18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
18 січня 2022 року
м. Черкаси справа № 925/1389/21
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., розглянувши без участі представників сторін, в порядку письмового провадження справу №925/1389/21 за позовом Акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Черкаської філії Акціонерного товариства “Укртелеком” до Управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації про стягнення 102021,80 грн,
Заявлено позов про стягнення з відповідача 102021,80 грн. заборгованості по компенсації витрат на надання телекомунікаційних послуг на пільговій основі за період з червня 2020 року по грудень 2020 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що Акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Черкаської філії АТ “Укртелеком” надавала телекомунікаційні послуги категоріям споживачів на пільговій основі.
Справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвала від 26 жовтня 2021 року про відкриття провадження у справі надіслана учасникам справи у встановленому порядку.
24 листопада 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позов у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та в обґрунтування яких відповідач вказав на таке:
- розрахована позивачем сума боргу в розмірі 102021,80 грн. є недостовірною та не підлягає відшкодуванню;
- відповідно до своїх повноважень відповідач здійснює виплати тільки передбачених плановими асигнуваннями на відповідний рік коштів;
- Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" не передбачена субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян, тому у відповідача відсутня вина в несвоєчасному виконанні зобов'язань;
- серед передбаченого ст. 102 Бюджетного кодексу України переліку субвенцій на здійснення державних програм соціального захисту відсутня субвенція на надання пільг з послуг зв'язку (телекомунікаційних послуг) пільговим категоріям громадян, а ст. 87 цього ж Кодексу передбачено, що видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення здійснюються в межах обсягів призначень, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік;
- договір між позивачем і відповідачем (його правопопередником) про відшкодування витрат позивача на надані ним телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян за період з червня по грудень 2020 року не укладався, тому у відповідача не виникли зобов'язання з відшкодування позивачу таких витрат;
- висновок позивача про те, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідач був головним розпорядником бюджетних коштів щодо відшкодування витрат позивача на надані ним телекомунікаційні послуги пільговим категоріям є помилковим у зв'язку із втратою чинності постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256;
- згадувані позивачем у позові наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 №535 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг "2-пільга", та Інструкції про порядок її заповнення" і наказ Міністерства соціальної політики України від 04.11.2016 №1296 "Про затвердження Методичних рекомендацій з розроблення положень про структурні підрозділи з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій" втратили чинність;
- відповідно до розділу 4 Методичних рекомендацій з розроблення положень про структурні підрозділи з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 30.12.2020 №868 основними завданнями місцевого структурного підрозділу соціального захисту населення у межах реалізації державної соціальної політики у сфері соціального захисту населення на відповідній території є призначення та виплата соціальної допомоги, адресної грошової допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством, надання та виплата житлових субсидій, пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. Отже відшкодування послуг зв'язку не відноситься до завдань відповідача;
- Кабінет Міністрів України запровадив Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, та затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги. Згідно з цим Положенням управління соціального захисту населення організовує збирання, систематизацію і зберігання інформації про пільговика та забезпечує її автоматичне використання для розрахунку пільг. Звірка інформації, одержаної від надавача послуг, звірка та підписання актів звіряння розрахунків за надані пільговим категоріям громадян послуги згідно з формою "3-пільга", звірка поданої інформації на паперових та електронних носіях розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян у минулому місяці згідно з формою "2-пільга" не входить в обов'язки відповідача;
- відповідач фінансується із державного бюджету, тому здійснювати будь-яку виплату самостійно без надходження видатків з бюджету не має права.
Суд, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.
Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Черкаської філії акціонерного товариства "Укртелеком" у період з червня по грудень 2020 року надало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мешканцям м. Звенигородка та Звенигородського району Черкаської області відповідно до пункту 19 частини першої статті 12, пункту 10 частини першої статті 13, пункту 18 частини першої статті 14, пункту 20 частини першої статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального статусу" від 22.10.1993 №3551-ХII; пункту 18 статті 6-1, пункту 10 статті 6-2, пункту 17 статті 6-3, пункту 19 статті 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" від 23.03.2000 №1584-ІІІ; пункту 11 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХII; пункту 7 частини першої статті 9 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16.12.1993 №3721-ХІІ; пункту 6 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24.03.1998 № 203/98-ВР; частини п'ятої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 24.03.2008 №203/98-ВР та пункту 4 частини третьої статті 13 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 №2402-ІІІ на загальну суму 56811,08 грн., що підтверджується поданими позивачем до суду розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за формою "2-пільга", підписаними лише позивачем актами звіряння за формою "3-пільга" та розрахунком стягуваної суми заборгованості.
