61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
21.01.2022 Справа № 905/38/21 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Васильєвій О.М., розглянувши матеріали
клопотання Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»
про надання відстрочення виконання рішення по справі №905/38/21
за позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”
до Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”
про стягнення коштів у розмірі 1 303 653 448,91 грн
За участю представників сторін:
від позивача: Є.О. Грачов - представник;
від відповідача: не з'явились.
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.06.2021 частково задоволено позовні вимоги та стягнуто з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” основний борг у розмірі 1214451545 (один мільярд двісті чотирнадцять мільйонів чотириста п'ятдесят одна тисяча п'ятсот сорок п'ять) грн 39 коп., 3% річних у розмірі 13926346 (тринадцять мільйонів дев'ятсот двадцять шість тисяч триста сорок шість) грн 93 коп., інфляційні втрати у розмірі 31004987 (тридцять один мільйон чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) грн 44 коп. судовий збір в сумі 463046 (чотириста шістдесят три тисячі сорок шість) грн 17 коп.
На виконання рішення суду від 24.06.2021 №905/38/21 Господарським судом Донецької області 04.08.2021 виданий наказ про примусове виконання рішення суду.
02.09.2021 Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинським Т.Є. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66679069 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 04.08.2021 у справі № 905/38/21.
02.09.2021 Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинським Т.Є. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №66679069 до зведеного виконавчого провадження №41211546.
02.09.2021 Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинським Т.Є. винесено постанову про зупинення виконавчих дій №66679069 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 04.08.2021 у справі № 905/38/21.
Ухвалою суду від 30.09.2021 скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на дії державного виконавця задоволено частково; визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинського Т.Є. з винесення постанови про зупинення виконавчих дій від 02.09.2021 №66679069; зобов'язано начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 02.09.2021 №66679069.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 у справі №905/38/21 ухвала суду від 30.09.2021 залишена без змін.
21.12.2021, через канцелярію суду, надійшло клопотання Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» №0.03.01/1801 від 17.12.2021 (вх.№26242/21) про надання відстрочення виконання рішення суду по справі №905/38/21 на 1 рік.
Клопотання мотивоване тим, що Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» здійснює свою діяльність в районі проведення антитерористичної операції, у зв'язку з чим знаходиться у скрутному матеріальному становищі, що значно ускладнює виконання зобов'язань. Це пояснюється тим, що внаслідок проведення антитерористичної операції, у тому числі введення бойових дій, було пошкоджено виробничі об'єкти підприємства, в результаті чого настало тривале і систематичне зупинення водопостачання споживачам, що призвело до значного скорочення платежів. Тобто, для відповідача виникли обставини непереборної сили, починаючи з 10 червня 2014, що підтверджується Висновком Донецької торгово-промислової палати, які тривають до цього часу. Також, відповідач посилається на те, що Міністерством соціальної політики України виданий наказ № 503 від 13.05.2015, яким внесено Комунальне підприємство «Компанію «Вода Донбасу» до Єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги юридичних осіб. Окрім цього, відповідач зазначає про те, що за 9 місяців 2021 року збитки підприємства склали 1 350,47 млн.грн, тоді коли за аналогічний період 2020 року збитки складали 962,298 млн.грн., які за поясненням останнього виникли внаслідок того, що вартість електроенергії перевищує тарифи на послуги відповідача. Відповідач також, зазначає, що у нього виник борг по виплаті заробітної плати працівникам, а враховуючи положення трудового законодавства, своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Крім цього, згідно з Податковим Кодексом України, податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, за винятком випадків, передбачених законом. Так, на Відповідача покладено обов'язок по сплаті єдиного соціального внеску. Таким чином, до погашення заборгованості із заробітної плати та ЄСВ Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» не має фінансової спроможності одночасно сплатити всю суму боргу за рішенням № 905/38/21 в сумі 1 259 382 879,76 грн.
Разом з клопотанням відповідачем подані копії наступних документів: висновків Донецької торгово-промислової палати від 03.07.2014, Торгово-промислово палати України від 25.11.2014, від 04.09.2014; Переліку відокремлених підрозділів відповідача із зазначенням території здійснення діяльності станом на 01.01.2020; розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.01.2015 №47-р «Про встановлення режимів підвищеної готовності надзвичайної ситуації»; наказу від 13.05.2015 №503 про включення до Єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги юридичних осіб; звіту про фінансові результати за 9 місяців 2021 року; балансу станом на 30.09.2021; постанови від 10.08.2017 №1014.
20.01.2022, через канцелярію суду, надійшло пояснення від Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” №01/2320 від 19.01.2022 (вх.№1213/22) щодо клопотання Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про відстрочення виконання рішення від 24.06.2021 по справі №905/38/21.
Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача та звертає увагу на те, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Крім цього, збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження підприємницької діяльності відповідачем, яка здійснюється суб'єктом господарювання на власний ризик, а тому не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення. Щодо аргументів відповідача про наявність довідок (сертифікатів) Торгово-промислової палати України позивач зазначив, що КП «Компанія «Вода Донбасу» лише 17.12.2021 року надало Висновок Донецької ТПП про настання обставин непереборної сили, порушивши, таким чином, строки повідомлення Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” про настання форс-мажорних обставин, які встановлені Договором.
Розглянувши клопотання Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про надання відстрочки виконання рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Частинами 1 та 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України ).
Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п.4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).
У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Суд зазначає, що відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на один рік, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.
Навпаки подані відповідачем докази свідчать про тривале здійснення ним господарської діяльності зі збитками.
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Так, відповідач подає висновки торгово-промислових палат про настання форс-мажорних обставин, які були надані ще у 2014 році. При цьому, заборгованість відповідача по цій справі виникла на підставі договору укладеного у 2019 році за період з липня 2019 по листопад 2020 року. Тому посилання відповідача на обставини непереборної сили щодо зобов'язань, які виникли у 2019-2020 роках ніяк не можуть підтверджуватись висновками наданими щодо обставин, які відбувались у 2014 році.
Поданий відповідачем перелік підрозділів відповідача із зазначенням території здійснення діяльності та з якого вбачається, що частина підрозділів проводить свою діяльність на непідконтрольній Україні території, не може бути розцінена судом як обставина, яка ускладнює виконання рішення суду або робить його виконання неможливим.
Суд вважає, що обставини пов'язані із проведенням господарської діяльності відповідача на території проведення антитерористичної операції, ліній зіткнення на непідконтрольній Україні території, не можуть бути підставою для покладення фінансового тягаря на позивача, оскільки позивач також має грошові зобов'язання перед іншими кредиторами щодо оплати вартості електричної енергії, яка була передана відповідачу у процедурі врегулювання небалансів електричної енергії, з якої у відповідача перед позивачем існує спірна заборгованість.
Надані відповідачем фінансовий звіт та баланс за 9 міс 2021, а також наказ Міністерства соціальної політики від 13.05.2015 про включення підприємства відповідача у перелік отримувачів гуманітарної допомоги, свідчать про тривалу (понад 2 роки) збитковість господарської діяльності відповідача, що не може бути гарантією того, що відповідач через рік виконає рішення суду .
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що сам заявник у свій заяві посилається на те, що у зв'язку з наявною заборгованістю за спожиту електроенергію, жодний електропостачальник з 01.07.2019 не укладає з відповідачем договори на постачання електричної енергії, що також не переконує суд у тому, що відповідач навіть через 1 рік буде мати можливість виконати рішення суду.
При дослідження обставин справи та мотивів рішення, суд дійшов висновку, що дії відповідача свідчать про відсутність наміру сплачувати заборгованість, оскільки останнім не надано жодних доказів сплати спірної заборгованості у 2021 році хоча б частково. Оскарження ухвали суду від 30.09.2021, якою скасована постанова державного виконавця про зупинення виконавчого провадження у цій справі та заперечення проти доводів позивача щодо постанови про зупинення виконавчого провадження, а також посилання на Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення (в редакції Закону України від 14.07.2021 № 1639-ІХ), переконують суд у тому, що відповідач не вчиняє дій щодо реального виконання рішення суду, а постійно намагається обґрунтувати свою бездіяльність щодо виконання рішення суду.
За таких обставин, викладені заявником (боржником) у заяві обставини не можуть підтверджувати реальності виконання рішення суду у даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просить відстрочити його виконання.
У рішенні від 29.06.2004 Європейський суд з прав людини у справі "Півень проти України" дійшов висновку, що державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не можна прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини".
Отже, не можуть бути прийняті доводи заявника, що відсутність коштів, на які можна звернути стягнення, а також наявність заборгованості по заробітній платі, є тими виключними обставинами, які дають підстави для відстрочки виконання судового рішення.
Також, судом береться до уваги наявність інфляційних процесів у економіці держави та період заборгованості відповідача перед позивачем з липня 2019 року, що негативно впливає не тільки на фінансову ситуацію відповідача а й на позивачі.
Відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.
Обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання (стаття 617 Цивільного кодексу України).
З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про відстрочку виконання рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2021 у справі №905/38/21.
Згідно з ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Керуючись ст.ст. 234, 331Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про відстрочку виконання рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2021 №905/38/21.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст.ст. 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 21.01.2022 оголошено, складено та підписано вступну та резолютивна частини ухвали. Повний текст складено та підписано 25.01.2022.
Суддя Д.М. Огороднік