вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"25" січня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/949/21
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Ужгородського міського центру зайнятості, м.Ужгород,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНС", м.Ужгород,
про стягнення 6 799,62 грн
секретар судового засідання Сінкіна Е.В.
за участю представників сторін: не викликались,
Ужгородський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНС" про стягнення суми одноразової виплати матеріальної допомоги суб'єкту господарювання у розмірі 6 799,62 грн.
Ухвалою господарського суду від 25.11.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, хоча був належним чином повідомлений шляхом скерування ухвали суду про відкриття провадження на його електронну пошту, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань.
І. Виклад позиції позивача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що виплачена відповідачу на підставі Закону України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» одноразова матеріальна допомога в сумі 6 799,62 грн. підлягає поверненню у зв'язку із здійсненням її виплати найманому працівнику з порушенням вимог Порядку надання одноразової матеріальної допомоги суб'єктам господарювання, розрахунку її розміру, стягнення, повернення невикористаної її суми, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1231, а саме, виплатою вказаних коштів у готівковій формі, а не шляхом перерахування на рахунок працівника.
II. Виклад позиції відповідача.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 25.11.2021 року була надіслана на електронну пошту відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань, а саме: rogach.rom@gmail.com.
В матеріалах справи містяться докази відправлення відповідачу електронного листа, з яких вбачається, що ухвала доставлена 26.11.2021. Відповідач не повідомляв суду про зміну своєї електронної пошти, тому вважається, що він належним чином повідомлений в порядку ст. 120, 242 ГПК України про судові рішення у справі.
Згідно з 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2021 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.
З огляду на викладене, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з процесуальними документами за ініційованим ним позовом в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 251 ГПК України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, відтак суд, керуючись нормами-принципами та завданнями ГПК України, виходить з того, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, за правилами, визначеними нормою статті 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Але, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті. Отже, суд виходить з того, що відповідач не заперечує проти дійсності обставин, що викладені у позовній заяві та підтверджені відповідними доказами.
III. Мотивувальна частина рішення.
Судом встановлено, що 19 грудня 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕНС" звернулося до Ужгородського міського центру зайнятості із заявою про надання одноразової матеріальної допомоги суб'єкту господарювання від 17.12.2020, до якої долучило копію наказу ТОВ «ДЕHC» від 17.12.2020 року №14-к «Про можливе скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу найманих працівників» та копію відомості від 18.12.2020 року №53 про найманих працівників, щодо яких виконуються вимоги статті 3 Закону України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», в якій був зазначений загальний список найманих працівників у кількості 11 осіб й загальна сума одноразової матеріальної допомоги, яку просив надати роботодавець у розмірі 62 450,54 грн.
Ужгородським міським центром зайнятості були розглянуті подані документи та видано Наказ «Про надання виплати одноразової матеріальної допомоги суб'єктам господарювання» від 21.12.2020 №71.
Згідно платіжного доручення від 24.12.2020 №4182 Ужгородським міським центром зайнятості перераховано кошти в сумі 62 450,54 грн на рахунок ТОВ «ДЕНС».
Відповідно до акту перевірки цільового використання коштів одноразової матеріальної допомоги суб'єктам господарювання від 15.06.2021 №29/20, провідним фахівцем з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Ужгородського міського центру зайнятості Ньорба Ю.М. було встановлено, що ТОВ «ДЕНС», в порушення п.9 Порядку надання одноразової матеріальної допомоги суб'єктам господарювання, розрахунку її розміру, стягнення, повернення невикористаної її суми від 09.12.2020 №1231, виплатило одноразову матеріальну допомогу в сумі 6 799,62 грн не на рахунок найманого працівника Рогача Р.В., а в готівковій формі по видатковому касовому ордеру №58.
Згідно із зауважень ТОВ «ДЕНС» на Акт №29/20 перевірки цільового використання коштів одноразової матеріальної допомоги суб'єктам господарювання від 23.06.2021, виплата одноразової матеріальної допомоги у розмірі 6 799,62 грн найманому працівнику ОСОБА_1 була здійснена з каси підприємства відповідно до видаткового касового ордеру від 29.12.2020 №58 у зв'язку із тим, що у роботодавця відсутні дані карткового рахунку даного працівника, оскільки такий не надав згоди на виплати йому заробітної плати через установи банків.
