ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.01.2022Справа № 910/18192/21
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32 літера а, 3-й поверх) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) про стягнення грошових коштів у розмірі 2 402,88 грн.
без повідомлення (виклику) сторін,
09.11.2021 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 2402,88 грн, та була передана 10.11.2021 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» неустойку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 2402,88 грн.
Ухвалою суду від 15.11.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" - залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 15.11.2021, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.11.2021 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
16.12.2021 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого, останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, зазначає, що порушуючи приписи Правил та параграфу 6 ст. 46 УМВС, ТОВ "Грейнсвард" не було додано до претензії відомість вагонів, з огляду на що заявник позбавив перевізника необхідних для розгляду претензії відомостей, які стосуються здійсненого за накладною № 23249743 перевезення. У зв'язку з чим, вказану претензію АТ "Українська залізниця" було повернуто без розгляду.
20.12.2021 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Обгрунтовуючи вищевказане клопотання представник відповідача зазначає, що позивачем у справі №910/18192/21 - ТОВ «Грейнсвард» не було дотримано досудовий порядок врегулювання спору, встановлений статтею 46 УМВС, а саме: до претензії за № 2021/ПР-83 за відправкою № 23249743 не було додано відомість вагонів, та відомості про кількість і номери вагонів, перевезення яких здійснювалось за вказаною відправкою, а також інформація щодо одночасного чи навпаки прибуття їх на станцію призначення та інше в пред'явленій перевізнику претензії відсутні, а оскільки на думку відповідача ця інформація має суттєве значення для прийняття рішення щодо претензійних вимог взагалі та суми розміру неустойки зокрема, останній просить здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.12.2021 в задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - відмовлено.
28.12.2021 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній зазначив, що на виконання п. 40.2.3 Розділу IX Додатку 1 до УМВС «Правила перевезення вантажів» позивачем до претензії долучено оригінал накладної та Лист повідомлення про прибуття вантажу, що підтверджується описом вкладення та не заперечується Відповідачем.
Параграфом 6 ст. 46 УМВС передбачено, що підставою для повернення претензії без розгляду, яке не дає права заявнику звернення з позовом до суду, є оформлення претензії з порушенням вимог параграфу 3 і 5 цієї статті, а саме:
- об'єднання декількох претензій в одну у випадках, які не передбачені параграфом 3;
- претензія є необгрунтованою приписами УМВС.
Втім, Відповідачем заявлену претензію повернуто без розгляду з мотивів недолучення відомості вагонів, тобто повернуто безпідставно та в порушення приписів УМВС.
Разом з цим, абз. 3 параграфу 3 статті 48 УМВС встановлено, що повторне пред'явлення претензії з тих самих підстав не зупиняє строку позовної давності.
Таким чином, повторне звернення з претензією по тій самій залізничній накладній у зв'язку із перевищення терміну доставки вантажу призвело б до пропуску строку позовної давності.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
06.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (далі - ТОВ "Грейнсвард", позивач) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач) був укладений договір № 43-41564379/2020-001 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 1.6., 9.4. договору, зміни та доповнення до нього оприлюднюються перевізником на веб-сайті: http://uz-cargo.com/.
27.07.2021 відповідачем оприлюднено нову редакцію договору, яка введена в дію з 01.08.2021.
Відповідачем згідно залізничної накладної № 23249743 здійснено перевезення вантажу - вагони залізничні порожні, станція відправлення - Койданово, Білорусь, станція призначення - Рожище Львівської залізниці, Україна. Одержувач - ТОВ "Грейнсвард".
Позивач вказує, що згідно ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, граничний термін доставки вантажу - 19.09.2021, натомість вантаж доставлено лише 23.09.2021, чим допущено перевищення терміну доставки на 4 доби.
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідачем було допущено перевищення терміну доставки вантажу, відмітки про причини затримки вантажу, які дають право АТ "Українська залізниця" на збільшення терміну доставки, код та тривалість такої затримки у накладній №23249743 не містять, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки вантажу, у зв'язку з чим, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку в розмірі 2 402,88 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Приписами статті 307 Господарського кодексу України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Частиною 1 ст. 919 Цивільного кодексу України закріплено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).
Згідно приписів статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Так, постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Пунктом 6 Статуту поміж іншого передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Частинами 1, 2, 5 пункту 23 Статуту закріплено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Відповідно до п. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
У свою чергу, правове регулювання діяльності у сфері міжнародних залізничних перевезень здійснюється на підставі Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), яка була підписана та набрала чинності 01.11.1951, до якої Україна приєдналась 05.06.1992.
Судом встановлено, що 30.09.2021 за вих. № 2021/ПР-89 ТОВ "Грейнсвард" на адресу відповідача було направлено претензію про сплату штрафу за перевищення терміну доставки вантажу на суму 2 402,88 грн.
На виконання п. 40.2.3 Розділу IX додатку 1 до УМВС "Правила перевезення вантажів" до претензії долучено оригінал накладної (лист 1 накладної) та лист повідомлення про прибуття вантажу (лист 6 накладної), що підтверджується описом вкладення.
Факт отримання вказаної претензії відповідачем не заперечується та не спростовується.
Водночас, листом від 12.10.2021 № ЦМ-Ю-16/136 претензію повернено без розгляду з підстав не долучення оригіналу відомості вагонів.
Параграфами 1, 3 ст. 14 УМВС передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Укладення договору перевезення підтверджується накладною.
Відповідно до параграфів 1, 2 ст. 45 УМВС, якщо перевізником не було дотримано термін доставки вантажу, обчислений відповідно до ст. 24 "Термін доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.
Розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добах) до загального терміну доставки, а саме:
6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;
18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки;
30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.
