18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
17 січня 2022 року Черкаси справа №925/1242/21
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І.,
без виклику учасників справи, розглянув справу за позовом
Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго»
до Комунального підприємства «Муніципальна інвестиційно-фондова компанія»
про стягнення 40494,92 грн,
Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» звернулось у Господарський суд Черкаської області з позовом до Комунального підприємства «Муніципальна інвестиційно-фондова компанія» про стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 40494,92 грн з яких: 27000,00 грн сума заборгованості за теплову енергію, 2170,26 грн пеня за порушення строків виконання грошового зобов'язання, 3775,21 грн три відсотки річних, 7549,45 грн інфляційні втрати та відшкодування судових витрат зі сплати судового збору у сумі 2270,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору поставки теплової енергії №КТ-007 від 01.02.2018 щодо оплати поставленої теплової енергії у передбачених договором розмірі та строк, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за поставлену теплову енергію.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.09.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху надати суду докази сплати судового збору до Державного бюджету України у сумі 2270,00 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а також довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача, яким підписана позовна заява.
28.09.2021 року позивач надіслав до суду заяву про усунення недоліків, надавши суду підтвердження сплати судового збору у сумі 2270,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3231 від 24.09.2021, а також надав суду копію довіреності, яка підтверджує повноваження представника позивача, яким підписана позовна заява.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.09.2021 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов та усіх доказів, якими обґрунтовує свої заперечення та клопотання щодо розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також встановив строк для подання заперечень на відповідь на відзив (у разі їх наявності) не пізніше 15.11.2021, позивачу встановлено строк на подачу відповіді на відзив відповідача на позов не пізніше 02.11.2021.
21.10.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі та заперечив проти їх задоволення. У відзиві відповідач не заперечує факту укладеного між сторонами договору поставки теплової енергії та її поставки, однак не погоджується із розрахунком заборгованості наданим позивачем. За доводами відповідача позивач нарахував йому заборгованість поза межами строку позовної давності та надав суду розрахунок, який обрахований з більшою кількістю часу ніж за 6 місяців. Відповідач вважає, що суд повинен застосувати спеціальну позовну давність до спірних правовідносин, яка передбачена статтею 258 Цивільного кодексу України. За доводами відповідача позивач навмисно чекав тривалий час та не звертався із відповідним позовом до суду для того, щоб нарахувати відповідачу штрафні санкції.
Відзив прийнятий судом до розгляду.
22.10.2021 позивач надіслав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якій із запереченнями відповідача, які викладені у відзиві, не погоджується та вважає їх безпідставними, виходячи з наступного. За умовами укладеного між сторонами договору, відповідач узяв на себе зобов'язання оплачувати поставлену теплову енергію у обсягах та у терміну, які передбачені договором, проте належним чином тривалий час їх не виконує. Реалізуючи своє право на судовий захист своїх майнових прав та інтересів позивач звернувся із відповідним позовом до суду. При цьому, до звернення до суду передувало намагання вирішити питання з відповідачем щодо оплати боргу у позасудовому порядку шляхом направлення претензій від 17.11.2020 за №1805 та від 11.01.2021 за №38. Дані претензії залишились без відповідачі та без задоволення відповідачем. Право особи, якої порушено, або не визнано, на подачу позову у рамках встановленого законом трирічного строку позовної давності, законодавчо регламентовано. Щодо розрахунку штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору відповідачем, то позивач зазначив, що їх розрахунок проведено відповідно до вимог чинного законодавства України, тому вважає, що позовні вимогу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд
Згідно з рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 23.02.2018 №70 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» є виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з постачання теплової енергії для об'єктів усіх форм власності.
01.02.2018 між Комунальним підприємством «Смілакомунтеплоенерго» (постачальник) та Комунальним підприємством «Муніципальна інвестиційно-фондова компанія» (споживач) було укладено договір поставки теплової енергії №КТ-007 (далі - договір). За умовами цього договору постачальник у порядку та на умовах, встановлених цим договором, приймає на себе зобов'язання поставити (передати у власність) споживачу теплову енергію шляхом подачі теплоносія до опалювальної системи об'єкта теплопостачання, а споживач у свою чергу приймає на себе зобов'язання у порядку та у строки, встановлені цим договором оплатити поставлену постачальником теплову енергію (пункт 2.1 договору).
