Іменем України
17 січня 2022 року м. Чернігів справа № 927/1123/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву
за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області 14014, м. Чернігів, вул. Музична, 1-а (cn@fssu.gov.ua)
до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівський медичний центр сучасної онкології» Чернігівської обласної ради
14000, м. Чернігів, проспект Миру, 211-д (onco_chern@gmail.com)
про стягнення 1 021 грн. 60 коп.
01 листопада 2021 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівський медичний центр сучасної онкології» Чернігівської обласної ради про стягнення 1 021,60 грн. шкоди, завданої безпідставним та необґрунтованим продовженням лікарями відповідача виданого на ім'я гр. ОСОБА_1 листка непрацездатності серії АДЧ № 915557 на період з 13.09.2019 по 20.09.2019.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення, на його думку, відповідачем основних вимог діючого законодавства України щодо правомірності (обґрунтованості) видачі (продовження) листка непрацездатності, що мало своїм наслідком спричинення Фонду шкоди у зв'язку з неправомірною виплатою матеріального забезпечення за рахунок коштів останнього.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.11.2021:
позовну заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області про стягнення 1 021 грн. 60 коп. залишено без руху;
зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до господарського суду разом із заявою про усунення недоліків письмові пояснення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позову;
роз'яснено Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, що в разі неусунення всіх недоліків заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
11.11.2021 на виконання вказаних вище вимог позивачем до Господарського суду Чернігівської області подана запитувана інформація.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.11.2021:
прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;
клопотання від 27.10.2021 № 10-15/2716 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області про здійснення розгляду позовної заяви за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення;
постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;
встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;
встановлено процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив;
роз'яснено сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
28.12.2021, у встановлений судом процесуальний строк (зданий для відправки до відділення поштового зв'язку 24.12.2021), до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 24.12.2021 № 01/1-06/1234 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що на підставі п. 2.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 № 455, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 за № 1005/6196, гр. ОСОБА_1 з метою продовження листка непрацездатності серії АДЧ № 915357 виданий листок непрацездатності серії АДЧ № 915557 - до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК).
В період перебування гр. ОСОБА_1 на лікарняному, остання на підставі рішення лікарсько-консультаційної комісії центру (ЛКК) була направлена для огляду МСЕК внаслідок чого пацієнтці надана довідка за формою № 167/0 про невизнання її інвалідом (від 12.09.2019 № 1117/10), проте з відміткою стосовно того, що вона потребує обмеження по ЛКК.
Враховуючи вищевказану довідку МСЕК, на підставі рішення ЛКК, лікуючим лікарем і було продовжено виданий гр. ОСОБА_1 листок непрацездатності серії АДЧ № 915557 на період з 13.09.2019 по 20.09.2019, що відповідає абз. 3 п. 4.4 Інструкції № 455.
Також, відповідач зазначає, що з метою приведення у відповідність до законодавства системи обліку й звітності служби медико-соціальної експертизи України, постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу, згідно якого вказана вище довідка МСЕК від 12.09.2019 № 1117/10 є документом первинної дії - рішенням, підписаним членами та головою комісії, а тому саме вона і була взята до уваги при прийнятті рішення щодо продовження листка непрацездатності.
Крім того, відповідач вказує, що МСЕК рішення про відмову в продовженні листка непрацездатності чи про визнання гр. ОСОБА_1 працездатною прийнято не було, однак висновок про те, що пацієнтка потребує обмеження по ЛКК дало лікуючому лікарю підстави вважати останню непрацездатною і як наслідок - прийняти рішення щодо продовження відповідного листка непрацездатності.
Наведені вище обставини в своїй сукупності відповідач вважає такими, що свідчать про правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення щодо продовження виданого на ім'я гр. ОСОБА_1 листка непрацездатності серії АДЧ № 915557 на період з 13.09.2019 по 20.09.2019.
Процесуальним правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.
Процесуальним правом на подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін останні не скористались.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівський медичний центр сучасної онкології» зареєстровано 02.10.2002, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості за 10641200000005040.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначаються Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 1105-XIV).
За змістом ст. 1, 4, 5, 8-10, 20, 22, 31 Закону № 1105-XIV, загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України; за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг.
Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
Безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція.
Виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.
