Іменем України
17 січня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/1168/21
Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження, розглянуто матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства «Чернігівобленерго»,
вул. Гонча, 40, м. Чернігів, 14000; e-mail: kanc@energy.cn.ua;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод», проспект Миру, буд. 312, корпус 10, м. Чернігів, 14007; e-mail: forging@ukr.net;
предмет спору: про відшкодування збитків у сумі 3079,55грн
без виклику (повідомлення) сторін
16.11.2021, надійшов позов Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» (надалі - АТ «Чернігівобленерго») до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» (надалі - ТОВ «Чернігівський ковальський завод») про відшкодування збитків у сумі 3079,55грн, завданих внаслідок порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України (п.201.10 статті 201), а саме невиконання ним зобов'язань зі складання, подання та реєстрації податкової накладної за актом прийому-здачі наданих послуг б/н від 30.09.2020 на суму 18477,30грн (у т.ч. ПДВ 3079,55грн) (до договору про спільне використання технологічних електричних мереж №398-С від 31.12.2014), що позбавило позивача права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання в звітному періоді на суму 3079,55грн, що фактично є збитками.
Ухвалою суду від 19.11.2021 у справі №927/1168/21 дану позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог.
02.12.2021, від відповідача, в установлений судом строк, надійшов відзив на позов від 02.12.2021 №1014, яким проти задоволення позовних вимог заперечено в повному обсязі посилаючись на те, що за фактом надання послуг (компенсації витрат) про спільне використання технологічних електричних мереж у вересні 2020 року (01-30.09.2020) на суму 19114,48грн, у т.ч. ПДВ 3185,75грн, він своєчасно надав АТ «Чернігівобленерго» рахунок на оплату та акт прийому-здачі наданих послуг від 30.09.2020 (копію якого додано до відзиву). Керуючись п.201.10. статті 201 Податкового кодексу України та п.12.5. додаткової угоди №7 до Договору, ним, в установлені чинним законодавством терміни, а саме 13.10.2020, зареєстровано податкову накладну №91 від 30.09.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) за фактом вчиненої господарської операції. Зазначений документ складено в електронній формі та доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 13.10.2020 о 12:24:12; відправник: автоматизована система «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України (копію податкової накладної №91 від 30.09.2020 та квитанцію №1 про реєстрацію в ЄРПН додано до відзиву). За вказаною податковою накладною, загальна сума коштів, що підлягала сплаті за послуги, надані відповідачем у період з 01-30.09.2020, склала 19114,48грн, у тому числі ПДВ 3185,75грн. Беручи до уваги, що 30.09.2020, сторонами, шляхом підписання додаткової угоди №7, внесено зміни до договору про спільне використання технологічних мереж №398-С від 31.12.2014 (зокрема, в частині кошторису обґрунтованих витрат), позивач відмовився від підпису акту здачі-приймання наданих послуг від 30.09.2020 (охоплює період з 01-30.09) та, на його вимогу, відповідачем було розділено і окремо оформлено акт прийому-здачі наданих послуг від 30.09.2020 (охоплює період з 01-29.09), за яким відкориговано в бік зменшення суму за попереднім актом, що підлягає сплаті. Як наслідок, сторонами підписано акт прийому-здачі наданих послуг від 30.09.2020 на суму 18477,30грн, у тому числі ПДВ 3079,55грн (копія наявна в матеріалах справи). З урахуванням внесених змін (згідно з додатковою угодою №7 від 30.09.2020) вартість послуг, наданих у період з 01-29.09.2020, розраховувалась із затверджених операційних витрат за 2018 рік, а за 30.09.2020 - із затверджених операційних витрат за 2019 рік.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач просив суд врахувати, що оскільки позивачу було зменшено нарахування за надані послуги за актом прийому-здачі наданих послуг б/н від 30.09.2020 (тобто, мало місце зменшення податкових зобов'язань), то коригування до податкової накладної №91 від 30.09.2020 (зареєстрованої відповідачем у ЄРПН у належний термін - 13.10.2020, за фактом вчинення відповідної господарської операції) мав проводити саме позивач (покупець, замовник послуг), у зв'язку з чим відповідач неодноразово (тричі) направляв на адресу останнього коригувальну накладну (в бік зменшення), про що до відзиву надано належні докази, натомість АТ «Чернігівобленерго» жодних дій щодо реєстрації коригувальної накладної не вчинило. За доводами відповідача, ним, у силу п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України, виконано свої зобов'язання щодо реєстрації податкової накладної за фактом господарської операції за актом прийому-здачі наданих послуг б/н від 30.09.2020, а тому за відсутності складу цивільного правопорушення (його об'єктивної та суб'єктивної сторін), немає правових підстав для задоволення цього позову.