Об'єкт теплопостачання - нежитлове приміщення та/або будівля, споруда, а також об'єкти житлового фонду, які перебувають у власності та/або використовуються споживачем, до яких у порядку та на підставі цього договору постачальник зобов'язується поставити теплоносій, та у яких здійснюється передача теплової енергії споживачу (пункт 1.4 договору).
Ціна цього договору складається із загальної вартості теплової енергії, поставленої постачальником споживачу протягом всього строку дії договору (пункт 4.1 договору).
Розрахунки за теплову енергію здійснюються сторонами виключно у грошовій формі згідно з діючими на момент такої оплати тарифами, затвердженими в установленому порядку. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (пункт 4.2 договору).
На момент укладення цього договору тариф на теплову енергію становить 2401 грн 23 коп з ПДВ за 1 Гкал (пункт 4.3 договору).
Загальна кількість та вартість поставленої теплової енергії встановлюється постачальником у рахунку, який останній передає споживачу по завершенню розрахункового періоду (пункт 4.3.3 договору).
На підтвердження приймання-передачі теплової енергії протягом відповідного розрахункового періоду за кількістю та якістю постачальник складає, підписує та скріплює своєю печаткою та направляє для підписання споживачу акт приймання-передачі теплової енергії за такий розрахунковий період. Разом із актом приймання-передачі теплової енергії постачальник передає споживачу рахунок на оплату поставленої теплової енергії. Якщо споживач не погоджується з із показниками в акті прийому-передачі теплової енергії, він зобов'язаний сплатити безспірну частину отриманої теплової енергії, а щодо оспорюваної частини - виставити обґрунтовану вимогу (пункт 4.4 договору).
Оплата вартості спожитої протягом розрахункового періоду теплової енергії здійснюється споживачем шляхом оплати 100% такої вартості у безготівковому порядку або готівкою до каси постачальника у строк до 10 числа місяця, який слідує за розрахунковим. Теплова енергія вважається оплаченою споживачем у безготівковому порядку - з моменту надходження грошових коштів на проточний рахунок постачальника, готівку - з моменту внесення готівкових коштів до каси постачальника (пункт 4.11 договору).
Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати споживчої теплової енергії у обсягах і у терміни, передбачені цим договором (пункт 6.2.2 договору).
За порушення строків виконання грошового зобов'язання, споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 1% від загальної суми заборгованості за кожен день такого невиконання грошового зобов'язання, включаючи день оплати (пункт 7.2.3 договору).
Цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2018 включно, а в частині розрахунків за теплову енергію - до їх повного здійснення. Керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України, сторони прийшли згоди поширити дію цього договору на правовідносини, що виникли до моменту її фактичного підписання, а саме на період часу з 01.02.2018. У разі, якщо жодна із сторін цього договору не повідомить іншу сторону про його припинення за 30 календарних днів до дати його припинення, вказаної у цьому пункті, цей договір вважається щороку поновленим на той самий строк і на тих самих умовах (пункт 10.1 договору).
Невід'ємною частиною цього договору є: додаток №1 - адреси об'єктів споживання теплової енергії із зазначенням опалювальної площі або будівельних об'ємів; додаток №2 - схеми розмежування балансової належності тепломереж і експлуатаційної відповідальності сторін; додаток №3 - методика розрахунку кількості теплоти у Гкал, отриманої споживачем, що не має засобу обліку теплової енергії (пункт 12.1 договору).
Договір підписаний уповноваженими представниками позичальника та споживача та скріплений відповідними печатками підприємств.
22.11.2018 рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області №414 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та теплову енергію для Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» встановлено Комунальному підприємству «Смілакомунтеплоенерго» тарифи у наступному розмірі: для населення на послугу з центрального опалення для абонентів житлових будинків без прибудинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 56,22 коп. за 1 кв.м (з ПДВ); для населення на послугу з центрального опалення для абонентів житлових будинків з прибудинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 2337,72 грн /Гкал (з ПДВ); для потреб бюджетних установ - тариф на теплову енергію 2609,11 грн/Гкал (з ПДВ); для потреб інших споживачів тариф на теплову енергію 2609,11 грн /Гкал (з ПДВ).
