номер провадження справи 18/187/21
18.01.2022 справа № 908/3174/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/3174/21
за позовом комунального підприємства «Водоканал» (вул. Святого Миколая, буд. 61, м. Запоріжжя, 69002)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс «Рассвет» (вул. Олександра Пивоварова, буд. 4, м. Запоріжжя, 69035,)
про стягнення 21354,28 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Розглядаються позовні вимоги комунального підприємства «Водоканал» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс «Рассвет» 21354,28 грн., які складаються з: 21023,75 грн. заборгованості за надання послуг за водопостачання та приймання стічних вод з липня по вересень 2021 року, 90,90 грн. пені, 74,71 грн. 3% річних та 164,92 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 10391/2 від 15.12.2014. За доводами позивача, відповідач вартість наданих послуг з водопостачання та водовідведення за договором за період з липня 2021 по вересень 2021 року повністю не сплатив, що призвело до утворення у нього заборгованості в сумі 21023,75 грн. Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором є підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку з урахуванням передбачених договором та законом санкцій. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на норми ст.ст. 525, 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України. Позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021 справу № 908/3174/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 08.11.2021 позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/3174/21, присвоєно справі номер провадження 18/187/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/3174/21 та також, запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 03.12.2021, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку. Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштової кореспонденції копія ухвали суду від 08.11.2021 про відкриття провадження у справі вручена повноважному представнику позивача 12.11.2021 та повноважному представнику відповідача 12.11.2021.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 08.11.2021 у справі № 908/3174/21 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Позовну заяву прийнято до розгляду 08.11.2021. Отже, суд мав розпочати розгляд справи по суті після 08.12.2021 та закінчити 10.01.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.
З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, зважаючи на знаходження судді-доповідача у справі Левкут В.В. у щорічній відпустці з 20.12.2021 по 17.01.2022, суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті та прийняти рішення у справі 18.01.2022 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, без повідомлення (участі) у судовому засіданні представників позивача та відповідача.
Розглянувши матеріали справи, суд
Комунальним підприємством «Водоканал» (Водоканал, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс «Рассвет» (Споживач, відповідач у справі) 15.12.2014 укладений договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 10391/2 (надалі - Договір).
Додатковими угодами до Договору від 28.07.2015, від 26.04.2017, від 01.06.2017, від 06.03.2019, від 16.03.2020 сторонами вносились зміни та доповнення до Договору, зокрема що переліку майданчиків Споживача, за якими надавались послуги з водопостачання та водовідведення.
Відповідно до п. 1.1 Договору (тут і надалі - з наступними змінами), Водоканал забезпечує споживачу подачу питної води на господарко-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам споживача - АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 .
Відповідно до п. 3.2.1 Договору Абонент зобов'язався своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з цим договором та нормативними документами, вказаними в п. 1.1 цього договору.
Згідно з п. 5.1 Договору основним документом на оплату є акт. Акти за воду та водовідведення виписуються споживачу представником Водоканалу при наявності особистого посвідчення 27-31 числа кожного місяця. Протягом 2-х робочих днів на підставі даних, зазначених у акті, Споживачу виписується акт-рахунок. На протязі 3-х банківських днів з дня виписки акта-рахунку Споживач зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, вказаній в акті-рахунку.
Відповідно до розділу 2 Договору, договір укладається з 15.12.2014 по 26.09.2015. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін. Відносини сторін до укладання нового Договору регулюються даним Договором.
Матеріали справи не містять доказів припинення дії Договору.
На виконання умов Договору в період з липня 2021 року по вересень 2021 року позивачем надані відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 21023,75 грн., про що свідчать відповідні акти та акти рахунки: від 31.07.2021 на суму 7189,06 грн. з ПДВ; від 31.08.2021 на суму 7753,33 грн. з ПДВ, від 30.09.2021 на суму 6081,36 грн. з ПДВ.
