12.01.2022 Справа №607/5754/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідння Івашків О., представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Юзьвака І.Я., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кожевнікової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди спричиненої внаслідок затоплення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди спричиненої внаслідок затоплення.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що 24 березня 2020 року близько 17 год. 30 хв. було затоплено квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є позивач відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 02.04.1993 року №1398. Позивач вказує на те, що залиття було вчинене з квартири, яка розміщена поверхом вище, а саме із квартири АДРЕСА_2 . Факт залиття квартири підтверджується актом від 25.03 2020 року, відповідного до якого причиною затоплення квартири був несправний кран гарячої води в змішувачі на кухні (вкручений) та несправний сифон під мийкою, а також встановлено наступні пошкодження: затоплено коридор - стелю і стіни, ванну кімнату - стелю і стіни (частково), кухню - стелю і стіни, у кімнаті кут стіни і стелі (від балкону).
Внаслідок залиття квартири позивач зазнав збитків в розмірі вартості відновлювального ремонту, який, у відповідності до Звіту з оцінки вартості ремонтновідновлювальних робіт, необхідних для усунення наслідків залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 на дату оцінки (25 травня 2020 року) складає 23 147 грн. 00 коп..
Крім цього, в результаті завданої матеріальної шкоди шляхом затоплення квартири позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях ,яких особа зазнала у зв'язку із пошкодженням майна, а саме затоплення квартири АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_1 та його дружина протягом тривалого часу не можуть належно використовувати квартиру, так як там не проведено ремонт, через те, що відповідач добровільно не відшкодовує завданої шкоди.
З урахуванням викладеного, позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути із відповідача ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 23 147 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 травня 2021 року відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
13 липня 2021 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Кожевникової О. В. до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого сторона відповідача вважає даний позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідач вважає акт від 25.03.2020 року не належним доказом, оскільки він не відповідає встановленим наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», а саме у даному акті не вказано місце складання, характер залиття квартири, орієнтовану вартість пошкоджених речей, їх конкретну локацію, а також акт не містить підпис власника квартири з вини якого начебто завдано шкоди. Експерт з технічного обстеження будівель та споруд ОСОБА_3 , який виконав звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта квартири АДРЕСА_1 від 25 травня 2020 року, є таким, який не має правових підстав у проведенні товарознавчих експертиз та оцінки, тому не вправі визначити вартість пошкодженого майна. Також відповідач вважає, що позивачем не доведено наявність моральної шкоди.
20 липня 2021 року судом зареєстровано відповідь на відзив представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Юзьвака І. Я. У відповіді на відзив представник позивача вказує, що доводи відзиву про те, що 25.03.2020 року є неналежним доказом наявності вини відповідача у залитті належної позивачу квартири, не заслуговують на увагу, оскільки цей акт повністю відповідає формі встановленій наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», а саме в ньому наведені дата та місце складання: члени комісії, що складають акт; місце, де трапилося залиття: подія, що трапилася; наслідки залиття, а також причини залиття. Щодо експерта з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_3 , то останній діяв у відповідності до Закону України «Про архітектурну діяльність» та не визначав вартість пошкодженого майна, а встановлював вартість ремонту квартири позивача, яка була пошкоджена внаслідок затоплення, на підставі норм затверджених наказом Держбуду України від 14.09.2000 №201. З приводу моральної шкоди, сторона позивача вважає, що сам факт наявності пошкодження майна позивача внаслідок затоплення квартири свідчить про завдання останньому моральної шкоди.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області постановленою 05 серпня 2021 року без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Юзьвак І. Я. позовні вимоги підтримав, просить задовольнити в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Кожевнікова О. В. у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову, підтримали доводи відзиву на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши письмові докази по справі вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступник підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 02.04.1993 року №1398.
У матеріалах справи міститься Акт від 25.03.2020 року, в якому вказується, що комісія у складі старшого майстра ДП «Комунальник-1» ГТОВ «Мрія» ОСОБА_5 , менеджера груп житлових будинків ДП «Комунальник-1» ГТОВ «Мрія» ОСОБА_6 , слюсаря-теплотехніка ДП «Комунальник-1» ГТОВ «Мрія» ОСОБА_7 , в присутності мешканця квартири №8 ОСОБА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_4 , мешканки квартири №11 ОСОБА_8 проживаючої за адресою АДРЕСА_4 , склали даний акт про те, що 24.03.2020 о 17 год. 30 хв. мешканкою квартири №11 ОСОБА_8 було затоплено нижче розміщену квартиру АДРЕСА_1 , а саме коридор - стелю і стіни, ванну кімнату - стелю і стіни (частково), кухню - стелю і стіни, у кімнаті кут стіни і стелі (від балкону). Причиною затоплення був несправний кран гарячої води в змішувачі на кухні (вкручений) та несправний сифон під мийкою.