Договір щодо відшкодування відповідачем (його правопопередником) позивачу його витрат на надання у 2020 році телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян м. Звенигородка та Звенигородського району Черкаської області сторони між собою не укладали.
Розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, які містять переліки споживачів-пільговиків за видами пільг, позивач складав за формою "2-пільга", затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 №535 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг "2-пільга", та Інструкції про порядок її заповнення", та щомісячно разом з актами звіряння за формою "3-пільга" направляв електронною поштою та у паперовій формі Управлінню соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації рекомендованими поштовими відправленнями із супровідними листами, якими просив це Управління надати інформацію з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, та направити позивачу розбіжності, виявлені за результатами звірки розрахунку видатків з інформацією, що міститься у вказаному реєстрі.
Доказів реагування Управлінням соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації на надіслані йому позивачем розрахунки видатків, акти звірки розрахунків і супровідні листи господарському суду не надані.
Згідно зі статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до пункту 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" від 18.11.2003 №1280-IV та пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Цими Законом та Правилами не передбачено обмежень щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Вказані вище положення законодавства закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян. Обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість наданих послуг суб'єкту господарювання, який їх надає, відповідає визначеному законодавчо обов'язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв'язку тим категоріям громадян, які мають установлені пільги з їх оплати.
Згідно із частиною шостою статті 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
До 2020 року відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України було визначено, що видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, зокрема й щодо надання пільг з послуг зв'язку, до 2020 року визначався Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, згідно з пунктом 3 якого головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 №535 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг "2-пільга", та Інструкції про порядок її заповнення" була затверджена форма для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг "2-пільга", за якою підприємства та організації, що надають послуги, мали формувати та надавати управлінням праці та соціального захисту населення розрахунки на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, у вигляді файлів DBF або ТХТ-формату.
З 01.01.2020 року Законом України від 14.11.2019 №293-IX із Бюджетного кодексу України були виключені підпункт "б" пункту 4 частини першої статті 89 та стаття 102.
Кабінет Міністрів України постановою від 24.12.2019 №1101 визнав такою, що втратила чинність з 01.01.2020 постанова Кабінету міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".
Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 №535 був чинний до 31.07.2020 і з цієї дати втратив чинність на підставі наказу Міністерства соціальної політики України від 02.07.2020 № 452.
Відповідно до пункту 204 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України в редакції, чинній в 2020 році, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування;
Пунктом 4 частини першої статті 97 Бюджетного кодексу України передбачено, що у Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам, зокрема: додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів внаслідок надання пільг, встановлених державою.
Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" дотації на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів внаслідок надання пільг, встановлених державою, зокрема пільги з послуг зв'язку, не передбачав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Статтею 2 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують, зокрема, виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку.
Згідно з пунктами 1-3 статті 18 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація 1) складає, схвалює і подає на розгляд ради прогноз відповідного бюджету, складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання; 2) подає в установленому порядку до органів виконавчої влади вищого рівня фінансові показники і пропозиції до проекту Державного бюджету України, пропозиції щодо обсягу коштів Державного бюджету України для їх розподілу між територіальними громадами, розмірів дотацій і субсидій, дані про зміни складу об'єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню, баланс фінансових ресурсів для врахування їх при визначенні розмірів субвенцій, а також для бюджетного вирівнювання виходячи із забезпеченості мінімальних соціальних потреб; 3) отримує від усіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності інформацію, передбачену актами законодавства для складання і виконання бюджету;
Відповідно до пункту 1 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 (далі - "Положення"), Реєстр - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України, отримують пільги, передбачені для педагогічних, медичних, фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин та працівників культури в сільській місцевості і селищах міського типу (далі - пільговики), отримують соціальні стипендії, державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей. Реєстр складається з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.
Пунктом 3 Положення визначено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма "1 - пільга" затверджується Мінсоцполітики; ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою "1 - допомога", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.