17.12.2021, від позивача, в установлений строк, надійшла відповідь на відзив від 14.12.2021 №124, якою спростовуючи доводи відповідача позивач вказав, що в спірних правовідносинах відсутнє збільшення або зменшення суми компенсації вартості послуг, отриманих на підставі Договору в спірному періоді. Звертав увагу, що акт прийому-здачі наданих послуг від 30.09.2020 на суму 19114,48грн складено відповідачем в односторонньому порядку. У спірному періоді сторонами спільно складено та підписано лише акт прийому-здачі від 30.09.2020 на суму 18477,30грн, при цьому, всупереч доводам відповідача, даний акт не містить будь-яких відміток про те, що він є коригуючим до акту прийму-здачі наданих послуг від 30.09.2020 на суму 19114,48грн. За доводами позивача, будь-які зміни (коригування) в бік зменшення або збільшення вартості наданих послуг може мати місце лише в разі, коли обома сторонами підтверджено факт вчинення відповідної господарської операції. Водночас відповідачем до відзиву на позов не додано будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення сторонами в спірному періоді господарської операції на суму 19114,48грн. З наведеного слідує, що саме відповідач, у силу п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України, мав зареєструвати податкову накладну за фактом вчинення сторонами господарської операції на суму 18477,30, у тому числі ПДВ на суму 3079,55грн, а не коригувати податкову накладну №91 від 30.09.2020 (в бік зменшення), що помилково ним зареєстрована (господарська операція на задекларовану суму сторонами не вчинялась).
21.12.2021, від відповідача, в установлений строк, надійшли заперечення на відповідь на відзив від 20.12.2021 №1105, згідно яких підтримав свою правову позицію, наведену в відзиві на позов. За доводами відповідача, АТ «Чернігівобленерго» могло своїми діями запобігти виникненню збитків, однак жодних дій не вчинило, а тому позбавлене права на їх відшкодування в силу частини 3 статті 226 Господарського кодексу України.
30.12.2021, позивачем до суду подано письмові пояснення по суті справи від 28.12.2021 №130, з урахуванням змісту заперечень на відповідь на відзив. Натомість, ГПК України не передбачено подачу до суду документу наведеного змісту, за частиною 2 статті 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а тому зміст письмових пояснень позивача залишено судом поза увагою.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 248 ГПК України, суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Суд констатує, що сторонами не заявлено клопотань щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи в порядку визначеному статтею 252 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд
31.12.2014, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» (надалі - ТОВ «ЧКЗ», відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Чернігівобленерго» (найменування якого змінено на Акціонерне товариство «Чернігівобленерго», за п.1.1. Статуту АТ «Чернігівобленерго», затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ «Чернігівобленерго», протоколом №13 від 16.04.2019) (надалі - АТ «Чернігівобленерго», позивач) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж №398-С (надалі - Договір), за умовами якого (п.1.1., у редакції додаткової угоди №7 від 30.09.2019 до нього) ТОВ «ЧКЗ» - Основний споживач, зобов'язався забезпечити технічну можливість доставки електричної енергії необхідного обсягу та рівня потужності (із забезпеченням якості, надійності та безперервності) власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок АТ «Чернігівобленерго» - Користувача, або інших суб'єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії за яким забезпечує Користувач, а Користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг Основного споживача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору.
