з статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
У відповідності до частини 1 статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.
Згідно п. 1.1 Договору місце знаходження об'єкту: Херсонська область, Каховський район, територія Любимівської селищної ради, с. Любимівка, кадастрові № 652380500:05:001:0443 (площа 23 га), № 6523580500:05:001:0525 (площа 20,6178 га) (далі - об'єкт охорони).
Назва об'єкта охорони - ФЕС «Василівка -1». Час здійснення охорони, її вид та особливості обумовлені згідно з дислокації (Додаток № 1). Копія дислокації по об'єкту наявна в матеріалах справи.
Відповідно до наявного в матеріалах справи Акту приймання - передачі об'єкта та майна під охорону від 27.08.2019 року ТОВ «Енерго-Сила» передано, а ПП «ВФ «Транстехносервіс» прийнято з 14.00 годин 27.08.2019 року під охорону двома постами фізичної охорони територію ФЕС «Василівка-1» та розташовані на ній будівельні конструкції, обладнання та матеріальні цінності: приміщення охорони, приміщення складу, приміщення прорабу, ВОВСАТ та навантажувач.
Факт прийняття об'єктів ФЕС «Василівка-1» згідно вказаного акту під охорону за Договором сторонами не заперечувався.
Умовами п. 4.1 Договору на позивача як виконавця за Договором покладено обов'язки із забезпечення як цілісності в цілому об'єкта охорони, так і цілісності та зберігання майна на взятому під охорону об'єкті охорони, забезпечення постів охорони, визначених в Додатку № 1, необхідною документацією (журнал прийому - здачі об'єктів під охорону, журнал в'їзду - виїзду автотранспорту з/на територію).
Окрім цього до обов'язків позивача включено обов'язок нести повну матеріальну відповідальність як за об'єкт охорони в цілому, так і за майно замовника, яке знаходиться на об'єкті охорони (п.4.1.15) та застрахувати свою цивільну відповідальність перед третіми особами (п. 4.1.14).
Згідно п. 5.1 Договору виконавець несе матеріальну відповідальність за здані під охорону матеріальні цінності та збитки, завдані замовнику третіми особами у повному обсязі.
Згідно визначення статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Так, у відповідності до умов вищезазначеного Договору № 617-д про надання послуг з охорони 25 вересня 2019 року між позивачем Приватним підприємством «Виробнича фірма «Транстехносервіс» (позивач у справі, страхувальник за договором) та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" (відповідач у справі, страховик за договором) укладено Договір № 02693/08/001 добровільного страхування професійної відповідальності осіб, які надають охоронні послуги (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особи або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.
Застрахованим майном є Фотогальванічна електрична станція (охорона території), ФСС «Василівка-1» (п. 6 Договору страхування).
Страхова сума становить 500 000,00 грн. (п. 8 Договору страхування).
Згідно п. 10 Договору страхування безумовна франшиза (% від страхової суми) по майну становить 1%.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Строк дії Договору страхування згідно з пунктом 12 останнього - з 25 вересня 2019 року до 24 вересня 2020 року.
Вказаний Договір страхуванням підписаний представниками страховика та страхувальника та засвідчений печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".
За приписами ст. 17 Закону України «Про страхування» правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.
Окрім цього Добровільне страхування професійної відповідальності осіб, які надають охоронні послуги, здійснюється відповідно до Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж цивільна відповідальність власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника)) (№15-1), затверджених ТДВ «СТ «Мегаполіс» 20.02.2008 року та зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 13.03.2008 року (далі - Правила), копія яких наявна в матеріалах справи.
Як передбачено статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в статті 354 Господарського кодексу України та статті 979 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень статті 981 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
За визначенням статті 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до пункту 7.1 Договору страхування страховим ризиком визначено певну подію, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком згідно з даним Договором є пред'явлення страхувальнику третьою особою майнової претензії чи позову, заявлених у відповідності до норм закону, про відшкодування в зв'язку з подією, що трапилась в період дії цього Договору страхування, і наслідком якої стали смерть, тілесні пошкодження, збитки, завдані майну, життю та здоров'ю третьої особи (п.7.2 Договору страхування).
