Іменем України
24 січня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/1124/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новалед", вул. Вороного, будинок 2, м. Чернігів, 14017, e-mail: grantex.cn@gmail.com
до відповідача: Приватного підприємства "Агробудкомфорт",
2-й провулок Олекси Десняка, будинок 16А, м. Борзна, Борзнянський р-н, Чернігівська область, 16400, e-mail: відсутній
про стягнення 6493,34 грн.
Без виклику сторін
Товариством з обмеженою відповідальністю "Новалед" подано позов до Приватного підприємства "Агробудкомфорт" про стягнення заборгованості у сумі 3085,19 грн., пені у сумі 1113,03 грн., 30% річних у сумі 1891,90 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 403,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №68 від 15.08.2019.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.11.2021 відкрите спрощене позовне провадження у справі №927/1124/21 без повідомлення учасників сторін; надано відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем ухвалу суду від 23.11.2021 отримано 31.12.2021, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №1401707426002 від 02.12.2021.
10.12.2021 на адресу Господарського суду Чернігівської області підприємством зв'язку повернуто поштове відправлення, а саме ухвалу суду від 23.11.2021, надіслану судом відповідачу із зазначенням причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".
З'ясовуючи належність повідомлення сторін про розгляд справи та можливість вирішення даного господарського спору, суд виходить з такого.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.
Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, відсутністю адресата за вказаною адресою.
Судом встановлено, що адреса відповідача, яка зазначена у позовній заяві повністю збігаються з адресою, зазначеною у рекомендованому повідомленні.
Ухвала суду, яка направлялась на адресу Приватного підприємства "Агробудкомфорт" (2-й провулок Олекси Десняка, будинок 16А, м. Борзна, Борзнянський р-н, Чернігівська область, 16400) міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулись із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Заяв про зміну місцезнаходження чи місця проживання від відповідача не надходило.
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, а також близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.
Крім того, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене вище та факт надсилання судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі, враховуючи повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення учасника судового процесу про відкриття провадження у справі №927/1124/21.
Відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не наданий.
Відповідач у справі не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
15.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новалед" (постачальник, позивач) та Приватним підприємством "Агробудкомфорт" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №68 (а.с.8).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця електротехнічну продукцію (надалі - товар) відповідно до заявки покупця. Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених договором.
Кількість товару, що поставляється за договором, зазначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору (п. 2.1 договору).
Пунктом 3.4 договору визначено, що датою поставки товару є дата підписання покупцем видаткової накладної.
Згідно із п. 4.1, 4.2 договору покупець сплачує за товар, що поставляється, ціну з урахуванням ПДВ, зазначену у видаткових накладних. Загальна ціна договору визначається сумою вартості товару, вказаного у видаткових накладних, які постачальник передав покупцю впродовж року дії договору.
Відповідно до п. 5.1 договору за загальним правилом оплата товару, що поставляється за умовами договору, здійснюється у повному обсязі до моменту передачі товару покупцю згідно відповідних рахунків-фактур. Розрахунки здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Датою оплати товару покупцем є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у повному обсязі.
У разі надання постачальником відстрочки, покупець здійснює оплату за товар не пізніше 7 (сім) календарних днів з моменту його отримання (п. 5.3 договору).
На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 40787,92 грн., що підтверджено видатковими накладними: № РН-0001841 від 15.08.2019 на суму 20599,57 грн, № РН-0002034 від 03.09.2019 на суму 1266,34 грн., № РН-0002054 від 04.09.2019 на суму 5911,96 грн., № РН-0002285 від 23.09.2019 на суму 9924,86грн., № РН-0002628 від 22.10.2019 на суму 3085,19 грн. (а.с. 9-13) та податковими накладними (а.с. 14-18).
Видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін.
Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем у справі не спростовано.
Відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару у сумі 37702,73 грн., що підтверджено платіжним дорученням №25 від 21.08.2019 на суму 20599,57 грн., №45 від 18.09.2019 на суму 1266,34 грн., №46 від 18.09.2019 на суму 5911,96 грн., №83 від 11.10.2019 на суму 9924,86 грн. (а.с. 19-22).
