ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
14 січня 2022 року, Справа № 923/1360/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні Технології України", м.Дніпро
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Коптєва Станіслава Андрійовича, м.Генічеськ Херсонської області
про стягнення 19961,96 грн.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрні Технології України", м.Дніпро звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Коптєва Станіслава Андрійовича, м.Генічеськ Херсонської області про стягнення 19961,96 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого майна.
Ухвалою від 25.10.21 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позову, про що подано відповідну заяву і докази.
Ухвалою від 04.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст.161 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Частиною 3 ст.161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами ч.1 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Проте, відповідач відзив на позовну заяву не надав, ухвала господарського суду від 04.11.2021 про відкриття провадження у справі, направлена відповідачеві за адресою, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до господарського суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд враховує, що згідно з п. 5 ч. 6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, в даному випадку за адресою, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд дійшов висновку, що відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала суду вважається врученою відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Крім того, суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.
Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрні Технології України", м.Дніпро звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Коптєва Станіслава Андрійовича, м.Генічеськ Херсонської області про стягнення 19961,96 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 01.02.2021.
Як слідує з матеріалів справи, 01.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Коптєвим Станіславом Андрійовичем (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна.
Відповідно до п.1.1 Договору, Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар зобов'язується прийняти в тимчасове користування (оренду) нерухоме майно, визначене в Договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.
Пунктом 1.2. визначено, що нерухоме майно (нежитлове приміщення), яке передається в оренду за Договором, має загальну площу 154,8 кв.м. та знаходиться за адресою: Херсонська область, Генічеський р-н, м. Генічеськ, вул. Леніна, будинок 10.
Згідно з п.2.2 Договору, орендна плата підлягає сплаті щомісячно в строк до 20 числа поточного місяця за поточний місяць оренди (розрахунковий) без надання Орендодавцем рахунків із розрахунку:
за період з 01.11.2020р. по 31.12.2020р. - 40,50 грн., в т.ч. ПДВ 6,75 грн. за 1 кв.м. за 1 календарний місяць оренди, а за всю орендовану площу за 1 календарний місяць оренди - 6269,40 грн., в т.ч. ПДВ 1044,90 грн., та починає нараховуватись та сплачуватись з моменту підписання Сторонами акта приймання-передачі Майна в оренду;
починаючи з 01.01.2021р. та всі послідуючі місяці - 81,00 грн., в т.ч. ПДВ 13,50 грн. за 1 кв.м. за 1 календарний місяць оренди, а за всю орендовану площу за 1 календарний місяць оренди - 12538,80 грн., в т.ч. ПДВ 2089,80грн.
Згідно з п. 2.3 Договору, з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань по сплаті орендної плати Орендар також сплачує в строк до 20.11.2020р. (включно) авансовий платіж в розмірі - 12538,80 грн., в т.ч. ПДВ 2089,80грн., без надання Орендодавцем рахунку, що зараховується за останній місяць оренди. У випадку збільшення розміру орендної плати за останній місяць оренди Орендар у передбачений п. 2.2 Договору строк зобов'язаний сплатити різницю між розміром орендної плати, що буде діяти у відповідний період, та сплаченим Орендарем за умовами цього пункту авансовим платежем.
Відповідно до п.2.5 Договору, Орендар щомісячно компенсує Орендодавцю понесені останнім витрати на оплату комунальних та інших послуг, пов'язані з утриманням, експлуатацією та підтриманням нормального стану будинку, в якому розташоване майно, на підставі рахунків Орендодавця. Компенсація здійснюється Орендарем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця в сумі, зазначеній в рахунку Орендодавця, в строк не більше трьох банківських днів з дня отримання на електронну пошту Орендаря koptev@mail.ua виставленого рахунку.
Відповідно до п.п.4.2.5, Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі відповідно до умов цього Договору.
Договір підписано представниками обох сторін без будь-яких зауважень.
За актом приймання-передачі майна від 01.11.2020 об'єкт оренди передано орендарю.
31.12.2020 відповідно до Додаткової угоди до Договору оренди нерухомого майна від 01.11.2020, у зв'язку із набуттям ТОВ "Аграрні Технології України" права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: Херсонська область, Генічеський р-н, м. Генічеськ, вул. Леніна, будинок 10, що перебуває в строковому орендному користуванні Орендаря ФОП Коптєва С.А., здійснено заміну орендодавця за договором оренди на ТОВ "Аграрні Технології України" з 01.01.2021.