Згідно параграфу 2 ст. 24 УМВС термін доставки вантажу визначається виходячи з наступних норм:
- для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км;
- для інших відправок - 1 доба на кожні розпочаті 200 км.
В параграфі 3 вказаної статті передбачено, що доставка вантажу збільшується на 1 добу на операції пов'язані з відправленням вантажу.
За умовами параграфу 5 ст. 24 УМВС перебіг строку доставки вантажу починається з 0.00 год дня наступного за днем укладення договору перевезення і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу вважають за повну.
Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомив одержувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу у розпорядження одержувача (параграф 7 ст. 24 УМВС).
Відповідно до ст. 2 УМВС та додатку 1 до УМВС "Правила перевезення вантажів", розділу 1 п. 2.1. "відправка" - це вантаж за однією накладною (відправлення), який приймається до перевезення від одного відправника на одній станції відправлення на адресу одного одержувача на одну станцію призначення.
Із наявної в матеріалах справи залізничної накладної № 23249743 вбачається:
15.09.2021 - день укладення договору (графа 26);
відстань перевезення по території Білорусії - 279 км (графа 38 Розділу А);
відстань перевезення по території України - 223 км (графа 38 Розділу Е);
вантаж - вагони залізничні порожні (графа 15);
провізна плата по території України - 8009,60 грн (графа 51 Розділу Е, але відображено в графі 47).
Розрахунок терміну доставки вантажу позивачем здійснено наступним чином:
279 км + 223 км = 502 км (загальна відстань перевезення);
502 км : 200 км/добу = 2,51 ~ 3 доби (округлюється до повної доби);
3 доби + 1 доба = 4 доби (відповідно до параграфу 3 ст. 24 УМВС збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу).
Таким чином, кінцевий термін доставки вантажу - 19.09.2021.
Водночас, вантаж доставлено 23.09.2021, чим допущено прострочення доставки на 4 доби (згідно параграфу 5 ст. 24 УМВС неповна доба вважається за повну).
Параграфом 4 ст. 24 УМВС передбачено, що термін доставки вантажу продовжується на весь час затримки на шляху прямування з причин, які не залежать від перевізника.
Згідно п. 8 "Пояснення щодо заповнення накладної" Розділу ІІ Додатка 1 до УМВС "Правила перевезення вантажів", відмітка про збільшення терміну доставки, тривалість та код такої затримки, які дають право на збільшення терміну доставки, та відтиск штемпеля перевізника проставляються самим же перевізником в графі 32 накладної.
Втім, залізнична накладна № 23249743 (лист повідомлення про прибуття вантажу) відміток про причини, які дають право перевізнику на збільшення терміну доставки, в графі 32 не містить.
Разом з цим, відповідно до параграфу 3 ст. 41 УМВС обов'язок доказування того факту, що перевищення терміну доставки вантажу сталось не з вини перевізника, покладається на перевізника.
За умовами параграфу 3 ст. 37 УМВС перевізник несе відповідальність за перевищення терміну доставки.
Таким чином, виходячи з вищезазначеного, розмір неустойки за перевищення терміну доставки позивачем розраховується наступним чином:
4 доби : 4 доби = 1,0 загального терміну доставки,
де: 4 доби - кількість діб перевищення терміну доставки, 4 доби - загальний термін доставки.
Відтак, розмір неустойки становить 30% провідної плати, що складає: 8009,60 грн х 30% = 2402,88 грн.
У свою чергу заперечення відповідача щодо задоволення позовних вимог, які зводяться до того, що оскільки, претензію було повернуто ТОВ "Грейнсвард", а не відхилено, у зв'язку із недолученням оригіналу відомості вагонів, то за таких обставин звернення до суду з даним позовом є порушенням приписів параграфу 6 ст. 46 УМВС, що у свою чергу є підставою для відмови в позові.
Однак, твердження відповідача про необхідність долучення відомості вагонів до претензії не заслуговують на увагу та відхиляються судом, з огляду на приписами п. 40.2.3 Розділу IX додатку 1 до УМВС та висновками викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.12.2020 по справі № 910/17063/19.
Зокрема, в 5.21. означеної постанови висловлено наступну позицію: "Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника про те, що оригінал відомості вагонів повинен додаватися до претензії, оскільки є невід'ємною частиною накладної, не можуть братися до уваги та спростовуються пунктом 40.2.3 Додатку № 1 до УМВС, яким передбачено, що у випадку звернення із претензією, особа, яка має право на звернення із цією претензією, зобов'язана додати до претензії такі документи в оригіналі, зокрема, у випадку порушення (перевищення) строку доставки вантажу - відправник або отримувач - "оригінал накладної" (лист 1накладної) та "оригінал повідомлення щодо доставки вантажу" (лист 6 накладної)".
Таким чином, викладені вище обставини вказують про те, що відповідачем було допущено прострочення доставки вантажу в міжнародному сполученні, при цьому відмітки про причини затримки вантажу, які надають право залізниці на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки відсутні, що у свою чергу свідчить про відсутність поважності прострочення термінів доставки вантажу.
Суд вказує, що згідно приписів підпункту "в" п. 130 Статуту належним доказом прострочення доставки вантажу з вини залізниці є накладна, в якій відображені дати відправки вантажу та дата прибуття вантажу на станцію призначення.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими засобами доказами факт прострочення терміну доставки вантажу із сторони відповідача, та відповідно перевіривши правильність здійсненого позивачем нарахування штрафу згідно залізничної накладної № 23249743, суд погоджується з здійсненими позивачем розрахунками, відповідно до яких неустойка за перевищення терміну доставки вантажу складає 2402,88 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" - задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літера А, 3-й поверх; ідентифікаційний код 41564379) неустойку за перевищення терміну доставки вантажу в розмірі 2 402 (дві тисячі чотириста дві) грн 88 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2022
Суддя Владислав ДЕМИДОВ