Іменем України
12 січня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/1149/21
Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., здійснив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження
за позовом:Акціонерного товариства "Чернігівобленерго", код ЄДРПОУ 22815333, вул. Гонча, 40, м. Чернігів, 14000, e-mail: kanc@energy.cn.ua
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Електро-Профі", код ЄДРПОУ 41654341, вул. Шишкіна, буд. 88, кв.2, м. Дніпро, 49000, e-mail: elektroprofidnepr@gmail.com
про стягнення 600 880,00 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання)
Обставини справи.
До Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Чернігівобленерго" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електро-Профі" штрафу в сумі 600 880,00 грн на підставі п.9.9. Договору підряду №3681 від 17.04.20, та покласти на відповідача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язання щодо своєчасної реєстрації податкових накладних за договором підряду №3681 від 17.04.20 в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Податковим кодексом України, за що у договорі сторонами було передбачено відповідальність у вигляді стягнення штрафу, який позивач просить стягнути у судовому порядку.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.21 справа № 927/1149/21 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.11.21, відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду та позивачу у порядку, визначеному ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення.
Відповідно до довідки Господарського суду Чернігівської області від 12.11.21 відправка поштової кореспонденції станом на 12.11.21 була тимчасово припинена у зв'язку з відсутністю знаків поштової оплати, у зв'язку з чим, ухвала суду на поштову адресу сторін була направлена лише 02.12.21.
Позивач примірник ухвали суду від 12.11.21 отримав 03.12.21, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №1400053728105.
08.12.21 на адресу суду надійшла заява АТ «Чернігівобленерго» про зміну предмету позову, якою одночасно надано доповнення до позову, та позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі ст. 224 Господарського кодексу України не штраф, а збитки, завдані внаслідок порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України (п. п.201.10. статті 201), а саме, невиконання ним зобов'язань з складання, подання та реєстрації податкових накладних, що позбавило позивача скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 600 880,00 грн, яка фактично є збитками позивача.
Відповідно до ч. 3. ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Тобто позивач може подати або заяву про зміну предмету позову або про зміну підстав позову, кодексом не передбачено право позивача на одночасну зміну предмета і підстав позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що позивачем подано заяву про зміну предмету позову у строки, визначені ст. 46 ГПК України, а також враховуючи те, що підстави позову залишаються незмінними, в контексті положень статті 237 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що подана позивачем заява про зміну предмету позову, відповідає вимогам встановленим ст. 46 ГПК України, а тому суд приймає її до розгляду.
Судом рекомендованим листом примірник ухвали від 12.11.21 на адресу відповідача направлено 02.12.21, та отримано останнім - 14.12.21, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення №1400053728091.
13.12.21 на адресу суду від відповідача по справі надійшов відзив на позов з додатками (вих.№01-12 від 01.12.21), що свідчить про обізнаність відповідача про відкриття провадження у справі №927/1149/21 та про встановлені судом процесуальні строки. Суд відзив з додатками залучає до матеріалів справи та приймає до розгляду.