31.08.2021 Додатковою угодою №2 до Договору оренди нерухомого майна від 01.11.2020 сторони домовились розірвати договір оренди нерухомого майна від 01.11.2020 за взаємною згодою сторін з 01.09.2021, у зв'язку з чим останнім днем оренди вважати 31.08.2021.
На виконання вимог п.2.5 Договору позивачем на електронну адресу відповідача було надіслано рахунки на оплату комунальних послуг: №АТ92 від 31.01.2021 на суму 7373,00 грн.; №АТ240 від 28.02.2021 на суму 4356,50 грн.; №АТ383 від 31.03.2021 на суму 3719,67 грн.; №АТ525 від 30.04.2021 на суму 2566,07 грн.; №АТ671 від 31.05.2021 на суму 1925,62 грн.; №АТ835 від 30.06.2021 на суму 2910,23 грн.; №АТ969 від 31.07.2021 на суму 1512,07 грн.
На підтвердження часткової оплати відповідачем до позову позивачем надано платіжні доручення: №14966017SB від 22.02.2021 на суму 4900,00 грн.; №15237684SB від 01.03.2021 на суму 4500,00 грн.; №15576636SB від 11.03.2021 на суму 1000,00 грн.; №15766634SB від 16.03.2021 на суму 1000,00 грн.; №15833345SB від 17.03.2021 на суму 1000,00 грн.; №15901373SB від 18.03.2021 на суму 1000,00 грн.; №116001449SB від 19.03.2021 на суму 1000,00 грн.; №116059879SB від 22.03.2021 на суму 1000,00 грн.; №16228884SB від 25.03.2021 на суму 1000,00 грн.; №16315404SB від 26.03.2021 на суму 1000,00 грн.; №122958626 від 12.04.2021 на суму 1500,00 грн.; №17848979SB від 12.05.2021 на суму 6705,00 грн.; №N0YQE3547M від 17.05.2021 на суму 10000,00 грн.; №18643271SB від 31.05.2021 на суму 12600,00 грн.; №19960182SB від 05.07.2021 на суму 3000,00 грн.; №19960183SB від 05.07.2021 на суму 3000,00 грн.; №20442170SB від 15.07.2021 на суму 3000,00 грн.; №20747332SB від 20.07.2021 на суму 2000,00 грн.; №20821699SB від 21.07.2021 на суму 2000,00 грн.; №20878149SB від 22.07.2021 на суму 2000,00 грн.; №20969432SB від 26.07.2021 на суму 5000,00 грн.; №21030174SB від 27.07.2021 на суму 2000,00 грн.; №21129365SB від 28.07.2021 на суму 3080,00 грн.; №21265307SB від 02.08.2021 на суму 4836,00 грн.; №2215999SB від 20.08.2021 на суму 1513,00 грн.; №22159985SB від 20.08.2021 на суму 12538,80 грн.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків між сторонами, за відповідачем існує заборгованість у сумі 19961,96 грн., яка визнана останнім у повному обсязі.
Вказана заборгованість складається з 18652,80 грн. орендної плати та 1309,16 грн. з компенсації витрат на комунальні платежі.
Існуючий борг відповідачем не погашений, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст.795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Суд зауважує, що відповідач Фізична особа-підприємець Коптєв С.А. правом на судовий захист не скористався, обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростував.
Станом на день ухвалення даного рішення до суду не надходило жодних доказів на підтвердження погашення відповідачем боргу.
Наявність у відповідача не погашеної заборгованості в сумі 19961,96 грн. за Договором оренди нерухомого майна від 01.11.2020 позивачем належним чином доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована; розрахунок заборгованості судом перевірено та визнано обґрунтованим.
За наведеного суд констатує, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 19961,96 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
В даному випадку позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який відповідає тим, що передбачені законодавством, та забезпечить відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню.
Так з відповідача Фізичної особи-підприємця Коптєва Станіслава Андрійовича на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні Технології України" підлягає стягненню 19961,96 грн. заборгованості.
При зверненні до суду із даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2270,00 грн. на підставі платіжного доручення №1677 від 23.09.2021.
У зв'язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Коптєва Станіслава Андрійовича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні Технології України" (код ЄДРПОУ 38955450, 49041, м. Дніпро, Проспект Праці, 2Т) - 19961 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят одна) грн. 96 коп. заборгованості, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Рішення складено і підписано 14.01.2022.
Суддя М.Б. Сулімовська