Акти від 31.07.2021 та від 31.08.2021 підписані відповідачем без зауважень. В акті від 30.09.2021 міститься позначка, що Споживач з актом ознайомлений, від підпису відмовився.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманих за договором послуг у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Укладений між сторонами договір про надання послуг з водопостачання за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до частини 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем у період з липня по вересень 2021 року включно відповідачу надано обумовлені Договором послуги на загальну суму 21023,75 грн. (7189,06 грн. - липень 2021 року, 7753,33 грн. - серпень 2021 року та 6081,36 грн. - вересень 2021 року).
Про факт надання позивачем послуг в рамках договору про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 10391/2 свідчать складені акти, долучені до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати наданих послуг у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, є доведеним.
Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 21023,75 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 90,90 грн. пені, 74,71 грн. 3% річних та 164,92 грн. інфляційних втрат
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В пункті 6.2 Договору сторонами узгоджено, що у випадку прострочення сплати наданих Водоканалом послуг в термін, зазначений в п. 5.1, 5.2 Договору, Споживач зобов'язаний сплатити Водоканалу пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати, але в будь-якому разі пеня не може перевищувати 100% загальної суми боргу, згідно Закону України “Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення платежів за спожиті комунальні послуги та утримування прибудинкових теприторій” від 20.05.1999 №686-ХІV.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 90,90 грн. пені, нарахованої згідно з наданим до позовної заяви розрахунком за загальний період з 10.08.2021 по 19.10.2021.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” №2189-VIII від 09.11.2017 до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Частиною 1 ст. 26 вказаного Закону передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
17.03.2020 прийнятий Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 533-ІХ (який набрав чинності 18.03.2020).
Пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України № 533-ІХ встановлено до 1 липня 2020 року зупинити дію пункту 10 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 7 та частини першої статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Також, 17.03.2020 прийнятий Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 530-ІХ (який набрав чинності 17.03.2020).
Відповідно до п.п. 4 п. 3 Перехідних положень Закону України № 530-ІХ на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 641 (зі змінами, внесеними згідно з постановами КМУ № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1100 від 11.11.2020, № 1236 від 09.12.2020) вирішено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 19 грудня 2020 року на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” та від 20 травня 2020 року №392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.
Відповідно до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 року №611до постанови Кабінету Міністрів від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - COVID-19), на території України продовжено до 31 серпня 2021 року дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) та від 22 липня 2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами).
Враховуючи те, що послуга з водопостачання є житлово-комунальною послугою, в період з липня по вересень 2021 року, за який позивач нарахував пеню в даній справі, на території України діяв карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 та постанови Кабінету Міністрів України № 760 від 26.08.2020, з огляду на норму, передбачену п.п. 4 п. 3 Перехідних положень Закону України № 530-ІХ, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 90,90 грн. не підлягають задоволенню, оскільки за вказаний період забороняється нарахування пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 74,71 грн. 3% річних, які нараховані за загальний період з 10.08.2021 по 19.10.2021.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 10.08.2021 по 19.10.2021, виходячи з розміру заборгованості у кожному місяці, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, суд встановив, що розрахунок позивача є правильним. Вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в заявленій сумі 74,71 грн.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Перевіривши наведені позивачем розрахунки інфляційних втрат за визначений позивачем період: серпень - вересень 2021 року за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, суд встановив, що до стягнення підлягає 164,92 грн. інфляційних втрат, як і визначено позивачем.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання по оплаті наданих послуг в повному обсязі та у визначений договором строк, не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 21023,75 грн. основного боргу, 74,71 грн. 3% річних та 164,92 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог (90,90 грн. пені) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2260,34 грн. судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс «Рассвет» (вул. Олександра Пивоварова, буд. 4, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код 38362252) на користь комунального підприємства “Водоканал” (вул. Святого Миколая, буд. 61, м. Запоріжжя, 69002; ідентифікаційний код 03327121) 21023,75 грн. (двадцять одну тисячу двадцять три грн. 75 коп.) основного боргу, 74,71 грн. (сімдесят чотири грн. 71 коп.) 3% річних, 164,92 грн. (сто шістдесят чотири грн. 92 коп.) інфляційних втрат та 2260,34 грн. (дві тисячі двісті шістдесят грн. 34 коп.) судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 24.01.2022.
Суддя В.В. Левкут