ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.01.2022Справа № 910/17644/21
Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36023, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Колективна, буд. 10; ідентифікаційний код 37686922)
до Моторно (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; ідентифікаційний код 21647131)
про стягнення 33 093, 02 грн.
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" з позовом до Моторно (транспортного) страхового бюро України, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/5608129 в загальному розмірі 33 093, 02 грн, яка складається із 3 % річних - 3 513, 70 грн, інфляційних витрат - 17 079, 32 грн та пені - 12 500, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
03.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у зв'язку з необґрунтованістю, безпідставністю та у зв'язку із пропуском строків позовної давності.
14.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач заперечує щодо доводів відповідача про застосування строків позовної давності.
18.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності щодо пені.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи
Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 17.07.2015 у справі № 752/10660/15-ц, встановлено, що 16.06.2015 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 не стежив за дорожньою обстановкою, не переконався в безпеці відчинив двері, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем Mitsubishi, державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.
Відповідно до вказаної вище постанови ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Станом на дату настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5608129.
24.07.2015 було проведено огляд пошкодженого автомобіля та у подальшому визначено вартість матеріального збитку завданого в результаті ДТП.
Відповідно до наявного в матеріалах справи звіту № 43 від 29.07.2015 ОСОБА_2
розмір матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Mitsubishi, державний номерний знак НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП складає 76 727, 43 грн.
30.07.2015 ОСОБА_3 (кредитор) подав до ПрАТ "СК "Україна" заяву про страхове відшкодування, однак до 29.10.2015 ПрАТ "СК "Україна" не здійснило виплату страхового відшкодування у зв'язку з чим 02.09.2015 між ОСОБА_3 та ФОП Шиян Д.С. було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування
Пунктом 1.1. даного договору встановлено, що відповідно до умов якого на підставі статей 512-519 Цивільного кодексу України, цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій приймає і зобов'язується оплатити цеденту усі права вимоги, що виникли у цедента у зв'язку з фактом настання дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля Renault Kengoo, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , відповідальність якого застрахована згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26.05.2015, номер полісу № АІ/5608129 в страховій компанії ПрАТ «СК «Україна».
Внаслідок укладення даного договору цесіонарій займає місце цедента (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеної ДТП, у тому числі права одержання грошового відшкодування, нанесеного шкоди майну цедента, від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ, в передбачених законом випадках (пункт 1.2. договору).
Згідно п. 1.3. договору, характеристика прав, переданих фактору клієнтом за цим договором: загальна сума боргу 50 000, 00 грн.
За умовами пунктом 1.4 договору факторингу зобов'язаними особами є: особа, визнана винною у ДТП особа - ОСОБА_1 ; страхова компанія - ПрАТ "СК "Україна"; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
30.09.2015 між ФОП Шиян та ТОВ "Маркс.Капітал" було укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/30-09/2015 на підставі якого ТОВ "Маркс.Капітал" набуло право вимоги за договором страхування № АІ/5608129.
Відповідно п. 1.2. договору факторингу в силу даного договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.
Пунктом 4.1. договору встановлено, що за передані права вимоги до боржника за договором факторингу фактор сплачує клієнтові 249 214, 00 грн.
Згідно з частиною 1 статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Нормами частини 1 статті 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 у справі № 910/842/18 відкрито провадження про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна"; визнано розмір безспірних вимог ініціюючих кредиторів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс. Капітал" та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на суму 1 232 899 грн. 85 коп.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" було подано заяву з кредиторськими вимогами до боржника на суму 8 514 204, 57 грн, які складаються із заборгованості по відшкодуванню шкоди у зобов'язаннях, що виникли на підставі договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в тому числі, полісу № АІ/5608129.
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 № 910/842/18 визнано конкурсним кредитором Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна", зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" першої черги на суму 9 547 674, 57 грн, четвертої черги на суму 3 916 198, 78 грн, шостої черги на суму 1 835 120, 95 грн, загальна сума 15 298 994, 30 грн.
19.10.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" було подано уточнення до заяви про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна" у справі № 910/842/18 з кредиторськими вимогами до боржника на загальну суму 14 268 524, 30 грн, до якої в тому числі входять нарахування 3 % річних, інфляційних витрат та пені від простроченої суми.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс банкрута станом на 17 липня 2019 року, у відповідності до положень ч. 5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визнано погашеними у зв'язку з недостатністю майнових активів боржника вимоги кредиторів, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" першої черги на суму 9 555 040, 57 грн, четвертої черги на суму 3 916 198, 78 грн, шостої черги на суму 6 868 953, 48 грн, загальна сума 20 340 192, 80 грн.
09.09.2019 позивач, у зв'язку з ліквідацією ухвалою суду від 17.07.2019 Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна", звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату боргу.
23.09.2019 відповідач частково виконав зобов'язання за договором страхування № АІ/5608129, зокрема, здійснив лише виплату страхового відшкодування у розмірі 50 000, 00 грн. Інша частина зобов'язань щодо сплати 3% річних - 3 513, 70 грн, інфляційних втрат - 17 079, 32 грн та пені - 12 500, 00 грн була залишена з боку відповідача без задоволення.
