18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
12 січня 2022 року Черкаси справа № 925/1706/21
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Плаха О.В. - адвокат за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ВВ" (м. Чернігів) до приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" (м. Черкаси) про стягнення 68 644,48 грн.
Заявлено позов про стягнення з відповідача 68 644,48 грн. з яких: 65 694,52 грн. основна заборгованість, 274,96 грн. як 3 % річних, 1 115,11 грн. інфляційних втрат та 1 559,89 грн. пені на підставі договору поставки № 126 С3 від 09.09.2021 року, укладеного між сторонами у справі.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. явка сторін в засідання не визнана обов'язковою.
В засідання не з'явився представник позивача.
Відповідач подав суду заяву від 20.12.2021 № 1918 про часткове визнання позову, якою визнає стягнення всіх сум заборгованості, а в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу просить позивачу відмовити.
В ході розгляду справи відповідач уточнив свою позицію та подав суду заяву про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача до стягнення лише 4000,00 грн. в зв'язку із незначною складністю справи.
У відповідності до ст. 12,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та заслухавши заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що позов підлягає лише до часткового задоволення, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що 09.09.2021 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір поставки № 126 СЗ (далі - Договір, а.с. 9), за яким Постачальник-позивач на умовах Договору бере на себе зобов'язання за замовленням Покупця-відповідача поставити йому канцтовари для офісу, код ДК 021:2015 30190000-7 Офісне устаткування та приладдя різне (30192000-1 Офісне приладдя) (надалі - Товар), а Покупець-відповідач зобов'язався прийняти цей Товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених Договором (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 1,2. Договору, перелік, характеристики, кількість та вартість Товару, визначено у Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору (а.с. 12).
Загальна ціна договору складає 65 594,52 грн. (п. 3.1. Договору).
Поставку товару позивач зобов'язався здійснити на користь відповідача протягом 15 робочих днів від дати отримання замовлення покупця на поставку товару.
Відповідно до п. 3.2. Договору, оплата Товару, визначеного у Специфікації, здійснюється Відповідачем на підставі виставленого постачальником-позивачем рахунку на оплату протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня прийняття Товару, що підтверджується підписаним Сторонами актом приймання-передачі Товару.
Відповідно до положень п. 6.2. Договору, у разі несвоєчасної оплати Товару позивач має право вимагати від відповідача сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення заборгованості.
За своїм правовим змістом укладений між сторонами Договір є договором поставки та відповідає ст. 712 ЦК України.
Згідно положень цієї норми за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору поставки суду не подано.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач в особі відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ" прийняв канцелярський товар на суму 65 594,52 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВВВКФ1044/46585 від 20.09.2021 (а.с. 17).
Акт прийому-передачі товару на виконання вимог п. 3.2. Договору сторонами складено 20.09.2021 року (а.с. 18).
У відповідача немає заперечень, що первинні документи з приводу передачі канцелярських товарів на суму 65594,52 грн. складено сторонами саме на виконання умов Договору поставки № 126 СЗ від 09.09.2021.
Суду не надано доказів, що між сторонами існують спори з приводу кількості та якості поставленого товару.
Товар було отримано уповноваженою особою відповідача Підмайстерцем Артемом Миколайовичем за Довіреністю № 75 від 17.09.2021 року (а.с. 23).
Відповідач не здійснив повну оплату товару протягом 30 календарних днів з дня прийняття Товару (20.09.2021), борг становить 65 594,52 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки строк виконання зобов'язання по оплаті товару для відповідача вже є таким, що настав і доказів сплати боргу у справу не подано, то до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 65 594,52 грн. основного боргу за товар.
В решті вимог за основним боргом (бо позивач помилково вказав суму стягнення 65 694,52 замість 65 594,52 грн.) у стягненні слід відмовити.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 6.2. Договору між сторонами передбачено право позивача на нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми боргу.
Дане положення відповідає ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умовам ст. 549 ЦК України.
За прострочення оплати товару позивач просить стягнути з відповідача 1559,89 грн. пені за період з 22 жовтня по 10 грудня 2021 (а.с. 2).
Перевіривши розрахунок пені за допомогою калькулятора Ліга-закон суд встановив неправильність розрахунку пені, яка за належним розрахунком становить лише 1527,54 грн.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач має право нарахування 3% річних та інфляційних втрат незалежно від того, чи передбачена сторонами така відповідальність за Договором, оскільки вона визначена законом.
Однак позивачем допущено помилки у розрахунках 3% річних та інфляційних, належні суми яких становлять лише 269,57 грн. (3% річних) та 524,76 грн. (інфляційних втрат - за жовтень 2021 вони не нараховуються, бо строк простроченого платежу позивачем розраховується з 22 жовтня, тобто після 15 числа місяця).
Доказів проведення розрахунку за пенею, 3% річних та інфляційними відповідач суду не надав, тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 269,57 грн. як 3 % річних, 524,76 грн. інфляційних втрат, 1527,54 грн. пені на підставі договору поставки № 126 С3 від 09.09.2021 року.
В решті вимог про стягнення боргу за цими платежами позивачу слід відмовити через неправильні розрахунки.
