Справа № 2/593/90/2022
(заочне)
"21" січня 2022 р. м.Бережани
Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Шміло В.І.
при секретарі Макійчук Г.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бережани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням , -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Бережанського районного суду Тернопільської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням посилаючись на те, що відповідач являється її колишнім чоловіком та він проживав і був зареєстрований в належній їй, на праві власності квартирі, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Однак, відповідач з 2018 року в належній їй квартирі не проживає і жодних його речей в ній немає. Фактично реєстрація відповідача носить формальний характер, та вона через реєстрацію останнього в вищезгаданому будинку, не може на власний розсуд розпоряджатися своїм майном, а також не може оформити житлово-комунальні субсидії, що порушує її законні права та інтереси, за захистом яких, вона вимушена звернутися до суду і просить суд визнати відповідача, особою, що втратила право користування належним їй житловим приміщенням, що знаходиться по АДРЕСА_1 , у зв"язку з відсутністю по місцю проживання понад один рік без поважних причин.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала з мотивів наведених у позовній заяві та просить суд їх задовольнити - визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить оголошення про виклик до суду, що дає суду підстави визнати його неявку без поважних причин та можливість слухання справи у його відсутності.
Суд, заслухавши пояснення позивачки, свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , розглянувши та проаналізувавши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 підлягають до задоволення, виходячи із наступних підстав:
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності із ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім"ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Згідно ч.2 ст. 405 ЦК України, члени сім"ї власника житла втрачають право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім"ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом .
У відповідності із п.2 ч.1 ст.406 ЦК України, сервітут припиняється у разі відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут.
Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України - власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
В судовому засіданні встановлено, що житлова квартира, що знаходиться по АДРЕСА_1 , належить, на праві власності позивачці, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 7844620 від 21.07.2005 року Бережанського ОК МР БТІ.
Крім цього, судом встановлено, що відповідач являється колишнім чоловіком позивачки, оскільки рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 24.06.2021 року шлюб між ними було розірвано, і він був зареєстрований в належному їй будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що вбачається з будинкової книги для реєстрації ( прописки) громадян, що проживають по даній вулиці, а також із акта обстеження матеріально-побутових умов № 628 від 29.10.2021 року Бережанської міської ради, Тернопільської області.
В судовому засіданні також встановлено, що відповідач проживав у належній позивачці вищезазначеній квартирі , однак ще в 2018 році виїхав із неї і з того часу він жодного дня в належній позивачці квартирі не проживав, участі в оплаті комунальних послуг не берав, жодних його речей в ній немає.
Вказана обставина підтверджується як показаннями позивачки, так і показами свідків : ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , допитаних в судовому засіданні.
Так, допитані судовому засіданні в якості свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили, що вони являються сусідами позивачки, і вони можуть підтвердити той факт, що відповідач будучи колишнім чоловіком позивачки проживав і значиться зареєстрованим в належній на праві власності позивачці квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 , однак він ще в 2018 році поїхав працювати закордон і з того часу за даною адресою не проживає і жодних його речей в квартирі позивачки не має.
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що відповідач будучи колишнім чоловіком позивачки проживав та значиться зареєстрованим в житловій квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить позивачці, проте з 2018 року відповідач не проживає в квартирі позивачки і жодних його особистих речей в ній немає, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання позивачки Бережанської міської ради, Тернопільської області, а тому суд вважає, що позовні вимоги позивачки, щодо визнання ОСОБА_2 . таким, що втратив право користування жилим приміщенням, що знаходиться по АДРЕСА_1 підставними і підлягають до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10,18,280,281,282, 288, 289,354 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 383, 386, 405, 406 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , паспорт Серії НОМЕР_1 ) таким, що втратив право користування жилим приміщенням, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Дане рішення, як заочне, може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було врученеу день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Тернопільського Апеляційного суду протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя В.І.Шміло