У поданому відзиві відповідач заперечив щодо позову, зазначивши наступне:
-оскільки у позовній заяві позивачем зазначено про укладення договору підряду №3681 від 17.04.20 між АТ «Чернігівобленерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Короп», відповідач - ТОВ «Електро-Профі» не має жодного стосунку до ТОВ «Метал Короп» та не згодне з вимогами АТ «Чернігівобленерго» виконувати зобов'язання третіх осіб;
-дійсно між позивачем та відповідачем було укладено Договір підряду №3681 від 17.04.20;
-податковим органом дійсно було зупинено реєстрацію податкової накладної по взаємовідносинам з позивачем №11 від 27.07.20 згідно з квитанцією №9202578054 від 15.08.20. З метою розблокування податкової накалдної №11 від 27.07.20 ТОВ «Електро-Профі» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області; Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.21 у справі №160/17143/20: -позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Електро-профі (49000, м. Дніпро, вул. Шишкіна, 88, кв. 2, код ЄДРПОУ 41654341) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015), Державна податкова служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005693) про визнання протиправним дій, скасування рішень, зобов'язати вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправними дії головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо відмови у реєстрації податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-Профі» (код ЄДРПОУ: 41654341) №1 від 05.08.2020 року, №7 від 22.07.2020 року, №11 від 27.07.2020 року та скасувати рішення головного управління Державної податкової служби (код ЄДРПОУ: 43145015) про відмову у реєстрації податкових накладних від 23.09.2020 року №51662/41654341/2, від 21.08.2020 року № 1859714/41654341, від 21.08.2020 року № 1859707/41654341; -зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкові накладні подані товариством з обмеженою відповідальністю «Електро-Профі» (код ЄДРПОУ: 41654341) датою їх фактичного отримання, а саме: податкову накладну №1 від 05.08.2020 року - датою 05.08.2020 року, податкову накладну №7 від 22.07.2020 року - датою 22.07.2020 року,податкову накладну №11 від 27.07.2020 року - датою 27.07.2020 року. Таким чином, вказує відповідач, найближчим часом рішення суду буде виконане та податкова накладна №11 від 27.07.20 буде зареєстрована;
-податковим органом дійсно було зупинено реєстрацію податкової накладної по взаємовідносинам з позивачем №8 від 30.09.20 згідно з квитанцією №9266330356 від 15.10.20. З метою розблокування податкової накладної №8 від 30.09.20 ТОВ «Електро-Профі» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області; Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.21 у справі №160/17143/20 встановлено наступне: «враховуючі наведені норми права та наявні у справі матеріали, суд встановив, що складено податкові накладні згідно переліку, в тому числі №8 від 30.09.2020 року направлено їх для реєстрації до відповідача 1, однак, реєстрація по ним була зупинена, а позивачем здійснено не всі етани стосовно реєстрації податкової накладної, зокрема, не надані пояснення та копії документів, достатніх для прийнятті рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які буди витребувані у позивача відповідачем. В рішенні комісії про відмову у реєстрації податкової накладної повинно містити чіткі визначення підстав не прийняття податкової накладної, у разу непогодження з якими, у позивача є всі підстави звернення до суду. Факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування. Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедурвідповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду (абз. 3 п. 103 постанови Пленуму В АСУ від 20.05.2013 року № 7). Питання зупинення реєстрації ПН/РК (учинити чи не вчинити певну дію зареєструвати чи зупинити реєстрацію) є дискреційною функцією фіскального органу, якому надано повноваження діяти на власний розсуд у межах закону. У даному випадку, що не заперечується позивачем, рішення комісією про реєстрацію або відмову у реєстрації податкових накладних згідно переліку і зокрема №8 від 30.09.2020 року не приймалось і право позивача не порушено, оскільки реєстрація податкових накладних лише зупинена. Таким чином, звернення позивача до суду з позовним вимогами зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні згідно переліку і зокрема №8 від 30.09.20, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Електро-Профі» є передчасними та задоволенню не підлягає;
-відповідачем вчиняються заходи щодо розблокування податкової накладної №8 від 30.09.20, а саме: - 15.07.21 подано повідомлення з поясненнями та копіями документів на винесене 19.07.21 ГУ ДПС у Дніпропетровській області рішення №2879568/41654341 від 19.07.21; - 29.07.21 відповідачем подано Скаргу на неврахування пояснень та копіями документів Комісією регіонального рівня, на яке 02.08.21 Державною податковою службою України було винесене рішення №34618/41654341/2 про відмову в задоволені скарги; - на розгляді Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа №160/21008/21 за позовом відповідача з оскарження блокування ГУ ДПС у Дніпропетровській області блокування податкової накладної №8 від 30.09.20 на суму 500 000,00 грн з метою її подальшої реєстрації ДПС України датою подання на реєстрацію;
-відповідно до умов п.9.16 Договору підряду №3681 від 17.04.20 та п.1 ч.2 ст. 258 ЦКУкраїни, встановлена позовна давність в один рік щодо нарахування штрафу минула 30.09.21;
-станом на 01.12.21 позивач має прострочену заборгованість перед відповідачем у розмірі 581 584,00 грн, на термінову оплату якої згідно з вих.№01/29-11 від 29.11.21 відповідач виставив претензію до АТ «Чернігівобленерго»;
Враховуючи викладені вище відповідачем заперечення, останній у відзиві просить суд застосувати термін позовної давності щодо нарахування штрафу на підставі п.9.16. Договору підряду №3681 від 17.04.20.
24.12.21 до відділу документального забезпечення суду (канцелярії) надійшла відповідь на відзив (від 24.12.21 №126) від АТ «Чернігівобленерго» з додатками. Також 31.12.21 (датою оформлення відправлення є 27.12.21) від ТОВ «Електро-Профі» надійшла заява про вручення документів позивачу по справі №927/1149/21 з додатками. Суд подані позивачем - відповідь на відзив (від 24.12.21 №126) з додатком та відповідачем-заяву про вручення документів позивачу (вих.№1/24-12 від 24.12.21) з додатком залучає до матеріалів справи та приймає до розгляду.
Відповідно до відповіді на відзив (від 24.12.21 №126) позивач звертає увагу суду на наступне:
-відповідачем відзив на позовну заяву відправлено позивачу лише 15.12.21 згідно роздруківки з сайту Укрпошти, провадження у справі відкрито 12.11.21, а відзив відповідачем поданий лише - 15.12.21, таким чином відповідачем порушено встановлені ч.8 ст. 165 ГПК України процесуальні строки подання відзиву, у зв'язку з чим, позивач просить суд не враховувати обставини, зазначені відповідачем у відзиві та додані до нього докази, як такі, що подані з пропуском встановленого строку без зазначення поважності причин;
-рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.21 у справі №160/17143/20, на яке посилається відповідач як на підставу скасування рішення ГУДПС №1859707/41654341 про відмову у реєстрації податкових накладних №11 від 27.07.20 станом на день розгляду справи не набрало законної сили; податкова накладна №11 від 27.07.20 залишається не зареєстрованою, що створило збитки для АТ «Чернігівобленерго»;
-рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.21 у справі №160/17143/20, на яке посилається відповідач з приводу податкової накладної №8 від 30.09.20, було відмовлено з посиланням на те, що ТОВ «Електро-Профі» здійснено не всі етапи стосовно реєстрації податкової накладної, тому заявлена ТОВ «Електро-Профі» вимога є передчасною та задоволенню не підлягає, що підтверджує факт бездіяльності відповідача та доводить, що податкова накладна №8 від 30.09.20 досі є не зареєстрованою;
-на день розгляду справи відсутнє жодне рішення суду стосовно податкової накладної №8 від 30.09.20, яке набрало законної сили;
-враховуючи подану позивачем заяву про зміну предмету позову, якою просить стягнути з відповідача не штраф, а збитки, тому зазначена відповідачем позовна давність в один рік не застосовується до даних правовідносин;
-позивачем надано докази оплати по Договору підряду №3681 від 17.04.20 на суму 581 584,00 грн, податкова накладна по якій взагалі до цього часу не була складена та зареєстрована, що спростовує твердження відповідача про наявність заборгованості позивача на зазначену суму.
Суд зазначає, що заперечення позивача стосовно пропуску відповідачем строку для подання відзиву на позов судом не приймаються, оскільки спростовуються наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №1400053728091, згідно з яким, примірник ухвали суду від 12.11.21 відповідачем отримано 14.12.21, відзив на позов - подано 10.12.21 - дата оформлення поштового відправлення.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило.
Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Суд встановив.
17.04.2020 між Акціонерним товариством "Чернігівобленерго" (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електро-Профі" (далі - Підрядник) укладено договір підряду, а саме: № 3681 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Підрядник зобов'язується виконати та здати Замовнику в установлений договором строк закінчені будівельно-монтажні роботи (далі - Роботи), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Найменування Робіт зазначені у п. 1.2 Договору.
У п. 4.2.2 Договорів сторони погодили, що за наявності фінансування Замовник має право, але не зобов'язаний здійснити повну або часткову попередню оплату Робіт.
Згідно з п. 4.3 Договорів Підрядник зобов'язується надати Замовнику податкові накладні, складені в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з електронним підписом уповноваженої особи, та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в строк не пізніше визначеного Податковим кодексом України. Замовник для реєстрації та обміну податковими накладними використовує програмний комплекс "M.E.Doc IS".
