Справа № 756/15758/21
Провадження № 2/756/1611/22
13 січня 2022 року місто Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Ткач М.М.,
за участі секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Завод «Маяк» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства «Завод Маяк» (надалі - АТ «Завод Маяк») середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку на суму 560 750,16 грн. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів, з 17.10.2019 року по 13.09.2021 року та понесені судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що з 29.10.2018 року по 30.05.2019 року знаходився у трудових відносинах з АТ «Завод «Маяк». 30 травня 2019 року звільнився за власним бажанням, відповідно до наказу від 29.05.2019 №91-к.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 16.10.2019 року стягнуто з Акціонерного товариства «Завод Маяк» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 52462,82 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.05 2019 року по 16.10.2019 року у розмірі 115238,91 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
14.09.2021 року був проведений остаточний розрахунок з позивачем шляхом зарахування грошових коштів в сумі 145230,15 грн. на розрахунковий рахунок у АТ «КБ «Приватбанк». З огляну на те, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи те, що з моменту винесення рішення Оболонським районним судом м.Києва (справа №756/12328/19) до моменту здійснення остаточного розрахунку з позивачем пройшло 472 робочих дні, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток на суму 560 750,16 грн., які просить суд стягнути на свою користь.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 жовтня 2021 року визначено головуючим у справі суддю Ткач М.М.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2021 року відкрито спрощене провадження у справі та призначено розгляд справи.
Позивач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся судом належним чином. Через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи, підтримав позовні вимоги з підстав та мотивів викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.
Представник АТ «Завод Маяк» повторно в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся судом належним чином. Судова кореспонденція скерована на адресу зареєстрованого місця знаходження відповідача.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва 16 жовтня 2019 року у справі №756/12328/19 стягнуто з Акціонерного товариства «Завод Маяк» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 52 462 (п'ятдесят дві тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 82 коп. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати без урахування податків та інших обов'язкових платежів, що стягуються з доходів громадян, 115 238 грн. (сто п'ятнадцять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 91 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 31.05.2019 року по 16.10.2019 року включно з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів, а всього 167 701 (сто шістдесят сім тисяч сімсот одну) грн. 73 коп. В решті позовних вимог - відмовлено (а.с. 10-13).
Як вбачається з довідки АТ КБ «Приватбанк» для пред'явлення за місцем вимоги від 09.10.2021 року № U5G6B82RL3EIOCEO по надходженню по картці/рахунку на виконання рішення у справі №756/12328/19 було проведено остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати позивачу відповідачем в розмірі 145230,15 грн лише 14.09.2021 (а.с.14).
Спір між сторонами виник з приводу права позивача на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за час примусового виконання судового рішення.
Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов'язків.
Згідно зі ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно із ст.ст. 21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Згідно зі ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини,якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-144цс14, яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.
Як видно з тексту рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року стягнуто з Акціонерного товариства «Завод Маяк» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 52 462 (п'ятдесят дві тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 82 коп. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати без урахування податків та інших обов'язкових платежів, що стягуються з доходів громадян, 115 238 грн. (сто п'ятнадцять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 91 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 31.05.2019 року по 16.10.2019 року включно з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів, а всього 167 701 (сто шістдесят сім тисяч сімсот одну) грн. 73 коп.
Рішення суду про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виконано 14 вересня 2021 року.
Згідно з п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Суд вважає доведеним факт несвоєчасної виплати позивачу заробітної плати та повне виконання судового рішення, яким стягнуто заборгованість та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені 14 вересня 2021 року, що доведено матеріалами справи. Для визначення розміру середнього заробітку, як проміжок часу з дня прийняття судового рішення до дати його фактичного виконання, суд вважає необхідним визначити розмір середнього заробітку, з урахуванням вимог Порядоку розрахунку середнього заробітку регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі по тексту - Порядок).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку в даному випадку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року в справі № 760/2881/19 (провадження № 61-1096св20) вказано, що «у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події, з якою пов'язана відповідна виплата. Абзацом другим пункту 8 вказаного Порядку встановлено, що в разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді».
З урахуванням того, що позивач був звільнений 30.05.2019 року, то травень 2019 року не може бути врахований при визначені середньоденної заробітної плати, як такий що не був повністю відпрацьований. Тому для обчислення середнього заробітку має бути визначені два місці, що передували події звільнення, тобто березень та квітень.