Доставка електричної енергії забезпечується відповідно до Однолінійної схеми (додаток №1 до Договору), наданої Основним споживачем, з обов'язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії. Основний споживач забезпечує доставку електричної енергії до межі балансової належності, належних йому електричних мереж, визначених актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток №2 до Договору) (п.1.2. Договору, в редакції додатковї угоди №7 від 30.09.2020).
Розділом 7 Договору, в редакції додатковї угоди №7 від 30.09.2020, сторони погодили, що розрахунковий період - календарний місяць, в якому Основний споживач здійснює передачу електричної енергії Користувачу. Вартість послуг Основного споживача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання визначається відповідно до Порядку обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж (додаток №5 до Договору), розробленому відповідно до Методики обрахування плати.
Оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого Основним споживачем рахунку та оформленого акту прийому-передачі наданих послуг у десятиденний строк з дня отримання рахунку.
Позивач та відповідач є платниками податку на додану вартість.
За п.12.5. Договору, в редакції додатковї угоди №7 від 30.09.2020, ТОВ «ЧКЗ» зобов'язався надавати АТ «Чернігівобленерго» податкові накладні, складені в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, з електронним підписом уповноваженої особи, та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк, вказаний в Податковому кодексі України.
Якщо в випадку порушення або неналежного виконання ТОВ «ЧКЗ» вказаного зобов'язання, АТ «Чернігівобленерго» втратить право на віднесення суми ПДВ, сплаченої в ціні послуг, до складу податкового кредиту, ТОВ «ЧКЗ» зобов'язався в строк трьох календарних днів з моменту отримання вимоги АТ «Чернігівобленерго» відшкодувати йому збитки в розмірі суми ПДВ.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору ТОВ «ЧКЗ» в односторонньому порядку складено акт прийому-здачі наданих послуг б/н від 30.09.2020, за яким ним, у вересні 2020 року, надано позивачу обумовлені Договором послуги загальною вартістю 19114,48грн, у тому числі ПДВ 3185,75грн. Відповідачем, в установленому законом порядку, задекларовано податкові зобов'язання по даній господарській операції (за актом прийому-здачі наданих послуг б/н від 30.09.2020 на суму 19114,48грн), про що свідчить зареєстрована 13.10.2020 в ЄРПН податкова накладна №91 від 30.09.2020 та квитанція №1 від 13.10.2020 до неї.
Акт прийому-здачі наданих послуг б/н від 30.09.2020 на суму 19114,48грн позивачем не підписано, послуги за даним актом не прийнято.
Натомість сторонами в двосторонньому порядку в спірному періоді (01-29 вересня 2020 року) на підставі Договору складено інший акт прийому-здачі наданих послуг б/н від 30.09.2020 на загальну суму 18477,30грн, у тому числі ПДВ 3079,55грн. Вартість наданих послуг за Договором на підставі акту прийому-здачі наданих послуг б/н від 30.09.2020 на загальну суму 18477,30грн відповідачем не задекларовано, що ним не заперечується.
Позивач за отримані послуги, на підставі підписаного ним акту, розрахувався в повному обсязі за платіжним дорученням №0003253551 від 28.12.2020.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт вчинення сторонами 30.09.2020 господарської операції з надання послуг за Договором вартістю 18477,30грн, у т.ч. ПДВ 3079,55грн.
У досудовому порядку позивач, листом від 16.01.2021 №57/57/144/01-13, звертався до відповідача з проханням зареєструвати податкову накладну від 30.09.2020 на суму 18477,30грн, з метою включення суми ПДВ 3079,55грн до податкового кредиту в звітному періоді, що отриманий відповідачем 27.01.2021 згідно з рекомендованим відправленням про вручення поштового відправлення №0500353408154. Повторно, 12.08.2021, позивач звернувся до відповідача з претензією №57/57/2807/01-13, що залишена останнім без виконання (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0505010547282).