Згідно з п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, у разі залиття квартири складається відповідний акт. Типова форма цього акту міститься у додатку № 4 до Правил.
Тобто, факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка, відповідно до укладеної угоди, є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка, відповідно до укладеної угоди, обслуговує внутрішньо будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди, надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Суд не бере до уваги пояснення сторони відповідача про те, що акт затоплення квартири від 25.03.2020 року є неналежним доказом, оскільки його складено з порушенням встановленого законом порядку, а саме не вказано місце складання акту, не зазначено характер залиття кватири, орієнтовану вартість пошкоджених речей, їх конкретну локацію, а також те, що акт не містить підпису власника квартири, виходячи із наступного. Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що даний акт від 25.03.2020 року відповідає вимогам встановленим наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», оскільки в ньому наведені дата та місце складання, члени комісії, місце, де трапилось залиття, наслідки та причина залиття. Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту про затоплення квартири від 25.03.2020 року, особа, яка проживала у квартирі - ОСОБА_8 від підпису відмовилася у присутності членів комісії, хоча мала можливість висвітлити своє бачення ситуації, яка склалася, вказати у ньому свої зауваження якщо такі мали місце, чого зроблено не було.
Таким чином, суд приходить до висновку, що факт залиття квартири АДРЕСА_1 , яка належить позивачу ОСОБА_1 є належним чином зафіксованим та доведеним позивачем.
Власницею квартири № 11 , з якої відбулося залиття квартири по АДРЕСА_4 за тією ж адресою, є ОСОБА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Позивач ОСОБА_1 надав суду копію звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта квартири АДРЕСА_1 від 25 травня 2020 року, де експерт з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_3 зазначив, що вартість ремонту квартири складає 23 147 грн.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Суд вирішує справу на підставі доказів, які подані сторонами.
У матеріалах справи міститься Звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта, квартири АДРЕСА_1 , яким встановлена вартість ремонту квартири позивача. Вказаний звіт суд вважає об'єктивним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, оскільки відповідачем не спростовано та не доведено належними та допустимими доказами протилежного.
Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до роз'яснень п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Так, ст. ст. 10, 151, 177, 178 ЖК УРСР передбачений обов'язок громадян забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати Правил користування приміщеннями жилих будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону є підстави для висновку, що власники квартири зобов'язані утримувати дане майно, у тому числі інженерно-технічне обладнання, у належному стані і своєчасно усувати недоліки у його роботі. Майнова шкода, завдана іншим особам у зв'язку з невиконанням таких обов'язків, підлягає відшкодуванню власником.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 Цивільного кодексу України).
Вказана стаття встановлює презумпцію обов'язку власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо.
Такий обов'язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Відповідно ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Отже, власник житла зобов'язаний забезпечити справне функціонування водопровідної системи, сантехнічного обладнання, які знаходяться у його житловому приміщенні (квартирі) чого відповідачем зроблено не було, оскільки через несправний кран гарячої води в змішувачі на кухні та несправний сифон під мийкою відбулось затоплення квартири позивача, а тому суд вважає, що слід стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 23 417 грн. відшкодування завданої майнової шкоди внаслідок залиття квартири.
Згідно з ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно роз'яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди суд враховує конкретні обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, вину у заподіянні шкоди, суттєвість вимушених змін у житті.
З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною грошовою компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума в розмірі 2000 грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнав у зв'язку із затопленням його квартири, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають до часткового задоволення.
Питання розподілу судових витрат, суд вирішує у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України. При цьому суд враховує, що судові витрати позивача по справі складаються з судового збору в розмірі 908 грн., та витрат пов'язаних із залученням експерта (спеціаліста) сплачених ОСОБА_1 у розмірі 3 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 22, 23, 322, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 151, 177, 178 ЖК УРСР, ст. ст. 12, 76-81, 258, 259, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 23147 (Двадцять три тисячі сто сорок сім) гривень грошового відшкодування матеріальної шкоди завданої залиттям квартири.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 2000 (Дві тисячі) гривень грошового відшкодування завданої моральної шкоди.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 908 гривень сплаченого позивачем судового збору.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 3000 гривень понесених позивачем витрат на оплату проведеного технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 .
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич