вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"24" січня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/941/21
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Фізичної особи-підприємця Клантюк Ганни Василівни, АДРЕСА_1 ,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Роман Марії Миколаївни, АДРЕСА_2 ,
про стягнення 255 693,25 грн,
секретар судового засідання Сінкіна Е.В.
за участю представників сторін: не викликались,
Фізична особа-підприємець Клантюк Ганна Василівна звернулась до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Роман Марії Миколаївни про стягнення 255 693,25 грн заборгованості за договором поставки нафтопродуктів від 12.02.2019.
Ухвалою господарського суду від 23.11.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подала, хоча була належним чином повідомлена шляхом скерування ухвали суду про відкриття провадження за місцем знаходження, що підтверджується відміткою у повідомленні про вручення поштового відправлення.
І. Виклад позиції позивача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що 12.02.2019 між нею та Фізичною собою-підприємцем Роман М.М. було укладено договір поставки нафтопродуктів (далі Договір), згідно умов якого нею було передано, а відповідачем прийнято у власність паливно-мастильні матеріали на загальну суму 3 270 803,25 грн.
Відповідач у порушення умов договору свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару не здійснила, тому позивач посилаючись на ст. ст. 526, 530, 549, 599, 692, 712 ЦК України просить стягнути з неї суму основної заборгованості у розмірі 173 195,00 грн , а також пеню за період часу з 01.01.2021 до 13.09.2021 у розмірі 17 082,25 грн та штраф у розмірі 65 416,00 грн.
II. Виклад позиції відповідача.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надала.
Із долученого до матеріалів справи витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань вбачається, що місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Роман Марії Миколаївни є АДРЕСА_2 .
Ухвала про відкриття провадження у справі від 23.11.2021 року була скерована на вищезазначену адресу відповідача та отримана останньою особисто 30.11.2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та інформацією на вебсайті АТ «Укрпошта (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення 8850101498711).
Згідно з ч. 1 ст. 251 ГПК України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач не скористалася своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, відтак суд, керуючись нормами-принципами та завданнями ГПК України, виходить з того, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, за правилами, визначеними нормою статті 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Але, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті. Отже, суд виходить з того, що відповідач не заперечує проти дійсності обставин, що викладені у позовній заяві та підтверджені відповідними доказами.
III. Мотивувальна частина рішення.
Судом встановлено, що 12.02.2019 між Фізичною собою-підприємцем Клантюк Г.В. та Фізичною собою-підприємцем Роман М.М. було укладено договір поставки нафтопродуктів (далі Договір), згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця нафтопродукти у кількості та асортименті, що передбачені в додатках до даного Договору або видаткових накладних, а Покупець зобов'язується прийняти товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору (п.1.1).
На виконання зазначених вище умов договору позивач поставив, а відповідач отримав у власність нафтопродукти на загальну суму 3 270 803,25 грн.
Так, із акту звіряння взаємних розрахунків вбачається, що за період з 01.01.2019 року по 01.01.2020 року було поставлено паливно-мастильних матеріалів на суму 1 162 585,00 грн, розмір заборгованості станом на 01.01.2020 становив 58 000,00 грн.
Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 року по 01.01.2021 року було поставлено паливно-мастильних матеріалів на суму 1 608 930,25 грн, розмір заборгованості станом на 01.01.2021 становив 209 377,50 грн.
За період з січня по березень 2021 року ФОП Клантюк Г.В. поставила ФОП Роман М.М. нафтопродукти на загальну суму 499288,00 грн, а саме: 12.01.2021 на суму 69595,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № Ф1-0000012 від 12.01.2021 та товарно-транспортною накладною від 12.01.2021; 15.01.2021 на суму 134920,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № Ф1-0000017 від 15.01.2021 та товарно-транспортною накладною від 15.01.2021; 25.01.2021 на суму 21578,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № Ф1-0000026 від 25.01.2021 та товарно-транспортною накладною від 25.01.2021; 19.02.2021 на суму 120675,00, що підтверджується видатковою накладною № Ф1-0000064 від 19.02.2021 та товарно-транспортною накладною від 19.02.2021; 10.03.2021 на суму 152520,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № Ф1-0000086 від 10.03.2021 та товарно-транспортною накладною від 10.03.2021.
Вказані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні (належним чином їх засвідчені копії долучені позивачем до матеріалів справи) підписані сторонами та містять посилання на реквізити Договору поставки нафтопродуктів від 12.02.2019.