Основними завданнями Фонду та його робочих органів є, зокрема здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності; здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду.
Фонд та його робочі органи відповідно до покладених на них завдань, зокрема проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, страхових виплат; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.
Фонд зобов'язаний, зокрема здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів; вживати заходів щодо раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду; стягувати надміру виплачені кошти з юридичних і фізичних осіб у встановленому законом порядку.
За страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надається матеріальне забезпечення та соціальні послуги, зокрема такі як допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).
Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання, зокрема тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасової непрацездатності на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.
Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.
З метою удосконалення порядку видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 № 455 затверджено Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 за № 1005/6196) (надалі - Інструкція № 455), яка розроблена відповідно до статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та визначає порядок і умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі; погоджена з Федерацією професійних спілок України, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України, Міністерством праці та соціальної політики України, Міністерством фінансів України.
Пункт 8.1. Інструкції № 455 передбачено, що контроль за її виконанням закладами охорони здоров'я усіх відомств здійснюють у межах своєї компетенції Міністерство охорони здоров'я України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, профспілки та їх об'єднання.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, 14.04.2021 головним спеціалістом перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності Чернігівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області Рибак С.В. в присутності відповідальної особи КНП «Чернігівський медичний центр сучасної онкології» Чернігівської обласної ради, згідно з направленням № 11 від 14.04.2021, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 9 Закону № 1105-XIV та п. 8.1. Інструкції № 455, перевірено обґрунтованість видачі (продовження) листків непрацездатності «АДЧ № 915557 з 15.08.2019 по 20.09.2019 на 37 календарних днів з приводу «загального захворювання - І» виданий лікарем КНП «Чернігівський медичний центр сучасної онкології» ЧОР Цвір Д.В. застрахованій особі фельдшеру ПАТ «Чернігівська фабрика «Стріла» ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканці АДРЕСА_1 ».
За результатами відповідної перевірки був зроблений висновок щодо «грубого порушення п. 4.4. Інструкції № 455 та п. 3.11 Інструкції про порядок заповнення ЛН (Наказ МОЗу № 532) в частині неправомірного та необґрунтованого продовження ЛН серії АДЧ № 915557 за період з 13.09.2019 по 20.09.2019 після огляду МСЕК та визначення застрахованої особи ОСОБА_1 12.09.2019 працездатною.
Рекомендовано: попередити лікарів, які допустили неправомірне продовження ЛН серії АДЧ № 915557 з 13.09.2019 по 20.09.2019 про необхідність відшкодування збитків, завданих бюджету Фонду соціального страхування у випадку пред'явлення відповідної претензії.».
15.04.2019 результати перевірки оформлені довідкою про проведення позапланової перевірки щодо обґрунтованості видачі (продовження) листків непрацездатності, яка з боку відповідача без жодних заперечень була підписана його повноважною особою - медичним директором Бардаковим Г.Г. (з отриманням її копії).
Пунктом 4.1 Інструкції № 455 передбачено, що направлення хворого для огляду до МСЕК здійснюють ЛКК лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання або лікування при наявності стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у тому разі, коли хворий був звільнений від роботи протягом чотирьох місяців безперервно з дня настання тимчасової непрацездатності чи протягом п'яти місяців у зв'язку з одним і тим самим захворюванням або його ускладненнями за останні дванадцять місяців, а при захворюванні на туберкульоз - протягом десяти місяців з дня настання непрацездатності.
За змістом п. 4.3, 4.4 Інструкції № 455, у разі визнання хворого інвалідом листок непрацездатності закривається днем надходження документів хворого на МСЕК, дата встановлення інвалідності обов'язково вказується у листку непрацездатності.
Особам, не визнаним інвалідами:
у разі визнання їх працездатними термін тимчасової непрацездатності закінчується датою огляду в МСЕК;
у разі визнання їх непрацездатними листок непрацездатності продовжується ЛКК лікувально-профілактичного закладу до відновлення працездатності або повторного направлення до МСЕК.
В той же час, згідно абз. 4, 6 п. 3.11 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 03.11.2004 № 532/274/136-ос/1406, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2004 за № 1456/10055 (надалі - Інструкція), у графі «Висновок МСЕК» робиться відповідний запис, що засвідчується підписом голови МСЕК та печаткою МСЕК «інвалідом не визнаний, працездатний». У разі визнання хворого працездатним у графі «Стати до роботи» зазначається дата, наступна за датою огляду в МСЕК.
