ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.01.2022Справа № 910/17749/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кийтранс-2005"
до Комунального підприємства "Київпастранс"
про стягнення 25 576,49 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» про відшкодування 25 576,49 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб «АТАМАN A-09G6» д.н.з. НОМЕР_1 , у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 25 576,49 грн: а саме 23076,49 грн вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу «АТАМАN A-09G6» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 2500,00 грн вартості послуг з оцінки та складання звіту про визначення вартості матеріального збитку.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/17749/21 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд
07.06.2021 о 07 год. 50 хв. у м. Києві по просп. Визволителів, 8-А сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «АТАМАN F-092G6» д.н.з. НОМЕР_1 та тролейбуса «К-12» реєстраційний № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
Відповідно до постанови Дніпровського районного суду міста Києва у справі №755/10802/21 від 28.07.2021 ОСОБА_1 , яка керувала тролейбусом «К-12» реєстраційний № НОМЕР_2 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до листа № 2304 від 12.10.2021, КП «Київпастранс» Куренівське тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо повідомило, що ОСОБА_1 на момент ДТП - 07.06.2021 перебувала у трудових відносинах з відповідачем та виконувала покладені на неї трудові обов'язки. Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на тролейбус марки К-12 інвентарний номер 4030 відсутній. Власником тролейбуса є КП «Київпастранс».
Як вбачається зі звіту №1221-ф/21 від 07.06.2021 вартість матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) заподіяного власнику транспортного засобу «АТАМАN F-092G6» д.н.з. НОМЕР_1 становить 23 076,49 грн.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб «АТАМАN A-09G6» д.н.з. НОМЕР_1 , у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 25 576,49 грн: а саме 23076,49 грн вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу «АТАМАN A-09G6» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 2500,00 грн вартості послуг з оцінки та складання звіту про визначення вартості матеріального збитку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що власником тролейбуса «К-12» реєстраційний № НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП є КП «Київпастранс».
Судом було встановлено, що ОСОБА_1 на момент ДТП - 07.06.2021 перебувала у трудових відносинах з відповідачем та виконувала покладені на неї трудові обов'язки.
Відповідно до постанови Дніпровського районного суду міста Києва у справі №755/10802/21 від 28.07.2021 ОСОБА_1 , яка керувала тролейбусом «К-12» реєстраційний № НОМЕР_2 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Судом встановлено, що відповідно до звіту №1221-ф/21 від 07.06.2021 матеріальний збиток заподіяний власнику транспортного засобу «АТАМАN F-092G6» д.н.з. НОМЕР_1 становить 23 076,49 грн. Жодних заперечень щодо вартості ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача (розміру матеріального збитку) відповідачем до суду подано не було.
Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що ч. 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:
а) перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"),
б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю «АТАМАN F-092G6» д.н.з. НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, та не надав доказів сплати вартості заподіяної шкоди на користь власника зазначеного транспортного засобу, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 23 076,49 грн шкоди є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стосовно стягнення 2500,00 грн вартості послуг з оцінки та складання звіту про визначення вартості матеріального збитку, суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кийтранс-2005" (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Палківським О.О. (Виконавець) укладено Договір №1221-Ф/21 від 09.06.2021 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого за цим Договором Виконавець зобов'язується на свій ризик виконати роботи, які передбачені цим Договором, за замовленням Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.
Згідно п.1.2. Договору Замовник замовляє Виконавцю виконавцю виконання наступних робіт щодо КТЗ «АТАМАN A-09G6» держ. № НОМЕР_1 : проведення оцінки транспортного засобу для визначення матеріальних збитків без врахування ВТВ Замовника; виїзд в межах Києва; виїзд за межі Києва.
Відповідно до п.3.1. Договору за даним Договором Замовник виплачує Виконавцю вартість робіт у розмірі 2 500,00 грн.
Виходячи зі змісту Акту виконаних робіт до Договору від 16.06.2021 Виконавець здає, а Замовник приймає наступні роботи щодо КТЗ «АТАМАN A-09G6» держ. № НОМЕР_1 : проведення оцінки транспортного засобу для визначення матеріальних збитків без врахування ВТВ Замовника; виїзд в межах Києва; виїзд за межі Києва.
Відповідно до п. 1.2. та 1.3. Акту від 16.06.2021 Виконавець передає, а Замовник приймає Звіт про виконанні роботи. Вартість робіт, яку Замовник виплачує Виконавцю, складає 2 500,00 грн. Акт підписано сторонами та скріплено відтисками їх печаток без зауважень.
Згідно платіжного доручення №2827 від 26.07.2021 позивач сплатив виконавцю 2 500,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата згідно рахунка №1221-Ф/21 від 09.06.2021 без ПДВ».
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати підготовку експертного висновку на замовлення сторони.
Зі змісту статті 129 Господарського процесуального кодексу України випливає, що судові витрати підлягають відшкодуванню за умови надання стороною належних доказів, що їх підтверджують.
Частинами 4-7 статті 127 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відтак, оскільки, позивачем надано суду належні докази на підтвердження понесених ним витрат, пов'язаних з складенням звіту №1221-ф/21 від 07.06.2021 у розмірі 2 500,00 грн., такі витрати підлягають розподілу між сторонами за правилами ст. 129 ГПК України.
Так, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору та витрати пов'язані зі складення звіту №1221-ф/21 від 07.06.2021 покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, місто Київ, вулиця Набережне Шосе, будинок 2; ідентифікаційний код: 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кийтранс-2005" (03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9, квартира 414; ідентифікаційний код: 33305729) вартість матеріального збитку у розмірі 23 076 (двадцять три тисячі сімдесят шість) грн 49 коп., витрати, пов'язані зі складанням звіту у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп..
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева