Іменем України
21 січня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/1192/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова",
код ЄДРПОУ 24100060, вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, м. Київ, 03050
електронна пошта: office@tehnova.com.ua
відповідач: Колективне підприємство "Житлово-експлуатаційна дільниця" Чернігівської облспоживспілки, код ЄДРПОУ 21392599,
вул. Старобілоуська, 49, м. Чернігів, 14017
предмет спору: про стягнення 78554,63 грн
Учасники справи не викликались.
Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" подано позов до Колективного підприємства «Житлово-експлуатаційна дільниця» Чернігівської облспоживспілки про стягнення 78554,63 грн, з яких: 70757,38 грн боргу, 5015,66 грн пені, 967,72 грн трьох процентів річних, 1813,87 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням укладеного між сторонами договору №378 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 20.09.2002.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3, п.8 ч.4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує ціну позову. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.
Про отримання позивачем 03 грудня 2021 року ухвали господарського суду від 29 листопада 2021 року свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення у матеріалах справи.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 29 листопада 2021 року, направлена на адресу відповідача, повернулась неврученою з відміткою поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою". Днем проставлення такої відмітки є 07 грудня 2021 року.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача - Колективного підприємства "Житлово-експлуатаційна дільниця" Чернігівської облспоживспілки (код ЄДРПОУ 21392599): вул. Старобілоуська, 49, м. Чернігів.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Заяв про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи від відповідача не надходило.
Крім того, інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Частиною 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
За приписами ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 22 грудня 2021 року.
Відзиву на позов у встановлений строк відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.
Приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, враховуючи вчинені судом дії по направленню судової кореспонденції за адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, але відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на позов у встановлений судом строк відповідач не надав та не заперечив стосовно позовних вимог, поважність причин неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив, заяв та клопотань від відповідача не надходило, у зв'язку з чим рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив:
20 вересня 2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "ТехНова" в особі Комунального енергогенеруючого підрозділу "Чернігівська теплоелектроцентраль" Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТехНова" (Постачальник) та Колективним підприємством "Житлово-експлуатаційна дільниця" Чернігівської облспоживспілки (Споживач) було укладено договір №378 на постачання теплової енергії в гарячій воді.
Відповідно до п. 1.1 Договору за цим договором Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для об'єктів, вказаних у додатку №1 цього договору, а Споживач, у свою чергу, зобов'язався сплачувати одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок Постачальника за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбаченими цим договором.
Пунктом 2.1 Договору сторони визначили, що теплова енергія постачається Споживачу для об'єктів та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - протягом року, технологічні потреби.
Згідно п. 3.2.2 Договору споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Відповідно до п. 3.2.22 Договору Споживач теплової енергії зобов'язується щомісячно здійснювати розрахунки за всю спожиту теплову енергію згідно з тарифами п. 6.1 цього договору на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату. У випадку неотримання рахунку до 15 числа наступного місяця споживач зобов'язаний повідомити про це Постачальника.
Згідно п. 4.1.8 Договору Постачальник має право вносити зміни до договору - змінювати діючі тарифи на відпущене тепло згідно з законодавством України та розпорядженням обласної держадміністрації, рішеннями міської ради.
Пунктом 4.2.4 Договору сторони передбачили, що Постачальник зобов'язаний повідомляти Споживача про зміни нормативних документів, які визначають взаємовідношення з постачальником.
Згідно п. 5.1 Договору облік спожитої Споживачем теплової енергії здійснюється із теплоносієм Постачальника - розрахунком за м2.
Згідно з п. 6.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається Споживачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок Постачальника по тарифах, які затверджені рішеннями облдержадміністрації, міської ради, і які можуть змінюватись згідно з законами Верховної Ради і постановами Кабінету Міністрів України.
Пунктом 6.2.1 Договору сторони передбачили, що розрахунки за теплову енергію на опалення протягом опалювального періоду по тарифу:
-за 1 Гкал - при наявності приладів обліку теплової енергії - згідно з їх показаннями;
-за 1 Гкал - при наявності тільки витратоміра за умов узгодженого визначення фактичних температур теплоносія з урахуванням показань витратоміра, або відомому проектному максимальному годинному навантаженні: в обох випадках - розрахунковим способом;
-за 1 кв. м опалювальної площі - в інших випадках.
Розрахунки Споживача із Постачальником за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води виконуються згідно з діючим законодавством, згідно з рахунками Постачальника щомісячно відповідно з показаннями приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.5 Договору).
Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Постачальнику 50% вартості зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п. 6.6 Договору).
Згідно п. 7.2.3. Договору Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і трьох відсотків річних від простроченої суми.
Відповідно до п. 10.1, 10.4 Договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 20.09.2003. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
Доказів, які б свідчили про припинення дії Договору матеріали справи не містять.
Позивач у позовній заяві зазначив, що станом на дату звернення до суду з позовною заявою Договір діє, оскільки ні позивач, ні відповідач письмово не заявляли про припинення дії Договору
Доказів розірвання або визнання недійсним Договору у судовому порядку матеріали справи не містять.
