1Справа № 335/12282/21 3/335/81/2022
10 січня 2022 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Воробйов А.В., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжі справу про адміністративне правопорушення за протоколом серії ВАБ № 673259, що надійшла з Відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 02.11.2021 року серії ВАБ № 673259, 02.11.2021 року, о 21 годині 10 хвилин, гр. ОСОБА_1 , будучи фізичною особою-підприємцем, за адресою: м. Запоріжжя, площа Маяковського, допустив здійснення перевезень пасажирів водіями, у яких був відсутній повний курс вакцинації, та без одягнутих захисних масок, в супереч вимог Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року зі змінами і доповненнями.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення викликів у судове засідання рекомендованим відправленням на адресу, зазначену у протоколі.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи, що статтею 268 КУпАП, не визначено обов'язковою явку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 1 КУпАП, завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею ст. 280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Частиною 1 ст. 44-3 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Згідно з п.п. 8 п. 2-2 Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року „Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, зі змінами чинними на день виявлення правопорушення, з 17 червня 2021 р. на території України встановлюється “зелений” рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється: здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб.
Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та здійснює контроль за використанням пасажирами під час перевезення засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно;
Згідно з абзацом 3 п.п. 11 п. 3-5 Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року „Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, зі змінами чинними на день виявлення правопорушення, на території регіонів, на яких установлений “червоний” рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, забороняється: за окремим рішенням регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій - здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним та залізничним транспортом у межах відповідних регіонів, крім транзитних перевезень та перевезень: пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні за наявності у них негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, яке проведено не більш як за 72 години до дня поїздки, або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, чи міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини або двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров'я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).
Із суті правопорушення, викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується порушення встановлених Законом правил та обмежень на період дії карантину.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У якості доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення суду надано наступні докази, які досліджено судом у судовому засіданні, а саме: протокол про адміністративне правопорушення ВАБ № 673259 від 02.11.2021 року; рапорти співробітників поліції про виявлення адміністративного правопорушення; опитування осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підтвердження відмови ОСОБА_1 від підпису у протоколі про адміністративне правопорушення.
Долучений до адміністративного матеріалу акт № 698 перевірки об'єкту на наявність вибухових матеріалів від 02.11.2021 року, яким зафіксовано огляд автомобілів „Mercedes” д.н. НОМЕР_1 та „Mercedes” д.н. НОМЕР_2 на предмет відсутності вибухонебезпечних предметів та речовин, за своїм змістом не містить інформації на підтвердження обставин адміністративного правопорушення, викладених у протоколі.
Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 станом на час вчинення інкримінованого діяння був суб'єктом господарювання та здійснював господарську діяльність у якості перевізника, який несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, а також перевезень пасажирів водіями без наявності документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації.
Долучена до матеріалів справи копія посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1 за своїм змістом не доводить здійснення останнім такого виду господарської діяльності як перевезення, адже є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами відповідної категорії.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що наданими суду доказами не підтверджено та не доведено, що ОСОБА_1 є суб'єктом інкримінованого правопорушення, тобто є особою, на яку покладено обов'язки по дотриманню протиепідемічних заходів у сфері перевезень пасажирів, що спростовує наявність суб'єктивної сторони правопорушення у його діях, яка полягає у порушенні правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм.
За таких обставин, на переконання суду, надані суду докази є сумнівними та не підтверджують наявності в діях особи події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Коробов проти України»).
Інших доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суду не надано.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що докази, які містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, у своїй сукупності та взаємозв'язку не доводять факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Таке положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський суд з прав людини у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного, дана справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 27, 34, 35, 44-3, 247, 254, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду, через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: А.В. Воробйов