22.10.2021 Ужгородським міським центром зайнятості видано Наказ «Про стягнення із ТОВ «ДЕНС» суми отриманої одноразової матеріальної допомоги» №80 та надіслано на адресу відповідача повідомлення від 22.10.2021 №648 про відшкодування збитків у розмірі 6 799,62 грн, яке згідно з доданим до позову рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення було отримане адресатом 25.10.2021.
Як вбачається із відповіді відповідача на повідомлення про відшкодування коштів від 22.10.2021 №648, у зв'язку із відсутністю згоди ОСОБА_1 на виплату йому заробітної плати через установи банків на підставі ч.5 ст.24 Закону України «Про оплату праці», у ТОВ «ДЕНС» відсутні дані його карткового рахунку, відтак з метою недопущення невиплати матеріальної допомоги, виплата такої була здійснена на підставі видаткового касового ордеру від 29.2.2020 №58.
Згідно із ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України №1071-IX «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Закон №1071-IX), однією із форм реалізації соціальної підтримки є одноразова матеріальна допомога суб'єктам господарювання, одноразова виплата держави суб'єктам господарювання задля збереження робочих місць з метою виплати найманим працівникам суб'єкта господарювання одноразової матеріальної допомоги в період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19).
Відповідно до частин 1, 3 статті 3 Закону №1071-ІХ, суб'єкти господарювання - юридичні особи (далі - суб'єкти господарювання), які на дату набрання чинності цим Законом вимушено скоротили або можуть скоротити передбачену законодавством тривалість робочого часу працівників, у тому числі через простій, після впровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), за їх зверненням можуть отримати одноразову матеріальну допомогу для виплати таким працівникам.
Розмір одноразової матеріальної допомоги, передбаченої цією статтею, визначається пропорційно робочому часу працівника, який скорочено або заплановано скоротити, у тому числі через простій, та не може перевищувати восьми тисяч гривень на одного працівника.
Для отримання одноразової матеріальної допомоги, суб'єкт господарювання надає територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за своїм місцезнаходженням, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань заяву та відомості за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України, в тому числі в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг у строки, визначені Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною 8 статті 3 Закону №1071-ІХ, порядок та строки надання одноразової матеріальної допомоги суб'єктам господарювання, розрахунку її розміру, стягнення, форма заяви та перелік документів, які подаються суб'єктом господарювання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1231 затверджений Порядок надання одноразової матеріальної допомоги суб'єктам господарювання, розрахунку її розміру, стягнення, повернення невикористаної її суми (далі - Порядок № 1231).
Відповідно до п. 3 Порядку №1231 одноразова матеріальна допомога надається суб'єктам господарювання, які вимушено скоротили або можуть скоротити передбачену законодавством тривалість робочого часу працівників, у тому числі через простій, після запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, для виплати найманим працівникам на підставі заяви про надання одноразової матеріальної допомоги згідно з додатком 1 та відомостей про найманих працівників згідно з додатком 2, щодо яких виконуються вимоги статті 3 Закону.
Одноразова матеріальна допомога виплачується найманому працівникові, який на момент її отримання перебуває у трудових відносинах із суб'єктом господарювання, що подав відомості про такого працівника відповідно до абзацу першого цього пункту.
Відповідно до п. 7 Порядку №1231 рішення про виплату або відмову у виплаті одноразової матеріальної допомоги у разі наявності підстав, передбачених пунктом 4 цього Порядку, приймається центром зайнятості до 22 грудня 2020 включно та оформлюється наказом відповідного центру зайнятості.
Згідно із ч. ч. 4, 5 статті 3 Закону №1071-ІХ, виплата одноразової матеріальної допомоги здійснюється територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Невикористана сума одноразової матеріальної допомоги повертається суб'єктом господарювання територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами п. 13 Порядку №1231, центр зайнятості контролює цільове використання коштів, що перераховуються суб'єкту господарювання для виплати найманим працівникам одноразової матеріальної допомоги, шляхом проведення відповідної перевірки протягом 180 календарних днів після виплати такої допомоги суб'єкту господарювання. Перевірка може бути проведена за місцем знаходження суб'єкта господарювання або у приміщенні центру зайнятості. Суб'єкт господарювання зобов'язаний допустити працівників центру зайнятості до проведення перевірки, а в разі її проведення у приміщенні центру зайнятості подати відповідні документи.