Як вбачається із банківської виписки по рахунку ФОП Клантюк Г.В. №252 від 04.01.2021, №254 від 11.01.2021, №260 від 18.01.2021, №271 від 02.02.2021, №272, №273 від 08.02.2021, №283,№284 від 15.02.2021, №285, №286 від 19.02.2021, №292 від 25.02.2021, №294 від 03.03.2021, №295 від 09.03.2021, №303, №304 від 16.03.2021, №305 від 22.03.2021, №306 від 26.03.2021 ФОП Роман М.М. здійснила часткову оплату отриманого товару на загальну суму 535471,00 грн.
Позивач 13.09.2021 надіслала відповідачу претензію-вимогу №13К від 13.09.2021 про сплату заборгованості в розмірі 255 693,26 грн (копія претензії та повідомлення про вручення поштового відправлення ФОП Роман М.М. долучені до позовної заяви). Проте дана вимога залишена без задоволення.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості ФОП Роман М.М. за Договором поставки нафтопродуктів від 12.02.2019 підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги про стягнення суми основного у розмірі 173 195,00 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Окрім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 65 416,00 грн та пені в розмірі 17 082,25 грн.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16.
Згідно із п. 6.2 Договору, Покупець за даним договором несе наступну відповідальність:
6.2.1. За несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.
6.2.2. За односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань протягом дії даного договору Покупець сплачує Продавцю штраф в розмірі 2 % від загальної вартості договору (п.3.2 даного договору).
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що загальна сума договору становить суму вартості усього товару, поставленого Продавцем та прийнятого Покупцем протягом терміну дії договору.
Суд перевірив надані позивачем розрахунки і вважає їх арифметично правильними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача 255 693,25 грн, з яких .
IV. Розподіл судових витрат:
Згідно з ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно платіжного доручення №856 від 17.11.2021 позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 3835,40 грн.
Окрім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 10000,00 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, удовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак на відповідача слід покласти судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3835,40 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Відповідні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19.
Пунктом 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем долучено до позовної заяви копію угоди про представництво та надання правової допомоги від 22.10.2021, укладеної між ФОП Клантюк Г.В. та адвокатом адвокатського об'єднання «ЕГІДА» Лапчак І.Я. та копію ордеру серії ЗР №44182 від 22.10.2021.
Із змісту угоди про представництво та надання правової допомоги від 22.10.2021 вбачається, що за надання юридичних послуг клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар в розмірі 10 000,00 грн.
Враховуючи наведені вище положення господарського процесуального законодавства, здійснивши аналіз поданих позивачем доказів понесення судових витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір витрат на оплату послуг адвоката є очевидно неспівмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.
Суд зазначає, що у цій справі згідно ухвали господарського суду від 23.11.2021 розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін саме через незначну ціну позову та нескладний характер справи. Спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із неналежним виконанням договору поставки; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста (яким безсумнівно є адвокат) є незначної складності, у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту невиконання зобов'язання та нарахування штрафу та пені. Великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Витрат часу та коштів на прибуття до суду чи участі в судових засіданнях адвокат не поніс.
При цьому, суд зазначає, що позивач є вільним у своєму виборі суми гонорару для адвоката, який захищає його інтереси. Так само і адвокат може довільно і самостійно визначати вартість своїх послуг. Але на переконання суду стягнення з відповідача у цій справі більшої суми компенсації позивачеві фактичних витрат на правничу допомогу буде несправедливим щодо відповідача, їх відшкодування з огляду на обставини даної справи та поведінку відповідача матиме надмірний характер.
Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», також див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п. 2 ч.5 ст. 129 ГПК України).
За таких обставин, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат відповідача на оплату послуг адвоката у розмірі 5 000,00 грн., що є пропорційним до предмета спору, складності даної справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 236, 238, 241, 248 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Роман Марії Миколаївни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Фізичної особи-підприємця Клантюк Ганни Василівни (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) 255 693,25 грн (двісті п'ятдесят п'ять тисяч шістсот дев'яносто три гривні 25 копійок), з яких 173 195,00 грн - сума основного боргу, 65 416,00 грн - штраф, 17 082,25 грн - пеня, а також стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 3 835,40 грн (три тисячі вісімсот тридцять п'ять гривень 40 копійок) та витрати професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати сторонам.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2022.
Суддя П.Д. Пригуза