Як зазначено позивачем в позовній заяві, 30 листопада 2019 року було здійснено крадіжку матеріальних цінностей Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Сила» на об'єкті охорони, а саме 54 одиниць полікрісталичних сонячних модулів номінальною потужністю 335 Вт, вартістю 3571,09 грн. з ПДВ за одну штуку, загальною вартістю 192 838,86 грн. в т.ч. ПДВ, чим було спричинено замовнику за Договором про надання послуг охорони матеріальну шкоду.
У зв'язку з вказаними обставинами за повідомленням гр. ОСОБА_1 від 30.11.2019 року про вчинення 30.11.2019 року невідомими особами шляхом вільного доступу з будівельного майданчика ТОВ «Солар Сервіс Україна» (після зміни назви ТОВ «Еенерго-Сила»), що знаходиться біля с. Васильківка Каховського району, крадіжки фотогальванічних модулів, Каховським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області зареєстроване кримінальне провадження № 12019230190002387 від 01.12.2019 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго - Сила» звернулося до ПП «ВФ «Транстехносервіс» з претензією № 13-03/12 від 02.12.2019 року, в якій вимагало у відповідності до п.п. 4.1.15, 5.1 Договору в рахунок компенсації завданих товариству як замовнику матеріальних збитків перерахувати на користь останнього грошові кошти в сумі 192 838,86 грн.
Копія вказаної претензії наявна в матеріалах справи, факт її отримання позивачем сторонами не заперечувався.
Окрім цього в матеріалах справи наявна копія рахунку на оплату № 1 від 05.12.2019 року на відшкодування завданих збитків: втрата 54 штук Полікристалічних сонячних модулів JT335PAG номінальною потужністю 335 Вт на суму 192 838,97 грн.
Наразі, доказів оплати позивачем виставленого рахунку та відшкодування завданих збитків матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 статті 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Положення наведених норм нерозривно пов'язують момент виникнення обов'язку страховика здійснити виплату страхової суми із настанням страхового випадку. Настання події, яка може належати до страхових ризиків, але згідно з умовами договору страхування є винятком зі страхових випадків, не породжує обов'язку страховика щодо виплати страхового відшкодування.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аналогічні приписи містяться в частинах 1, 2 статті 990 Цивільного кодексу України, згідно яких страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
В свою чергу, вказаному обов'язку страховика щодо здійснення виплати страхового відшкодування кореспондує обов'язок страхувальника, визначений ст. 989 Цивільного кодексу України, згідно якої страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.
За умовами пунктів 10.1-10.4 Правил та розділу 14 Договору страхування страхувальник зобов'язаний при настанні страхового випадку протягом двох робочих днів після того, як стало відомо про страховий випадок, повідомити про це компетентні органи, якщо з'ясування обставин страхового випадку знаходиться в їх компетенції; письмово повідомити страховика про настання страхового випадку протягом трьох робочих днів з моменту настання страхового випадку; надати страховику достовірні дані про умови та обставини страхового випадку, а також іншу необхідну достовірну інформацію, зазначену в Договорі страхування на вимогу страховика; надати страховику необхідні документи згідно з розділом 11 даних Правил та розділом 15 Договору страхування.
Так, 02.12.2019 року страхувальник Приватне підприємство "Виробнича фірма "Транстехносервіс" звернулося до страховика - Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Мегаполіс" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, копія якої наявна в матеріалах справи.
Факт надсилання заяви на адресу відповідача та отримання останнім 02.12.2019 року підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.
Згідно з пунктом 12.1 Правил страховик зобов'язаний при надходженні письмової заяви від страхувальника на виплату страхового відшкодування в строк не більше 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з дня одержання всіх документів, що підтверджують факт настання страхового випадку, прийняти рішення про виплату чи відмову у виплаті страхового відшкодування.
За умовами п. 15 Договору страхування рішення про виплату страхового відшкодування (страхової суми) або про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком у 10-денний термін.
Здійснення страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з Договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (п. 13.1 Правил).
Розмір страхового відшкодування встановлюється страховиком за згодою зі страхувальником на підставі документів, отриманих від страхувальника, а також з урахуванням рішення суду, документів правоохоронних, податкових, банківських органів, місцевих органів влади, висновків експертів та спеціалізованих фірм, діючих на підставі відповідних ліцензій (юридичні, аудиторські, консультаційні) та ін. (п. 13.9 Правил).
Як встановлено судом за матеріалами справи, відповідачем було розпочато страхове розслідування за наслідками отримання заяви позивача від 02.12.2019 року та, як зазначено у відзиві відповідача, з метою повного встановлення всіх об'єктивних обставин події та встановлення розміру завданого збитку, ТДВ «СТ «Мегаполіс» звернулось із запитом до ТОВ «Енерго-Сила» про надання належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують: правові підстави володіння ТОВ «Енерго - Сила» 54 одиницями полікристалічними сонячними модулями, номінальною потужністю 335 Вт; заявлену вартість 54 одиниць полікристалічних сонячних модулів; копію журналу прийому-передачі матеріальних цінностей з посадовою особи, яка передала їх під охорону, що передбачено додатком №3 до Договору №617-д про надання послуг охороні від 27 серпня 2019 року між ПП «ВФ «Транстехносервіс» та ТОВ «ЕНЕРГО-СИЛА».
У відповідь на запит Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-СИЛА» надіслано копії наступних документів: акт прийому-передачі устаткування до монтажу від 17 листопада 2019 року; рахунок на оплату №1 від 05 грудня 2019 року; договір купівлі-продажу від 24 квітня 2019 року; акт обстеження технічного стану об'єкту від 27 вересня 2019 року.
Згідно приписів ст. 991 Цивільного кодексу України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.
Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 26 Закону України «Про страхування» умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Згідно ч. 4 ст. 26 Закону України «Про страхування» відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.
Зокрема, відповідно до п. 16.1 Договору страхування підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є, зокрема, не надання страхувальником всіх необхідних документів, що підтверджують факт настання страхового випадку, якщо це передбачено умовами Договору.
Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком у 10-денний термін, про що повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Так, 20 травня 2020 року ТДВ «СТ «Мегаполіс» листом № 172 повідомило позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 16.1 Договору у зв'язку з не наданням страхувальником всіх необхідних документів, що підтверджують факт настання страхового випадку.
В свою чергу позивач надіслав відповідачеві лист № 23 від 03.06.2020 року з пропозицією врегулювання питання щодо виплати страхового відшкодування, до якого було додано копії журналу приймання - передачі матеріальних цінностей під охорону, за результатами розгляду якого ТДВ «СТ «Мегаполіс» листом № 292 від 12.08.2020 року було також відмовлено позивачеві у виплаті страхового відшкодування з посиланням на недоведеність наявності майнового інтересу, ст. 26 Закону України «Про страхове відшкодування» та положення п. 16.1 Договору страхування.
Окрім цього з метою встановлення об'єктивних обставин події відповідач звертався до позивача як страхувальника з листом № 244 від 08.07.2020 року про надання копії журналу прийому - передачі матеріальних цінностей під охорону ФЕС «Василівка -1» згідно Додатку № 3 до Договору про надання послуг з охорони починаючи з 25 вересня 2019 року.
Листом № 35 від 21.07.2020 року позивачем було надіслано на адресу відповідача витребувані копії журналу прийому- передачі матеріальних цінностей під охорону.
Приватне підприємство «Виробнича фірма «Транстехносервіс» 09 вересня 2020 року звернулось до Національного банку України щодо неналежного виконання ТДВ «СТ «Мегаполіс» своїх зобов'язань за подією, що має ознаки страхової, за Договором добровільного страхування професійної відповідальності осіб, які надають охоронні послуги, за наслідками розгляду якого 17 вересня 2020 року НБУ, в свою чергу, звернулось до ТДВ «СТ «Мегаполіс» щодо надання пояснень стосовно обставин, викладених у зверненні ПП «ВФ «Транстехносервіс» від 09 вересня 2020 року.