На виконання умов договору позивач-замовник перерахував відповідачу кошти як оплату за ремонтні роботи за Договором на підставі наступних платіжних доручень:
- №0003226745 від 29.05.2020 на суму 2523696,00 грн, у тому числі ПДВ 420616,00 грн (за Договором №3681);
- №0003238559 від 30.09.2020 на суму 500 000,00 грн, у тому числі ПДВ 83333,33 грн (за Договором №3681);
- №0003254236 від 30.12.2020 на суму 581 584,00 грн, у тому числі ПДВ 96930,67 грн (за Договором №3681);
Усього позивач перерахував відповідачу коштів на суму 3 605 280,00 грн, у тому числі ПДВ - 600 880,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням зміни предмета позову, позивач зазначив, що відповідач в порушення вимог ст. 201 Податкового кодексу України не оформив та не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), а також не надав їх позивачу.
Як вказує позивач, відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН підтверджується рішеннями про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних:
від 21.08.20 № 1859707/41654341, відповідно до якої в реєстрації податкової накладної №11 від 27.07.20 на загальну суму 2523 696,00 грн (в т.ч. ПДВ 420 616,00 грн) було відмовлено у зв'язку з ненаданням платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних);
від 19.07.21 №2879568/41654341, відповідно до якої в реєстрації податкової накладної №8 від 30.09.20 на загальну суму 500 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн) було відмовлено у зв'язку з наданням платником податків копій документів складених із порушенням законодавства, а саме, відсутні договори на придбання матеріалів, у повному обсязі платіжні документи, КБ-2, ТТН, 361, 681 рахунки, накази на відрядження та інше.
Крім того, позивач зазначає, що податкова накладна, яку відповідач повинен був скласти та зареєструвати в ЄРПН - 30.12.20 на загальну суму 581 584,00 грн, (в т.ч. ПДВ 96930,67 грн) відповідачем станом на момент звернення із позовом до суду взагалі не була надана та не складена.
Позивач вважає, що вказаними діями відповідача йому завдано збитків, що стало підставою для звернення з позовом до суду, та з врахуванням того, що докази адміністративного або судового оскарження вказаних рішень та їх скасування відсутні, а отже ці рішення є чинними.
05.04.21 Позивач направив відповідачу претензію від 29.03.21 №14/2061/01-14, у якій на підставі п. 9.9 Договорів звернувся з вимогою сплатити на поточний рахунок протягом 5 календарних днів з дня направлення вимоги штраф у розмірі суми ПДВ, сума якого становить 600 880,00 грн. Відповідно до матеріалів справи (а.с. 40-42), остання отримана відповідачем 21.04.21. Відповіді на претензію матеріали справи не містять.
Усього не було зареєстровано податкових накладних на загальну суму 3 605 280,00 грн, з яких 600 880,00 грн ПДВ.
Оскільки відповідач у порушення вимог діючого законодавства, зокрема, ст. 201 Податкового кодексу України, не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач, вважає, що він був позбавлений права на включення суми ПДВ до складу податкового кредиту і права на зменшення податкового зобов'язання на загальну суму 600 880,00 грн, яка фактично є збитками позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, покликається на статтю 224 Господарського кодексу України.
Так, відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.
Збитки позивач вбачає у порушенні відповідачем пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині обов'язку останнього зареєструвати податкові накладні. Вважає, що через бездіяльність відповідача позивача позбавлено права включити до складу податкового кредиту та зменшити власні податкові зобов'язання на суму ПДВ у розмірі 600 880,00 грн.
Згідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на дату виникнення правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідачем у зв'язку з наданням послуг позивачу на підставі договору підряду №3681 від 17.04.20 складались податкові накладні №11 від 27.07.20 та №8 від 30.09.20, які були скеровані для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 56.1, п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття рішень про відмову у реєстрації податкових накладних) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Протягом шести місяців з дати закінчення строку, встановленого абзацом першим цього пункту, платник податків має право подати скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку та копіями підтверджуючих документів поважності причин його пропуску (за наявності). У скарзі може міститися клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку. Контролюючий орган вищого рівня, розглядаючи клопотання платника податків, поновлює пропущений строк на подання скарги в адміністративному порядку, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Абзацами першим - третім пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
За змістом пункту 58.19 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Відповідно ж до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Застосування норм пунктів 56.18, 56.19 статті 56, пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України в системному зв'язку дає підстави для висновку, що нормою пункту 56.18 встановлено спеціальний строк на оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов'язань.