Решта заборгованості у сумі 3085,19 грн. відповідачем сплачена не була.
Заборгованість у сумі 3085,19 грн. заявлена позивачем до стягнення з відповідача за даним позовом.
Відповідно до п. 8.2 договору у разі несвоєчасного розрахунку за отриманий товар, передбачений договором, покупець сплачує за кожен день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період за який стягується пеня від суми простроченого платежу.
Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 договору визначено, що строк позовної давності зі стягнення штрафних санкцій встановлюються та застосовується сторонами на рівні загального трирічного строку позовної давності за основним боргом з оплати поставленого товару.
Нарахування штрафних санкцій (в тому числі пені та штрафів) здійснюється за весь період існування простроченої заборгованості та припиняється з моменту її повного погашення (п.п. 8.2.2 договору).
З посиланням на п. 8.2 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення обов'язку з оплати поставленого товару за період з 11.09.2019 до 18.09.2019 на суму 9,16 грн., з 12.09.2019 до 18.09.2019 на суму 37,42 грн., з 01.10.2019 до 11.10.2019 на суму 98,70 грн., з 30.10.2019 до 23.09.2021 на суму 967,75 грн., що разом складає 1113,03 грн. Обгрунтований розрахунок пені наявний у матеріалах справи (а.с. 6-7).
Пунктом 5.6 договору встановлено, що в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими коштами у розмірі 30 % річних від суми простроченої заборгованості з оплати постачальнику товару за весь період користування.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та пункту 5.6 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 30 % річних на загальну суму 1891,90 грн. за період прострочення платежу з 11.09.2019 до 18.09.2019 на суму 8,13 грн., з 12.09.2019 до 18.09.2019 на суму 34,01 грн., з 01.10.2019 до 11.10.2019 на суму 89,73 грн., з 30.10.2019 до 23.09.2021 на суму 1759,83 грн., а також інфляційні нарахування на загальну суму 403,22 грн. за період з 11.09.2019 до 18.09.2019 на суму 8,86 грн., з 12.09.2019 до 18.09.2019 на суму 41,38 грн., з 01.10.2019 до 23.09.2021 на суму 352,98 грн. що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 6-7).
Відповідач відзив на позов не надав.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Спір між сторонами даної справи виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань з оплати одержаного за договором поставки №68 від 15.08.2019 товару.
Договір №68 від 15.08.2019, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладення сторонами у справі договору поставки №68 від 15.08.2019, факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару на підставі видаткових накладних на загальну суму 40787,92 грн. та факт часткової оплати отриманого відповідачем товару на загальну суму 37702,73 грн.
Сума заборгованості склала 3085,19 грн.
Вказані обставини відповідачем у справ не спростовано. Факт отримання товару за договором на підставі видаткових накладних відповідач не заперечує. Товар повернутий позивачеві не був.
З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 3085,19 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивачем на підставі п.8.2 договору заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення обов'язку з оплати поставленого товару за період з 11.09.2019 до 18.09.2019 на суму 9,16 грн., з 12.09.2019 до 18.09.2019 на суму 37,42 грн., з 01.10.2019 до 11.10.2019 на суму 98,70 грн., з 30.10.2019 до 23.09.2021 на суму 967,75 грн., що разом складає 1113,03 грн.
Суд звертає увагу, що у договорі поставки сторони встановили, що строк позовної давності зі стягнення штрафних санкцій встановлюються та застосовується сторонами на рівні загального трирічного строку позовної давності за основним боргом з оплати поставленого товару (п.п. 8.2 договору).
Судом враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення відсотків річних, інфляційних нарахувань та пені (постанова Верховного суду №910/2615/18 від 25.02.2020, № 912/2750/18 від 10.12.2019, від 14.08.2019 у справі № 920/200/16).