На підставі рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області №414 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та теплову енергію для комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» 17.12.2018 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, згідно з якою сторони змінили пункт 4.3 договору та виклали його у наступній редакції: «з 13 грудня 2018 року тариф за теплову енергію становить 2609,11 грн з ПДВ за 1 Гкал. Усі інші умови договору залишились без змін.
Керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України, сторони прийшли згоди поширити дію цієї додаткової угоди на правовідносини, що виникли до моменту її фактичного підписання, а саме на період часу з 13 грудня 2018 року (пункт 3 додаткової угоди №1 від 17.12.2018).
Ця додаткова угода вступає у силу з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом строку дії договору, якщо не буде припинена раніше за згодою сторін (пункт 5 додаткової угоди №1 від 17.12.2018).
На виконання умов договору позивач у період з лютого 2018 року по 31 березня 2019 року поставив на користь відповідача теплову енергію на загальну суму 134 455,64 грн, що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії №295 від 28.02.2018, №444 від 31.03.2018, №519 від 04.04.2018, №155 від 30.11.2018, №317 від 31.12.2018, №522 від 31.01.2019.2018, №716 від 28.02.2019, №938 від 31.03.2019, які підписані уповноваженими представниками позичальника та споживача та скріплені відповідними печатками підприємств, та рахунками №КТ-007 від 30.11.2018, 31.12.2018, 31.01.2019, 28.02.2019, 31.03.2019 та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Будь-яких зауважень з боку відповідача щодо недопоставки або неналежної поставки теплової енергії не було. Тобто, позивач належним чином виконав зобов'язання за договором, поставивши теплову енергію відповідачу у строки та в обсягах, визначених договором.
За поставлену теплову енергію у період з лютого 2018 року по31 березня 2019 року відповідач розрахувався частково, а саме сплатив на користь позивача 107 455,64 грн.
У зв'язку з неповною оплатою відповідачем поставленої теплової енергії позивач направив на адресу відповідача претензію №38 від 11.01.2021, у якій зазначив, що 17.11.2020 споживачу вже направлялась претензія за вих.№1805 про сплату заборгованості у 20-ти денний строк з дня її отримання, проте станом на 11.01.2021 вимоги претензії споживачем не виконано. Розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 32000,00 грн, яку останній вимагав сплатити протягом 10 календарних днів на рахунок комунального підприємства з дня отримання даної претензії.
У зв'язку з порушенням умов договору та несвоєчасним розрахунком споживача перед постачальником, у відповідача виникла заборгованість за поставлену теплову енергію перед позивачем, що стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення з боржника заборгованості.
Станом на час звернення позивача з цим позовом до суду заборгованість відповідача становить 27000,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача разом із нарахованими пенею, 3% річних та інфляційними витратами у примусовому порядку.
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з поставки теплової енергії, на підставі укладеного між сторонами договору. Зазначені правовідносини урегульовані нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (статті 669, 671, 691 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання укладеного між сторонами умов договору постачання теплової енергії, протягом дії договору позивач постачав відповідачу теплову енергію. Відсутність претензій відповідача щодо неналежної поставки товару, недопоставки, неякісного товару чи іншого невиконання умов спірного договору є доказом належного виконання постачальником своїх зобов'язань за договором.
За умовами договору постачання теплової енергії оплата вартості спожитої протягом розрахункового періоду теплової енергії здійснюється споживачем шляхом оплати 100% такої вартості у безготівковому порядку або готівкою до каси постачальника у строк до 10 числа місяця, який слідує за розрахунковим. Отже, у силу наведених правових норм після отримання теплової енергії від постачальника, у відповідача виник обов'язок з оплати її вартості.
Судом встановлено, що відповідач оплату за поставлену теплову енергію здійснював не у повному обсязі та не у визначені договором строки, його заборгованість перед позивачем становить 27000,00 грн, розмір якої підтверджено належними та допустимими доказами. Вказаний розмір заборгованості не заперечений відповідачем та не спростований будь-якими доказами, отже, вимога позивача про стягнення вказаної суми заборгованості є обґрунтованою та доведеною.
Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За приписом статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у відповідності з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (частина 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. (частина 6 статті 232 Господарського кодекс України).