Додатком №1 до Договору №378 від 20.19.2002 року (в редакції Додаткової угоди від 24.03.2021), встановлено, що Постачальник постачає Споживачу теплову енергію з 24.03.2021 по 24.03.2022 та надає населенню послугу з централізованого постачання гарячої води з 01.03.2018 по 24.03.2022 із нижченаведеним навантаженням та розподілом споживання теплової енергії, на об'єкт: Гуртожиток, вул. Старобілоуська, 49, опалювальна площа 240,5 м2. Максимальне навантаження опалення 0,023 Гкал/год, ГВП 0,00432 Гкал/год.
Позивач у позовній заяві зазначає, що враховуючи лист Споживача від 31.03.2021 щодо підтвердження наявності гарячого водопостачання, вищезазначеною Додатковою угодою Сторони погодили, що дія Договору в частині гарячого водопостачання розповсюджується на відносини, які виникли до її укладення, а саме: з 01.03.2018, відповідно до ст. 631 ЦК України (п.4 Додаткової угоди від 24.03.2021).
Позивач у позовній заяві зазначає, що помісячний розрахунок тепла за опалення за період з березня 2021 по червень 2021 (включно) за адресою: м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 49, визначався згідно КТМ 204 України 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» на температуру зовнішнього повітря середньомісячну за опалювальний період по тепловому навантаженню та тарифів, затверджених рішенням НКРЕКП. Нарахування за послугу з централізованого постачання гарячої води проводилось відповідно до кількості мешканців, норм витрат води (м3) на 1 чоловіка за місяць та тарифів, затверджених рішенням НКРЕКП. Норма витрат на 1 чоловіка за місяць та тарифів, затверджених рішенням ЧМР №181 від 20.04.2018 нормативів питного водопостачання для споживачів підприємства «Чернігівводоканал», КТМ 204 України 244-94, п.2.4.1., та становить 1,4583333 м3/міс.
Позивачем до позовної заяви додано копії актів прийому-передачі за березень-червень 2021 року, підписані та скріплені печатками сторін (а.с. 32-35).
Позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури № 00378 від 31.03.2021 на суму 68969,10 грн, № 00378 від 30.04.2021 на суму 5167,47 грн, № 00378 від 31.05.2021 на суму 1644,14 грн, № 00378 від 30.06.2021 на суму 1644,14 грн, шляхом направлення їх рекомендованими листами, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів та фіскальними чеками, що містяться у матеріалах справи (а.с. 36-46). Рахунок-фактуру №00378 від 31.03.2021 отримано нарочно під підпис представником відповідача 01.04.2021, про що свідчить підпис на відповідному рахунку.
Всього позивачем було відпущено теплової енергії та послуг з централізованого постачання гарячої води відповідачу за вказаний період на загальну суму 77424,85 грн.
Відповідач у порушення умов Договору за спожиту теплову енергію в гарячій воді розрахувався частково:
-26.05.2021 сплачено 5167,47 грн (меморіальний ордер №П7813533 від 26.05.2021) за квітень;
-16.07.2021 сплачено 1500,00 грн (меморіальний ордер №П8326073 від 16.07.2021), згідно листа Споживача №9 від 19.07.2021 /а.с. 27/ зараховано на оплату за березень 2021.
У результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 70757,38 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Крім того, відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання", а тому до спірних відносин підлягають застосуванню положення і даного спеціального закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Частина 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлює, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на день звернення позивачем до суду з позовною заявою відповідач заборгованість у розмірі 70757,38 грн не сплатив.
Наведені обставини у їх сукупності свідчать про те, що обов'язок відповідача здійснити оплату по укладеному з позивачем договору, за актами прийому-передачі зазначеними вище, є документально підтвердженим, що не спростовано відповідачем.
Судом враховано правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року у справі №922/4099/17, від 09 листопада 2018 року у справі №911/3685/17, від 30 січня 2019 року у справі №905/2324/17, від 08 травня 2019 року у справі №910/9078/18, від 21 травня 2019 року у справі №904/6726/17, від 05 червня 2019 року у справі №905/1562/18, від 10 червня 2019 року у справі №911/935/18 та від 11 червня 2019 року у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, належати, зокрема: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Наведені обставини у їх сукупності свідчать про визнання відповідачем боргу перед позивачем за поставлений товар.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення 70757,38 грн заборгованості за отриману теплову енергію та послуги з централізованого постачання гарячої води є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 967,72 грн 3% річних за період з 16.04.2021 по 30.09.2021 та інфляційних нарахувань у розмірі 1813,87 грн за період з травня 2021 по вересень 2021.
Частиною 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого ним товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення 967,72 грн 3% річних за період з 16.04.2021 по 30.09.2021 та інфляційних нарахувань у розмірі 1813,87 грн з травня 2021 по вересень 2021 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 5015,66 грн пені за період з 16 квітня 2021 року по 30 вересня 2021 року.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Так, пунктом 7.2.3. Договору сторони передбачили, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.
Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманої теплової енергії та послуг з централізованого постачання гарячої води, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення 5015,66 грн пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Стягнути з Колективного підприємства "Житлово-експлуатаційна дільниця" Чернігівської облспоживспілки (код ЄДРПОУ 21392599, вул. Старобілоуська, 49, м. Чернігів, 14017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" (код ЄДРПОУ 24100060, вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, м. Київ, 03050) 70757,38 грн боргу, 5015,66 грн пені, 967,72 грн трьох процентів річних, 1813,87 грн інфляційних втрат, 2270,00 грн судового збору.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 21 січня 2022 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/