Як зазначає позивач в позовній заяві і як було встановлено під час перевірки, 12.09.2019, після проведеного лікування гр. ОСОБА_1 була направлена на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК) для вирішення питання щодо встановлення останній інвалідності.
В цей же день, 12.09.2019 гр. ОСОБА_1 була оглянута МСЕК з висновком «інвалідом не визнана, працездатна» (відповідна інформація відображена в листку непрацездатності серії АДЧ № 915557).
Постановою Кабінету міністрів України від 03.12.2009 № 1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу (надалі - Положення), яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Пунктом 17 Положення передбачено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Аналогічні за своїм змістом положення містяться в п. 1.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 № 561, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 за № 1295/20033 (надалі - Інструкція № 561).
Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я (п. 18 Положення).
У відповідності з п. 1.14 Інструкції № 561, комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для встановлення інвалідності, протягом семи днів з дня надходження документів на МСЕК. Якщо комісія не прийняла рішення про продовження строку тимчасової непрацездатності, листок непрацездатності закривається датою проведення огляду, але не пізніше дати встановлення особі групи інвалідності.
Таким чином, позивач вважає, що враховуючи приписи чинного законодавства України, а також відповідний висновок МСЕК термін непрацездатності гр. ОСОБА_1 мав закінчитися 12.09.2019 і в листку непрацездатності серії АДЧ № 915557 в графі «СТАТИ ДО РОБОТИ» відповідачем мало бути вказано дату 13.09.2019; натомість відповідач навпаки продовжив строк тимчасової непрацездатності гр. ОСОБА_1 на період з 13.09.2019 по 20.09.2019.
Також позивачем при обґрунтуванні своєї позиції враховано лист від 29.04.2021 № 16-05/303 КМЗ «Обласний центр медико - соціальної експертизи» Чернігівської обласної ради щодо повідомлення Фонду про відсутність підстав для подальшого продовження листка непрацездатності серії АДЧ № 915557.
В подальшому листок непрацездатності серії АДЧ № 915557 був пред'явлений для оплати за місцем роботи застрахованої особи та оплачений за рахунок коштів позивача (4 724,90 грн.) (дані Єдиної інформаційно-автоматизованої системи). При цьому, згідно довідки від 20.04.2021 № 51 Приватного акціонерного товариства «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла» сума виплаченої допомоги по листку непрацездатності АДЧ № 915557 за період з 13.09.2019 по 20.09.2019 (8 календарних днів) фельдшеру ОСОБА_1 склала 1 021,60 грн.
Отже, на думку позивача, відповідач відповідними діями спричинив неправомірну виплату Фондом матеріального забезпечення за рахунок коштів останнього, а тому така виплата має бути відшкодована медичним закладом.
Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача з приводу вирішення питання повернення грошових коштів в сумі 1 021,60 грн. (претензія № 2 від 01.06.2021), однак останній не погодився з відповідними вимогами Фонду (відповідь від 29.06.2021 № 01/1-07/646 на претензію № 2).
Разом з тим, дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї доказів, суд вважає за необхідне зазначити наступне:
згідно п. 2.1 Інструкції № 455, у разі захворювання чи травми на весь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності або до встановлення
групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) видається листок непрацездатності, що обраховується в календарних днях.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем гр. ОСОБА_1 на продовження листка тимчасової непрацездатності серії АДЧ № 915357 був виданий листок непрацездатності серії АДЧ № 915557, який за правилами Інструкції № 455 виданий до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК).
У відповідності до п. 4.1 Інструкції № 455, у період перебування на лікарняному гр. ОСОБА_1 на підставі рішення лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) Комунального некомерційного підприємства «Чернігівський медичний центр сучасної онкології» Чернігівської обласної ради була направлена для огляду МСЕК, який відбувся 12.09.2019.
За результатами відповідного огляду МСЕК була видана довідка (форма № 167/0) від 12.09.2019 № 1117/10 про невизнання інвалідом, згідно якої гр. ОСОБА_1 «невизнана інвалідом, потребує обмеження по ЛКК». Аналогічний за змістом запис міститься і в наявному в матеріалах справи витягу з медичної картки амбулаторного хворого № 3026 (дата заповнення 12.09.2019) щодо гр. ОСОБА_1 .
