Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" січня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4524/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України, справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, ідент. код 42206328);
до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, ідент. код 07923280);
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. код НОМЕР_2 )
про стягнення 18081,68 грн.
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова про стягнення заборгованості за договором № 4-7820С про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 у розмірі 18081,68 грн., з яких: 16 800,37 грн. борг за електричну енергію, 694,37 грн. - пеня, 395,02 грн інфляційних втрат та 191,92 грн. - 3 % річних.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.11.2021 прийнято позовну заяву ПАТ "Харківенергозбут" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/4524/21 розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Позивачеві, згідно статті 251 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання.
Клопотання від сторін, в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України, щодо проведення розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
30.11.2021 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 28280), в якому заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначив, що КЕВ м. Харків є неприбутковою організацією, яка утримується за рахунок коштів державного бюджету. Невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Для сплати штрафних санкцій у КЕВ м. Харків відсутнє відповідне фінансування. Також зазначає, що відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, вина відповідача у невиконанні (неналежному виконанні) даних зобов'язань відсутня, що виключає його цивільно (господарсько) правову відповідальність. Вказує, що позивачем не надано доказів того, що у зв'язку з простроченням оплати відповідачем позивач зазнав збитків, чи його становище погіршилося іншим чином, проте нарахування і стягнення з відповідача, який є бюджетною установою та утримується за рахунок коштів державного бюджету, здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення, спрямоване на безпечну експлуатацію, утримання казарменно-житлового фонду, об'єктів соціально культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок забезпечення військових частин квартирним майном, штрафних санкцій та 3 % річних, на оплату яких не має бюджетних асигнувань, призведе до недостачі коштів для виконання основних функціональних обов'язків. Посилаючись на відсутність вини відповідача у затримці оплати за постачання електроенергії, складне економічне становища КЕВ м. Харків та покладення непомірного тягаря на відповідача, вважає за доцільне відмовити у задоволенні позову, або зменшити розмір пені на 70%.
06.12.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 28661), в якій позивач не погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та просить позовні вимоги задовольнити повністю. Вказує, що нарахування зазначених у позові сум проводилося відповідно до умов договору та норм діючого законодавства.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
У зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функції постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, з 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 19.06.2018 № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.
ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.
01.01.2019 між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (постачальник) та Військовою частиною А-1121 (споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 4-7820С (надалі - Договір).
Додатковою угодою від 01.11.2019 до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 4-7820С від 06.11.2019 визначено платника універсальних послуг - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова, у зв'язку з чим внесено зміни до Комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів в частині визначення платника отриманих послуг із постачання електричної енергії - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова.
Відповідно до п. 7 зазначеної Додаткової угоди, вона набирає чинності з моменту підписання, дія Додаткової угоди розповсюджується на відносини між сторонами з 01.01.2019. Ця додаткова угода укладається на 1 календарний рік та вважається продовженою на кожний наступний календарний рік, якщо жодною із сторін не буде заявлено про припинення дії додаткової угоди.
Згідно з п. 3 Комерційної пропозиції № 2, в редакції додаткової угоди від 06.11.2019, оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється платником один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії.
Відповідно до п. 6.2 Договору, споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п. 4 комерційної пропозиції № 2, що є додатком № 3 до Договору, рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом платником протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Розрахунки за поставлену електроенергію зі споживачем ПрАТ "Харківенергозбут" проводить на підставі переданих від оператора системи розподілу (АТ "Харківобленерго") показів приладу обліку у відповідності до наведених вимог згідно з умовами договору.
Згідно з переданими АТ "Харківобленерго" даними, позивачем проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено наступні рахунки за спожиту електричну енергію за: грудень 2020 року на суму 7746,82 грн, за січень 2021 року на суму 11878,49 грн.
Строк оплати за вище зазначеними рахунками за поставлену електричну енергію споживачеві, згідно умов, які погоджені сторонами, настає через 10 робочих днів від дня отримання рахунка третьою особою.
Однак, як стверджує позивач, у визначені Договором строки, відповідач (платник) оплату за поставлену електричну енергію споживачеві за грудень 2020 - січень 2021 року своєчасно не здійснив, у зв'язку з чим станом на 01.08.2021 р. заборгованість дорівнює 16800,37 грн.
Крім основної заборгованості, з метою захисту своїх законних прав та інтересів, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача пені у розмірі 694,37 грн за період з 21.01.2021 по 30.06.2021; 3 % річних у розмірі 191,92 грн за період з 21.01.2021 по 31.07.2021 та збитки від інфляції в сумі 395,02 грн, нарахованих за період з грудня 2020 по липень 2021 включно.
Враховуючи вищенаведене, станом на 01.09.2021 загальна сума заборгованості Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харків за спожиту електричну енергію по Договору № 4-7820С від 01.01.2019 складає 18081,68 грн., що й стало підставою для звернення позивача з цим позовом до господарського суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Законом України від 23.11.2018 № 2628 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" тимчасово, на період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року, універсальні послуги, крім побутових та малих непобутових споживачів, надаються постачальником таких послуг також бюджетним установам незалежно від розміру договірної потужності та іншим споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт. У зазначений період на бюджетні установи незалежно від розміру договірної потужності та на інших споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт, поширюються всі права та обов'язки, передбачені Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами для малих непобутових споживачів щодо отримання універсальних послуг.