Враховуючи, що відповідач у належний строк не зареєстрував податкові зобов'язання за актом прийому-здачі наданих послуг б/н від 30.09.2020 на суму 18477,30грн до договору про спільне використання технологічних електричних мереж №398-С від 31.12.2014, позивач був позбавлений можливості включити суму ПДВ 3079,55грн за вказаним актом до податкового кредиту та відповідно скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання в звітному періоді на суму незареєстрованої податкової накладної, як наслідок, він зазнав майнових втрат (збитків) у заявленому до відшкодування розмірі.
Предметом спору в даній справі є відшкодування за рахунок відповідача збитків у розмірі 3079,55грн, заподіяних позивачу внаслідок порушення ним вимог п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) щодо реєстрації податкових зобов'язань за господарською операцією з надання послуг за Договором, що позбавило його права зменшити податкові зобов'язання за рахунок податкового кредиту в звітному періоді за цією господарською операцією. До обставин, які є предметом доказування в даній справі, належить встановлення складу цивільного правопорушення.
Відповідно до підпункту 1 статті 180.1. ПК України для цілей оподаткування платником податку, зокрема, є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку в порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
За п.44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 14.1.181. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані в разі здійснення операцій виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) в зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними в абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За п.187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки в банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За п.201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних в установлений цим Кодексом термін.
За п.201.7. цієї статті податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
За п.201.10. статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У порушення вимог пункту 201.10. статті 201 ПК України, зобов'язання з реєстрації в ЄРПН податкової накладної за операцією з надання послуг за договором про спільне використання технологічних електричних мереж №398-С від 31.12.2014, за актом прийому-здачі наданих послуг б/н від 30.09.2020 на суму 18477,30грн (у т.ч. ПДВ 3079,55грн), складеного сторонами в двосторонньому порядку за період з 01.09. по 29.09.2020, відповідач, у межах граничних строків не виконав; суму податкових зобов'язань за даною господарською операцією не задекларував, що ним не заперечується.
Відсутність факту реєстрації відповідачем у ЄРПН податкової накладної за даною господарською операцією (за актом прийому-здачі наданих послуг б/н від 30.09.2020 на суму 18477,30грн), позбавило позивача права включити суму ПДВ 3079,55грн за даною господарською операцією до свого податкового кредиту та відповідно скористатись правом на зменшення податкових зобов'язань на суму 3079,55грн в звітному періоді, що фактично є реальними збитками.
Судом відхилено заперечення відповідача в частині відсутності його протиправної поведінки та вини в заподіяні позивачу шкоди, як безпідставні.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, оскільки вважає, що належним чином виконав зобов'язання щодо декларування податкових зобов'язань за фактом спірної господарської операції (за актом прийому-здачі наданих послуг б/н від 30.09.2020 на суму 19114,48грн. (у т.ч. ПДВ 3185,75грн)), про що до відзиву надав належним чином засвідчену копію зареєстрованої 13.10.2020 в ЄРПН податкової накладної від 30.09.2020 №91.
Відтак, за доводами відповідача, в силу п.192.1. статті 192 ПК України, після того як податкові зобов'язання за спірною господарською операцією сторонами скориговано в бік зменшення (шляхом підписання іншого акту прийому-здачі наданих послуг б/н від 30.09.2020 на суму 18447,30грн (у т.ч. ПДВ 3079,55грн)) саме позивач мав зареєструвати в ЄРПН розрахунок коригувань до податкової накладної від 30.09.2020 №91, що є підставою для включення ним до складу податкового кредиту в спірному періоді суми ПДВ за даною господарською операцією в належному розмірі.