В подальшому керуючись відповідним рішенням МСЕК, оформленим довідкою (форма № 167/0) від 12.09.2019 № 1117/10, лікуючим лікарем продовжено листок непрацездатності серії АДЧ № 915557, виданий гр. ОСОБА_1 , на період з 13.09.2019 по 20.09.2019, що узгоджується з вищенаведеними положеннями абз. 3 п. 4.4 Інструкції № 455.
При цьому, слід вказати, що відповідно до абз. 4 п. 24 Положення, форма документів, що використовується у роботі комісій, затверджується МОЗ.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 № 577, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.09.2012 за № 1504/21816, відповідно до абзацу третього пункту 24 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, та з метою приведення у відповідність до законодавства системи обліку й звітності служби медико-соціальної експертизи України, затверджено форми облікової документації, у т.ч. і форму первинної облікової документації № 167/о «Довідка про невизнання інвалідом» та інструкцію щодо її заповнення, що додаються.
Дійсно слід погодитись, що відмітка в листку непрацездатності серії АДЧ № 915557 «інвалідом не визнана, працездатна» та інформація в довідці (форма № 167/0) від 12.09.2019 № 1117/10 стосовно того, що гр. ОСОБА_1 «невизнана інвалідом, потребує обмеження по ЛКК» за змістом суперечить одна одній, разом з тим аналіз діючого законодавства України свідчить про те, що питання продовження терміну непрацездатності або його закінчення вирішується на підставі прийнятого МСЕК рішення, що оформлюється відповідною довідкою, яка по своїй суті є документом первинної дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 затверджено Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, п. 7 якого передбачено що комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п'яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності. Якщо комісія не прийняла рішення про продовження строку тимчасової непрацездатності, листок непрацездатності закривається датою проведення огляду.
Як свідчать матеріали справи, в даному випадку МСЕК рішення про відмову в продовженні строку тимчасової непрацездатності або про визнання гр. ОСОБА_1 працездатною прийнято не було, натомість висновок про те, що остання «потребує обмеження по ЛКК» дає підстави вважати зазначену особу непрацездатною; як наслідок - лікуючим лікарем був продовжений листок непрацездатності з 13.09.2019 по 20.09.2019.
Також слід вказати, що надаючи відповідь (лист від 29.04.2021 № 16-05/303) на запит позивача, Комунальний медичний заклад «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Чернігівської обласної ради (міська МСЕК) керувався саме відміткою, наявною в листку непрацездатності серії АДЧ № 915557, а не відповідним рішенням МСЕК, прийняття якого шляхом формування тієї чи іншої довідки, як вже було вказано вище, є первинною дією, після вчинення якої формується вже листок непрацездатності.
За змістом ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом положень ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Виходячи із змісту ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
На позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
Принцип змагальності господарського судочинства закріплений у ст. 2, 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постановах від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме позивач у справі мав довести належними та допустимими доказами факт порушення відповідачем основних вимог діючого законодавства України щодо правомірності (обґрунтованості) видачі (продовження) гр. ОСОБА_1 листка непрацездатності серії АДЧ № 915557 на період з 13.09.2019 по 20.09.2019, що мало своїм наслідком спричинення шкоди у зв'язку з неправомірною виплатою матеріального забезпечення в розмірі 1 021,60 грн.; натомість як свідчать матеріали справи і як було встановлено під час вирішення даного спору, позивачем відповідні дії вчинені не були, а тому позовні вимоги є безпідставні та такими, що не підлягають задоволенню.
Дії лікаря відповідача щодо продовження листка непрацездатності гр. ОСОБА_1 (з урахуванням вищевказаного висновку МСЕК) суд вважає такими, що відповідають завданню законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування - встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання до суду даної позовної заяви позивачем було сплачено 2 270,00 грн. судового збору, який за результатами вирішення даного спору в повному обсязі покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 76, 79, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівський медичний центр сучасної онкології» Чернігівської обласної ради про стягнення 1 021 грн. 60 коп. залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 17.01.2022.
Суддя А.С.Сидоренко