Тому, згідно довідки про заробітну плату позивача, яка судом досліджена в межах цивільної справи № 756/12328/19 середньоденна заробітна плата складає 1188,03 грн.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року в справі № 758/10562/19 (провадження № 61-18014св20) вказано, що «середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з подальшими змінами та доповненнями (далі - Порядок). Нормами абзацу 3 пункту 2 Порядку визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку)».
Суд погоджується із твердженням представника позивача, що обрахунок середнього заробітку має бути визначений з дати ухвалення рішення суду, а саме від 17.10.2019 року за порушення роботодавцем своєчасної виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку, тобто по 13.09.2021 року.
Отже, період за який позивач може стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, а саме фактичного виконання рішення суду за період з 17 жовтня 2019 року по 13 вересня 2021 року - по день проведення розрахунку.
За період з 17 жовтня 2019 року по 13 вересня 2021 року становить 472 робочих днів. Множимо на середньоденний заробіток позивача - 1188,03 грн., та отримуємо розмір середнього заробітку - 560750,16 грн.
Пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що вимагає, зокрема частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин висновки Великої палати Верховного суду викладені в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, з урахуванням принципу розумності, справедливості та пропорційності, суд враховує розмір невиплаченого заробітку, який становить 52462,82 грн., розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,який вже стягнутий судовим рішенням та виплачений позивачу в сумі 115238,91 грн., тяжкий фінансовий стан підприємства, невиплата своєчасно заробітної плати обумовлена майновим становищем відповідача, зведеним виконавчим провадженням щодо примусового стягнення заборгованості по заробітній платі усім звільненим працівникам, приходжу до висновку, що заявлена позивачем сума середнього заробітку 560750,16 грн. - є непропорційно завищеною не відповідає тим втратам, які поніс позивач у зв'язку із несвоєчасністю виплати заробітної плати.
Суд з урахуванням принципу співмірності та пропорційності завданої позивачу шкоди, розмір простроченої заборгованості АТ "Завод "Маяк" щодо виплати позивачу всіх належних сум, передбачених на день звільнення, період прострочення, співмірність заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, а також з урахуванням вже отриманих позивачем за рішенням суду сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вважає доцільним зменшити розмір середнього заробітку з урахуванням розміру заборгованості по заробітній платі, яка становила 115238,91 грн., втрат майнового характеру, які зазнав позивач у зв'язку із несвоєчасністю отримання заробітку, вже отриманих компенсаційних виплат у розмірі майже в десять разів що перевищує розмір боргу по заробітку, вважаю потрібне зменшити даний розмір з встановлених судом 560750,16 грн. до 80000 грн., що буде достатньою компенсацію майнових втрат, які поніс позивач через несвоєчасний розрахунок при звільнені, співмірним із розміром заборгованості та вже отриманими коштами, та не призведе до знищення відповідача через непомірний тягар компенсаційних витрат.
Отже, на підстав викладено, суд приходить до переконання що з відповідача АТ «Завод Маяк» на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 жовтня 2019 року по 13 вересня 2021 року в сумі 80000 грн.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який стягується з роботодавця на користь працівника зазначається судом без виключення з них податків й інших обов'язкових платежів, які сплачуються роботодавцем при виконанні рішення суду, однак згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування законодавства про оплату праці» на суд покладається обов'язок зазначення даної обставини в резолютивній частині рішення та вказується, що податок та інші обов'язкові платежі підлягатимуть відрахуванню при сплаті.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положенням ст. 141 ЦПК України.
Судові витрати складаються зі судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПУ України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з огляду на ухвалення судом рішення на користь позивача в силу ч. 1 ст. 79, ч. 1 ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача АТ «Завод Маяк» на користь ОСОБА_1 понесені та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам в сумі 800,00 грн.
Керуючись статтями 5, 12-13, 76, 81, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Завод «Маяк» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Завод Маяк» (код ЄДРПОУ 14307423; адреса місцезнаходження: м. Київ, просп. С. Бандери, 8) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 жовтня 2019 року по 13 вересня 2021 року у сумі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок, з відрахуванням обов'язкових платежів до державного бюджету.
У задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Завод Маяк» (код ЄДРПОУ 14307423; адреса місцезнаходження: м. Київ, просп. С. Бандери, 8) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 800 (вісімсот) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
1) Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
2) Відповідач - Акціонерне товариство «Завод Маяк» (код ЄДРПОУ 14307423; адреса місцезнаходження: м. Київ, просп. С. Бандери, 8).
Суддя М.М. Ткач