Частиною 1 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключено побутовим та малим не побутовим споживачам.
Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (частина 4 статті 63 Закону).
Таким чином, позивач, як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01 січня 2019 року у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.
Відповідно до пункту 13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії" у разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов'язків, зокрема, пов'язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.
Абзацом 5 пункту 13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Також згідно з п. 7 Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Згідно з п. 11 вказаної Постанови, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
Разом з тим, у відповідності до пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії" передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
У відповідності до п. 4.3 Правил, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Згідно з вимогами п. 1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку, обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється у вигляді електронних документів відповідно до стандартів інформаційного обміну Датахаб, що розробляються адміністратором комерційного обліку та затверджуються Регулятором.
Порядок розрахунків за договором про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг визначаються відповідно до комерційної пропозиції, яка є невід'ємним додатком до Договору. Останньою встановлено, що оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється платником один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії.
Отже, враховуючи наведені приписи та те, що відповідач фактично спожив електричну енергію, укладення Договору № 4-7820С від 01.01.2019, з урахуванням додаткової угоди від 06.11.2019 р., означає, що між товариством та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова досягнуто згоди з усіх його умов та виникли взаємні права та обов'язки, зокрема обов'язок відповідача оплати спожиту електричну енергію.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та протягом грудня 2020 - січня 2021 року поставив електричну енергію, яка була спожита відповідачем (3-ю особою), що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії за вказаний період, у зв'язку з чим у відповідача виникає зустрічний обов'язок - здійснити в визначений строк, своєчасну оплату постачальнику вартості електричної енергії.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання споживачем (відповідачем) виставлених рахунків за фактичне споживання електричної енергії . Однак, відповідач зобов'язання щодо здійснення вчасної сплати рахунків за поставлену електричну енергію (протягом 10 робочих днів) належним чином не виконав, в свою чергу доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем до суду не надано, у зв'язку із чим, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині заявленої до стягнення заборгованості за електричну енергію в сумі 16 800,37 грн є обґрунтованими, а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.
У зв'язку із неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення вчасної сплати рахунків за поставлену електричну енергію, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 694,37 грн, 3 % річних в сумі 191,92 грн та інфляційні втрати в сумі 395,02 грн.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 614 Цивільного Кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Пунктом 7 Комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки;
- 3% річних з простроченої суми.
Перевіривши правильність нарахування пені у розмірі 694,37 грн, на предмет відповідності вимогам договору та чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд дійшов висновку, що він є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованим.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 191,92 грн та інфляційні втрати в сумі 395,02 грн.
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).
За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.
Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних втрати, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 191,92 грн та інфляційні втрати в сумі 395,02 грн є обґрунтованими, правильно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, відповідач у своєму відзиві заявив клопотання про зменшення розміру пені на 70 %, в обґрунтування посилається на складне матеріальне становище Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова та зазначає, що останній є неприбутковою організацією, яка фінансується за рахунок державного бюджету України, здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення, спрямоване на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об'єктів соціально культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, а тому нарахуванні і стягнення штрафних санкцій та 3% річних, на оплату яких немає бюджетних асигнувань, призведе до недостачі коштів для виконання основних функціональних обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 925/1471/16).
Відповідачем не надано суду доказів, зокрема, знаходження у тяжкому фінансовому стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача у зв'язку із сплатою пені в установленому договором розмірі.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності його вини у невиконанні грошового зобов'язання через відсутність бюджетних асигнувань встановлених відповідними кошторисами.
За змістом статей 42, 44 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Відповідно до цих правових норм, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.
Вищевказана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 по справі № 905/1851/17.
Також, судом враховано правову позицію Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012 та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10. 2005, в яких зазначалося, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
Окремо судом враховано, що нарахована позивачем пеня у розмірі 694,37 грн. не є надмірним великим розміром нарахованих штрафних санкцій порівняно з ціною поставленої та неоплаченої електричної енергії (16800,37 грн).
З наведених вище підстав, суд не вбачає підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені.
Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" є обґрунтованими, а відтак позов підлягає задоволенню повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн. на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (61024, вул. Пушкінська, 61, ідент. код 07923280) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, на п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ “Ощадбанк” UA323518230000026034301529792, МФО 351823, ідент. код 42206328) борг за електричну енергію в сумі 16 800,37 грн.
3. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (61024, вул. Пушкінська, 61, ідент. код 07923280) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, п/р НОМЕР_3 в АТ "Мегабанк" м. Харків, МФО 351629, ідент. код 42206328) заборгованість по пені у сумі 694,37 грн, 3% річних у сумі 191,92 грн, інфляційні втрати у сумі 395,02 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено "21" січня 2022 р.
Суддя М.І. Шатерніков