ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.01.2022Справа № 910/13055/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., за участю секретаря судового засідання П'янковської Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «СТЕП»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГАУМ»
про стягнення 306 900, 00 грн,
За участі представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
Приватне сільськогосподарське підприємство «СТЕП» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГАУМ» про стягнення 306 900, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором № 847 постачання нафтопродуктів від 27.01.2021, а саме не здійснив поставку попередньо оплаченого позивачем товару, та не повернув сплачені кошти, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у вигляді суми попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 306 900, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105478307736 ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 вручено уповноваженому представнику відповідача - 06.10.2021.
Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.11.2021. Також вказаною ухвалою витребувано у Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» додаткові докази.
09.11.2021 від Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» надійшли витребувані судом докази.
22.11.2021 від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за його відсутності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 відкладено підготовче засідання на 14.12.2021. Явку сторін визнано не обов'язковою.
09.12.2021 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2021 відмовлено у задоволенні заяви Приватного сільськогосподарського підприємства «СТЕП» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
14.12.2021 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
У підготовче засідання 14.12.2021 учасники судового процесу не прибули.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.01.2022.
21.01.2022 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
В судове засідання 25.01.2022 представники сторін не з'явились, про дату і час судового засідання були повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
27 січня 2021 року між Приватним сільськогосподарським підприємством «СТЕП» як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГАУМ» як постачальником було досягнуто згоди на укладення договору поставки, за яким постачальник мав поставити покупцеві нафтопродукти (бензин А-92, А-95, дизельне паливо).
Шляхом обміну електронними листами постачальником направлено покупцеві проект договору постачання нафтопродуктів № 847 від 27.01.2021.
Таким самим шляхом, позивачем оформлено заявку на відвантаження палива, у зв'язку з чим відповідачем виставлено рахунок № 183 від 27.01.2021 на оплату товару «Паливо дизельне Energy ДП-3-Євро5-В0» у кількості 15 000 літрів на суму 306 900, 00 грн з ПДВ.
Того ж дня позивач оплатив вказаний рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 230 від 27.01.2021.
У зв'язку з тим, що попередньо оплачений ним товар так і не був поставлений, позивач, листом від 13.04.2021 № 1 звернувся до відповідача із вимогою повернути грошові кошти в сумі 306 900, 00 грн, перераховані в якості попередньої оплати.
Докази розгляду, як і докази вручення вказаного листа в матеріалах справи відсутні.
В подальшому, 21.07.2021 позивач направив відповідачеві претензію, в якій вимагав повернути сплачені кошти або поставити оплачений товар. Зазначену претензію відповідач отримав 23.07.2021, проте відповіді на неї не надав.
З огляду на те, що сума попередньої оплати в добровільному порядку повернута не була, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до норм статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За приписами статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).
Судом встановлено, що наданий позивачем примірник договору постачання нафтопродуктів № 847 від 27.01.2021 не підписаний відповідачем.
Отже, за відсутності підпису постачальника відсутні підстави стверджувати, що укладений між сторонами письмовий договір постачання нафтопродуктів № 847 від 27.01.2021 набув чинності.
Попри це, обставини справи свідчать про те, що між сторонами мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.
На користь такого висновку свідчить як заявка покупця на відвантаження палива, так і виставлений постачальником рахунок на його оплату.
Відповідно до п.п. 1,2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.ст. 663, 664 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно положень статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За встановленими обставинами справи, між сторонами існували договірні правовідносини щодо постачання дизельного палива у кількості 15 000 літрів на суму 306 900, 00 грн згідно виставленого відповідачем рахунку на оплату № 183 від 27.01.2021.
Позивачем вказаний рахунок було оплачено 27.01.2021, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 230 від 27.01.2021.
Під час підготовки справи до розгляду, суд установив відсутність усіх необхідних реквізитів на цьому документі, які передбачені вимогами Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976.
Враховуючи, що визначальним для встановлення обставин справи є встановлення факту списання зазначених коштів з рахунку позивача, суд, ухвалою від 28.10.2021 витребував у Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» інформацію щодо списання (проведення банком) 306 900, 00 грн з рахунку ПСП «СТЕП» (код 31148568), відкритого у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» у м. Києві № НОМЕР_1 , сплачених відповідно до платіжного доручення № 230 від 27 січня 2021 року, а також виписку про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» у м. Києві і який належить ПСП «СТЕП» (код 31148568) за 27.01.2021.
09.11.2021 судом отримано відповідь банку № 81-15-9/11871-БТ від 05.11.2021, в якій банк підтвердив списання кошів у сумі 306 900, 00 грн з рахунку № НОМЕР_1 , який належить позивачеві. Вказані обставини також підтверджуються наданою банком випискою по вказаному рахунку за 27.01.2021.
Поряд із цим, докази поставки відповідачем оплаченої продукції в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи, що відповідачем поставка товару в обсязі та на суму, передбачену у рахунку та відповідно до здійсненої позивачем передоплати, здійснена не була, останній звертався до контрагента із листом № 1 від 13.04.2021 та з претензією від 20.07.2021 про повернення передоплати.
Відтак, з огляду на те, що зобов'язання з поставки не було виконано та вимога кредитора не була задоволена, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі вартості фактично передплаченого непоставленого товару на суму 306 900, 00 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем як постачальником не виконано обов'язок щодо постачання товару на суму 306 900, 00 грн, у зв'язку з чим у позивача, як покупця, виникло право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідачем, в свою чергу, не спростовано факт отримання попередньої оплати за договором та не надано доказів повного та своєчасного поставлення позивачу товару, як і не надано доказів повернення передплати за недопоставлений товар, а відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 306 900, 00 грн.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позову.
З огляду на результат вирішення спору, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГАУМ» (03049, м. Київ, вул. Брюлова, буд. 7; ідентифікаційний код 43434826) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «СТЕП» (37045, Полтавська обл., Пирятинський р-н, с. Теплівка, пл. Леніна, буд. 75-Б; ідентифікаційний код 31148568) 306 900, 00 грн (триста шість тисяч дев'ятсот гривень 00 коп) попередньої оплати за непоставлений товар та 4 603, 50 грн (чотири тисячі шістсот три гривні 50 коп) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Рішення в повному обсязі складено 25.01.2022.
Суддя О.С. Комарова