Листом № 397 від 08 жовтня 2020 року ТДВ «СТ «Мегаполіс» надано НБУ відповідні пояснення.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Також суд зазначає, що згідно до статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Оскільки згідно із даними Договору страхування франшиза становить 1,0 % (5000,00 грн.), отже розмір страхового відшкодування, обов'язок з виплати якого на переконання позивача виник у страховика, враховуючи розмір завданого ТОВ «Енерго-Сила» збитку, позивачем зменшено на розмір визначеної Договором страхування франшизи (195838,86 грн.-5000,00 грн.) та становить 187 838,86 грн.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, з огляду не виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з виплати страхового відшкодування за Договором страхування у зв'язку з настанням страхового випадку, а саме викрадення фотогальванічних модулів (сонячних панелей) в кількості 54 штуки, у відповідача станом на момент подання позовної заяви утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 187 838,86 грн., яку позивач просив стягнути в судовому порядку.
Окрім цього, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору страхування в частині своєчасної виплати страхового відшкодування, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача проценти річних в сумі 3187,10 грн. та втрати від інфляції в сумі 1910,32 грн., які позивач також просить суд стягнути з відповідача.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 року у справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 року у справі №5023/3905/12.
Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору № 02693/08/001 добровільного страхування професійної відповідальності, які надають охоронні послуги від 25.09.2019 року та/або його окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.
Згідно ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Поряд із цим встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.
Наразі принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.
Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов'язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову тощо.
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України позивачем при зверненні до суду з вимогами про стягнення суми страхового відшкодування повинно бути доведено обставини настання страхового випадку, який є підставою для виплати відшкодування, наявність у відповідача як страховика за Договором страхування обов'язку здійснити відповідну виплату, строк виконання якого настав, та який фактично було порушено.
Судом враховано під час розгляду справи, що в межах кримінального провадження № 12019230190002387 від 01.12.2019 року проведено ряд слідчих (оперативних) заходів, спрямованих на встановлення факту таємного викрадення майна, осіб, що могли вчинити злочин, встановлення місцезнаходження та повернення фотогальванічних модулів власнику та дізнавачем сектору дізнання ВП № 1 Каховського РВП 30.12.2020 року було закрито на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України, тобто на час звернення позивача до господарського суду кримінальним провадженням не було встановлено винних у крадіжці осіб, та в подальшому після відкриття провадження у даній господарській справі № 910/ 21193/20 матеріали кримінального провадження № 12019230190002387 було направлено 01.09.2021 року до СД ВП № 1 Каховського РВП ГУНП в Херсонській області для організації подальшого досудового розслідування у формі дізнання. Зазначене підтверджується відповідними витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Проте, станом на час розгляду судом даної справи по суті результати досудового розслідування № 12019230190002387 відсутні та дізнання триває.
В свою чергу з наявних матеріалів справи та наданих позивачем доказів суд в межах своєї компетенції під час розгляду господарського спору позбавлений можливості встановити факт вчинення 30.11.2019 року кримінального правопорушення (крадіжки) 54 фотогальванічних модулів (сонячних панелей) та, відповідно, обставин настання страхового випадку як підстав для виплати страхового відшкодування страховиком.
Також враховуючи взяті на себе позивачем як виконавцем обов'язки охорони за Договором про надання послуг з охорони суд зазначає, що функціональними обов'язками охоронця (Додаток № 4 до Договору) передбачено, що при здачі чергування прийняття - здача об'єктів під охорону здійснюється під розпис в Журналі прийому - здачі об'єктів, при вступі на чергування необхідно при прийомі посту перевірити наявність (згідно опису), цілісність і справність: основної огорожі, воріт, замків, освітлення, а також матеріальних цінностей, що належать ПП «ВФ «Транстехносервіс» та замовнику.
Згідно наявної в матеріалах справи Дислокації по об'єкту ФЕС «Василівка -1»(Додаток № 1 до Договору) охорона здійснюється на посту 1 з 08:00 до 20:00, та на посту 2 - з 08:00 до 08:00.
За умовами Додатку № 3 до Договору після виконання робіт матеріальні цінності, які залишаються в місці проведення робіт, в обов'язковому порядку перелічуються та передаються під охорону з записом в журналі прийому - передачі матеріальних цінностей з посадової особи, яка передала їх під охорону, у разі нездійснення даних заходів матеріальні цінності вважаються не зданими під охорону.
Як встановлено судом за матеріалами справи, в якості доказів на підтвердження факту настання 30.11.2019 року страхового випадку, а саме викрадення переданих під охорону позивача 54 одиниць полікристалічних сонячних модулів, позивачем надано витяг з Журналу приймання - передачі матеріальних цінностей під охорону ФЕС «Василівка -1», згідно якого полікристалічні сонячні модулі (панелі) в кількості 54 штук були передані з охорони виконробу Науменко 29.11.2019 року о 7 годині 20 хвилин, та в подальшому ні 29.11.2019 року, ні 30.11.2019 року зазначені панелі в кількості 54 одиниць під охорону не передавалися.
При цьому 30.11.2019 року здійснювалась передача з охорони 15 упаковок панелей (1026 шт) виконробу Науменко о 8 годині 00 хвилин, а 01.12.2019 року з охорони передавались 54 упаковки панелей Сидорчуку о 7 годині 10 хвилин.
Тобто, всі передані у наведені періоди панелі були належним чином прийняті позивачем під охорону та передані з охорони ТОВ «Енерго-Сила».
Поряд із цим суд звертає увагу, що згідно п. 5.1 Договору позивач несе матеріальну відповідальність за матеріальні цінності, які здані під охорону.
Окремо судом враховано умови п. 5.3 Договору, згідно якого при наявності письмової заяви про заподіяні збитки, замовник залучає до роботи органи внутрішніх справ, слідства та в обов'язковому порядку уповноважених виконавцем представників, які беруть участь у визначенні розміру цих збитків та знятті залишків товарно - матеріальних цінностей, які порівнюються з даними бухгалтерського обліку на день події. Зняття залишків матеріальних цінностей повинно бути проведено негайно після прибуття представників сторін на місце події.
Доказів складання акту зняття залишків матеріальних цінностей 30.11.2019 року матеріали справи не містять та сторонами суду не надано.
Натомість, позивачем в письмових поясненнях від 12.11.2021 року зазначено про відсутність передбаченого умовами Договору про надання послуг з охорони та Договору страхування обов'язку складання двостороннього акту з метою встановлення понесених під час крадіжки 30.11.2019 року збитків, та, як стверджує позивач, представники третьої особи та позивача прибули на місце скоєння злочину та провели ретельний огляд території та товарно - матеріальних цінностей.
При цьому посилання позивача на помилковість внесення його працівниками до Журналу прийому - передачі матеріальних цінностей під охорону ФЕС «Василівка -1» запису про прийняття 54 панелей як таких, що передані з - під охорони, за відсутності будь - кого документального підтвердження помилковості вказаного запису судом до уваги не приймаються як бездоказові та юридично не спроможні.
Таким чином, з урахуванням умов Договору страхування та Договору про надання послуг з охорони, враховуючи наявні в матеріалах справи докази позивачем не доведено факт настання страхового випадку 30.11.2019 року - крадіжки переданих під охорону позивача полікристалічних сонячних модулів (панелей) в кількості 54 одиниць, а також факт настання відповідальності ПП «ВФ «Транстехносервіс» за матеріальні цінності щодо яких не підтверджено факт передачі їх під охорону позивача як виконавця за Договором про надання послуг з охорони.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Отже, з огляду на викладене, суд зазначає, що позивачем всупереч ст. 74 ГПК України не доведено належними доказами обставин настання страхового випадку як підстави для виплати страхового відшкодування, а відтак не доведено протиправності відмови Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" у виплаті страхового відшкодування за Договором страхування, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 16.1 Договору страхування, та позовні вимоги Приватного підприємства "Виробнича фірма "Транстехносервіс" про стягнення 187 838,86 грн. страхового відшкоування задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3187,10 відсотків річних та 1910,32 гр. втрат від інфляції, нарахованих позивачем у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань як страховиком за Договором № 02693/08/001 добровільного страхування професійної відповідальності, які надають охоронні послуги від 25.09.2019 року в частині виплати страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку, враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення основних позовних вимог про стягнення страхового відшкодування також задоволенню не підлягають як похідні від основної вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити Приватному підприємству "Виробнича фірма "Транстехносервіс" в задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача .
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 25 січня 2022 року.
Суддя А.М. Селівон