У постанові від 24 квітня 2020 року (справа N 520/6895/19) Верховний Суд, застосовуючи наведені норми, зробив висновок, що законодавець в абзаці 1 пункту 56.18 статті 56 ПК України під висловом "або інше рішення контролюючого органу" розумів саме рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливає на розмір грошового (податкового) зобов'язання платника податків.
Отже, Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, а відтак, до позовів платників податків про визнання протиправними рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податкового кодексу України.
Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного із визначенням грошових зобов'язань, викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 (адміністративне провадження №К/9901/16396/19).
При цьому, незважаючи на те, що судом сформульовано у цій постанові правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку інших рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору, це не змінює підхід до застосування строку звернення до суду з позовами про визнання протиправним рішення контролюючого органу у сфері оподаткування.
Відтак, строк подання позовної заяви про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов'язання її зареєструвати у разі, коли платником податків не використовувалась процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудовий порядок вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Подібна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду, зокрема, від 23 квітня 2021 року у справі №380/10006/20 (адміністративне провадження №К/9901/4883/21), від 25 травня 2021 року у справі №420/8997/20 (адміністративне провадження №К/9901/5822/21), від 30 червня 2021 року у справі №420/6333/20 (адміністративне провадження №К/9901/6215/21, від 30 липня 2021 року у справі №640/19506/18 (адміністративне провадження №К/9901/8241/19).
Як свідчать матеріали справи:
1.Відповідно до наявної квитанції №9202578054 про реєстрацію податкової накладної/рахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.08.20 реєстрація податкової накладної №11 від 27.07.20 була зупинена контролюючим органом. Комісією контролюючого органу прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН від 21.08.20 № 1859707/41654341, відповідно до якої в реєстрації податкової накладної №11 від 27.07.20 на загальну суму 2523 696,00 грн (в т.ч. ПДВ 420 616,00 грн) було відмовлено у зв'язку з ненаданням платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних);
2.Відповідно до квитанції №9266330356 про реєстрацію податкової накладної/рахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.10.20 реєстрація податкової накладної №8 від 30.09.20 була зупинена контролюючим органом. Відповідачем подано повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено - 15.07.21. Комісією контролюючого органу прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН від 19.07.21 №2879568/41654341, відповідно до якої в реєстрації податкової накладної №8 від 30.09.20 на загальну суму 500 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн) було відмовлено у зв'язку з наданням платником податків копій документів складених із порушенням законодавства, а саме, відсутні договори на придбання матеріалів, у повному обсязі платіжні документи, КБ-2, ТТН, 361, 681 рахунки, накази на відрядження та інше.
Відповідач оскаржив вказані дії до адміністративного суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 03.06.21 у справі №160/17143/20 позов ТОВ «Електро-Профі» до Головного управління ДФС про визнання протиправним дій, скасування рішень, зобов'язати вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправними дії головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо відмови у реєстрації податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-Профі» (код ЄДРПОУ: 41654341) №1 від 05.08.2020 року, №7 від 22.07.2020 року, №11 від 27.07.2020 року та скасувати рішення головного управління Державної податкової служби (код ЄДРПОУ: 43145015) про відмову у реєстрації податкових накладних від 23.09.2020 року №51662/41654341/2, від 21.08.2020 року № 1859714/41654341, від 21.08.2020 року № 1859707/41654341; -зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкові накладні подані товариством з обмеженою відповідальністю «Електро-Профі» (код ЄДРПОУ: 41654341) датою їх фактичного отримання, а саме: податкову накладну №1 від 05.08.2020 року - датою 05.08.2020 року, податкову накладну №7 від 22.07.2020 року - датою 22.07.2020 року, податкову накладну №11 від 27.07.2020 року - датою 27.07.2020 року.
Таким чином вказана в рішенні суду податкова накладна №11 від 27.07.20 якраз стосується укладеного між сторонами договору підряду №3681 від 17.04.20. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.21 у відкритті апеляційного провадження на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.21 у справі №160/17143/20 відмовлено. Відповідно до ст. 255 КАС України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Отже, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.21 у справі №160/17143/20 набрало законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків на суму 420 616,00 грн суд відмовляє.