Перевіривши розрахунок суми пені судом встановлено, що при нарахуванні суми пені позивачем невірно визначено період нарахування пені, зокрема, невірно включено в період нарахування день фактичної оплати (не враховано, що станом на 18.09.2019 та 11.10.2019 заборгованість відповідача перед позивачем за договором була відсутня).
Таким чином, правомірним є нарахування пені за період прострочення з:
11.09.2019 до 17.09.2019 (18.09.2019 відповідачем посністю сплачена сума боргу за накладною №45 від 18.09.2019 на суму 1266,34 грн.);
з 12.09.2019 до 17.09.2019 (18.09.2019 відповідачем повністю сплачена сума за накладною №46 від 18.09.2019 на суму 5911,96 грн.);
з 01.10.2019 до 10.10.2019 (11.10.2019 відповідачем повністю сплачена сума за накладною №83 від 11.10.2019 на суму 9924,86 грн.);
з 30.10.2019 до 23.09.2021 на суму 967,75 грн. - вірне нарахування.
З урахуванням зазначених обставин судом здійснено перерахунок належної до стягнення суми пені.
За розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача у справі підлягає пеня у загальному розмірі 1097,55грн., а саме: за період з 11.09.2019 до 17.09.2019 на суму 8,01 грн., з 12.09.2019 до 17.09.2019 на суму 32,07 грн., з 01.10.2019 до 10.10.2019 на суму 89,72 грн., з 30.10.2019 до 23.09.2021 на суму 967,75 грн.
В решті вимог про стягнення пені у сумі 15,48 грн. слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та пункту 5.6 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 30 % річних на загальну суму 1891,90 грн. за період прострочення платежу з 11.09.2019 до 18.09.2019 на суму 8,13 грн., з 12.09.2019 до 18.09.2019 на суму 34,01 грн., з 01.10.2019 до 11.10.2019 на суму 89,73 грн., з 30.10.2019 до 23.09.2021 на суму 1759,83 грн., а також інфляційні нарахування на загальну суму 403,22 грн. за період з 11.09.2019 до 18.09.2019 на суму 8,86 грн., з 12.09.2019 до 18.09.2019 на суму 41,38 грн., з 01.10.2019 до 23.09.2021 на суму 352,98 грн., що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком.
Наданий позивачем розрахунок вказаних 30% річних та інфляційних нарахувань розрахований з допущенням помилки у визначенні кінцевої дати прострочення, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу за який здійснюється стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань (не враховано, що станом на 18.09.2019 та 11.10.2019 заборгованість відповідача перед позивачем за договором була відсутня).
З урахуванням зазначених обставин судом здійснено перерахунок належних до стягнення сум 30% річних та інфляційних нарахувань.
За розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача у справі підлягають 30% річних у загальному розмірі 1877,72 грн., а саме: за період з 11.09.2019 до 17.09.2019 на суму 7,28 грн., з 12.09.2019 до 17.09.2019 на суму 29,15 грн., з 01.10.2019 до 10.10.2019 на суму 81,57 грн., з 30.10.2019 до 23.09.2021 на суму 1759,72 грн.
Решта вимог у частині стягнення 30% річних у розмірі 14,18 грн. задоволенню не підлягає.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі 403,22 грн., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню у частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 3085,19 грн., пені у сумі 1097,55 грн., 30 % річних у сумі 1877,72 грн., інфляційних нарахувань у сумі 403,22 грн.
Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволення позовних вимог судовий збір у розмірі 2259,63 коп. покладається на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-239, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Агробудкомфорт", 2-й провулок Олекси Десняка, будинок 16А, м. Борзна, Борзнянський р-н, Чернігівська область, 16400, код 42925689, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новалед", вул. Вороного, будинок 2, м. Чернігів, 14017, код 39923093, заборгованість у сумі 3085 грн. 19 коп., пені у сумі 1097 грн. 55 коп., 30 % річних у сумі 1877 грн. 72 коп., інфляційних нарахувань у сумі 403 грн. 22 коп. та судовий збір у сумі 2259 грн. 63 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3 . У решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписаний 24.01.2022.
Суддя М.О. Демидова