За висновком суду, наведені доводи відповідача не відповідають дійсності, оскільки за податковою накладною №91 від 30.09.2020 (доданою до відзиву) відповідачем було зареєстровано податкові зобов'язання за господарською операцію, що фактично не відбулась, так як акт прийому-здачі наданих послуг б/н від 30.09.2020 на суму 19114,48грн складено відповідачем в односторонньому порядку та позивачем не підписано.
Відповідач помилково, за відсутності первинних документів бухгалтерського обліку, зареєстрував у ЄРПН податкові зобов'язання за господарською операцією з надання послуг з компенсації витрат по спільному використанню мереж за Договором на суму 19114,48грн. Натомість, підписання сторонами іншого акту прийому-здачі наданих послуг б/н від 30.09.2020 до цього Договору на меншу суму (18477,30грн) у спірному періоді не свідчить про вчинення ними дій з коригування попереднього акту, послуги за яким позивачем фактично не прийнято (документ ним не підписано).
Відтак, усупереч доводам відповідача, за висновком суду, в позивача відсутні підстави для включення суми ПДВ до податкового кредиту на підставі помилково зареєстрованої податкової накладної №91 від 30.09.2020, та проведення самостійно реєстрації коригування до указаної податкової накладної за фактом підписання сторонами іншого акту прийому-здачі наданих послуг б/н від 30.09.2020 до Договору (на меншу суму).
З огляду на наведені вище норми, відповідач мав дотримуватись наступного алгоритму дій: скласти на дату виявлення помилки розрахунок коригування до податкової накладної від 30.09.2020 №91, задекларовані зобов'язання за якою скоригувати в нуль (за фактом відсутності господарської операції на суму 19114,48грн); скласти даною виникнення податкових зобов'язань (датою оформлення двостороннього акту) та зареєструвати в ЄРПН нову податкову накладну на вірну суму.
За частинами 1 та 2 статті 218 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення в сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 2 статті 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
У сфері господарювання застосовуються, зокрема, такий вид господарських санкцій як відшкодування збитків (частина 2 статті 217 ГК України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Таким чином, при заявленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними.
Як установлено судом, відповідачем, у вересні 2020 року, на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж №398-С від 31.12.2014, згідно з двостороннім актом здачі-прийому наданих послуг б/н від 30.09.2020, надано позивачу послуги загальною вартістю 18477,30грн, у тому числі ПДВ 3079,55грн, натомість податкові зобов'язання за вказаним документом первинного бухгалтерського обліку ним, усупереч п.201.10. статті 201 ПК України, в належний строк не зареєстровано в ЄРПН, що позбавило позивача можливості включити суму ПДВ 3079,55грн за даним актом до складу податкового кредиту в звітному періоді та зменшити податкові зобов'язання на вказану суму. Тобто позивач, унаслідок протиправної бездіяльності відповідача, поніс збитки в заявленому розмірі.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що в цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові зобов'язання за фактом вчинення господарської операції з надання послуг та неможливістю позивача включити суму ПДВ до податкового кредиту та відповідно зменшити податкові зобов'язання в звітному періоді на зазначену суму, яка фактично є збитками.
Таким чином, за висновком суду, наявними матеріалами справи підтверджується наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, що є підставою для задоволення позову про стягнення збитків у повному обсязі.
Судом першої інстанції, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України, взято до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, за п.25 якої належним способом захисту для порушених прав позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Беручи до уваги, що заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 165, 166, 178, 184, 233, 236, 238, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» (вул. Гонча, 40, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 22815333) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» (проспект Миру, буд. 312, корпус 10, м. Чернігів, 14007, код ЄДРПОУ 33586107) про стягнення 3079,55грн, задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» (проспект Миру, буд. 312, корпус 10, м. Чернігів, 14007, код ЄДРПОУ 33586107) на користь Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» (вул. Гонча, 40, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 22815333) 3079,55грн та 2270грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду, в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Романенко А.В.