Щодо посилань відповідача на оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №8 від 30.09.20 на загальну суму 500 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн), в ЄРПН від 19.07.21 №2879568/41654341, суд зазначає, що відповідно до ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.21 у справі №160/21008/21 позовну заяву ТОВ Електро-Профі» до Головного управління ДФС, ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Таким чином, рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН від 19.07.21 №2879568/41654341 є чинним, інших доказів оскарження рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної №8 від 30.09.20 в ЄРПН від 19.07.21 у встановлені Податковим кодексом України та Кодексом адміністративного судочинства України строки відповідач суду не надав, що свідчить про його бездіяльність.
У задоволенні клопотання відповідача щодо застосування терміну позовної давності в один рік щодо нарахування штрафу ТОВ «Електро-Профі» на підставі п.9.16 Договору підряду №3681 від 17.04.20, суд відмовляє, оскільки з урахуванням заяви позивача про зміну предмета позову заявлена до стягнення сума підпадає під розуміння збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних, а не штрафом за таке порушення, та не пов'язана із виконанням ним своїх зобов'язань щодо виконання робіт, оскільки виникає у разі невиконання Підрядником вимог податкового законодавства.
Стосовно заперечень відповідача про те, що станом на 01.12.21 позивач має прострочену заборгованість у сумі 581 584,00 грн перед ТОВ «Електро-Профі» за Договором підряду №3681 від 17.04.20, та, як наслідок, відповідачем не оформлено та не зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також не надано її позивачу, суд зазначає, що згідно наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення №0003254236 від 30.12.20 позивач-замовник перерахував відповідачу кошти як оплату за ремонтні роботи за Договором №3681 від 17.04.20 на суму 581 584,00 грн, у тому числі ПДВ 96930,67 грн, що спростовує заперечення відповідача. За таких обставин, суд доходить висновку про наявність в діях відповідача протиправної поведінки, яка виявилась у невжитті належних заходів щодо складання та реєстрації податкової накладної на суму 581 584,00 грн, у тому числі ПДВ 96930,67 грн.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
При цьому суд також відзначає, що не є достатнім для віднесення сум податку до складу податкового кредиту лише складання відповідних податкових накладних, з урахуванням обов'язковості їх реєстрації.
Оскільки, як встановив суд, відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкові накладні на загальну суму з урахуванням ПДВ - 1081584,00 грн (в т.ч. ПДВ-180264,00 грн), позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 180264,00 грн, яка фактично є збитками цієї особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі № 908/76/18, від 03 серпня 2018 року у справі № 908/76/18.
Відповідно до п. 198.6 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Отже, відповідно до вказаних положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України до завершення 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної позивач має право, у випадку реєстрації відповідачем податкових накладних, включити відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту.
Проте наявність чинних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, строк на оскарження яких сплив, та закінчення строків на відповідне звернення покупця до податкових органів у порядку п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України виключає можливість відповідача повторно їх зареєструвати, а у позивача - можливість включити відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту незалежно від того, що строк у 1095 календарних днів ще не сплив.
Таким чином, наявність формального права на включення суми ПДВ протягом 1095 днів знівельовується фактичною неможливістю реєстрації податкових накладних, а очікування 1095-денного строку призведе лише до невиправданого затягування захисту порушених інтересів позивача.
З огляду на викладені висновки суду, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на цю суму.
Оскільки у деліктних правовідносинах відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди, однак відповідач таких доказів суду не надав, суд доходить висновку про наявність вини у його діях щодо нереєстрації податкових накладних.
За наведених обставин у їх сукупності, суд доходить висновку про наявність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. У задоволенні позову в частині стягнення 420 616,00 грн суд відмовляє з підстав, викладених вище.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2703,96 грн.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електро-Профі", (код ЄДРПОУ 41654341, вул. Шишкіна, буд. 88, кв.2, м. Дніпро, 49000) на користь Акціонерного товариства "Чернігівобленерго" (код ЄДРПОУ 22815333, вул. Гонча, 40, м. Чернігів, 14000, на поточний рахунок IBAN: НОМЕР_1 в філії - Чернігівське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 353553, код ЄДРПОУ 22815333) 180 264,00 грн збитків та 2703,96 грн витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3.У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Фесюра
Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/
Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/