ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.01.2022Справа № 910/15529/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. за участі
секретаря судового засідання Маринченко М.В., розглянувши в порядку загального
позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів»
до «Акелік Груп» ВАТ», що діє через представництво «Акелік Груп» ВАТ»
про стягнення 1 095 751, 22 грн.,
за участі представників:
позивача - Гуць М.І.,
відповідача - не з'явились.
Державне підприємство «Фінансування інфраструктурних проектів» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до «Акелік Груп» ВАТ», що діє через представництво «Акелік Груп» ВАТ» про стягнення 1 095 751, 22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором № БДР-49/06-2 від 03.06.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 позовну заяву залишено без руху на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви.
На адресу Господарського суду міста Києва 04 жовтня 2021 року від представника позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15529/21. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 02.11.2021.
З метою забезпечення процесуальних прав учасників справи підготовче засідання відкладено на 30.11.2021.
За результатами підготовчого засідання 30.11.2021 судом прийнято рішення про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті у судовому засіданні 14.12.2021.
Представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд задовольнив. Судове засідання відкладено на 18.01.2022.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 18.01.2022 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд залишив без розгляду у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження повноважень представника відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні 18.01.2022 позовні вимоги в частині стягнення пені підтримав частково та просив суд стягнути з відповідача 242 047, 20 грн. - пені, 174 924, 46 грн. - інфляційних втрат та 617 526, 76 грн. - збитків.
Відповідач у судове засідання 18.01.2022 не з'явився, своїх уповноважених представників не направив.
У відповідності до статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 11.10.2021, про відкладення підготовчого засідання, про призначення розгляду справи по суті у судовому засіданні 14.12.2021, про відкладення судового засідання на 18.01.2022 направлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу відповідача.
До Господарського суду міста Києва 25.10.2021, 11.11.2021 та 30.12.2021 повернулися конверти з поштовими відправленнями № 0105478383424, № 0105478385133, № 0105478560440 із відміткою про повернення у зв'язку з відсутністю адресата (відповідача) за вказаною адресою.
Згідно з частиною третьою статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Станом на день ухвалення рішення у даній справі відповідачем відзиву суду не надано.
Згідно з частиною другою статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У судовому засіданні 18.01.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Сторонами у справі 03.06.2020 укладено договір №БДР-49/06-2, за яким відповідач зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи з капітального ремонту транспортної розв'язки в одному рівні кільцевого типу з середнім діаметром центрального острівця на автомобільній дорозі загального користування державного значення Р-42 Лубни-Миргород-Опішня-/Н-12/ на ділянці км 66+235, Полтавська область, а позивач - прийняти та оплатити виконані роботи.
Згідно пункту 3.1 договору № БДР-49/06-2 від 03.06.2020 загальна вартість робіт визначається на основі кошторису та становить 30 330 000, 00 грн.
Пунктом 6.9.1 договору № БДР-49/06-2 від 03.06.2020 передбачено, що приймання-передача закінчених робіт здійснюється на підставі акту приймання-передачі робіт.
З наданих позивачем актів приймання виконаних робіт № 1 за грудень 2020 року вбачається, що відповідач протягом грудня 2020 року виконав підрядні роботи за договором № БДР-49/06-2 від 03.06.2020 на загальну суму 5 520 230, 72 грн.
За твердженням позивача, відповідач не виконав усіх визначених умовами договору № БДР-49/06-2 від 03.06.2020 підрядних робіт, а прийняті роботи виконані з порушенням строків, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 242 047, 20 грн. - пені.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У відповідності до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2.2 договору № БДР-49/06-2 від 03.06.2020 встановлено, що строки виконання робіт, а також їх окремих етапів, визначаються графіком виконання робіт (додаток № 2 до договору).
Відповідач повинен розпочати виконання робіт протягом 5 календарних днів з дня отримання дозвільного документу. Початок та закінчення виконання усіх робіт та їх окремих етапів визначається графіком виконання робіт (пункти 6.1.1 - 6.1.2 договору № БДР-49/06-2 від 03.06.2020).
Графіком виконання робіт (додаток № 2 до договору № БДР-49/06-2 від 03.06.2020) встановлено строки виконання окремих етапів робіт та визначено, що повне виконання підрядних робіт повинно завершитись до 21.12.2020.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав усіх передбачених умовами договору № БДР-49/06-2 від 03.06.2020 підрядних робіт, а прийняті роботи за актами № 1 за грудень 2020 року виконані з порушенням строків виконання окремих етапів.
Згідно частини першої та другої статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач жодним чином не довів відсутність своєї вини у порушенні строків виконання робіт за договором № БДР-49/06-2 від 03.06.2020.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 9.2 договору № БДР-49/06-2 від 03.06.2020 (у редакції додаткової угоди № 2 від 15.06.2020) передбачено, що у разі несвоєчасного та/або неналежного виконання зобов'язань за цим договором відповідач сплачує позивачу штрафні санкції (пеню, штраф, неустойки, збитки тощо) відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України:
- за порушення відповідачем з його вини, строку виконання робіт (як загального терміну, так і термінів виконання окремих етапів) відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0, 1 % від вартості прострочених робіт за кожен день прострочення, включаючи день підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт або письмового підтвердження щодо розірвання/припинення цього договору.
Судом встановлено, що розрахунок пені здійснено вірно.
