номер провадження справи 35/118/21-15/177/21
12.01.2022 Справа № 908/2084/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участю секретаря судового засідання Кабак І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу
за позовом Комунального підприємства “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради, 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, б. 23-А
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Гласіс”, 69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, б. 14
про стягнення коштів
за участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача: Близнюк Р.Є.,довіреність № 10 від 01.11.2021;
від відповідача: Балан-Капустіна О.А., адвокат, посвідчення № 001113 від 11.01.2016, ордер ЗП 022405 від 04.10.2021;
суть спору
16.07.2021 до Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Комунальне підприємство “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Гласіс”, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по компенсації вартості спожитої електричної енергії у розмірі 281 673,84 грн.
16.07.2021 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/2084/21, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.
Ухвалою суду від 20.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2084/21 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.08.2021.
Ухвалою суду від 17.08.2021відкладено розгляд справи до 15.09.2021.
Ухвалою суду від 15.09.2021 на підставі ст. 250 ГПК України суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загально позовного провадження та призначив підготовче засідання на 13.10.2021.
Ухвалою суду від 13.10.2021 було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Гласіс” про витребування доказів у позивача. У Комунального підприємства “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради витребувано оригінали договорів № 14445, № 14424, № 14423 про постачання електричної енергії з додатками, які є невід'ємною частиною договорів (належним чином завірені копії надати до матеріалів справи).
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Гласіс” про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ПАТ «Запоріжжяобленерго» - відмовлено. Відповідача зобов'язано направити на адресу позивача письмовий відзив з доданими до нього документами, оригінали доказів направляння надати суду. Відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 20.10.2021.
19.10.2021 від позивача до суду надійшли заперечення на відзив, а також на виконання вимог суду викладених в ухвалі від 13.10.2021, надано копії договорів № 14423 від 01.11.2017 (з додатками та рахунками) та № 14424 від 01.11.2017 (з додатками та рахунками).
19.10.2021 відповідач на виконання вимог суду, надав до суду докази надсилання на адресу позивача письмовий відзив з доданими до нього документами.
Представник відповідача надав суду заяву про поновлення строків на подання доказів та долучити до матеріалів справи документи, які не було додано до відзиву на позовну заяву. Заява судом задоволена, документи долучені до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 20.10.2021 закрито підготовче провадження у справі № 908/2084/21 та призначено справу до розгляду по суті на 09.11.2021.
Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ № П-846/21 від 22.11.2021 та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2021, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді-доповідача Топчій О.А. з 29.10.2021 та неможливість у зв'язку з цим вирішити справу у встановлений законом строк, справу № 908/2084/21 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 25.11.2021 прийнято до розгляду справу № 908/2084/21 зі стадії розгляду справи по суті. Присвоїти справі номер провадження № 35/118/21-15/177/21. Призначено справу № 908/2084/21 до судового розгляду по суті на 22.12.2021.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з відсутністю укладених договорів відповідача з ПАТ «Запоріжжяобленерго» щодо подання до будинків електричної енергії та за усною домовленістю між відповідачем, ПАТ «Запоріжжяобленерго» та позивачем, останній сплачував за послуги щодо постачання електричної енергії за будинками, що перейшли до управління відповідача. За період з 01.01.2020 по травень 2021 позивачем сплачено замість відповідача послугу з постачання електричної енергії у розмірі 281 673,84 грн. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості по компенсації вартості спожитої електричної енергії у розмірі 281 673,84 грн. В обґрунтування позову посилався на ст. ст. 509, 530, 599, 625, 692, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України. Просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні 12.01.2022 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві б/н від 15.07.2021 та надав для огляду оригінал договору № 14445 про постачання електричної енергії від 01.11.2017 з додатками.
