Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" січня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4696/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаенерго Постач", м. Харків
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, м. Харків
про стягнення 6797,79 грн.,
без виклику учасників справи
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаенерго Постач", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1019,67 грн. трьох процентів річних та 5778,12 грн. пені за порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №56/КЕС-2021 від 30.08.2021 щодо своєчасної оплати поставленого товару. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 03.12.2021 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
24.12.2021 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, зазначивши про несвоєчасність оплати через несвоєчасність та недостатність асигнувань з боку держави, у зв'язку з чим просить зменшити на 90% пеню.
30.12.2021 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач вказує на те, що ним була допущена технічна описка при зазначені позивачем у позові розрахункового рахунку. Суд, дослідивши заяву, долучає її до матеріалів справи та продовжує розгляд справи з її урахуванням.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.2021, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
30 серпня 2021 року між ТОВ "Мегаенерго Постач" (постачальник, позивач) та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (споживач, відповідач) було укладено договір № 56/КЕС-2021 про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до умов договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору.
До даного договору сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 30.08.2021, згідно з якою було зменшено загальну вартість договору.
За вказаним договором позивач здійснював постачання електричної енергії відповідачу протягом серпня, вересня та жовтня 2021 року.
Проте, протягом дії даного договору споживачем несвоєчасно здійснювалась оплата за поставлену електроенергію у серпні-вересні 2021 року.
Відповідно до п. 5.10 вказаного договору, оплата електричної енергії здійснюється споживачем виключно в грошовій формі. Розрахунок за фактичну передану електричну енергію здійснюється до 15 числа включно місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії.
Згідно з актом приймання-передачі № 215 у серпні 2021 року постачальник передав, а споживач прийняв електроенергію в обсязі 76456 кВт/год на суму 263539,25 грн. При цьому, оплата споживачем була здійснена 30.09.2021 у розмірі 263539,25 грн.
Відповідно до акту приймання-передачі № 243 у вересні 2021 року постачальник передав, а споживач прийняв електроенергію в обсязі 98953 кВт/год на суму 341085,05 грн. Споживач здійснив розрахунок за даний період 08.11.2021 (оплата коштів у розмірі 123219,79 грн.) та 11.11.2021 (оплата коштів у розмірі 217865,26 грн.).
Здійснення оплат відповідачем підтверджується відповідними платіжними дорученнями №2773 від 30.09.2021, №3106 від 08.11.2021 та №3111 від 12.11.2021.
Позивач вказує на те, що Військова частина НОМЕР_1 НГУ порушила умови договору № 56/КЕС- 2021 від 30.08.2021 в частині своєчасної оплати за спожиту електроенергію у серпні та у вересні 2021 року. Так, відповідно до п. 5.10 договору, останнім днем виконання зобов'язання з оплати за поставлену у серпні 2021 року електроенергію є 15.09.2021, відтак з 16.09.2021 споживач є таким, що прострочив відповідне зобов'язання, а його повне виконання проведено лише 30.09.2021. Останнім днем виконання зобов'язання з оплати за поставлену у вересні 2021 року електроенергію є 15.10.2021, відтак з 16.10.2021 споживач є таким, що прострочив відповідне зобов'язання, а його повне виконання проведено лише 08.11.2021 та 11.11.2021.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати вартості спожитої електроенергії за період серпень-вересень 2021 року, позивачем були нараховані три проценти річних у розмірі 1 019,67 грн. та пеня у розмірі 5 778,12 грн.
17 листопада 2021 року позивач направив відповідачу вимогу (вих. № 232 від 16.11.2021) щодо оплати вказаної пені та 3% річних протягом семи днів з дня її отримання. Втім, відповідач не сплатив у вказаний строк кошти за несвоєчасну оплату поставленої електроенергії.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із пунктом 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до п. 5.13 договору, у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожний день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору. Разом з цим, комерційною пропозицією (додаток №2 до спірного договору) розмір пені не визначений.
Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 5778,12 грн. є обґрунтованими.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1019,67 грн. 3% річних суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 1019,67 грн. є обґрунтованими.
Як зазначено вище по тексту рішення, відповідачем у справі заявлене клопотання про зменшення розміру пені на 90%. В обґрунтування клопотання відповідач вказує на незначний час прострочення, відсутність завдання позивачу збитків та несвоєчасне фінансування відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частиною першою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №925/1471/16).
У даному разі судом враховано, що нарахована позивачем пеня у розмірі 5778,12 грн. не є надмірним великим розміром нарахованих штрафних санкцій порівняно з ціною поставленої та невчасно оплаченої електричної енергії.
Суд зазначає, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер. Слід також враховувати, що сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, порядок розрахунків, відтак відповідач прийнявши на себе зобов'язання за спірним договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.
При цьому, відповідачем не надано суду доказів, зокрема знаходження у тяжкому фінансовому стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача у зв'язку із сплатою пені в установленому договором розмірі.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача та, відповідно, зменшення розміру пені.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610-612,625, 712 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаенерго Постач" (61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, 21/23, код ЄДРПОУ 40464528) - 5778,12 грн. пені, 1019,67 грн. три проценти річних та 2270,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаенерго Постач" (61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, 21/23, код ЄДРПОУ 40464528).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Рішення підписано 24 січня 2022 року.
Суддя О.В. Погорелова