Із відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач сплачуючи позивачу кошти в розмірі 50 000, 00 грн повністю виконав зобов'язання щодо відшкодування шкоди внаслідок ДТП 16.06.2015 за зобов'язаннями ліквідованого банкрута ПрАТ "Страхова компанія "Україна" за полісом № АІ/5608129.
Крім того, відповідач заперечує щодо нарахування позивачем 3 % річних, інфляційних втрат та пені оскільки, на думку відповідача такі вимоги є погашеними , а з боку відповідача не було прострочення виконання грошового зобов'язанням, як це передбачено ст. 625 Цивільного Кодексу України, а договором про відступлення права вимоги від 02.09.2015 потерпіла особа не передавала право вимоги на пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.
Додатково, відповідач просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки такий строк (враховуючи дату ДТП) закінчився відповідно - 16.06.2018 та 16.06.2016 (спеціальний).
У відповіді на відзив на позовну заяву, позивач заперечує щодо пропуску ним строків позовної давності та зазначає, що останню не може бути застосовано до вказаних вимог, оскільки: розмір заборгованості за договором страхування вже встановлений ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.05.2018 у справі №910/842/18; позовна давність до вимог, які були заявлені позивачем у справі № 910/842/18 не могла бути застосована, оскільки не була пропущена; іншої заборгованості не встановленої рішенням суду, позивач не просить стягнути з відповідача.
Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не враховується практика Верховного Суду по справі № 910/14293/19 згідно з якою МТСБУ виконує всі обов'язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі, в тому числі щодо вимог по сплаті нарахованих сум 3 % річних, інфляційних втрат та пені.
Також позивач не погоджується з доводами відповідача щодо невизнання ним переходу обов'язків страховика за договором страхування в повному обсязі.
Крім того, суд вказує, що позивачем було подано до суду клопотання, в якому останній визнає факт пропуску строку позовної давності для звернення з вимогами про стягнення пені, оскільки останній сплив 17.07.2020, а відтак просить суд поновити такий строк з огляду на поважність причин пропуску.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно пункту 22.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно пункту 39.1. статті 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.
Відповідно до пункту 39.2.1. статті 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" основними завданнями МТСБУ, зокрема, є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим законом.
У відповідності до норм підпункту "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння, зокрема, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
З огляду на викладене вище, суд вказує, що розмір грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс. Капітал" в заявленій до відшкодування сумі 83 093, 02 грн та їх обґрунтованість до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" встановлені у справі № 910/842/18, мають преюдиціальне значення та не потребують повторного доказування.
Ухвалою суду від 17.07.2019 встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів боржника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" не задоволені у зв'язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.
За таких підстав, суд вважає доведеним факт недостатності коштів та майна страховика (Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна") - учасника Моторно (транспортного) страхового бюро України для задоволення вимог його кредиторів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач, у зв'язку з ліквідацією Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" 09.09.2019 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату боргу.
Однак, згідно заяви відповідача від 24.09.2019 ним було частково виконано зобов'язання за договором страхування № АІ/, зокрема, здійснено лише виплату страхового відшкодування у розмірі 50 000, 00 грн. Інша частина зобов'язань щодо сплати 3% річних, інфляційних втрат та пені була залишена з боку відповідача без задоволення.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також суд зазначає, що оскільки спірні відносини виникли з договірних відносин, і позивач продовжує реалізовувати їх в межах договірних зобов'язань, має місце винятково договірний характер обов'язку чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому.
У спірних правовідносинах акцент потрібно ставити не на відшкодуванні шкоди, яка відшкодовується МТСБУ у випадках, передбачених статтею 41 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Закону № 1961-IV), а саме не переході до МТСБУ обов'язків за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності тих страховиків, які ліквідовані, що передбачено положеннями пункту 20.3 статті 20 та статтею 41 цього Закону.
Отже, МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Правильність цієї позиції узгоджується із фактом визнання у справі про банкрутство кредиторських вимог Позивача до ПрАТ "СК "Україна" як на суму страхового відшкодування, так і на спірні у цій справі суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, а також узгоджується з умовами в пункті 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу № 1/24-06/2015 від 24.06.2015 - щодо права позивача (фактора та кредитора за Договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі (пункт 3.1.).
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.07.2020 та від 07.09.2021 по справі № 910/14293/19.
З огляду на встановлений факт переходу до відповідача обов'язку здійснити відшкодування суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
У відзиві на позовну заяву відповідач заявив про застосування строків позовної давності.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України слив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Статтею 263 Цивільного кодексу України наведені підстави зупинення перебігу позовної давності, зокрема в ч. 1. вказаної статті зазначено, що перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 264 Цивільного кодексу позовна давність переривається, зокрема, у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як встановлено судом, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача кредиторських вимог за договором № АІ/4146514, внаслідок ліквідації боржника - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на підставі норм п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме: 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України мають похідну природу від основного грошового зобов'язання, тому до них застосовується загальний строк позовної давності у три роки.
Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 07.09.2021 по справі № 910/14293/19 обов'язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв'язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.
Відтак право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов'язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково вважали суди попередніх інстанцій.
З огляду на викладене вище, враховуючи, що саме ухвалою суду від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута та закрито провадження у справі, а позивач звернувся до суду з даним позовом 27.10.2021 (здано позовну заяву до відділення поштового зв'язку) у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності щодо заявлених вимог 3 % річних та інфляційних втрат, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3 % річних - 3 513, 70 грн та інфляційних втрат - 17 079, 32 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 12 500, 00 грн, то суд вказує, у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
З огляду на викладене вище, суд вказує, що позивач звертаючи до суду з даним позовом та заявляючи вимоги про стягнення з відповідача пені пропустив строк позовної давності, оскільки такий річний строк закінчився 17.07.2020.
У відповідності до ч. 3-5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
В обґрунтування поважності причин пропуску позивачем строку позовної давності щодо заявлення вимоги по стягненню пені вказує, що згідно додатку № 10 до позовної заяви кількість договорів страхування, за якими відповідач добровільно не виконує зобов'язання становить щонайменше 129, а тому позивач посилається на відсутність у позивача можливості підготувати таку кількість позовних заяв в межах строку позовної давності.
Крім того, справа № 910/14293/19 є першою з категорії справ, яка була прийнята Верховним Судом щодо роз'яснення питання початку відліку строку позовної давності щодо вимоги про покладення на МТСБУ обов'язку виконання зобов'язання ліквідованого страховика.
Правова позиція Верховного Суду у справі № 910/14293/19 дозволила сторонам та суду впевнено орієнтуватися в обсязі обов'язків, які перейшли до МТСБУ та моменту відліку позовної давності
Відтак, позивач посилається на те, що відсутність єдиної судової практики в аналогічних правовідносинах є об'єктивної причиною, що унеможливлювала позивача звернутися до суду раніше задля ефективного судового захисту.
З огляду на викладене, позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 12 500, 00 грн. та відповідно захисти його порушене не право шляхом відповідного стягнення.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
Чинне законодавство не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.
Суд, розглянувши подане позивачем клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, зазначає, що останнє, на переконання суду, є необґрунтованим оскільки посилання позивача на правову позицію Верховного Суду у справі № 910/14293/19 в даному випадку є недоречним, оскільки постанова касаційної інстанції була прийнята 07.09.2021, в той час як позивач звернувся до суду з позовом 27.10.2021.
При тому, позивач не був позбавлений права звертатися до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача пені в межах строку позовної давності і без наявності постанови Верховного Суду у справі № 910/14293/19 від 07.09.2021.
Посилання позивача на необхідність підготовки великої кількості справ судом також не приймаються судом як поважні причини, оскільки на думку суду вони не є об'єктивно непереборними і не пов'язані з дійсними труднощами для вчинення процесуальних дій у встановлений строк.
Суд зазначає, що позивач є юридичною особою, яка не обмежена у праві залучати осіб, які мають право надавати професійну правничу допомогу задля належного захисту порушеного права позивача.
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи те, що зазначені позивачем причини не видаються суду переконливими та поважними, та з огляду на те, що рішення про визнання поважними причини пропуску позовної давності може порушити принцип юридичної визначеності, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 12 500, 00 грн не підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до відшкодування з Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати на професійну правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги № 11/2020 від 26.10.2020 в загальному розмірі 5 000 грн 00 коп.
Так, згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн надано наступні докази: договір про надання професійної правничої допомоги № 11/2020 від 26.10.2020; додаткова угода № 1 до договору; ордер серії ВІ № 1033616 від 23.02.2021; акт надання послуг від 19.10.2021 на суму 5 000, 00 грн; детальний опис робіт (наданих послуг) до акту надання послуг від 19.10.2021.
Із акту надання послуг від 19.10.2021 та детального опису до нього вбачається, що адвокатом надано клієнту (позивачу) адвокатські послуги вартістю 5 000, 00 грн.
Також суд звертає увагу, що вказаний акт та детальний опис підписаний сторонами, що відповідно підтверджує факт належного надання адвокатом послуг без зауважень щодо їх повноти та якості з боку клієнта.
Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи надані позивачем докази щодо правомірності стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, категорію справи та розмір таким витрат, відсутність заперечень з боку відповідача, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати є реальними та такими, що фактично понесені, а тому, враховуючи часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 111, 38 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; ідентифікаційний код 21647131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36023, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Колективна, буд. 10; ідентифікаційний код 37686922) 3 % річних в розмірі 3 513 (три тисячі п'ятсот тринадцять) грн 70 коп., інфляційні втрати в розмірі 17 079 (сімнадцять тисяч сімдесят дев'ять) грн. 32 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 111 (три тисячі сто одинадцять) грн 38 коп. та судовий збір в розмірі 1 412 (одна тисячі чотириста дванадцять) грн 57 коп.
3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
4. У задоволенні іншої частини витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 25.01.2022
Суддя Д.О. Баранов