Відповідач проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві на позов б/н від 12.10.2021. В обґрунтування заперечень зазначив, що у березні 2021 року представники позивача та представники відповідача сумісно здійснили візуальні зняття показів приладів обліку спожитої електричної енергії, про що склали акт. У житлових будинках № 87 по вул. Перемоги та № 66/5 по вул. Незалежної України/М. Гончаренка у м. Запоріжжя прилади обліку демонтовані, тобто споживання електричної енергії здійснюється без обліку. Відповідач звертався до позивача в переговорній процедурі надати детальний розрахунок обсягів спожитої електричної енергії за вказаними адресами будинків, на підставі чого позивач складає акти та подає до ПАТ «Запоріжжяобленерго», проте розрахунків відповідач не отримав, доказів сплати спожитої електричної енергії також надано не було. Крім того, позивач у своїй заяві посилається на укладений між ПАТ 3апоріжжяобленерго» та КП «Запоріжремсервіс» договору № 14445 про постачання електричної енергії від 01.11.2017, проте копії договору не надає разом з позовною заявою. Рахунки на оплату за спожиту електроенергію, що додані до позовної заяви мають посилання на договори № 14445, № 14424, № 14423. Серед іншого позовна заява обґрунтована тим, що приєднання позивача до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії відбулося на умовах чинного договору про постачання електричної енергії від 01.11.2017 року за 14445 щодо індивідуальних характеристик об'єкта, потужності, класу надійності, ідентифікаційних кодів, особливостей обліку тощо, згідно п. 4 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312. Зазначив, що у відповідача відсутні копії договорів щодо індивідуальних характеристик об'єкта, потужності, класу надійності, ідентифікаційних кодів, особливостей обліку. Щодо твердження позивача, про сплату послуги з постачання електричної енергії у розмірі 281 673,84 грн за період з 01.01.2020 по травень 2021 року, за усною домовленістю між ПАТ «Запоріжжяобленерго», КП «Запоріжремсервіс» та ТОВ «КК «Гласіс», відповідач заперечує, оскільки, ніякої усної тристоронньої домовленості не було. Щодо житлового будинку № 9 по вул. Південноукраїнська у м. Запоріжжя відповідач зазначає, що за вказаною адресою рішенням співвласників багатоквартирного будинку створено ОСББ «Південноукраїнська 9» та з 01.12.2020 прийнято будинок в своє управління через органи правління ОСББ. На думку відповідача, позивач безпідставно заявляє вимоги про стягнення з відповідача суми коштів за спожиту електричну енергії у цьому будинку за період грудень 2020 - травень 2021.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу “Акорд”.
В судому засіданні 12.01.2022 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін по справі, суд установив.
Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради є управителем багатоквартирних житлових будинків міста Запоріжжя. Підприємство визнано управителем багатоквартирних будинків по Заводському, Вознесенівському та частково Дніпровському районах міста Запоріжжя за результатами проведеного конкурсу, рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.2017№ 520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя».
01.11.2017 Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (постачальник) та Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (споживач, позивач) укладений договір № 144445 «Про постачання електричної енергії».
Відповідно до розділу 1 договору ПАТ «Запоріжжяобленерго» продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно додатка № 5 з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
З 01.01.2019 Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» приєдналось до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який розміщено на офіційному сайті ПАТ «Запоріжжяобленерго» і є у загальному доступі. Приєднання відбулося на умовах чинного договору про постачання електричної енергії від 01.11.2017 за № 14445 щодо індивідуальних характеристик об'єкта, потужності, класу надійності, ідентифікаційних кодів, особливостей обліку тощо, згідно п. 4 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року №312.
01.01.2020 Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради передало в управління ТОВ «КК «Гласіс» житловий багатоквартирний будинок № 9 по вул. Південноукраїнська м. Запоріжжя, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкта в управління з управління.
01.01.2020 Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради передало в управління ТОВ «КК «Гласіс» житловий багатоквартирний будинок № 87 по вул. Перемоги м. Запоріжжя, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкта в управління з управління.
01.01.2020 Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради передало в управління Товариству з обмеженою відповідальністю «КК «Гласіс» житловий багатоквартирний будинок № 66/5 по вул. Незалежної України/М. Гончаренка м. Запоріжжя, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкта в управління з управління.
У березні 2021 року представники позивача та представники відповідача сумісно здійснили візуальні зняття показів приладів обліку спожитої електричної енергії, про що склали акт.
Відповідно до договорів № 14423, 14424, 1445 КП «Запоріжремсервіс» склало акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію по будинках м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 9; м. Запоріжжя вул. Перемоги, 87; м. Запоріжжя вул. Незалежної України/М. Гончаренка, 66/5.
Як зазначено позивачем, у зв'язку з відсутністю укладених договорів відповідача з ПАТ «Запоріжжяобленерго» щодо подання до будинків електричної енергії та за усною домовленістю між відповідачем, ПАТ «Запоріжжяобленерго та позивачем, КП «Запоріжремсервіс» сплачувало за послуги щодо постачання електричної енергії за будинками, що перейшли до управління відповідача. За період з 01.01.2020 по травень 2021 року КП «Запоріжремсервіс» сплатило за послугу з постачання електричної енергії 281 673,84 грн.
Враховуючи викладене позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованість по компенсації вартості спожитої електричної енергії у розмірі 281 673,84 грн.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Положення ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У лютому 2020 року між ТОВ «КК «Гласіс» та ПАТ «Запоріжжяобленерго» укладено договір № 15471 від 12.02.2020 на постачання та розподіл електричної енергії.
Відповідачу після отримання за актами приймання - передачі будинків з управління до управління від КП «Запоріжжяремсервіс» до ТОВ «КК «Гласіс» необхідно було внести зміни в договір та внести житлові багатоквартирні будинки № 9 по вул. Південноукраїнська у м. Запоріжжя, № 87 по вул. Перемоги у м. Запоріжжя, будинок № 66/5 по вул. Незалежної України/М.Гончаренка у м. Запоріжжя у вище зазначений договір.
З цією метою відповідач звернувся до ПАТ «Запоріжжяобленерго» щодо укладення додаткових угод на приєднання до договору № 15471 від 12.02.2020 спірних будинків.
Оскільки позивач втратив право управління зазначеними спірними багатоквартирними будинками з 01.01.2020, тому мав вжити всіх заходів щодо укладання додаткової угоди про внесення змін до договорів з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на предмет виключення будинків з переліку та не надавати акти ПАТ «Запоріжжяобленерго» за вказаними адресами щодо обсягів спожитої електричної енергії.
Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено лише постачання в період з січня 2020 по травень 2021 електричної енергії до житлових багатоквартирних будинків: № 9 по вул. Південноукраїнська у м. Запоріжжя, № 87 по вул. Перемоги у м. Запоріжжя, будинок № 66/5 по вул. Незалежної України/М.Гончаренка у м. Запоріжжя.
Позивач у позовній заяві заявляє про компенсацію вартості спожитої електричної енергії у розмірі 281 673,84 грн за період з 01.01.2020 по травень 2021 року, однак документально підтверджених доказів сплати за спожиту електричну енергію позивачем не надано. Крім того, договір про надання компенсації за сплачену електричну енергію між ПАТ «Запоріжжяобленерго», Комунальним підприємством “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Гласіс”, не укладався.
Також суд зазначає, що рішенням співвласників багатоквартирного будинку за адресою будинок № 9 по вул. Південноукраїнська у м. Запоріжжя створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Південноукраїнська 9» та з 01.12.2020 прийнято будинок в управління через органи правління ОСББ. Таким чином, позивачем безпідставно заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми коштів за спожиту електричну енергії у будинку за адресою буд. 9 по вул. Південноукраїнська у м. Запоріжжя за період грудень 2020 - травень 2021 року.
Звертаючись з відповідним позовом до суду та посилаючись на сплату послуг з постачання електричної енергії у розмірі 281 673,84 грн за період з січня 2020 по травень 2021 року, повинен довести зазначені обставини, надавши суду докази фактичної сплати послуг з постачання електричної енергії.
Разом з тим, відповідні докази позивачем не надані.
Позивач посилається на статтю 1212 ЦК України зазначає про те, що набувач - ТОВ «КК «Гласіс» збагатився за рахунок позивача - КП «Запоріжремсервіс» поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно обуло набуте, згодом відпала.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.
З урахуванням вимог статей 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено будь-якими доказами, що відповідач набув або зберіг у себе майно за рахунок позивача, та те, що підстава, на якій було набуто майно згодом відпала. Не доведено також і існування будь-яких договірних відносин між позивачем та відповідачем, за умови наявності яких у відповідача виникли зобов'язання щодо їх не належного виконання.
Підстав для задоволення позову суд не вбачає.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25 січня 2022 року.
Суддя І. С. Горохов