За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 242 047, 20 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 174 924, 46 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період часу з 09.09.2020 по 04.12.2020 на невикористану суму авансу.
Пунктом 5.4 договору № БДР-49/06-2 від 03.06.2020 (у редакції додаткової угоди № 5 від 04.09.2020) передбачено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1070 від 04.12.2019 позивач може прийняти рішення щодо надання відповідачу на строк не більше 3 місяців по 04.12.2020 авансу на виконання робіт в сумі, що не перевищує 30 % вартості річного обсягу робіт, що становить 9 099 000, 00 грн. Відповідач зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом 3 місяців з моменту отримання авансу, та надати позивачу підтверджуючі документи (акт прийняття виконаних робіт та довідку про вартість) на суму сплаченого авансу.
Позивач 09.09.2020 перерахував відповідачу попередню оплату по договору № БДР-49/06-2 від 03.06.2020 у розмірі 9 099 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 578 від 09.09.2020.
З довідки про вартість виконання будівельних робіт та витрат за грудень 2020 року вбачається, що авансова сума використана відповідачем у розмірі 2 906 030, 04 грн. Підтверджуючих документів про використання відповідачем усієї суми авансу у розмірі 9 099 000, 00 грн. матеріали справи не містять.
Відповідно до пункту 5.4 договору № БДР-49/06-2 від 03.06.2020 (у редакції додаткової угоди № 5 від 04.09.2020) при закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються позивачу з урахуванням індексу інфляції.
Враховуючи наведене, відповідач зобов'язаний був повернути позивачу невикористану суму авансу у розмірі 6 192 969, 96 грн. (9 099 000, 00 грн. - 2 906 030, 04 грн.) з урахуванням індексу інфляції.
Відповідач протягом періоду часу з 03.12.2020 по 04.12.2020 повернув позивачу невикористану суму авансу у розмірі 6 192 969, 96 грн. без врахування індексу інфляції, що підтверджується виписками з Державної казначейської служби України.
Таким чином, відповідачем порушено вимогу пункту 5.4 договору № БДР-49/06-2 від 03.06.2020 (у редакції додаткової угоди № 5 від 04.09.2020) про повернення невикористаної суми авансу з урахуванням індексу інфляції.
За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку розрахунку суми інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що нарахування здійснено вірно.
Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 174 924, 46 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період часу з 09.09.2020 по 04.12.2020 на невикористану суму авансу.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 617 526, 76 грн. упущеної вигоди у вигляді втрати доходу з утримання служби замовника (включаючи витрати на технічний нагляд).
Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток, втрачена вигода, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Отже, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов'язок довести розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками.
Враховуючи норми частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому, кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.
Пунктом 5.8.13 Правил визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013) встановлено, що до глави 10 «Утримання служби замовника» (графи 6 та 7) включаються кошти на утримання служби замовника (включаючи кошти на здійснення технічного нагляду) в розмірі, який, як правило, складає до 2,5 % від підсумку глав 1 - 9, графа 7. Якщо замовник будівництва залучає спеціалістів технічного нагляду з покладанням на них окремих функцій замовника будівництва, що обумовлюється договором, до глави 10 «Утримання служби замовника» (графи 6 та 7) окремими рядками включаються кошти на утримання служби замовника (як правило, в розмірі до 1,0%) та на здійснення технічного нагляду (як правило, в розмірі до 1,5%). Додатково можуть включатися кошти на надання послуг інженера-консультанта (як правило, в розмірі до 3%) у разі його залучення. Розмір вищезазначених коштів приймається за відповідними розрахунками.
Наведене вище положення Правил визначення вартості будівництва не визначає конкретного розміру вартості служби замовника та безумовного отримання доходу замовником, а лише встановлює граничні розміри вартості такого утримання, які передбачаються у кошторисі.
Посилання позивача на зазначене положення, як на підставу можливого отримання доходу суд відхиляє, оскільки пункт 5.8.13 Правил визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013) не свідчить про отримання позивачем, як замовником будівництва, безумовного доходу у розмірі 2, 5 % від вартості будівництва, про що позивачем зазначено у позовній заяві.
Договір № БДР-49/06-2 від 03.06.2020 та кошторис до нього не містять жодних положень, які передбачають можливість отримання позивачем доходу за рахунок коштів на утримання служби замовника чи здійснення технічного нагляду.
Таким чином, заявлена позивачем упущена вигода обгрунтована лише теоретичною можливістю отримання доходу у вигляді отримання коштів на утримання служби замовника.
Крім того, позивачем також не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та заявленою упущеною вигодою.
Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 617 526, 76 грн. збитків.
Відповідно до cтатті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з «Акелік Груп» ВАТ», що діє через представництво «Акелік Груп» ВАТ» (04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 4Б, офіс 2/3, ідентифікаційний код 26620600) на користь Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів»
(03118, місто. Київ, вулиця Хотівська, будинок 4, літера «А», ідентифікаційний код 37264503) 242 047 (двісті сорок дві тисячі сорок сім) грн. 20 коп. - пені, 174 924 (сто сімдесят чотири тисячі дев'ятсот двадцять чотири) грн. 46 коп. - інфляційних втрат та 6 254 (шість тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 58 коп. - судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 25.01.2022.
Суддя Т.Ю.Кирилюк