Згідно з пунктом 4 Положення уповноважені органи з дотриманням вимог Законів України "Про інформацію" і "Про захист персональних даних" мають право: отримувати від пільговиків документи, що підтверджують їх право на пільги; проводити перевірку достовірності поданих документів; отримувати відомості від пільговиків, а також від державних органів, де перебувають на обліку пільговики, підприємств та організацій, що надають послуги, житлово-експлуатаційних організацій; використовувати під час наповнення Реєстру інформацію з інших баз даних щодо персоніфікованого обліку осіб, які мають право на пільги; надавати інформацію, яка міститься в Реєстрі, підприємствам та організаціям, що надають послуги, на запити та в межах їх компетенції, а також органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування з метою надання пільг, передбачених законодавчими актами, пільговикам, Пенсійному фонду України (посадовим особам) та його органам для здійснення ними своїх повноважень.
Пунктом 5 Положення про управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області, затвердженого розпорядженням Звенигородської районної державної адміністрації від 22.05.2019 №112, встановлено, зокрема, що:
5.Управління відповідно до визначених повноважень виконує такі функції:
1) організовує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики та здійснює контроль за їх реалізацією;
2) аналізує стан і тенденції соціального розвитку у межах відповідної адміністративної одиниці та вживає заходів для усунення недоліків;
3) бере участь у підготовці пропозицій до проектів програм соціально-економічного розвитку районну;
4) вносить пропозиції щодо проекту відповідного місцевого бюджету;
28) з питань реалізації заходів соціальної підтримки населення:
проводить електронні звірки інформації від організацій-надавачів послуг щодо витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги;
проводить розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян, формує кожного робочого дня реєстри осіб, яким призначено житлову субсидію, які захищеними каналами зв'язку передається Мінсоцполітики.
З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства, господарський суд дійшов таких висновків.
В 2020 році видатки на пільги з послуг зв'язку згідно з пунктом 204 частини першої статті 91 і пунктом 4 частини першої статті 97 Бюджетного кодексу України належали до видатків місцевих бюджетів і могли здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, а держава також могла передбачати у Державному бюджеті України додаткові дотації на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів внаслідок надання пільг, встановлених державою.
При цьому органами, відповідальними за облік пільговиків, електронні звірки інформації, одержаної від організацій-надавачів послуг щодо витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, та за проведення розрахунків з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць, як і до 2020 року, залишилися органи місцевих державних адміністрацій, до компетенції яких належать питання соціального захисту населення. У даному випадку в межах Звенигородського району Черкаської області - це Управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації, як правонаступник Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 193 Господарського кодексу України містить аналогічні приписи.
Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частина друга статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Таким чином з вчинених позивачем дій щодо надання у період з червня 2020 року по грудень 2020 року телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян м. Звенигородка та Звенигородського району Черкаської області, які (дії) передбачені названими вище актами законодавства, а також із цих актів законодавства у позивача виникло право на відшкодування понесених ним фактичних витрат на надання вказаних послуг, а у відповідача виникло зобов'язання з відшкодування позивачу таких витрат.
При цьому чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.
Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що в місцевих бюджетах та в Державному бюджеті України на 2020 рік не були передбачені видатки на ці потреби, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.
Ні Законом України "Про телекомунікації", ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, то у результаті уповноважений на те державою орган - відповідач у справі - у силу закону має відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені ним витрати.
Заявлена позивачем до стягнення з відповідача грошова сума - 102021,80 грн. є сумою втрат позивача на надані ним телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян м. Звенигородка та Звенигородського району Черкаської області у період з червня по грудень 2020 року.
Відповідач не спростував цю суму витрат позивача даними із Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, і не перерахував її позивачу.
Невідшкодування відповідачем позивачу витрат на надані ним телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян м. Звенигородка та Звенигородського району Черкаської області в сумі 102021,80 грн. означає про порушення відповідачем своїх зобов'язань, які виникли із закону, а відповідно й права позивача на своєчасне одержання вказаної суми коштів.
За таких обставин позов підлягає задоволенню.
За подання позову позивач за платіжним дорученням від 06.10.2021 №13402 сплатив 2270,00 грн. судового збору, який відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації (вул. Михайла Грушевського, буд. 135, м. Звенигородка, Черкаська область, 20202, код ЄДРПОУ 03195895) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Байди Вишневецького, буд. 34, м. Черкаси, Черкаська область, 18000, код ЄДРПОУ 01181877) - 102021,80 грн. (сто дві тисячі двадцять одна гривня вісімдесят копійок) боргу з компенсації витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян та 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.
Рішення складено 21.01.2022р.
Суддя К.І.Довгань