Отже, наведеними вище нормами чинного законодавства встановлено право працівника, з яким роботодавцем оформлено трудові відносини, на отримання одноразової матеріальної допомоги в період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, на підставі звернення роботодавця для її виплати. Однією з головних умов виплати працівникам допомоги є наявність трудових відносин між роботодавцем та працівником.
Сутність державної соціальної підтримки є одноразова матеріальна допомога суб'єктам господарювання, одноразова виплата держави суб'єктам господарювання задля збереження робочих місць з метою виплати найманим працівникам суб'єкта господарювання одноразової матеріальної допомоги в період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів.
Пунктом 9 Порядку №1231 регламентована процедура виплати суб'єктами господарювання коштів, отриманих як одноразова матеріальна допомога, своїм найманим працівникам, зазначених у відомості. Так, суб'єкт господарювання зобов'язаний виплатити одноразову матеріальну допомогу на рахунок найманого працівника у строк не пізніше наступного робочого дня після надходження коштів на його рахунок за окремою платіжною відомістю для виплати одноразової матеріальної допомоги (відомістю на виплату грошей).
Таким чином, гарантована державою виплата працівникам допомоги на період карантину здійснюється роботодавцем, з яким оформлено трудові відносини.
При цьому, роботодавець здійснює лише посередницьку функцію між органом виплати одноразової матеріальної допомоги і своїми працівниками, яким адресована грошова соціальна підтримка у формі одноразової матеріальної допомоги.
За приписами частини 10 Порядку №1231, суб'єкт господарювання несе відповідальність за достовірність даних, що є підставою для надання одноразової матеріальної допомоги, та цільове використання отриманих коштів відповідно до Закону.
Пунктом 12 Порядку №1231, визначені підстави стягнення центром зайнятості із суб'єкта господарювання суми отриманої одноразової матеріальної допомоги, а саме у разі:
- встановлення фактів подання недостовірних даних суб'єктом господарювання, на підставі яких надано одноразову виплату матеріальної допомоги;
- неперерахування суб'єктом господарювання відповідних коштів найманим працівникам, зазначеним у відомостях про найманих працівників, щодо яких виконуються вимоги статті 3 Закону;
- недопущення представників центів зайнятості до проведення перевірки та/або неподання документів для її проведення суми отриманої одноразової матеріальної допомоги.
Суд зауважує, що Порядок №1231 передбачає визначення поняття 3) одноразова матеріальна допомога суб'єктам господарювання - одноразова виплата держави суб'єктам господарювання для збереження робочих місць з метою виплати найманим працівникам суб'єкта господарювання одноразової матеріальної допомоги в період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів.
Отже поняття виплати має розумітися і застосовуватися суб'єктами цих відносин розширено з метою досягнення мети Порядку №1231 - передачі коштів найманому працівнику у будь-який передбачений чинним законодавством спосіб, що надає йому можливість отримати ці кошти у власність (перерахування або видача готівкою в касі підприємства) та використати їх на свої потреби.
Позивач явно діє не розумно та бузпідставно, стверджуючи, що кошти допомоги мають бути лише перераховані у безготівковій формі на рахунок працівника.
Згідно з положеннями ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ст. 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (стаття 319 Цивільного кодексу України).
Таким чином, враховуючи сутність державної соціальної підтримки, враховуючи факт виплати одноразової матеріальної допомоги в готівковій формі ОСОБА_1 , що підтверджує цільове використання спрямованих коштів, а відтак відсутність передбачених п. 12 Порядку №1231 підстав для стягнення центром зайнятості із суб'єкта господарювання суми отриманої одноразової матеріальної допомоги у розмірі 6 799,62 грн.
Відповідно до Статті 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35).
За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності.
Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.
Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.
При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Відповідно до частини першої та другої ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Стягнення перерахованих відповідачу, та в подальшому переданих останнім найманому працівнику грошових коштів, що уособлюють собою державні гарантії допомоги в період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, нівелюють саму мету прийняття відповідних нормативних актів, зокрема, Порядку надання одноразової матеріальної допомоги суб'єктам господарювання, розрахунку її розміру, стягнення, повернення невикористаної її суми від 9 грудня 2020 року №1231.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та у задоволенні позову слід відмовити повністю.
IV. Розподіл судових витрат:
Відповідно до вимог ст.129 ГПК у разі у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 241, 248 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
3. Копію рішення надіслати сторонам.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2022.
Суддя П.Д. Пригуза