У відповідності до ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову,
Відповідач визнав позов повністю до початку його розгляду по суті, отже з урахуванням даної норми з відповідача на користь позивача слід стягнути лише 50% сплаченого позивачем судового збору.
При цьому суд враховує, що 12.11.2021 Позивач звернувся до господарського суду Черкаської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з відповідача за Договором поставки № 126СЗ від 09.09.2021 року.
17.11.2021 судом видано судовий наказ. В подальшому 03.12.2012 Відповідач звернувся із заявою про скасування судового наказу і ухвалою від 06.12.2021 судовий наказ від 17.11.2021 скасовано.
При цьому суд враховує, що у відповідності до ст. 151 ГПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом. У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Отже слід вважати, що за звернення до суду із даним позовом позивач вірно сплатив 2270,00 грн. судового збору, 50% від суми якого становить 1135,00 грн., які слід стягнути із відповідача на користь позивача за результатами вирішення спору.
Позивач за правилами ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" має право на повернення з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору за окремою заявою, яка на час прийняття рішення у справі суду не подавалася.
При зверненні до суду позивач вказав, що він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі: 68644,48 * 15% = 10296,67 грн. на сплату гонорару адвокату, а також витрати у зв'язку із наданням правової допомоги (поштові витрати) у орієнтовному розмірі 250,00 грн.
12.01.2022 суд надійшла заява позивача № 5/2022 від 12.01.2022 про долучення доказів понесення ним судових витрат на суму 10296,67 грн. як гонорар адвоката та 127,30 грн. поштових витрат.
Відповідачем в засіданні 12.01.2022 подано заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до стягнення лише 4000,00 грн. в зв'язку із тим, що спір є нескладним, а тому витрати позивача є неспівмірними.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в справу подано копії ордеру на надання правничої (правової) допомоги на адвоката Коверзнева Д.В., яким підписано позов, складено розрахунки позовних вимог (а.с. 26), свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю на Коверзнева Д.В. (а.с. 27), договір про надання правової допомоги від 01.03.2019 № 6/2019 (а.с. 28) з додатковими угодами (а.с. 30-32).
За умовами Додаткової угоди № 1 від 06.12.2021 (а.с. 32) позивач та Адвокатське бюро "Коверзнев і Партнери" домовилися, що за цією угодою АБ зобов'язується надати правову допомогу позивачу за позовом до ПАТ "Черкаське хімволокно" у спрощеному провадженні у Господарському суді Черкаської області та в апеляційній інстанції. Сторони погодили розмір ставки (гонорару) 15% від розрахованої ціни позову.
Рахунком за надану правову допомогу АБ просить сплатити позивача 10296,67 грн. авансу та поштові витрати на відправлення листів в загальній сумі 127,30 грн. (а.с. 32 оборот).
12.01.2022 з боку позивача суду подано Акт приймання-передачі наданих послуг від 12.01.2022 на суму 10 296,67 грн. правничої допомоги з доказами їх сплати за платіжним дорученням № 226 від 06.01.2022, до яких входить надання усної консультації, складення тексту позовної заяви у справі, проведення розрахунку позовних вимог, підготовка доказів, оформлення поштових відправлень. Крім того до Акту включені і поштові витрати на надсилання відправлень 10.12.2021 та 12.11.2021 на загальну суму 127,30 грн.
У вирішенні даного питання суд враховує наступне:
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 12 ч.3 ст.2 ГПК України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Суд погоджується із доводами представника відповідача, висловленими в засіданні і які підтверджуються матеріалами справи, що спір між сторонами не є складним, не потребував для адвоката позивача великих затрат часу для складення позовної заяви, проведення розрахунків позовних вимог і збору доказів, обсяг яких також є незначним, для їх отримання не потребувалося подання адвокатських запитів. Відповідач позов визнав повністю за всіма його складовими, що входять у ціну позову. Судове рішення приймається за одне судове засідання, між сторонами належним чином були оформленні всі первинні документи щодо поставки товару, предмет спору чітко врегульований законодавством і в явці представника позивача на розгляд справи суд не мав потреби. Суд не вбачає, що вирішення спору має для позивача істотне значення.
Тому суд вважає, що за сукупності таких обставин заявлені до стягнення фактичні витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 10 423,97 грн. є неспівмірними із складністю роботи адвоката по справі, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Тому до стягнення з відповідача на користь позивача належить лише 4000 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду про стягнення боргу до кінця опалювального сезону суд залишає без задоволення через відсутність доказів на доведення незадовільного майнового стану відповідача, доказів спроможності виконання ним відстроченого судового рішення та забезпечення при цьому балансу інтересів сторін із врахуванням прав кредитора на отримання виконання по судовому рішенню в розумні терміни.
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" ( ідентифікаційний код 00204033, м. Черкаси, пр-кт Хіміків, 76) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ВВ" (ідентифікаційний код 14236166, м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 18) - 65 594,52 грн. основного боргу, 269,57 грн. як 3 % річних, 524,76 грн. інфляційних втрат, 1527,54 грн. пені на підставі договору поставки № 126 С3 від 09.09.2021 року, 1135,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору та 4000,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
В решті вимог у позові відмовити.
Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 20 січня 2022
Суддя Н.М. Спаських