Як визначено умовами договору, оплата вартості спожитої протягом розрахункового періоду теплової енергії здійснюється споживачем шляхом оплати 100% такої вартості у безготівковому порядку або готівкою до каси постачальника у строк до 10 числа місяця, який слідує за розрахунковим.
Тобто відповідач, враховуючи умови договору, вартість спожитої теплової енергії у січні 2019 року повинен був оплатити до 10 лютого 2019 року, у лютому 2019 року - до 10 березня 2019 року, у березні 2019 року - до 10 квітня 2019 року.
Як встановлено судом, всупереч узгодженим умовам договору, відповідачем пропущено строк такої сплати. Відповідач здійснював оплату не у повному обсязі та з порушенням строків оплати.
Умовами договору сторони передбачили, що за порушення строків виконання грошового зобов'язання, споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 1% від загальної суми заборгованості за кожен день такого невиконання грошового зобов'язання, включаючи день оплати.
Позивач заявив до стягнення 606,39 грн пені за порушення строків оплати спожитої теплової енергії у січні 2019 року за період з 30.06.2020 до 26.07.2021, 1489,35 грн за порушення строків оплати спожитої теплової енергії у лютому 2019 року за період 14.09.2020 до 13.03.2021 та 74,52 грн за порушення строків оплати спожитої теплової енергії у березні 2019 року за період 14.09.2020 до 13.03.2021.
Перевіривши розрахунок позивача Господарський суд встановив, що позивачем не враховано строк, з якого у позивача виникло право на нарахування пені на заборгованість за поставлену теплову енергію згідно з кожною її поставкою. Так, з урахуванням наведеного вище, а також положень частини 6 статті 232 Господарського Кодексу, нарахування пені на заборгованість за поставлену теплову енергію: у січні 2019 року повинна здійснюватись за період з 11.02.2019 до 11.08.2019, за поставлену теплову енергію у лютому 2019 року - з 11.03.2019 до 11.09.2019, за поставлену теплову енергію у березні 2019 року - з 11.04.2019 до 11.10.2019.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, просить суд застосувати положення про спеціальну позовну давність щодо нарахування штрафних санкцій, які передбачені у статті 258 Цивільного кодексу України.
Щодо застосування спеціальної позовної давності щодо нарахування штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Статтями 256-258 Цивільного кодексу України передбачено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність).
Згідно з приписами статті 257, частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до частини 1 статті 259 цього Кодексу позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Приписами статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5).
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (частина 1 статті 260 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 253, частиною 1 статті 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Згідно з положеннями статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних відносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу. У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін.
Умов щодо збільшення позовної давності, встановленої законом, договір не містить. Не надано суду доказів досягнення згоди щодо такої умови і в інших документах, якими обмінювалися сторони і які б однозначно свідчили про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.
Перебіг позовної давності починається від наступного дня, коли повинен був бути оплачений кожний з цих рахунків та закінчується через рік, у відповідні місяць та число. Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву заявив про застосування наслідків позовної давності у частині позовних вимог про стягнення пені.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач пропустив передбачений статтею 258 Цивільного кодексу України спеціальний строк позовної давності для звернення до суду із вимогою про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати спожитої теплової енергії у січні, лютому та березні 2019 року, тому суд відмовляє у задоволенні позові у цій частині.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.
На підставі наведених правових норм позивач нарахував відповідачу 3775,21 грн три відсотки річних та 7549,45 грн інфляційних втрат за період прострочення з 11.03.2018 до 14.09.2021 (з врахуванням періодів поставки теплової енергії та сплати відповідачем її вартості), суд вважає, що вказані вимоги є доведеними, тому підлягають до задоволення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до Комунального підприємства «Муніципальна інвестиційно-фондова компанія» підлягають до часткового задоволення у частині стягнення 27000,00 грн основної заборгованості, 3775,21 грн три відсотки річних та 7549,45 грн інфляційних втрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, сплачена ним сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 2148,34,00 грн.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства «Муніципальна інвестиційно-фондова компанія» на користь Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» 27000,00 грн основної заборгованості, 3775,21 грн три відсотки річних, 7549,45 грн інфляційних втрат та 2148,34,00 грн судового збору.
У частині стягнення 2170,26 грн пені - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя О.І.Кучеренко