ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.01.2022Справа № 910/13639/21
За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем»
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо»
про визнання недійсною односторонню відмову від продовження договору оренди
За заявою третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору
Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем»
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп»
про визнання недійсною односторонню відмову від продовження договору
оренди
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Кимлик Ю.В.
за участю представників сторін
від позивача за п/п Горкуша В.В., адвокат за довіреністю № 15/01-21 від 15.01.2021
від відповідача за п/п Шалашова В.І., адвокат за довіреністю б/н від 26.02.2021
від третьої особи за п/п Білека Ю.І., адвокат за довіреністю б/н від 27.12.2020
19.08.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо» про визнання недійсною односторонню відмову генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем» Черепанова В.О. від продовження договору оренди № 01/10-13 від 01.10.2013, викладену в листах № 060 від 09.08.2016, № 087 від 20.09.2016, № 094 від 13.10.2016, № 098 від 31.10.2016.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що позивач є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем», який володіє 50% його статутного капіталу. Позивач зазначає, що 01.10.2013 між відповідачем та ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01/10-13, відповідно до якого останньому згідно акту приймання-передачі 01.10.2013 передано в орендне користування належні відповідачу приміщення площею 4589,90 кв. м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога (Велика Окружна), 4.Строк дії договору встановлений до 31.08.2016. ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» до закінчення дії договору звернулося до відповідача щодо укладення нової угоди про користування приміщенням. Проте відповідача в особі генерального директора Черепанова В.О. направило орендарю листи № 060 від 09.08.2016, № 087 від 20.09.2016, № 094 від 13.10.2016, № 098 від 31.10.2016 про відмову в укладенні нової угоди про надання приміщень в оренду. Позивач вважає, що зазначені листи вчинено генеральним директором Черепановим В.О. за відсутності узгодження з позивачем, який згідно протоколу зборів учасників ТОВ «Боедем» № 10 від 10.11.2011 має ключовий вплив щодо вирішення всіх питань, пов'язаних з активами та пасивами нерухомого майна, тобто фактично вчинено односторонні правочини без відповідних повноважень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13639/21 від 28.08.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
09.09.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 відкрито провадження у справі № 910/13639/21; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо»; підготовче засідання призначено на 12.10.2021.
В підготовчому засіданні 12.10.2021, відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 11.11.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/13639/21 на 30 (тридцять) днів.
В підготовчому засіданні 11.11.2021, відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 23.11.2021.
22.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем» про визнання недійсною односторонню відмову генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем» Черепанова В.О. від продовження договору оренди № 01/10-13 від 01.10.2013, викладену в листах № 060 від 09.08.2016, № 087 від 20.09.2016, № 094 від 13.10.2016, № 098 від 31.10.2016.
В підготовчому засіданні 23.11.2021, відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 09.12.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13639/21 від 29.11.2021 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо» для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/13639/21 та об'єднано вимоги за позовом третьої особи в одне провадження з первісним позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13639/21 від 09.12.2021 відкладено підготовче засідання на 14.12.2021; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп».
В підготовчому засіданні 14.12.2021 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.01.2022.
18.01.2022 третьою особою із самостійними вимогами подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить
1. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Боедем», посадовим особам державної виконавчої служби, приватним виконавцям, чи іншим особам за їх дорученням чи вказівкою, чи без такої, вчиняти будь-які дії, які його представляють, чинити, вчиняти дії, спрямовані на вчинення перешкод у користуванні Товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо» нежитловим приміщенням, що розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1 А), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога (Велика Окружна), 4, та місцями загального користування на першому поверсі та вхідної групи, у тому числі: заборонити перешкоджати нормальній господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо» та/або суборендарям, які орендують частини зазначеного приміщення шляхом блокування та/або перекриття входів/виходів, відключення від систем інженерних комунікацій (електропостачання, водопостачання, водовідведення тощо), утруднення в будь-який спосіб доступу до зазначеного приміщення представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо», суборендарів та фізичних осіб-відвідувачів до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили.
2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Боедем», посадовим особам державної виконавчої служби, приватним виконавцям, чи іншим особам за їх дорученням чи вказівкою, чи без такої, вчиняти дії, пов'язані із вилученням із користування майна, шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо» та/або суборендарів, які орендують частини зазначеного приміщення нежитлового приміщення, шо розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1А), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога (Велика Окружна), 4, та місцями загального користування на першому поверсі та вхідної групи до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили.
3. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Боедем», посадовим особам державної виконавчої служби, приватним виконавцям, чи іншим особам за їх дорученням чи вказівкою, чи без такої, вчиняти будь-які дії, пов'язані з передачею нежитлового приміщення, що розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1 А), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога (Велика Окружна), 4, та місць загального користування на першому поверсі та вхідної групи, в оренду третім особам, у тому числі щодо укладання з третіми особами договорів щодо надання прав на користування зазначеним нежитловим приміщенням, до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 18.01.2022 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 20.01.2022.
20.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Боедем» до суду подано заперечення на заяву про забезпечення позову третьої особи з самостійними вимогами.
20.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» до суду подано пояснення щодо заяви про забезпечення позову третьої особи з самостійними вимогами, в яких просить відповідну заяву задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо» про забезпечення позову суд відзначає наступне
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При цьому обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Разом із тим у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Заявником суду не наведено достатніх підстав які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача.
Суд відзначає, що фактично заявлені позивачем заходи до забезпечення позову спрямовані на зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі № 910/10900/19, яке набрало законної сили.
За змістом статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як убачається із практики Європейського суду з прав людини, право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони, яка поважає верховенство права, дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справах «Горнсбі проти Греції», «Бурдов проти Росії», «Ясіун'єне проти Литви», «Руйану проти Румунії», «Совтрансавто-Холдинг» проти України», «Шмалько проти України»),
У рішенні у справі «Ромашов проти України» Європейський суд з прав людини вказував, що важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду» (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»),
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Агрокомплекс проти України», «Воловік проти України», «Копецький проти Словаччини», «Грецькі нафтопереробні заводи «Стрен» і Стратіс Андреадіс проти Греції» Високий Суд вказує, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом загальними принципами міжнародного права.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Згідно із ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі № 10/10900/19 первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем» задоволено та зокрема зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо» не чинити перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю «Боедем» у користуванні нежитловим приміщенням, яке розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1А) загальною площею 10 134, 40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4; виселено Товариство з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія «Ельдорадо» з нежитлового приміщення площею 4589,90 кв.м, яке розташовано на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1А) загальною площею 10134, 40 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі № 910/10900/19 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду 04.08.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі № 910/10900/19 залишено без змін.
Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений законом комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).
Зокрема, у рішенні від 15.05.2019 № 2-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Аналіз статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України у їх системному зв'язку, наведених юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Разом із тим, правомірне зупинення виконання рішення, що набрало законної сили, може бути здійснене тільки шляхом оскарження його в порядку, передбаченому законами України.
Слід зазначити, що пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» чітко визначено, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Така позиція відображається у судовій практиці при здійсненні як цивільного, так і господарського судочинства (постанова Вищого господарського суду України від 26.07.2016 у справі № 910/29237/15; постанова Вищого господарського суду України від 09.11.2015 у справі № 907/636/15).
З огляду на викладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо» про забезпечення позову не підлягає задоволенню повністю.
Згідно з п. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, -
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо» про забезпечення позову третьої особи з самостійними вимогами відмовити повністю.
Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Ухвалу складено 25.01.2022.
СуддяВ.В.Сівакова